Покупать сейчас недвижимость на западе Украины - это не актив, а какая-то психопатия - инвестор Вячеслав Мишалов
Интервью с бизнесменом Вячеславом Мишаловым (подается на языке оригинала)
Автор: Дмитрий Кошевой
Я мрію про шлях IPO : він дозволить масштабувати бізнес
-- У лютому цього року Антимонопольний комітет України надав вам разом із вашим партнером по "Є Гроші " Дмитром Шевчуком дозвіл на купівлю БТА Банку у пропорції 70% на 30%. Якою є подальша доля цього проекту?
- Я поки не коментую це питання, оскільки це може стати на заваді справі. Давайте прийдемо до якоїсь логічної зупинки, і тоді я поділюся всією інформацією.
- Добре, зачекаємо. Опишіть основні активи, якими ви сьогодні володієте, і структуру управління ними.
- Всі активи вже досить якісно структуровані, а управління здійснюється через інвестиційний фонд (АТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Фортресс"). Фонд, у свою чергу, керується компанією з управління активами (ТОВ "КУА "МПСС" з Дніпра). Я нею не володію, але мені зрозумілі її власники (Сергій Шишкін – 50%, Ігор Суходольський – 41% та Ольга Мухіна – 9%). Люди, які управляють КУА, повинні бути дуже обережними, тому що від їх дій залежать всі фонди, які знаходяться під управлінням КУА ("МПСС" управляє 10 фондами ), і незважаючи на наявність юридичних обмежень при поганій голові можна наробити лиха.
Власної компанії з управління активами я не маю, керую всім максимально через фонд. На мій погляд, сьогодні це один із найкращих інструментів володіння та управління, у тому числі фінансовими потоками.
-- Не знаю, чи ви в курсі, але представники МВФ розкритикували венчурні фонди і в цілому систему інститутів спільного інвестування (ІСІ) в Україні. Вони кажуть, що 96% фондів не є колективними інвестиціями: більше половини належать одній особі, а понад 90% мають 5 або менше власників. На думку МВФ, система ІСІ загрожує доходам бюджету та потребує посилення регулювання та моніторингу. У той же час ми знаємо, що структурування через внутрішні інвестфонди дуже популярне в Україні, і багато великих бізнесів так побудовано.
- Спочатку лобістами цієї історії були американські інвестори та американська дипломатична місія. "Дайте, будь ласка, нормальну форму управління юридичними та фінансовими активами, з якою могли б працювати наші інвестори", - таким був їхній посил. Тож це одна з небагатьох частин українського законодавства, яка грамотно прописана та дуже ефективно працює.
Найголовніше, що така структура прозора і з погляду власності, і з погляду грошей та сплати податків. Фактично реалізований податок на виведений капітал: хочеш вивести гроші - сплати податок. Є низка європейських країн, у яких вся податкова система працює за таким принципом. Тому Міжнародний валютний фонд, звичайно, гарні хлопці та дівчата, але нобелівських лауреатів з економіки серед них я не зустрічав.
-- Якщо я правильно розумію, всі ваші активи інкорпоровані в Україні та структура управління ними також усередині країни?
- Так, звичайно.
Краще володіти у тисячі компаніях по 1%, ніж у кількох по 100%
- Ще кілька уточнень, тому що бізнес та бізнесмени Дніпра – це окрема велика планета, і з Києва на ній не все видно. Про вихід із числа партнерів "Дніпропрес Сталі" Вадима Єрмолаєва, який пізніше потрапив під санкції, ви вже розповідали в інтерв'ю "Ділу". У мене питання про вашого батька - Дмитра Мішалова, також відомого дніпровського бізнесмена та забудовника (група "Майстер"). Ваші та батька активи та бізнеси якось пов'язані між собою? Бо місцеві ЗМІ писали різне.
- Так, якісь там третьосортні доморощені сайтики, прошу цю цитату залишити, якісь пасквілі писали. Але логіка, факти і правда завжди спливають. Звичайно ж, я дуже шанобливо ставлюся до свого тата, але спільних бізнесів ні з ним, ні з його партнерами я не мав. Він лише іноді мені допомагає з моїми особистими об'єктами нерухомості: з ремонтами, реконструкціями тощо.
Спільних бізнесів не було не тому, що мене не хотіли брати, або я не хотів, просто я пішов в інші галузі. Я не фанатію від будівництва чи навколобудівельного бізнесу, бо в Україні немає такої ціни на нерухомість, щоб це був добрий бізнес. Відповідно, або треба будувати погано, або треба продавати дорого. Мені такий формат не подобається. У тих рідкісних забудовників, які намагаються будувати якісно та продавати дорого, я не бачу великого успіху.
Нових будівництв немає і найближчим часом, на мою думку, не буде. Якщо у Києві ще щось ворушиться, то у Дніпрі я спостерігаю, як кілька забудовників лише добудовують та виконують свої зобов'язання. З тим рівнем собівартості мені як інвестору це нецікаво.
Був якийсь сплеск на західній Україні, але дуже короткостроковий: хто встиг звідти вийти з грошима, тому пощастило, а решта там залишиться з великими мінусами. Я живу в Дніпрі, який отримує і отримував за всю війну багато прильотів, але не маю жодної думки піти собі купувати нерухомість на західній Україні. З багатьох причин. Я вважаю, що сьогодні вона переоцінена. А в момент, як тільки з'явиться якийсь обрій стабільності, вона перетвориться на черепки. Тож це не актив, а якась психопатія. Якби я планував переїхати та жити десь на західній Україні, напевно, є сенс там інвестувати гроші в якусь нерухомість. Але якісної нерухомості там немає і не планується, бо всі бігли за хайпом, за швидкістю – швидше зібрати гроші з потенційних клієнтів. Це неякісне будівництво.
Коли я собі вибирав місце, де квартиру купити у Дніпрі та у Києві, було буквально кілька будинків, якісно спроектованих та збудованих – на пальцях можна перерахувати. У секторі нерухомості має відбутися велика переоцінка цінностей. Повинні почати будувати у відповідності до наявних будівельних норм.
Хоча якісь плюси є. У мене сьогодні відбулася абсолютно фантастична розмова із першою заступницею керівника ДАСІ. Ми подали документи на отримання дозволу по об'єкту в центрі Києва – хочемо реставрувати фасади історичної будівлі без будь-яких надбудов, витратити на це десятки мільйонів гривень. З ДАСІ зв'язалися з архітектором: хочемо поговорити з кінцевим бенефіціаром, надішлемо посилання на Zoom і запропонуємо кілька варіантів часу. І ось сьогодні вранці відбулася ця розмова. Ірина Гіоане сказала, що вітає нашу активність, з усіма клієнтами в інспекції готові спілкуватися особисто. Вона попередила, що жодних хабарів немає, хто б якісь історії не розповідав. Я був у стані гарного афекту. Нам дали дозвіл на реставрацію, намагатимемося до глибокої осені встигнути все закінчити красиво – відновити так, як воно було запроектовано 100 років тому.
Просто до цього ми дозвіл на реставрацію фасаду півтора року намагалися отримати, а з мене просто знущалися. Я сказав, що не платитиму, я ж не 10 поверхів зверху хочу побудувати. Тому що всі хочуть піти і домовитися робити не реставрацію, а зробити з пінопласту, а потім пофарбувати з балончика. Ніхто не хоче займатися з каменем, з гіпсом… - так, як це має бути. Реставраторів у країні залишилося дві команди – одна в Києві, одна в Одесі!
Важливо створити в Україні ринок міноритаріїв , можливість здійснювати IPO
- Ви плануєте якось об'єднувати ваші активи єдиним брендом, створити ще якусь організаційну надбудову?
- Ні, бо чим більше рівнів менеджменту, тим гірша його якість – за принципом зіпсованого телефону. Зрозуміло, що можна мати якийсь невеликий бек-офіс, який виконує юридичні та фінансові ролі. Є спільні питання безпеки для того, щоб співробітники відчували рамки та контроль.
У кожному бізнесі має бути обов'язково свій локальний менеджмент – вузькоспеціалізовані професіонали своєї справи.
- Усі інвестиційні рішення високого рівня ухвалюєте безпосередньо ви?
- Так, але обов'язково з участю керуючих партнерів і керуючих менеджерів. Тому що все одно їхня експертиза в більшості випадків більш об'єктивна і більш up-to-date.
- Ви скрізь стратегічний інвестор чи можете виступати, як портфельний інвестор?
- Нижче 25% частки точно ніде немає. Напевно тому, що закон про міноритарієв працює не дуже якісно, і це просто питання економічної безпеки, а не особистих бажань. Із задоволенням "сидів" би ще в 10 компаніях, умовно кажучи, по 5-10%. Але через нехватку гарного працюючого законодавства про міноритаріїв - страшно.
З іншого боку, я хотів би мати можливість і продавати міноритарні пакети по 5-10%, залучаючи капітал, але захист мажоритаріїв від міноритаріїв теж має бути іншим.
Тому завдання створити в Україні ринок міноритаріїв, можливість здійснювати IPO – первинні публічні пропозиції – це дуже важливо. У бізнесів з'явиться найголовніше - капіталізація, тоді як зараз українські бізнесмени її позбавлені, вони сьогодні оцінюються через грошовий потік. Ніхто не продає по капіталізації за рідкісним винятком IT-шних бізнесів, які знаходяться не на землі, а в онлайні. З наявністю капіталізації багато бізнесів розвивалися б успішніше, маючи доступ до справжнього ринку капіталів.
Найкраща історія, яка може бути, – це коли є багато дрібних інвесторів. У будь-якій країні, де ви побачите сильну економіку, 50% працездатного населення зайнято у малому бізнесі, а цей малий бізнес вкладає гроші десятками мільярдів у інші бізнеси. В Україні є ще багато місця для малого бізнесу, пов'язаного з товарами, послугами та сервісами. Насамперед сервісами, бо на них є попит, їх легко масштабувати та починати недорого.
- У перспективі ви плануєте вивести якісь свої бізнеси на IPO ? Ставите собі та їм таку планку?
- Однозначно так. І в Україні. Мені дуже подобається ця ідея, оскільки це конкуренція із фінансовими інститутами. Звідки банки мають гроші на кредити? "Фізики" принесли вклади, а банк дорогою заробив. IPO прибирає частково посередників і банк починає вже конкурувати за інші сектори економіки. Це несе абсолютно тектонічні зрушення в економіці, в бізнес-мисленні: або піти в банк, або отримати гроші від тисячі невеликих інвесторів. Тож я мріяв би про такий шлях. Він дозволив би масштабуватись скоріше.
У бізнесмена будь-який бізнес зобов'язаний продаватися
- Щоб виводити бізнес на IPO, бажано, щоб він був у своїй ніші серед лідерів: топ-3, топ-5. Я дивився статистику "Є Гроші" на сайті Нацбанку – компанія у першому кварталі цього року четверта за доходами від фінансових послуг. Які плани її розвитку?
- Я думаю, що, на жаль, ми нижчі на цьому ринку – ми десь між 6 та 8 місцем.
-- Провайдер "Фрегат", як декларується, входить до топ-5.
- "Фрегату" неможливо сьогодні стати лідером, тому що ринок сильно укрупнюється на новому витку. З'явилися великі гравці: з одного боку - "Київстар", з іншого боку - МТС (Vodafone Україна ), з третього – lifecell, який у собі теж акумулював величезну кількість провайдерів.
Я вважаю, що і "Фрегат" однозначно рано чи пізно буде продано. Якоїсь миті відбудеться ще один виток або кілька витків укрупнення, і почне зростати ціна, тому що сьогодні в Україні найдешевший інтернет у світі, при цьому за якістю – один із найкращих. Так вічно не може продовжуватися, тому що в цьому бізнесі величезна валютна складова. Великі гравці сьогодні конкурують між собою за кількість абонентів, але в якийсь час у них з’явиться бажання заробляти.
- Ви всі ваші бізнеси готові продавати?
- Всі. У бізнесмена будь-який бізнес має продаватися. Якщо бізнес не продається, то це або не бізнес, або предмет особистої гігієни.
- Тоді перейдемо до конкретних бізнесів. Компанія мікрокредитування "Є Гроші". Як оцінюєте зараз перспективи компанії і в цілому цього ринку, денещодавно законодавчо обмежено ставку 1% на добу. Крім того, багато компаній скаржаться на надмірне, на їхню думку, регулювання Нацбанку, яке ще більше знижує рівень рентабельності, ставлячи під загрозу фінансову модель.
- Логіка в кредитах дуже проста: ставки відбивають ризик. Так було тисячі років. Чим більше будуть захищені фінансові компанії, тим нижчими будуть ставки. При цьому є сегмент клієнтів, які взагалі не можуть отримати послуги у зв’язку з високим кредитним ризиком.
-- Але з урахуванням того, що Нацбанк все одно й надалі так регулюватиме, наскільки ринок мікрокредитування для вас цікавий? Чи готові ви далі вкладати в компанію, розвивати її?
- Готовий продати. Це велика компанія. Ми точно знаходимося у топ-10 гравців ринку, але ми точно не станемо топ-1, тому що це зовсім інші ризики потрібно нести на собі. Я не готовий сьогодні збільшувати exposure у цьому секторі. Адже є ще ймовірність того, що знову будь-якої миті зміниться податкова система, як минулого року було підвищено ставку податку на прибуток з 18% до 25%. Плюс дивишся на таблицю і бачиш, що ті гравці, які вдвічі більше за нас, заплатили менше. Це викликає здивування та питання, а як тоді конкурувати?
