Сигнал, від якого не вдасться відмахнутись: без реформи залізничного транспорту залізничні перевезення не вистоять перед новими викликами
Юрій Щуклін, експерт ринку логістики, радник голови комітету з питань розвитку транспортної інфраструктури при УСПП
Оприлюднений в червні аналітичний звіт Світового банку “Ukraine’s Transport and Logistics System” про стан залізничної галузі України містить сигнал, від якого не вдасться відмахнутись: без негайної реформи фінансова стабільність “Укрзалізниця” у середньостроковій перспективі є малоймовірною. Причини проблем - глибші, ніж суттєве прискорення фізичного знецінення активів через війну, а розв'язання потребує передусім системної трансформації логіки управління залізничною логістикою в Україні.
Звіт Світового банку визначає кілька ключових напрямків, які є критичними для виживання та розвитку “Укрзалізниці”: модернізація локомотивного парку, автоматизація процесів, запровадження електронного документообігу та аналітики. Серед пріоритетів — розвиток логістичних терміналів, покращення якості обслуговування вантажовласників та пасажирів, і найголовніше — підвищення операційної ефективності самої компанії. Це не просто побажання: мова йде про вимоги часу і зобов’язання України перед міжнародними партнерами. Будь-яке зростання виробництва та торгівлі впирається в межу логістичних можливостей. Це робить логістику найвразливішою й водночас стратегічно вирішальною ланкою економічного зростання.
У фокусі рекомендацій Світового банку — цифрова трансформація. Адже нинішня модель, за якою планування перевезень здійснюється в межах внутрішніх систем одного монополіста “Укрзалізниці”, не відповідає вимогам конкурентного ринку, який існує в ЄС з 1991 року. Умови входження України до цього ринку передбачають, що на наші залізниці зможуть зайти перевізники зі своїми локомотивами та отримати рівноправний доступ до інфраструктури. Проте система планування та управління рухом “Укрзалізниці”, яка розвивалась протягом останніх 20 років, побудована під одну модель — централізовану, замкнену і монопольну, вона не передбачає відкритого доступу до інфраструктури для інших операторів. Сьогодні в Україні відсутня технічна і нормативна база, яка дозволяє залучити до перевезень незалежних гравців. У разі ухвалення закону “Про залізничний транспорт” (на якому наполягає Світовий банк ще з 2019 року) чинна система просто перестане працювати, адже вона не передбачає сценарію взаємодії з кількома перевізниками.
Україна ще у 2014 році в рамках підписаної Угоди про асоціацію з ЄС зобов’язалась узгодити законодавство про залізничний транспорт з європейськими стандартами. Хоча на це відводився 8-річний перехідний період, жодних кроків у цьому напрямі так і не було здійснено. Імплементація європейських норм у транспортній сфері, особливо в залізничній галузі, просувається найповільніше, а окремі представники влади навіть акцентують, що монопольна модель управління залізницею нібито допомогла їй вистояти у складних умовах війни. Але це — хибне уявлення, що насправді лише віддаляє нас від європейських практик. Світовий банк справедливо застерігає: навіть якщо відстає лише одна галузь, від неї можуть залежати всі інші. І чим швидше розвиватимуться інші сектори, тим відчутніше залізничне відставання гальмуватиме прогрес країни загалом.
На фоні загальноєвропейських викликів ситуація виглядає ще гострішою. Світовий банк зазначає, що і “Укрзалізниця” і європейські оператори мають дефіцит вагонів — зокрема зерновозів, цистерн і рефрижераторів — які відповідали б стандартам ЄС. І хоча потреба в оновленні рухомого складу очевидна, інвестори не поспішають вкладати кошти через невизначеність попиту та відсутність прогнозованої логістики.Це ще більше ускладнює спроможність залізничного транспорту забезпечувати експорт українських вантажів до ЄС — особливо з урахуванням вимог до швидкої перевалки та відповідності європейським нормам.
Саме тому Світовий банк наполягає: відкриття ринку, цифрова трансформація та інституційна перебудова — це не додаткові опції, а базові умови, щоб перетворити “Укрзалізницю” з радянського монополіста на ефективного і сучасного гравця європейського рівня. В Україні вже є напрацювання, які можуть забезпечити реалізацію окреслених вимог. Йдеться про технологію, розроблену експертами галузі у співпраці з науковцями. Її суть - у зміні логіки управління: коли не перевізник диктує умови, а замовник (власник вантажу) ініціює перевезення та обирає виконавців. Усі учасники ринку — від елеваторів і терміналів до портів — працюють у спільному цифровому середовищі, де видно вільні потужності, графіки, замовлення та реальний статус перевезень. Ця система вже випробувана, її прототип існує, і цілком відповідає вимогам міжнародних партнерів. Проблема лише в одному: в Україні досі не ухвалене рішення про запуск нової операційної моделі.
Цифровізація логістики — це не технологічна забаганка, а основа прозорого, ефективного ринку, в якому кожен бачитиме ланцюг доданої вартості і розумітиме, як на ньому заробити. Це спосіб створити стабільність, якої бракує інвесторам. Це інструмент, який дозволить інфраструктурі працювати з оптимальним навантаженням, а бізнесу — планувати обсяги, контракти, логістику. І це - відповідь на всі ключові виклики, які описані у звіті Світового банку. Відсутність прогнозованого попиту - ліквідується через наскрізне планування. Невизначеність для інвесторів - зникає завдяки доступу до цифрових даних. Дефіцит вагонів - мінімізується через оптимізацію обороту та прозоре бронювання потужностей.
Потрібна лише політична воля, аби визнати очевидне: реформу залізничної галузі потрібно починати з голови, з логіки, а цифрова трансформація — це перший крок до цієї зміни. Нинішня технологія організації перевезень “Укрзалізниці” технологічно вичерпала себе, і не встигає за потребами бізнесу, економіки та сучасних технологій. І це вже не просто проблема однієї компанії — це гальмо для всього ланцюга перевезень і створення доданої вартості.
Україна має шанс: перетворити найвразливішу ланку економіки на найсильніший мультиплікатор. І почати треба не з гасел, а з запуску цифрового мозку для залізниці та перетворення її на цифрову, ефективну, відкриту систему. Це не лише реформа транспортної галузі, а ключ до зміни економічного ДНК: від напівофіційних домовленостей до прозорих правил.