От скорости и качества реализованных проектов восстановления зависит объем донорской помощи - исполнительный директор iC consulenten Украина
Украина должна принять стратегическое решение: Build Back Better or Faster
Интервью с исполнительным директором iC consulenten Украина Еленой Рыбак об особенностях реализации проектов восстановления и модернизации.
Текст: Оксана Гришина
(текст интервью подается на языке оригинала)
- Україна має вирішувати питання відновлення в умовах дуже жорсткого дефіциту ресурсів - як фінансових, так і людських. Але нещодавно ви на прикладі проєктів енергоефективності показували, що критичним є також фактор часу: затримки буквально в рази збільшують вартість реалізації. Чим пояснюється таке значне здорожчання?
- Ми давно працюємо в секторі енергоефективності. Коли на муніципальному рівні перейшли від разових до системних проєктів комплексної реконструкції бюджетних будівель, від 30 до 50 об’єктів, громади, які планували кредит в 5 чи 10 мільйонів євро, під цю суму формували інвестиційну програму з пріоритетними енергоефективними заходами. Наша компанія для них робила, наприклад, 50 енергоаудитів, розробляла пріоритетну інвестиційну програму на бюджет, який планувався для інвестицій. Після 2015-16 рр. вже пройшов період т.зв. cherry picking, вишеньок на торті, коли всі хотіли поставити ІТП та впровадити інші швидкоокупні заходи. Йшлося вже про комплексну термомодернізацію з прогнозованою окупністю в 15-25 років. Саме на основі цих проєктів, в яких брали участь, ми періодично оновлюємо статистику, бачимо динаміку ринку.
У період 2016-2017 років, якщо взяти базові заходи (утеплення стін, вікна, двері, дах, утеплення фасадів, іноді з частковою заміною внутрішніх тепломереж), ми виходили на суму в середньому 100 євро інвестицій на квадратний метр. Потім в Україні були підвищені стандарти щодо огороджувальних конструкцій, блискавкозахисту, інклюзивності, в останні роки додалися вимоги до укриттів. Всі ці зміни впливають на структуру проєктів. Те, що раніше ми називали комплексною термомодернізацією, наразі є повноцінною реконструкцією. І це одне з пояснень, чому зараз маємо цифру при комплексній модернізації, без інвестицій у конструктивну частину будівель і укриття, близько 300 євро на квадратний метр.
Звісно, є відмінності залежно від стану будівлі, від обсягу проєктів. Наприклад, менший проєкт коштуватиме трохи дорожче в управлінні, в квадратурі, тому що завезти одну машину маленьку будматеріалів чи кілька більших - це все впливає на ціну. Але в середньому ми маємо збільшення інвестицій на квадратний метр від 100 євро в 2016 році до 300 євро в 2025-му. Що це для нас означає? Багато проєктів з інвестиційних та кредитних програм, які розроблялися в 2013-15 рр., поки дійшли до тендерів, значно зросли в ціні. Тобто міста, які в 2016-17 рр. підписували кредит, наприклад, на 10 мільйонів євро й розраховували привести до ладу до 20 шкіл та садочків, сьогодні за ці залучені кошти зможуть оновити 6-7 об'єктів.
- Але лише збільшення вимог та ускладнення логістики не могло спричинити збільшення ціни втричі. Що ще?
- Насправді причин багато. Є й курсові коливання, адже частина матеріалів історично імпортується. Зазвичай, коли проєкт реалізується за рік-два, ця волатильність трохи вирівнюється і є можливість залишитися в рамках бюджету. Але якщо на стадії планування в 2017 році розраховували використовувати локально вироблені матеріали, а сьогодні на фоні жорсткого дефіциту певні товари треба імпортувати, то ціна, звісно, підвищується. Також суттєво змінився ринок праці, зарплат, які були 10 років тому, вже немає. За більшістю позицій оплата виросла вдвічі й більше.
Також проєкти стають технологічно складніші й цікавіші. У 2014-2016 рр. рідко хто із замовників обирав сонячні панелі, бо вони були дорогі, ми робили лише певні демонстраційні проєкти. Наприклад, сонячні колектори на підігрів води в дитячому садочку, в якомусь маленькому басейні. А тепер такі рішення як тепловий насос, ПВ-система, геліоколектори, автоматичні регулятори, автоматичне освітлення тощо - це вже базова лінія. Тобто збільшилися вимоги споживачів. І, звісна річ, це дорожче, ніж просто утеплити фасад. Але й ефективність таких проєктів покращується, адже в них йдеться не лише про окупність, але й про сталість та енергонезалежність. Загалом сучасні проєкти передбачають більше інновацій, це теж впливає на вартість.
Тож за останні 10 років ми є свідками стрибків вартості будробіт в середньому на 20-30% щороку. В нас навіть є свіжий минулорічний приклад, коли ми в січні й липні організовували тендери для проєктів - у різних містах, але технічно однакові. Приблизно однакові обсяги складності, є індивідуальна специфіка, але в принципі ті самі компанії заходять уже з офером в плюс 20% до того, що вони пропонували шість місяців тому.
Також загальний тренд - зростають вимоги до підрядників, зростають ризики, пов'язані з відсутністю людей, з виконанням зобов'язань. З боку донорів є вимога страхування діяльності в рамках міжнародних контрактів і такі фактори дуже ускладнюють ринок нашим будівельним компаніям, здорожчують проєкти. При цьому відмовитись від певних критеріїв також буває неможливо.
- Які будматеріали у складі проєктів найбільш ризиковані з точки зору непрогнозованності цін?
- Ми бачимо за оферами компанії зростання цін на будпослуги загалом. І потім, коли ми перевіряємо хід робіт, нам ще повідомляють, наприклад, що планували утеплювач з конкретними технічними характеристики, але його зараз на ринку немає, натомість є альтернативний на 10-20% дорожчий. Або теплонасос подорожчав, або вікна. З вікнами взагалі непрогнозована ситуація, бо попит на них величезний, і ми не знаємо, які будуть на ринку на етапі реалізації. Зараз йде постійне погодження заміни матеріалів на аналогічні, ми перевіряємо, чи воно відповідає заявленій якості... Але поки триває аналіз, потім погодження, умовний теплонасос може знову зрости в ціні. Можливо, на більш стабільних ринках не така волатильність цих процесів, але в нас за останні кілька років зі зрозумілих причин такого дедалі більше.
- І як це вирішується в проєктах, які виконуються за донорські кошти? За рахунок чого покривається ця різниця?
- Ми вже давно навчилися закладати вищий бюджет на непередбачувані витрати. Раніше, у 2010-2014 рр., було прийнято в будівельних проєктах закладати 5%. Але на практиці виявилось, що в 5% просто нереально вкластися, враховуючи динаміку ринку, стрибки цін за багатьма позиціями. Тому дуже швидко ми почали закладати в проєкти мінімум 20%; тобто для реалізації проєкту в 1 млн треба закласти 200 тис. на континдженсі (contingency).
Є ситуації, коли виникають проблеми з бюджетом, які не можна вирішити, тоді потрібно зменшувати обсяг робіт або обирати більш доступні варіанти. Наприклад, сонячні панелі на дах встановити на наступному етапі. Або для вирішення питання інклюзивності не інтегрувати ліфти, а зробити елементи більш простого варіанту. Тобто загалом - збільшувати бюджет на непередбачувані витрати, а потім погоджувати його використання в кожному конкретному випадку. Якщо є обґрунтована технічна або ринкова причина, підрядник повідомляє про це, а потім з консультантами, з містом-замовником і донором приймається спільне рішення.
- А якщо і закладених континдженсі не вистачає?
- Це найгірший варіант. Тоді треба суттєво змінювати проєкт. В наших обставинах - приймати болюче рішення, умовно обирати між трьома квартирами для переселенців і теплонасосом, зменшувати обсяг або обирати простіші технологічні рішення. Це про мою наболілу тему - Build Back Better or Faster. Минулого року ми у Відні провели окремі дебати на цю тему. Умовно: є 5 млн євро, на які будуємо нове житло для ВПО, це може дати 20 квартир. Але поки робився проєкт і вийшли на будівництво, за ці кошти вже не можна 20 побудувати, а лише 19 квартир. Але, наприклад, проєктом передбачено теплонасос, доволі дороге рішення. Щоб зберегти теплонасос, треба прибрати ще дві квартири або прибрати теплонасос і зберегти кількість квартир. І це дуже поганий вибір між сталими технологіями і житлом, яке теж дуже потрібне. Обидва фактори критично важливі, таких ситуацій краще уникати. Але це буде стратегічне рішення, яке зараз прийматиме Україна: або ми будуємо багато й дешево, або ми будуємо менше і краще.
Хочу зафіксувати: ми зберігаємо функціональність і призначення всіх проєктів, корегуємо, але не ламаємо концепцію. Нам потрібно шукати та передбачати у проєктах креативні рішення, які нам дозволять у майбутньому, коли знайдуться ресурси, на наступних етапах їх втілити. Умовно, якщо нам сьогодні не вистачає на сонячні панелі, розрахуємо, щоб дах їх витримав, щоб система була зроблена таким чином, щоб можна було легко ці сонячні панелі інтегрувати в інфраструктуру на будівлі. Наприклад, громада може отримати грант від іншого донора на ці сонячні панелі, а ми повинні передбачити, щоб на цей дах їх можна було інсталювати.
- Всі інновації можна втілювати чергами?
- Є рішення, з якими це можна зробити, сонячні панелі хороший приклад. Але теплонасос ти так не зробиш, адже будівлю треба опалювати відразу, й питання підключення до теплопостачання чи функціонування автономного має бути розраховане відразу на концептуальному рівні. Але є елементи, які можна трохи відкласти в часі. В проєкт мають бути закладені сценарії, якими ці будівлі будуть через 5-7-10 років, що ще можна потім додати, або що простіше відкоригувати при наступній реконструкції.
Але повернімось до прикладу "квартира чи тепло насос". ВПО за деякими програмами отримають квартири в таких проєктах, влаштовуватимуть своє життя на десятиріччя. Можливо, не ставитимемо дорогий теплонасос, а краще побудуємо ще дві квартири? Але люди, які там житимуть - це найвразливіші верстви населення. І якщо вони за наявності новітніх технологій зможуть платити на 20-30% менше за електроенергію та опалення, це суттєво вплине на їх бюджет. З іншого боку, ще дві квартири - теж чиєсь життя.
- Окрім такої волатильності цін, які тенденції ще вас насторожують як компанію, що реалізує проєкти міжнародної технічної допомоги?
- Перше, про що багато років говорять - у нас недостатньо підрядників, які працюють з міжнародними грошима. Вже сформувався невеличкий прошарок тих, які мають досвід. Для подальшого розвитку підрядники мають дивитися в бік FIDIC-контрактів, в бік роботи з міжнародними фінансуванням, це інший рівень звітності та умов контракту (FIDIC, Fédération Internationale Des Ingénieurs-Conseils, англ. International Federation of Consulting Engineers - Міжнародна федерація інженерів-консультантів). Ми широко й публічно розповсюджуємо інформацію про тендери, якщо це дозволено процедурами. Але, наприклад, документи за тендером запитують 30 компаній, а подаються дві. І це з вимогами, які, я точно знаю, щодо міжнародного фінансування одні з найпростіших на ринку. Тобто, принаймні, ми сподівалися, що цей інтерес генеруємо. Десь вийшло, а десь компаніям просто нецікаво. І це погана тенденція. І що це означає? Для громади це ретендер. А повторний тендер – це плюс 2-3 місяці часу мінімум на підготовку-проведення, плюс 20% до ціни й плюс затримка та корегування проєкту.
- Чи може такий дефіцит дати поштовх більшому залученню іноземних підрядників? Приклад - французька компанія Atelier de France Kyiv, яка загалом спеціалізується на реставрації, за підсумками 2024 року потрапила в топ-5 українських будівельних компаній з найбільшим доходом. Одне з пояснень - французи, коли заводять своє фінансування для проєктів відновлення, обирають саме її.
- Таких випадків не може бути багато, тому що це специфічний бізнес. Хоча, якщо об'єктивно, то в країнах Європейського Союзу приблизно такі ж проблеми, будівництво – це часто місцевий бізнес. Винятком, звісно, є великі інфраструктурні проєкти - мости, тунелі, великі кампуси (госпіталі, університети) тощо. Бо якщо у підрядників є FIDIC-контракт, то він і в Африці, і в Німеччині FIDIC. І оце дуже допомагає, коли ти заходиш у великі інфраструктурні проєкти і там всюди FIDIC. Це дозволяє шляхом стандартизації вимог розширити конкуренцію, залучити компанії серед країн Європейського Союзу, звісно, додаючи спеціалістів з локальними сертифікатами або навчених за локальними технічними стандартами.
Ще одна особливість нашого ринку, яка на щастя відходить в минуле. В нас довго була мода не показувати прибуток, вважалося, що чим менше в тебе прибутку, тим менше уваги ти привертаєш. Але для міжнародних контрактів це мінус, адже щоб виграти будь-який подібний тендер, треба показати прибутковість хоча б за 3-4 роки і в адекватному співвідношенні до вартості інвестицій. З точки зору логіки як ви можете претендувати на проєкт, якщо розписуєтесь, що не вмієте працювати і бізнес ненадійний?
- І все ж який зараз головний ризик для реалізації проєктів?
- Люди. Будівельні компанії, так само міста, ми як консультанти, весь ринок дуже залежний зараз від кадрів. Це наразі найдорожчий ресурс. А ще загострилася проблема нецінових критеріїв у тендерах. Ми аналізуємо тендери проєктів, які втілюються за донорські та кредитні кошти через публічні закупівлі на Прозорро. Бачимо ціни переможців, вони дуже далекі від ринкових, від необхідного для забезпечення роботи 3-4 співробітників, витрат поїздки, проживання, лабораторних аналізів, обладнання. Вистачить максимум на оплату роботи одного спеціаліста, але виконати це ефективно силами однієї людини неможливо з огляду на обсяг робіт.
Нещодавно вже вийшли на Прозорро тендери по Ukraine Facility. Якщо й далі триватиме ситуація, яку ми спостерігаємо в останній рік-півтора, то матимемо суттєву проблему з міжнародними партнерами. Я не знаю, які з проєктів зараз є успішними (реалізовані в строк і з якістю, заявленою на старті), а які ні. Але якщо проблемних проєктів буде більшість, якщо вони будуть постійно відкладатися та суттєво корегуватися або затримуватись, Україна просто ризикує втратити фінансування. Для того, щоб робити швидко, у виконавця має бути ресурс для прийняття рішень, для технічного аналізу, для технагляду і для адміністрування. І цього неможливо досягти з тим фінансуванням, яке "виграє" тендери. Можна конкурувати в сегменті 15-20%, але коли виграє втричі нижча пропозиція...
- Питання якісних критеріїв пропонували впровадити ще років десять тому.
- Саме так. Якщо ціна – єдине, чим конкурують та тендері, то це ризик, його посилення ще не настільки очевидне, але в донорів терпіння не безкінечне. І при цьому є "міста-чемпіони" з розкішною репутацією, які завершують проєкти швидко, якісно й системно.
- Але це не система, а, на жаль, ручне керування, як у Львові, де, як мені розповідали, заммера щоранку на будмайданчику й аналізує прогрес проєкту, визначаючи, яка саме допомога ще потрібна з боку міста...
- Реалізація будь-якого проєкту, звісно, залежить від політичної волі. Але в нас загалом є позитивні кроки в країні, чимало процедур спростили, певні реформи реалізували, впроваджено алгоритм "проєктуй-будуй" та ін. При цьому безкінечно звучать вкиди щодо корупції. Бо знову хтось написав, що куб бетону з умовного "Епіцентру" дешевший на 15%, ніж на конкретному об'єкті... Я не захищаю цих підрядників, але приблизно розумію, з чим вони мають працювати, тому що вони, заходячи на тендер, аби пройти експертизу проєкту з АВК (автоматизований випуск кошторисів - ІФ-У), мають закласти в кошторис умовні зарплати по 8-10 тис. грн, яких вже давно немає на ринку...
Цивілізована практика у світі: компанія виграла тендер, вас влаштувала їхня ціна. Так дайте їм виконати обіцяне. Вони повинні мати можливість працювати без зайвих ускладнень з боку контролюючих органів. Бажаєте дешевше? Створіть кращу конкуренцію, щоб підрядники змагалися й пропонували на 10-15% дешевше, але не ганяйте переможців по всіх колах бюрократичного пекла, щоб вони постійно доводили, скільки кожен шуруп має коштувати.
- Ви згадали форму "проєктуй-будуй", тобто загальний тендер. Наскільки ця практика зараз розповсюджена?
- Цей формат зручний в багатьох випадках і практикується. Важливо, щоб у замовника був ресурс перевіряти й контролювати оптимальність технічних рішень і робити перевірку ПКД (design review). Таким підходом послуговуються і в міжнародних проєктах, і в тих, що фінансуються з держбюджету. Але є проєкти технічно складні, де оптимальним підходом може стати окреме й незалежне проєктування.
- Повернімось до тендерів. Україні потрібна жорстка й притім гнучка система відбору підрядників, щоб на точці входу була означена цифра і строк. Де має бути контроль і на якому етапі? Як це має відбуватися, щоб все-таки стимулювати, а не гальмувати відновлення?
- Чарівної пігулки немає. Як і немає ідеальних проєктів. Має бути "допуск на помилку" і має бути ефективний контроль на кожному етапі, щоб ці помилки вчасно виправляти. А ще важлива репутація. Подаючись на міжнародні програми, компанія повинна мати хорошу репутацію. Або, принаймні відповідати адекватним вимогам. Бо у нас рій тільки-но зареєстрованих ТОВ, які граються в тендери. Це не про репутацію, не про системний прозорий бізнес - це заробити тут і зараз. Допуск таких компаній несе певні ризики якості проєктів як для донорів, тому що вони не будуть задоволені прогресом, так і для замовників, яких просто можуть підставити в якийсь момент. Не вийшло, завалили проєкт, зареєстрували нову компанію і погнали далі.
Є інша сторона - надперевірки. Є випадки, особливо в малих громадах, коли ще й першої цеглини не поклали, а вже на майданчику НАБУ, БЕБ, ціла черга перевіряючих - а чому ви вибрали цього підрядника, у якого квадратний метр нового будівництва 1300 євро, це не відповідає середнім цінам по області... Але ж це не "голі метри", в проєкті можуть бути різні технічно складні рішення, різні ґрунти, плюс обов’язкове укриття, внутрішнє меблювання, кухонне обладнання, щоб люди зайшли у готову квартиру...
І це теж ускладнює роботу, тому що, з одного боку, донор дає кошти й контролює, наймає своїх консультантів для такого контролю, які теж відповідають за якість проєкту своєю репутацією. З боку донорів закладено багато запобіжників. Якщо підрядник непорядний, він потрапить, не дай Боже, в чорний реєстр донорів, він втратить цей сегмент бізнесу.
Звісно, з української сторони теж мають бути перевірки, але не можна так докопуватися до кожного шурупа... Якщо потрібен контроль, можна, наприклад, поставити людину асистентом проджект-менеджера, хай поживе цим проєктом кілька місяців, подивиться, що там відбувається, зрозуміє, як і чому приймають рішення, які технології, чому складно, які зміни, а не просто піде подивиться на сайті, що в "Епіцентрі" якась позиція на 10% дешевше і видасть це в медіа з черговим заголовком про корупцію.
- Що має бути змінено в системі тендерів?
- Якісні критерії нарешті мають стати якісними. Наприклад, у кваліфікаційних критеріях зараз може бути три ПК, ліцензійне ПО, десять ручок... Що це за кваліфікаційні критерії на наявність спроможності, три комп'ютери? Ти підтверджуєш комп'ютери, обладнання, ПО, причому ще й накладну на кожну позицію дай. Ну яка міжнародна компанія буде з таким морочитися? І це при тому, що в Європейському Союзі дуже багато звітності, вони до цього звичні, але йдеться про звітність аргументовану.
Що ж потрібно насправді? Передусім досвід. Критерії можуть бути щодо складності об'єкту (категорія СС2, СС3), його типу (наприклад, дитячий садок або дорога). Вимагайте досвіду, просіть портфоліо компанії, приклади як завершених, так і поточних проєктів. Перевіряйте, щоб спеціалісти, яких подають, не світилися на таких позиціях в інших 50 проєктах, адже вони фізично не зможуть працювати на цей проєкт.
Також потрібно змінити вимоги до обороту компаній або показників фінансової стабільності. Зараз, згідно із законодавством, річний оборот не повинен бути нижчим від суми договору. Тобто, якщо компанія подається на проєкт бюджетом 9 млн грн, має показати оборот за попередній рік не менше 9 млн грн. Але найближчий акт при початку будівництва може бути закритий через 6-8 місяців. В нас було так, що перший платіж за великим проєктом був здійснений через рік, і впродовж цього року в нас над проєктом працювало 15 людей. З оборотом 9 млн грн на рік ти не зможеш протримати команду...
Загалом, якщо замовник хоче отримати якісний проєкт, він має проводити прекваліфікацію, і вже серед компанії, які її пройшли, братися за оцінку фінансових пропозицій.
- За вашою оцінкою, наскільки ефективними для відновлення можуть бути національні цифрові інструменти, такі як система DREAM?
- Було б важливо запитати в громад, наскільки їм складно заповнювати DREAM, але вже є позитивний психологічний момент, адже люди розуміють, що якщо намудрують у кошторисах, то це буде у відкритому доступі. Звісно, в принципі багато інформації й раніше було відкрито - у Прозорро, ЄДЕССБ, але DREAM обіцяє більш прозорий і легкий функціонал. З точки зору ведення статистичних даних і прогресу DREAM - це круто, але я трохи переживаю, що ми побачимо... Мені цікаво, яка буде статистика в циклі проєктів. Я розумію статистику наших проєктів, хоч у нас виняток з правил, а саме 12-14 місяців, включно з тендером, від підписання грантової угоди на нескладний проєкт, наприклад, реконструкції будівлі. Але якщо бачитимемо в DREAM аналогічні проєкти по три-п'ять років без змін, то будемо засмучуватись. З іншого боку, на основі цієї аналітики будуть виявлені причини затримок. Бо в кожного з донорів є свій власний досвід з різними громадами, але загальна картина відсутня.
- І все-таки від нас донори очікують, що допомога використовуватиметься найшвидше і найефективніше? Чи лише найшвидше?
- Я сподіваюся, що найшвидше і найефективніше, але не всюди. Є проєкти, де критерії якості, енергоефективності тощо вписані у вимоги, а є проєкти, де ще не знають, чи будуть критерії взагалі, тому що вони націлені на термінові заходи. Чим ефективніше ми будемо реалізувати проєкти, тим більш вірогідно, що ця допомога триватиме й розширюватиметься. Але будь-який проєкт, який зависає, негативно впливає на всю країну і додає ризиків акумулювати розчарування.
