Эксклюзивное интервью мэра Николаева Александра Сенкевича агентству "Интерфакс-Украина" 

Текст- Оксана Гришина

Подается на украинском языке

 

- Минулої осені громади критикували рішення про передачу військового ПДФО до центрального бюджету. Як Миколаїв впорався з розв’язанням нагальних питань функціонування міста без цих коштів?

- Не впорався. У нас є проблеми фінансового характеру. Ми звернулися до Міністерства фінансів, Верховної Ради, що нам цього року потрібно додатково ще майже 500 млн грн для закриття питань по зарплаті, комунальних послугах тощо. Наступний рік буде ще гіршим. У цьому році у нас ще були рештки бюджету, коштом яких ми підтримували функціонування міста. Але вже змушені зупинити деякі проєкти, розуміючи, що на наступний рік не вистачить грошей на їх реалізацію. Так, плануємо продовжувати позитивні зміни, але їх буде набагато-набагато менше - наступний бюджет Миколаєва буде дуже складний.

Проблему загострює й те, що у нас забрали військове ПДФО, забувши, що військове ПДФО в нас було велике до повномасштабної війни, оскільки Миколаїв – одне з наймілітаризованіших міст. І коли робили розрахунок, яка сума грошей нам потрібна для компенсації, не врахували це довоєнне військове ПДФО. Зараз допрацюємо, звертаємось і я, і голова ОВА,  показуємо аналітику і сподіваємося, що нам збільшать компенсацію.

- Миколаїв прийняв значну кількість ВПО. Скільки у вас їх зараз?

- У нас сьогодні офіційно зареєстровано близько 50 тис. ВПО.

- А фактично скільки?

- Важко сказати. Ми опосередковано бачимо, що порівняно з минулим роком кількість людей у місті зросла, бо збільшилось споживання води, газу, електроенергії, вивезення сміття, кількість мобільних телефонів у мережі і таке інше. Але не можемо фіксувати, хто з ВПО  просто зареєструвався у нас і поїхав далі чи повернувся, хто з них взагалі не став оформлювати статус.

- Про яку кількість населення ви можете сказати, орієнтуючись на дані мобільних операторів та опосередковані цифри споживання послуг?

- Сьогодні можемо сказати про 430 тис. містян. До повномасштабної війни населення міста становило близько півмільйона, офіційно зареєстрованих було близько 480 тис.

- Як ви забезпечуєте ВПО право на житло ?

- На цьому етапі (у повному обсязі) не забезпечуємо. Але завдяки співпраці з нашими іноземними партнерами, в тому числі з DRC (Danish Refugee Council), займаємося питаннями будівництва і відбудови, ремонтуємо, наприклад, деякі гуртожитки, робимо револьверний фонд, щоб розміщати там ВПО.

- Ви бачите перспективу формату муніципального житла?

- Ми вже працюємо над створенням профільної муніципальної компанії. Плануємо будувати житло і не передавати його власність, а робити, як, наприклад, у Німеччині, соціальним житлом зі спеціальною ставкою і розміщати там не лише людей, не спроможних сплачувати великі суми, а і соціально важливі верстви населення - медиків, вчителів тощо. 

- Комунальна компанія буде створювати житло чи лише управляти ним?

- Місто будуватиме житло, а комунальна компанія буде оператором. Ми з Данією вже працюємо над будівництвом таких об’єктів. Зараз етап виділення землі.

- Які ваші вимоги до цього житла?

- Це будуть окремі об’єкти. Ми сформулювали побажання, наші данські партнери виділили компанію (її назва поки не афішується - ІФ-У), яка  проєктує і планує будувати, навіть не очікуючи завершення війни.

З нашого боку ми працюємо над статутом нової комунальної компанії, яка буде управителем житла і фактично дохідною організацією. Частина цих квартир буде здаватися за ринковими цінами, частина - за пільговими. Наше завдання - створити якісне конкурентне житло, де ми зможемо надавати в оренду частину за пільговими, а частину - за ринковими цінами, щоб люди там хотіли і могли жити.

- Болюче питання стосовно функціонування міста - вода, енергія. Чи є системні кроки щодо його розв’язання?

- На сьогодні на державному рівні ми займаємося питанням води. Президент, перебуваючи в останній раз у Миколаєві, вже пообіцяв миколаївцям, що наступного року вони отримають питну воду. Питання будівництва нового трубопроводу - за межами моєї компетенції, тому що це буде відбуватися за межами міста. Стосовно реконструкції очисних споруд, питної води на території міста ми співпрацюємо з Агенцією з розвитку, Мінінфраструктури. Але у будь-якому разі беремо участь в обговоренні всіх етапів проєкту.

- Завдяки донорській допомозі Данії (EUR7,2 млн) уже триває реконструкція водопостачання у Корабельному районі. Це невелика частина, не більш як 8% мережі району?

- Це цілий віддалений район. Ми хочемо там поміняти труби. Це  дуже серйозний, перший портфельний проєкт, який ми хочемо реалізувати, а потім масштабувати на інші райони

Солона вода руйнує не лише головний трубопровід – вона руйнує всю систему, що подає воду по місту. За оцінкою, внутрішньобудинкові мережі вже потрібно було замінити 30-40 років тому.

У будь-якому разі сьогодні кожен маленький проєкт в канві відновлення Миколаєва відіграє дуже велику роль. Більше того, ніхто не хоче ризикувати відразу з великими проєктами. Всі починають працювати з маленьких, а потім, якщо це вдається, вони бачать, що є досвід, отже, можна масштабувати.

- З виробництва альтернативної енергетики Миколаївщина зараз номер один по країні щодо розвитку вітру та сонця. Яка ситуація з такими проєктами у місті?

- Ми намагаємось обладнати альтернативними джерелами (сонячні батареї та накопичувачі енергії) точки видачі води, громадські споруди, лікарні, школи та інші соціальні об’єкти. Це дороговартісна мета,  але крок за кроком ми її досягнемо.

- Чи плануєте створювати якесь окреме комунальне підприємство для такої генерації?

- Поки ні. Ми хочемо зараз просто цей процес запустити на рівні міста, концентруємося на соціальному сегменті. А потім будемо дивитися: якщо це буде “bankable”-проєкт, будемо пропонувати.

- Можливо, плануєте системно розширювати програму альтернативної генерації на житловий фонд?

- Ми готові допомагати ОСББ чи городянам, які хочуть це робити на локальному рівні, але сьогодні не готові співфінансувати такі проєкти.

- Серед стратегічних питань розвитку міста ви називаєте професійну освіту.

- Щоб відбудовувати Україну, потрібні люди з прикладними професіями. Ми хочемо повернути повагу до людей робітничої професії,. Створимо всі умови для того, щоб ці робітничі професії були актуальними й затребуваними. Тому плануємо залучати наших потенційних інвесторів до створення програм та навчання.

- З ким ви вже реалізуєте такі ідеї?

- Данська компанія Per Aarsleff разом з “Миколаївводоканалом” проводять санацію каналізаційної труби полімерним рукавом. Вони приїхали, передали технологію та обладнання, навчили наших спеціалістів, як правильно санувати каналізаційні колектори, що руйнуються по всій країні. Зараз проводимо тренування і будемо пропонувати ці технології не лише Миколаєву, а й іншим містам. Більше того, хочемо стати унікальним партнером Per Aarsleff  в Україні, готові навчати людей і рекламувати технологію в інших містах.

- В освітньому векторі яка доля суднобудування як бренд-марки вашого міста?

- Сьогодні живемо в часи конкуренції, ми не можемо на рівних змагатись з Китаєм, наприклад, чи В’єтнамом у суднобудуванні. Тим більше з дешевою сталлю китайською не можемо конкурувати,  адже в Україні, як відомо, наші головні сталеві потужності перебувають або в окупації, або в стані війни. Тому наше завдання - підготувати людей, професіоналів, у тому числі з огляду на проєктування, щоб мати конкурентні переваги на етапі, коли ми захочемо й зможемо запустити масове виробництво.

- Отже, щоб суднобудування залишилось “професією міста”, воно має змінитися. У вас уже є партнери з цього завдання?

- Ми усвідомлюємо, що повернути суднобудування  на той рівень, що був при Радянському Союзі, сьогодні неможливо. Змінилося все - змінився світ, зміниласґ країна, змінились технології. Але ми хочемо взяти краще, утримати нашу інтелектуальну, інженерну спадщину, продовжувати її, розвивати. Власне, Нідерланди продовжують з нами працювати в цьому напрямі

Ми також бачимо, що трансформація відбудеться, ми продовжуємо будувати маломірне суднобудування і річковий флот. І у нас є бізнес, у тому числі компанія “Нібулон”, яка, не очікуючи від держави якихось преференцій, уже почала це робити. Будує все, що їм потрібне, - і маленькі судна, і великі.

Таким чином, у суднобудуванні та інших технологічних спеціальностях ми можемо співпрацювати у напрямі розвитку профтехосвіти за підтримки організацій та компаній, готуючи їм потрібні кадри.

- Якщо казати про промисловість, виробництво, які у вас якорі зараз є?

- Агропромислова переробка, ІТ, малий і середній бізнес у торгівлі. Великого бізнесу в Миколаєві немає. Звісно, він потрібен, але  через проблеми з водою, електроенергією, недостатню кількість кадрів тощо поки такі проєкти залишаються планами.

- Чи є у Миколаєві проєкти, де вже страхуються військові ризики?

- Деякі проєкти є. З муніципального бюджету міські проєкти не страхуються, але є непублічні бізнесові проєкти, де вже відбувається страхування військових ризиків.

- Чи вважаєте ви можливим реалізацію проєктів державно-приватного партнерства під час війни?

- Ми готові. Якщо будуть люди, котрі готові приходити до нас, ми готові розглядати такі можливості, публічно, прозоро.

- Під час війни вже з’явилися якісь великі проєкти?

- Я б не хотів про це говорити. Коли ці проєкти покажуть фінансові результати, тоді, якщо захочуть самі інвесторі, це можна буде комунікувати.  Сьогодні ми перебуваємо дуже близько до першої лінії, щоб сьогодні накликати щось, що може там зруйнуватися.

- Але хоча б можете назвати географію інвесторів, які зацікавлені в регіоні?

- Різні країни. Не лише Данія і не лише Північна Європа.

- Які ще структурні проблеми ви бачите?

- Головна проблема – це війна. Як закінчиться війна, ми зможемо говорити про людей, про створення нових робочих місць, про відкриття нових бізнесів. Ми готові співпрацювати, готові змінюватися, насамперед змінювати процедури в місті тощо.

Крім того, хоч ще раз підкреслити: в нас не вийде нічого зробити в Миколаєві, якщо на рівні держави місту не надають спеціальні економічні преференції. Тому що ми не можемо сьогодні конкурувати з Ужгородом, Львовом, Хмельницьким, Вінницею. Оскільки сьогодні головним є безпековий фактор, порівняння ризиків і профітів - вони дуже різняться. Саме тому для прифронтових громад мають бути стимулюючі умови.