В 2027г. отказываемся в горных лесах Карпат от сплошных рубок - это революция - глава Гослесагентства Смаль
Эксклюзивное интервью главы Государственного агентства лесных ресурсов Украины Виктора Смаля (первая часть)
Автор: Дмитрий Кошевой
(текст интервью подаётся на языке оригинала)
-- Опишіть, будь ласка, короткий портрет галузі: скільки наразі лісів в Україні, кому вони належать, яка динаміка лісового фонду, яка частина лісів використовується у господарській діяльності?
Державний лісовий фонд України складає 10,4 млн га, із яких вкрито лісом 9,6 млн га (решта – непридатні до лісорозведення як, наприклад, болота), і ще 2 млн га самозалісених територій. Середній вік лісів становить понад 60 років. Хвойні насадження – 43%, зокрема сосна – 35%, тоді як твердолистяні – 43%, зокрема дуб і бук – 37%.
Держлісагентство керує 73% всього лісового фонду. Ще 13% – так звані комунальні ліси, 1% – ліси оборони, 6% – інші лісокористувачі: наприклад, Міністерство освіти.
У лісах, що належать до сфери управління агентства, створено майже 3,4 тис. територій та об’єктів природно-заповідного фонду загальною площею близько 1,3 млн гектарів
Привертає до себе увагу залишок 7% – не надані у користування жодному лісокористувачу ліси. Так історично склалося, що ці ліси не охороняються, у них не ведеться господарство, і зараз ми всіляко боремося за те, щоб їх надали у користування державним підприємствам. І тут у нас хороші результати: із клопотань щодо передачі 45 тис. га, які подало ДП "Ліси України" до обласних військових адміністрацій (ОВА), бо саме ОВА є розпорядником і приймають рішення про надання цього статусу, вже є позитивні відповіді на половину з них. Це не проста робота, бо кожен такий гектар потрібно знайти та скрупульозно описати, але ми продовжуємо рух у цьому напрямку. Я вважаю, що потенційно це може додати ще 100-250 тис. га.
-- Ці ліси справді не у користуванні, чи це тільки така назва, та їх хтось використовує?
Велика ймовірність, що використовують. Коли говорять про машину з якимось "чорним лісом", то часто це саме про ці ліси мова.
-- А з лісів Держагентства всі ліси у ДП "Ліси України"?
Не всі 100%, бо структура Держлісагентства досить розгалужена: це 9 територіальних органів, 74 підприємства і окремих установи, одне з яких – ДП "Ліси України". Хоча не всі ці підприємства є лісокористувачами. Наприклад, лісозахисні підприємства – санітари лісу, які обстежують і дають заключення, що саме оце ділянка, оце дерево йде в санітарну рубку. Є "Укрдержліспроект" та лісовпорядні організації, які здійснюють національну інвентаризацію лісів і лісовпорядкування (формують плани для господарювання для всіх лісокористувачів держави незалежно від форми власності на 10 років вперед). Це також сім установ – національні парки прямого підпорядкування, один з яких в окупації – Кремінські ліси. Є ще лісодослідні станції, які підпорядковуються нашому Українському науково-дослідному інституту лісового господарства та агролісівництва (УкрНДІЛГА) у Харкові. Загалом з цих 74 підприємств 40, на жаль, у тимчасовій окупації.
-- Який рівень лісистості України наразі?
-- 15,9%. Але якщо додаємо 2 млн га самозалісених територій, то цей показник вже наближається до 19-20%. Трохи поясню, що це таке. Самозалісені ліси – це території переважно сільськогосподарського призначення, на яких з різних причин десятиріччями не господарювали. І на цих територіях з’явилися ліси – унікальна екосистема, створена природою.
Повертаючись до цифри лісистості у 20%. Саме таку дає по Україні Європейський Союз, на неї він орієнтується, коли почне відстежувати нашу продукцію за новими правилами EUDR (Регламент ЄС щодо запобігання знелісенню та деградації лісів – ІФ-У).
Тому дуже важливо зберегти цей показник, і саме тому ми почали боротьбу за самозалісені території, бо аграрії починають їх розорювати. На жаль, закон на їхній стороні: повинна бути добра воля громади, яка проголосує на сесії селищної чи міської ради та визнає, що ця ділянка самозалісена і вона передається державному користувачу або профільному комунальному підприємству. Поки що нам вдалося врятувати з цих 2 млн га близько 65 тис. га. Насправді це величезна площа: для порівняння орієнтовна площа щорічної розрахункової лісосіки з тих 7 млн га лісів, якими ми користуємося, близько 35 тис. га.
-- Яка динаміка лісистості України в останні роки, у тому числі під час війни?
Коли ми говоримо за лісистість країни, треба чітко розуміти, що закон нас ставить в рамки, що ми можемо насаджувати ліси тільки на площах лісогосподарського призначення або лісового фонду. Це суворо регламентована та обмежена площа. Виходячи з цього ми маємо дуже обережно відноситись до самозаліснених та ненаданих у користування територій.
Тож загалом у 2021-2024 роках створено 13,6 тис. га нових лісів, і ми намагаємося розширювати площу нашого господарювання за рахунок тих кроків, що я вище описав.
Щодо лісів є залізне правило закріплене законодавчо: на тому місці, де зрубаний ліс під час заготівлі, має бути посаджений новий протягом двох років. Незалежно, – чи війна, чи мир. Це правило суворо дотримується. Тож якщо річна площа розрахункової лісосіки 35 тис. га, приблизно на 35 тис. га і засаджуються нові ліси. Рік від року цей показник відрізняється, звичайно, але середня медіана така.
-- І, відповідно, запас деревини теж приблизно останнім часом однаковий? Чи його можна збільшувати? Наприклад, за рахунок інших порід дерев, особливо з урахуванням зміни клімату?
Це комплексне запитання. Почнемо із запасу. В середньому запас на один гектар в Україні – 250 куб. м: на півдні менше, на Поліссі більше – але в середньому десь біля 250 куб. м. Приріст щорічно складає приблизно 4 куб. м на гектар, хоча це залежить від кліматичних особливостей та видів, які притаманні тій чи інші природно-кліматичній зоні.
Я поясню на прикладі Карпат, навколо яких величезна кількість стереотипів. Після Другої світової війни, коли відновлювалася країна і потрібно було величезна кількість деревини, ліси в Карпатах дуже сильно вирубалися. Потім протягом років були насаджені нові ліси, переважно з інтродукованих видів – таких, що не притаманні для цієї території. Чому відмовилися від аборигенних видів – буку, ялиці, явора, які завжди були більш притаманні Карпатам? Вони повільніше росли, були не такими продуктивними, як здавалося тоді, тож ставка була зроблена на смереки, якими плантаційно засадили величезні площі Карпат. (Уточню, що смерека і ялина європейська – це одне і те саме дерево. Не ялиця, як хтось пише у фейсбуці).
Довго все було ок, тому що клімат був трохи інакший, ліси швидко росли. Хоча вже десь у 80-х-90-х смерека почала всихати, тому що клімат почав змінюватися. Плюс середній вік хвойного насадження (сосна, ялина), яке максимально підходить до свого продуктивного віку – це 80 років, тоді як для дуба, наприклад, 120 років. Нехитра калькуляція дозволяє зрозуміти, що приходить той період, коли оці величезні площі насаджень досягають віку стиглості. Логічно було б сказати, що зараз ми його все зрубаємо і посадимо новий ліс. Але ні: в силу кліматичних особливостей і нашого прагнення адаптації під них ми починаємо застосовувати інші методи господарювання. Ці методи господарювання називаються наближеними до природи методами лісівництва. І головний їх інструмент – так звані рубки переформування – на заміну суцільних рубок головного користування, які просувала лісівнича школа за Радянського Союзу.
Цей підхід вже закріплений у постанові Кабінету міністрів, яка була прийнята весною минулого року, і в 2027-му році ми відмовляємося в гірських лісах Карпатського регіону від суцільних рубок головного користування. Це дуже важливо – це революція! Ми дали трирічний люфт галузі, постійним лісокористувачам та власникам лісів для того, щоб підготуватися. Саме цей метод господарювання буде відповіддю на виклики, в тому числі кліматичних змін, тому що рубки переформування є вибіркові: коли у нас, умовно, росте три дерева, ми забрали лише одне, бо воно найбільш стигле або хворе, або відповідає тим критеріям, яким пасує цей новий метод господарювання. І на місці цього дерева, яке зрубано, включається природне поновлення. Бо якщо ти зрубав весь ліс, і туди парить сонце і дощі стікають, то це несприятливі умови. А сприятливі умови – коли там є і тінь, і десь у підліску вода затрималася, і пляма для сонця утворилася правильно.
І такі методи господарювання, наближені до природних, дозволяють підняти середній приріст на гектар до 12 куб. м за рік замість чотирьох! І в результаті виходить, що у нас завжди росте ліс. Той, хто зараз каже, що Карпати лисі, він не розуміє, що там створюється екосистема, яка стає більш захищеною і від клімату, і від шкідника, і від стихії. Якщо у тебе росте смерекове 80-річне одновікове насадження, то воно є уразливим для цього всього: вітровал – воно впало одним ярусом; якщо шкідник напав на смереку – він напав на весь ліс; якщо починається всихання, то у випадку монокультури коренева система не адаптується. Тоді як нова система дозволяє створити максимально природний деревостан. І цей деревостан буде різновіковий, багатоярусний, мішаний із різних видів і більш продуктивний.
Тому ми зараз активно готуємося до цієї революційної зміни у нашій галузі, яка відбудеться з 2027-го року. Наші працівники вивчають теорію і практику. Боярська лісова дослідна станція, Львівський НЛТУ навчають наших фахівців теоретично, а для практичного навчання створені науково-дослідні ділянки, які називаються мартелоскопами. Але також набираємося практичного досвіду кращих практик Європи. Це, перш за все, Німеччина. Коли були у німців, то вони показували, як обирати дерево, яке можна прибрати, щоб у вірному місці утворилося "вікно" для появи підліску, щоб новий ліс краще розвивався… Плюс там ще й враховуються такі історії, як місця оселищ диких тварин, комах і так далі. Тобто, це таке вже глибоке розуміння екосистеми, ціла філософія.
-- Така філософія може бути комерційно успішною?
Звичайно. Окрім успішного досвіду німців, ми самі останні років 15 займалися експериментами на Західній Україні, щоб на практиці це підтвердити. І ці 12 куб. м приросту, про які я казав, підтверджені нашими експериментами.
Додайте, що якщо просто суцільним методом провести заготівлю, то потім треба посадити та 80 років чекати. Звичайно, будуть якісь рубки догляду, якісь, можливо, вибіркові санітарні, але до рубки головного користування у тебе пройде кілька поколінь лісівників. А коли господарюєш вибірковим способом і рубкою переформування забираєш деревину, то у тебе завжди росте ліс, тож навіть на середньому часовому горизонті ти обганяєш показники, які були за старої системи.
-- А як те окреме дерево з того лісу витягнути?
Під це ми закладаємо і розробляємо систему так званих трелювальних волоків – технічна просіка, яка робить вузький технічний коридор через ліс до лісової дороги. Цього року була прийнята постанова Кабінету Міністрів, яка унормувала це питання. Цей волок планується, під його облаштування виписується окремий лісорубний квиток.
І відповім ще на питання про глобальну зміну клімату, бо в Україні вона наразі зменшує продуктивність лісів. За останні 30 років температура піднялася на 1,2–1,4 °C, зменшилася кількість опадів, особливо влітку, та зросла кількість днів з екстремальною температурою. В результаті розширилися ареали шкідників (короїди, хвоє-листогризучі комахи, поява карантинних шкідників), а кількість всохлих через це лісів у зоні відповідальності Держлісагентства досягла 269 тис. га.
-- Які збитки нанесла війна лісовому господарству? Скільки млн га "випало" з обігу, в тому числі через замінованість лісфонду?
Зрозуміло, що це мільярди і десятки мільярдів гривень. З 10,4 млн га лісового фонду України приблизно 1 млн га в окупації, 0,5 млн га – на підконтрольній території, але заміновані росіянами, тож недоступні до господарювання, а ще близько 100 тис. га – це зона бойових дій.
Загалом від наслідків війни зазнали впливу близько 3 млн га українських лісів. Ми недоотримуємо п'яту частину того потенціалу і ресурсу, який би могли отримати. І треба розуміти, що замінування – це проблема на десятиліття. Досі йдуть розмінування лісів навколо Берліну з Другої світової війни та розмінування полів та лісів Ельзасу з Першої світової.
Плюс є ще ризик пожеж. Добре, що це літо було досить вологе, а у попереднє велика кількість пожеж виникала, бо якась косуля бігла по лісу, активувала заряд і ліс починає горіти. А якщо він замінований, то ніхто не піде його гасити. Так само наші засоби обмежені і біля фронтових ділянок, де не можна використовувати гасіння з повітря.
-- Я був на двох міжнародних конференціях з розмінування України, ліси там, на жаль, не в пріоритеті.
Так, вони йдуть тільки у третій групі разом із підводним світом. Така сумна картина, але вона спонукає нас ввести більш ефективні господарювання на тому, що є.
І щоб закрити тему збитків, ми регулярно оновлюємо і надаємо цю інформацію і в наше міністерство, і в правоохоронні органи, і в Офіс Генерального прокурора.
-- Наскільки скоротилася заготівля деревини і дров за роки війни? Як це позначилося на деревообробній галузі?
Загальні показники заготівлі по країні: у 2022 році – 15,9 млн куб. м, у 2023 році –
15,7 млн куб. м, у 2024 році – 14,9 млн куб. м. На жаль, зменшився обсяг ресурсу, який може використовувати деревообробна галузь.
Бізнес також часто ставить це питання у якості критики: було багато, а стало мало. Але я наведу цифри. До війни за часів Незалежності був один піковий рік, коли заготівля сягнула 20 млн куб. м, але у середньому медіана довоєнна складала ближче до 17-18 млн куб. м.
Загалом зараз наратив змінився: коли я у 2021 році прийшов в Держлісагентство заступником з цифровізації, лунали обвинувачення, що лісівники багато рубають: "перестаньте рубати нарешті, бо Карпати лисі, лісів немає" і таке інше. А зараз нам вже дорікають, що ми мало рубаємо, і не вистачає промисловості.
Але забувають, що до реформи лісової галузі існувала власна переробка лісгоспами, яка складала близько 2,5 млн куб. м по року. Ми від неї відмовилися, бо вона була нерентабельною через недосконалі технічні процеси. Та й загалом переробкою має займатися бізнес, а лісівники повинні доглядати та вирощувати ліс, проводити заготівлю.
Якщо від 17-18 млн куб. м відняти 2,5 млн куб. м, то виходить 15,5 млн куб. м, які отримував ринок раніше, – це майже ті самі 15 млн куб. м, який він отримує і зараз, хоча ми втратили 20% ресурсів через війну.
Звідки ж тоді це питання, що мало рубаємо? Відповідь дуже проста: за час дії мораторію на вивезення кругляка з України зросла база підприємств, які розширили свої виробничі потужності. І вони тепер готові до більших об’ємів в умовах скорочення ресурсу.
І додам ще, що лісозаготівля у 15 млн куб. м – це вся Україна, тоді як ДП "Ліси України" – 12 млн куб. м, бо дехто маніпулює цими цифрами. Якщо комусь не подобається, що тільки 15, а не 30, то треба просто реально оцінювати поточні можливості господарювання при нинішній нормативно-правовій базі. Ресурс є, але для його використання потрібно змінювати законодавство.
-- А якщо порівняти з якоюсь європейською країною? Яка з них є найкращим прикладом для порівняння?
Якщо ми говоримо про співвідношення площі лісів, то це Польща і Німеччина. Вони менші за площею, відповідно, відсоток лісу у них більше, але самого лісу у нас приблизно однаково.
-- І скільки в них вони заготовляють?
Спочатку порівняємо, скільки в них і нас річний приріст деревини. За поточного середнього річного приросту 4 куб. м на га маємо приріст по всім лісам в України близько 35 млн куб. м – з окупованими, замінованими та на кордоні, де господарська діяльність також зараз обмежена. З них заготовляємо 15 млн куб. м.
У поляків приріст річний десь 40 млн куб. м, з яких вони заготовляють 37-38 млн куб. м, у німців приріст майже 100 млн куб. м, і вони заготовляють майже такий саме обсяг.
Спочатку розберемо різницею з Польщею, яка поруч. І та сама площа лісу дає приблизно той самий приріст і той самий урожай. Але є радикальна різниця у заповідності, в Європі, у своїй переважній масі, природно-заповідний фонд є гнучким, що досягається за допомогою так званих мультифункціональних лісів. Такий режим дозволяє захистити умовного дятла та його оселище, але водночас проводити якісь рубки догляду й інші заходи, які дозволяють екосистемі розвиватися. У нас же вимоги набагато більш жорсткі, і в результаті 17% лісів належать до природно-заповідного фонду, а 50% мають ті чи інші природоохоронні зобов’язання. Ніде в Європі таких показників немає. Там частка таких лісів всього приблизно 3%. В тих самих Австрії і Німеччині.
Тож якщо буде поставлена задача керівництвом держави збільшити об’єми заготівлі, то треба зняти певні нормативні зашморги із шиї і наблизитися більше до європейських норм.
Щодо німців, то ви бачите, яка в них кардинальна різниця щодо приросту. Тому що у них зовсім інші кліматичні умови: практично у всіх їхніх лісах досить гарно відбувається природне поновлення. Це значно потужніший механізм, ніж рукотворний ліс, який ми вимушені створювати на великих площах. Я вже вище називав різницю – 12 куб. м замість 4 куб. м на рік. У нас природне поновлення в такому академічному сенсі доступно лише в Карпатському регіоні. Там, де нам недоступне природне поновлення – ми також не стоїмо на місці і використовуємо сучасні технології – наприклад відтворення лісів із сіянців із закритою кореневою системою. Це коли насіння проростає у контейнері, що збільшує терміни висадки та дає більшу приживлюваність, але це все одно значною мірою ручна робота.
-- Тож зростання цін на деревину, на яке скаржаться українські деревообробники, це наразі об’єктивна реальність? Як цю проблему можна пом’якшити – довгострокові форвардні контракти? Імпорт?
Для початку скажу, що в результаті реформи лісової галузі сьогодні майже вся деревина виставляється для реалізації на відкритих біржових аукціонах: на квартальних торгах через ліцензовані біржі ми пропонуємо ринку певний доступний обсяг.
Якщо ставиться питання, що пропозиції не вистачає, то, напевно, покупці повинні викупити повністю 100% пропозиції? Але на практиці це чомусь не так: у першому кварталі 2025 року покупці викупили тільки 80% виставленої пропозиції. Причина у відсутності попиту в той момент.
Щоправда, на торгах четвертого кварталу забрали вже майже все, бо кон'юнктура ринку зараз сприятливіша. Але все одно ми не можемо виставити більше, ніж те, що нам дозволяє поточна нормативна база і правила ведення лісового господарювання. Бо якщо вирубаємо зараз більше, то наступного року не буде або через 10 років не буде. Думаю, що це і деревообробному підприємству не сподобається. Тому в основі всього ощадливий принцип господарювання: ми повинні бути в рамках річного приросту.
-- Тобто поки що ринку треба змиритися із високою ціною?
Що є критерієм високої ціни? Я прийшов у лісову галузь і на державну службу з власного бізнесу і звик міряти дуже твердими категоріями: у мене є затратна частина та маржинальність, і якщо маржинальність мене не влаштовує, я просто не роблю якусь господарську операцію.
Є механізм формування стартової ціни на біржовому аукціоні, який відштовхується від попередніх торгів. Ціну вже не можна просто загнати вгору та не забрати продукцію, бо учасник у такому випадку отримує штрафні санкції від біржі. Це все результати реформи відходу від прямих договорів, коли було дуже зручно домовлятися: директор виходив на зв'язок до 10-20 директорів лісгоспів, і дивним чином ціни таких прямих контрактів відрізнялися, ну так, відсотків на 50 від ринкової ціни. Звичайно, тоді маржинальність могла бути була і 100%, бо ти отримав тисячу кубічних метрів, умовно, по тисячі гривень, а ринкова ціна була дві тисячі, а в Європі – три тисячі.
Після реформи така вартість формується самими учасниками ринку, і стартова ціна відштовхується від виконаних контрактів попереднього циклу закупівель. Береться до уваги тільки тверде виконання контрактних умов. І передбачені механізми пониження ціни у випадку відсутності попиту.
Щоб забезпечити зручність для учасників ринку та одночасно захистити державні інтереси запроваджені форвардні контракти – довгі контракти, які дозволяють планувати свою діяльність з довгим плечем. Ми почали цю історію в 2025 році з тримісячних контрактів, зараз перейшли на піврічні контракти і планували їх збільшувати. Бізнес каже, що йому піврічних вистачає, тому поки лишаємо їх. Але, скоріше всього, з наступного року спробуємо і річні. Це зручно, бо якщо в тебе є контракт від IKEA, JYSK, то ти можеш скористатися форвардом та не залежати від перепадів на наступному аукціоні.
-- Як багато продажів зараз припадає на форвардні контракти?
У першому півріччі 2025-го року у нас пройшло 450 тисяч куб. м, а вже на друге півріччя вийшло 1,5 млн куб. м: по 750 тис. куб. м на квартал. Сумарно виходить 2 млн куб. м з 15 вже реалізуємо через форвардні контракти. Це великий та суттєвий об'єм.
Хоча все одно, звичайно, знайдуться ті, кому не подобається. Наприклад, є малі деревообробники. Ми почули їх біль та у законопроєкті "Про ринок деревини" передбачили для них окремо адаптовані торги. Сподіваюся, найближчим часом цей законопроєкт вийде до сесійної зали. А поки по деяким регіонам ми вже формуємо лотову політику під маленьких переробників. Наприклад, це західна Україна, де їх історично велика кількість.
Кому ще не подобається висока ціна? Наприклад, невеликим виробникам теплової та електричної енергії, наприклад, в якомусь райцентрі. Вони кажуть, нащо нам ваші форвардні контракти, дайте нам нормальну ціну. Такі покупці до недавнього часу билися із виробниками плитної продукції, бо заходили в категорію торгів, де продаються дрова промислового виробництва. Була зустріч під головуванням міністра, коли асоціація цих суб'єктів господарювання скаржилася, що плитник купує за 2000 грн кубічний метр, а для них така ціна непідйомна, бо вони підв’язані під соціальні контракти. Для них зараз ретельно напрацьовуємо механізм продажу порубкових решток – це відходи, які утворюються під час заготівлі: сучки, гілки, тирса… І таких відходів до 10% від загального об'єму, тобто за рік по країні виходить 1-1,5 млн куб. м. Недавно провели торги, де ціна таких порубкових решток, на великий подив, зросла з 1050 грн стартових до 1200 грн за кубічний метр.
-- Але з урахуванням того, що я від вас почув: річний приріст переважає кратно річну заготівлю, перехід на нові форми господарювання збільшать річний приріст з 4 куб. м до 12 куб. м на гектар – здійсняться надії деревообробників, що вони зможуть завантажити свої збільшені потужності?
Так, нові методи господарювання, зміна чинною нормативно-правової бази, лібералізація українських обмежень та приведення їх у відповідність із європейськими практиками дозволять нам збільшити об’єм заготівлі. Так, з 2027 року рубки переформування можуть стати основою для збільшення заготівлі.
Ще один варіант виходу із ситуації для збільшення перспектив нашої заготівлі – це зменшення зарегульованості ОВД – оцінки впливу на довкілля. Іноді в Україні вона просто абсурдна: висновок з оцінки впливу на довкілля нам доводиться отримувати навіть в тих випадках, коли стався якийсь природний катаклізм – пожежа, вітролом, бурелом, всихання, поширення шкідника – і мова йде про площу більше одного гектара. Один гектар – це зовсім невеличкий шматок, але це вже необхідність ОВД. Фактично за логікою, яка є сьогодні в питання оцінки впливу на довкілля, отримувати її мали б і аграрії перед тим, як, наприклад, зібрати врожай пшениці. Нонсенс, правда?
-- Був нещодавно на форумі надрокористувачів, вони також сильно скаржилися на недосконалі, на їх погляд, процедури ОВД. У вашому випадку це довго, дорого, в чому основна проблема?
Вартість одного ОВД в середньому півмільйона гривень. І не дуже велика кореляція – чи один гектар, чи сто. І по часу до 9 місяців, до року це може зайняти. Тому коли філія ДП "Ліси України" чи інший лісокористувач дивиться на той горільник, то думає, що хай собі, напевно, стоїть. І цих горільників, буреломів велика кількість по країні. Якби ми взяли європейський досвід і відмовилися від отакого зарегулювання, в нас би з'явився по року приблизно 1 мільйон кубів нормальної якості деревини. Бо проблема ще й в тому, що якщо отакий ліс постоїть півроку-рік, то він перетвориться у кращому випадку у дрова, а в гіршому – в мотлох, хоча спочатку це може бути ділова чи півділова деревина.
А у випадку шкідника, коли ми чекаємо місяці ОВД, сам шкідник цього не чекає та розповсюджується далі. В нас є відома історія із ясеневою смарагдовою вузькотілою златкою: коли в Луганській області вона була виявлена, ми не змогли швидко відреагувати: почали танці з бубнами – ОВД, обстеження…, а тим часом ці комахи вже в Києві у зелених насадженнях були виявлені.
Тож ми готові зараз йти на дещо більше регулювання, ніж в Європі, аби тільки нормалізувати цю сферу. В законопроєкті "Про ринок деревини", про який я вже згадував, ця норма зараз відображена.
Ще один зі сценаріїв збільшення заготівлі – це зміна нормативної бази та зміна віку стиглості наших насаджень. Потрібно зробити його більш гнучким. Що мається на увазі? З 80-х років не переглядався вік стиглості. З того часу багато чого змінилося: кліматичні умови, методи господарювання. На практиці це призводить до того, що деякі з видів деревини, по яких вік стиглості передбачає 80 років, в 60 починають втрачати свій товарний вид. Але ми вимушені чекати. Тому правильний аналіз віку стиглості теж є одним із джерел надходження нової деревини.
І ще один момент. В нормальних умовах в країні має бути 25% молодняка, 25% середнього віку насаджень, 25% - пристигаючих і 25% стиглих. У нас з різних причин (друга світова, радянські методи господарювання, нинішня війна) є перекос у середньовікових насадженнях – таких 48%. А стиглих і перестиглих у нас всього 18%. І через 10-15 років ми опинимося в ситуації, коли половину лісів потрібно буде зібрати.
Звичайно ще одна можливість збільшення заготівлі – це завершення війни та мир, коли ми отримуємо доступ до територій, які зараз нам недоступні.
Можливо також на час відновлення після війни можна подумати про більш раціональне регулювання природно-заповідного фонду, про жорсткість якого порівняно із європейськими нормами я вже вище казав.
Нагадаю також про 7% не наданих у користування лісів та про 2 млн га самозалісених територій
-- Щоб підсумувати. Якщо минулого року заготівля склала майже 15 млн куб. м, то в цьому орієнтовно вона буде на такому ж рівні?
Будемо підбивати підсумки за результатами року, але очікуємо, що заготівля буде в коридорі 14-15 млн куб.м. Якщо не буде ніяких форс мажорів. Також разом із міністерством економіки, довкілля та сільського господарства ми напрацьовуємо спільні заходи для того, щоб у 2026 році збільшити обсяг заготівлі.
-- Ще одне питання по ціні. Гірничо-металургійний комбінат "ArcelorMittal Кривий Ріг" днями на конференції знову скаржився на зависоку ціну на електроенергію, при цьому зазначав, що теоретично міг би пом’якшити цю проблему за рахунок імпорту, але не має до нього доступу. А як з доступом до імпорту у деревообробників? І як до імпорту ставиться Держлісагентство?
У імпорті немає абсолютно нічого поганого, якщо він відбувається в межах чинного законодавства. Коли говоримо про імпорт, торкаємося нашої євроінтеграційної складової, яка зобов'язує нас брати під контроль і експорт, і імпорт. Згідно з правилами євроінтеграції нам потрібно імпорт взяти під більш суворий контроль, бо останні роки ми працювали у зворотному напрямку: брали під контроль експорт, бо для нас це було більш важливо. Загалом ці питання регулюються Регламентом (ЄС) 2023/1115 Європейського Парламенту та Ради від 31 травня 2023 року про надання на ринку Союзу та експорту з Союзу певних товарів і продуктів, пов'язаних із знелісенням та деградацією лісів і анулюванням Регламенту (ЄС) № 995/2010 та Регламентом Ради (ЄС) № 2173/2005 від 20 грудня 2005 року про створення схеми ліцензування FLEGT для імпорту деревини до Європейського Співтовариства. Тож будемо це робити та ретельно обліковувати кожен кубічний метр.
Наразі не можна сказати, що імпорт суттєво впливає на ринок деревини. Напевно, західна Україна, яка ближче до кордону, може імпортувати якусь продукцію. Якийсь невеликий місцевий деревообробник вирішує собі, що не буде конкурувати з якимось великим підприємством, а краще купить собі 20 куб. м в Польщі де в нього є якісь домовленості по прямому контракту.
До речі, коли ми говоримо про ціну української деревини. Якби дійсно було так, що за кордоном вона реально була б дешевше, то ми б бачили значно інші об'єми імпорту. А оскільки у нас викуповується національний продукт під лозунгами того, що за кордоном краща ціна, то це виглядає дивно.
Повертаючись до імпорту. Тобто це не є проблемою, бо наша основна задача – забезпечувати прозорий механізм реалізації й таким чином допомагати економіці та фронту. Лісова галузь під час війни є однією з двох галузей економіки, які показують зростання. Друга – це оборонка. Не дивлячись на зменшення ресурсу, ми показуємо збільшення всіх фінансово-економічних показників. Я впевнений, що колись це буде десь у підручниках з економіки. Я читав нещодавно книжку "Японське економічне диво", то там під час війни лісова галузь впала, а в нас виросла, бо це збіглося із реформуванням – створенням єдиного суб'єкта господарювання ДП "Ліси України", цифровізацією та зміною механізму продажу. Від 700 млн грн державної допомоги на рік для нересурсних державних лісгоспів півдня і сходу та 200 млн грн чистого прибутку за 2020 рік по всім підприємствам ми перейшли до 3,7 млрд грн чистого прибутку за 8 місяців цього року і відсутність будь-яких дотацій з боку держави.