В Україні немає загальної державної програми релокації пенітенціарних установ на період воєнного стану – юрист
В Україні відсутня загальна державна програма релокації пенітенціарних установ на період воєнного стану, установи не мають механізмів швидкого реагування на загрози, зокрема для евакуації осіб, які там утримуються, повідомив адвокат юрфірми Grain Law Firm Олександр Зайцев.
"Після масованого обстрілу Біленьківської виправної колонії № 99, внаслідок якого загинуло щонайменше 16 осіб, питання релокації стало критичним. Ця трагедія показала, що наявна система пенітенціарних установ не забезпечила належного реагування на очевидні загрози. Наразі відсутня публічна інформація про те, що релокація має системний характер або відбувається планово. Наразі загальної державної програми релокації на період воєнного стану в Україні немає, установи залишаються поблизу зон бойових дій, не маючи механізмів евакуації осіб, які утримуються", - сказав він агентству "Інтерфакс-Україна".
За словами Зайцева, випадок з Біленьківською виправною колонією показав: рівень безпеки у пенітенціарних установах в умовах воєнного стану залишається критично недостатнім.
"Особи, які перебувають у місцях несвободи, позбавлені можливості самостійно подбати про власний захист: вони не мають доступу до укриттів, бомбосховищ тощо, не можуть вільно пересуватися чи евакуюватися у разі небезпеки. На жаль, сьогодні чимало установ не обладнано навіть базовими засобами безпеки: бракує захисних споруд, відсутні чітко прописані й реалізовані плани евакуації, не визначено альтернативних безпечних локацій для розміщення засуджених у разі загрози бойових дій чи масованого обстрілу", - сказав він.
Зайцев зазначив, що "сигнали про брак укриттів, неможливість евакуації, відсутність доступу до медичної допомоги в установах, розташованих поблизу лінії фронту, свідчать про системну кризу". Зокрема, за його словами, так зване Київське СІЗО, яке розташоване у відносно безпечному Києві, не має жодних захисних споруд для ув’язнених, а саме укриттів та бомбосховищ, у зв’язку з чим ув’язнені під час сигналів "повітряна тривога" перебувають на своїх місцях.
"Єдиним заходом безпеки відносно ув’язнених в держустанові "Київський слідчий ізолятор" є припинення будь-яких режимних заходів і виведення ув’язнених для проведення необхідних слідчих (процесуальних) дій. Тобто єдиний захід – це перебування ув’язнених у своїх камерних приміщеннях. Станом на сьогодні неможливо стверджувати, що життя та здоров’я ув’язнених під час перебування в "Київському слідчому ізоляторі" убезпечено, оскільки перебуває у реальній загрозі кожного дня, яку відвернути адміністрація установи не має теоретичної можливості", - сказав він, підкресливши, що так само під загрозою залишаються працівники установ, які принаймні мають можливість перейти в укриття у разі обстрілу, однак і ці заходи під сумнівом, оскільки в такому разі установа із засудженими залишається без нагляду.
Зайцев також констатував, що на сьогодні немає чітко зафіксованих процедур релокації.
"Відсутність деталізованих інструкцій та відповідної інфраструктури свідчить про те, що права осіб, які підлягають релокації, можуть бути захищені недостатньо. Така ситуація потребує невідкладного нормативного реформування, щоб гарантувати дотримання стандартів навіть у надзвичайних умовах", - вважає адвокат.
Коментуючи доступ ув’язнених до послуг адвокатів в період воєнного часу, Зайцев повідомив, що законодавство чітко передбачає: особи, які перебувають у місцях несвободи, мають право на конфіденційні зустрічі з адвокатом без обмежень за часом чи періодичністю. Водночас на практиці, особливо у прифронтових регіонах, реалізація цього права значною мірою залежить від рівня безпеки, режимних обмежень та логістичних складнощів.
"Під час повітряних тривог, блокпостів або через закриття регіонів доступ адвокатів до пенітенціарних установ часто стає фактично неможливим. Адвокатам у прифронтових зонах надзвичайно складно повною мірою виконувати свої функції", - сказав він.
Крім того, за словами Зайцева, повномасштабне вторгнення поставило систему перед безпрецедентними викликами – від обмежених ресурсів і руйнування інфраструктури до загроз безпеці засуджених і працівників цих установ.
"Формально пенітенціарна система виконує свої основні функції: утримання, охорону, адміністративне забезпечення. Водночас значна частина процесів, що стосуються реабілітації, соціальної підтримки та захисту прав людини, працює на неналежному рівні", - сказав він.
На думку Зайцева, наразі особливо гостро постають питання доступу до належної медичної допомоги, забезпечення безпеки в умовах бойових дій, а також можливості засуджених підтримувати зв’язок зі своїми адвокатами та родинами.
"Роботу пенітенціарної системи в Україні можна охарактеризувати як таку, що функціонує в екстремальних умовах повномасштабного вторгнення країни-агресора, але потребує значної підтримки, перегляду підходів і посилення захисту прав людини. Є велике сподівання, що звернення Уповноваженого Верховної Ради з прав людини Дмитра Лубінця до прем’єр-міністра та міністра юстиції стане першим поштовхом до системних змін для належного реагування на виклики війни, хоча, на моє переконання, це варто було розпочати ще в 2022 році", - підкреслив юрист.