Сьогодні ми ближчі до миру, ніж були вчора, але потрібно терпіння – президент Фінляндії на YES в Києві

Президент Фінляндії Александер Стубб бачить прогрес у спробах врегулювати розв’язану Росією війну за рахунок збільшення єдності США та європейських союзників, поступового розчарування Дональда Трампа у Володимирі Путіні та готовності збільшувати санкції, в той же час Стубб закликає до терпіння, передає кореспондент агентства "Інтерфакс-Україна".

"Сьогодні ми ближчі до миру, ніж були вчора… Я впевнений, що в довгостроковій перспективі ми знайдемо рішення. Ми не знаємо, яким буде це рішення, але я ще раз повторюю, мирне посередництво — це справа терпіння", – сказав президент Фінляндії на щорічній конференції YES "Як нам завершити війну", яку організував у Києві 12-13 вересня Фонд Пінчука.

Стубб зазначив, що не варто недооцінювати здатність президента США Трампа домовлятися про угоду, але складність полягає у наявності інших міжнародних питань, які виникають одночасно.

"Напад Ізраїлю на Катар стався прямо посеред дискусії, яку ми мали на тему, що нам робити з Росією та Путіним… Тож один тиждень проходить добре, інший — погано, а потім вам просто потрібно зберігати спокій і намагатися знайти рішення. Зараз у нас відбувається багато хороших процесів щодо гарантій безпеки для України. У нас є процес щодо того, які санкції чи тарифи ми запроваджуємо. Тож я впевнений, що врешті-решт ми досягнемо цього", – зауважив президент Фінляндії.

На його переконання, єдине, що Путін розуміє, – це тиск і сила, і це те, що йому потрібно показати.

Стубб вважає, що Трамп та союзники може посилити тиск на Путіна, хоча мова не йде про безпосередній військовий тиск.

Президент Фінляндії наголосив, що необхідно повернутися для ідеї, що першочерговим завданням є припинення вогню, наприклад на 90 днів, тоді як другою фазою буде процес переговорів щодо рамкової мирної угоди , а третьою – гарантії безпеки.

"По-перше, ми продовжуємо фінансову та військову підтримку України. А по-друге, звичайно, йдеться про економічний тиск, який може приймати дві форми: це прямі санкції або прямі тарифи", – назвав Стубб заходи, які потрібні для цього від союзників. Він уточнив, що потрібно тиснути на ті країни, які купують російську нафту і газ, тому що саме вони фінансують військову техніку.

Щодо питання територій, то президент згадав 1944 рік та укладений мир зі Сталіним. "Ми зберегли незалежність, на відміну від наших балтійських друзів, але ми втратили свій суверенітет вирішувати, в яких клубах ми хочемо брати участь, і ми втратили 10% нашої території, тому я ніколи б не допустив, щоб це сталося з Україною. Я вважаю важливим, щоб ми зосередилися на незалежності, суверенітеті та територіальній цілісності України ", – заявив Стубб.

На його думку, мова жодним чином не має йти про обмін територіями, а про припинення вогню по лінії зіткнення, а вже потім почнуться переговори щодо землі та інших елементів.

"Не думаю, що нам слід випереджати події. Ми бачимо більш-менш постійні максималістські запити та вимоги, що надходять від Росії, тому я вважаю дуже важливим, щоб Україна також продовжувала наполягати на максималістських вимогах", – наголосив президент Фінляндії.

Він додав, що ситуація на фронті не така погана, як її хоче зобразити Росія: за останні 1000 днів вона просунулися на 1% території України, або приблизно 18 кв. км на день, що коштує приблизно 7000 загиблих або поранених з російського боку щотижня.

"Ціна величезна, і ви повинні поставити собі питання, як довго російське суспільство може це терпіти? По-друге, російська економіка не дуже добре справляється… Їхні резерви скорочуються, тому чим більший економічний тиск ми чинимо, наприклад, використовуючи заморожені активи або обмежуючи ціну на нафту, тим більша ймовірність того, що ми досягнемо миру", – вважає Стубб.

Щодо гарантій безпеки Україні, то він уточнив, що ведуться політичні розмови на рівні міністрів закордонних справ та військові розмови на рівні начальників оборонних сил, і військовими гарантії безпеки вже детально сплановані, тоді як політичні домовленості все ще обговорюються в діапазоні від того, чи будуть вони двосторонніми або багатосторонніми, політичною декларацією або юридично обов'язковими.

"Діапазон політичної домовленості варіюється від угод про безпеку, які більшість із нас вже підписала двосторонньо з Україною, до статті 5. І саме тому нам потрібно знайти комфортну зону. Але система для мене проста: №1 – українська армія, 800 000 осіб. Номер два – підтримка Європи. Номер три – США забезпечують захист. І це, саме по собі, на мою думку, є достатньо сильним стримуючим фактором, щоб Росія не атакувала знову", – підсумував Стубб.