Договоренность о строительстве в Украине 9 энергоблоков является довольно существенным коммитментом – топ-менеджер Westinghouse Джоэл Икер
Интервью старшего вице-президента APX Projects EMEA в компании Westinghouse Джоэла Икера (Joel Eacker) проекту агентства "Интерфакс-Украина" по энергетике "Энергореформа"
Текст: Нина Яворская
(текст подается на языке оригинала)
– Яке місце Westinghouse відводить Україні в розбудові свого ядерного парку в Європі? Іншими словами, яку ставку робить на Україну, попри всі наявні загрози?
– Україна має відігравати значну роль і в ядерному парку Westinghouse, і загалом в Європі та світі. "Енергоатом" та український уряд підписували з компанією меморандум про взаєморозуміння, який передбачає будівництво дев’яти потенційних енергоблоків типу АР1000. Це є доволі суттєвим комітментом.
– Впровадження АР1000 в Україні, на вашу думку, може бути не тільки енергетичним, а й геополітичним проєктом?
– Мені здається, що це питання краще поставити українському та американському урядам, які можуть прокоментувати стратегічну цінність проєктів АР1000. З нашого боку ми прагнемо й далі активно співпрацювати з Україною, допомагати їй покращувати свою енергонезалежність. Ми також розуміємо, що проєкти АР100 принесуть Україні нові високоякісні робочі місця, а також потенціал довгострокового економічного розвитку.
– Розкажіть, будь ласка, якими ви бачите сценарії розбудови АР1000 в Україні? Напевне, це вже буде після закінчення війни. Які етапи, кількість блоків на певних етапах, час впровадження?
– Ми маємо дуже хороший початок – на 100% завершено дизайн реактора як пакетного проєкту. Тобто, це повний пакет документів, за яким можна збудувати реактор. Він повністю затверджений в чотирьох країнах, містить понад 90 тис. схем і малюнків, а також іншої інформації, необхідної для будівництва реактора. І ми також вже пропрацювали приблизно половину так званих lessons learned, тобто висновків, які ми зробили з проєктів у США та Китаї. Це дозволить будувати ефективніше та швидше.
Зараз ми будемо спілкуватися з "Енергоатомом", аби зрозуміти, що залишилося допрацювати по ланцюгу поставок всередині цієї компанії та всередині України і як найкраще це може інтегруватися з глобальним ланцюгом поставок Westinghouse. І ми почали б з блоку №5 Хмельницької АЕС, для якої вже допомогли "Енергоатому" підготувати feasibility study.
– Тобто ХАЕС-5,6 будуть першими реакторами, побудованими компанією в Україні?
– Так, таким був вибір "Енергоатома" та українського уряду.
– Півроку тому президент бізнес-підрозділу "Енергетичні системи" Ден Ліпман в інтерв’ю нашому ресурсу зазначав, що Westinghouse навряд чи може розглядати добудову ХАЕС-3,4, де планувалося встановити ВВЕР-1000, але Болгарія відмовила продавати їх Україні. Можливо, щось змінилося за ці півроку в позиції компанії?
– Ні, нічого не змінилося щодо наших перспектив. Ми фокусуємося на ХАЕС-5,6.
– А що б ви порадили нам робити з ХАЕС-3,4? Яке ваше бачення виходу з цієї ситуації, якщо б рішення довелося приймати вам?
– Це важке питання. Я не маю достатньо знань щодо технології, щоб щось конкретне порекомендувати, але зрештою, Україна в минулому змогла завершити блок №2 ХАЕС самостійно (ХАЕС-2 став першим проєктом незалежної України, побудованим за розробленим нею ТЕО – ЕР). Тому й цього разу, напевне, шанси є. Знову ж таки, все ще є болгарське обладнання, але виглядає так, що воно не буде надане Україні. В будь-якому разі потенційні варіанти можна віднайти, але надати експертну думку я не можу.
– Війна в Україні – не тільки наша проблема. Росія створює загрози для інших європейських країн, де ви ставите реактори. Можливо, вам довелося переглядати систему їхнього захисту, враховуючи військові ризики?
– Ми працюємо з урядами всіх країн, де реалізуємо проєкти. Все, що стосується питань безпеки всередині самих держав, краще адресувати їхнім урядам. Якщо говорити про реактор АР-1000 – він сам по собі збудований таким чином, що може вистояти, в тому числі при доволі потужних ракетних атаках чи падінні літака. Тому ми працюємо з урядами більше над питаннями фізичного захисту та кібербезпеки, наприклад, в Україні. Але так, нам доводиться працювати, зокрема, з польським урядом, аби запроваджувати додаткові засоби безпеки, зокрема захисту енергетичної інфраструктури, оскільки ми бачили підвищену активність дронів тощо.
– Чи не довелося Westinghouse змінювати плани в Європі та переглядати кількість об’єктів через війну в Україні?
– Я не можу сказати, наскільки російська позиція вплинула на це, але наразі в Європі є значний інтерес як у сфері енергонезалежності, так і декарбонізації.
– Розкажіть, будь ласка, про те, як взагалі реалізуються проєкти Westinghouse в Польщі та Болгарії? На якій стадії ці проєкти зараз, коли вони будуть відкриті, які особливості їхньої реалізації?
– Звісно, розповім. Польський проєкт в Любятово-Копаліно нещодавно пройшов таку важливу точку, milestone – він подав заявку до польського ядерного регулятора на отримання ліцензії на будівництво. Отже, ми плануємо восени підписати з Польщею контракт на будівництво реактора, за яким тоді ж будуть зроблені замовлення на перше обладнання. Ми вже розчистили будівельний майданчик під цей проєкт, очікуємо розпочати будівництво за першим контрактом вже цієї осені.
Варто також зауважити, що польський проєкт – це такий перший суттєвий проєкт в Європі, лідируючий проєкт, і відповідно на ньому відпрацьовуються вже згадані lessons learned з американських та китайських проєктів. Окрім того, такі нюанси, як переведення стандартів на метричні одиниці, заміна розмірів та форм сталевих конструкцій на європейські стандарти і багато іншого – це та робота, яку Westinghouse здійснює наразі з польською стороною.
Болгарський проєкт – енергоблок на АЕС Козлодуй – також перебуває на етапі контрактування, й у травні планується подати до місцевого регулятора на затвердження конкретний дизайн під нього.
Загалом зараз йдеться про три реактори для Польщі та два для Болгарії.
– До речі, скільки вже тривають проєкти Westinghouse в Європі відтоді, як компанія прийняла рішення зайти на континент?
– Перша наша законтрактована діяльність почалася в Європі у 2022 році. Але ми були зацікавлені у співпраці з європейськими країнами набагато раніше. Перші перемовини з Польщею та Болгарією велися ще з 2010 року. І я був керівником проєкту в Польщі в 2010 році.
– Сподіваюся, в Україні ці проєкти можуть бути реалізовані швидше, оскільки ви вже матимете європейський досвід.
– У 2028 році в нас будуть вже готові документи, адаптовані під європейський ринок.
– Які характеристики АР1000 є перевагою для України, враховуючи військові ризики? Навіть коли війна закінчиться, все одно, наскільки я розумію, на них треба буде зважати.
– Ось якраз однією з переваг пасивної системи захисту АР1000 є те, що зникнення зовнішнього живлення при атаках на інфраструктуру, яка його забезпечує, достатньо довгий період часу має мінімальний вплив на його роботу. Окрім того, ця система дозволяє обмежуватися мінімальними потребами в діях персоналу в такій ситуації, аби забезпечити його подальшу діяльність. Я маю на увазі можливість роботи без зовнішнього живлення – як основного, так і альтернативного – протягом 72 годин. Ми використовуємо воду і повітря, щоб забрати надлишкову температуру з реактора. Додаткового живлення на це не потрібно. А вже після 72 годин оператори можуть використовувати переносні дизель-генератори, щоб закачувати воду назад у захисті системи і надалі продовжувати роботу.
– Тобто я правильно зрозуміла, що реально 72 години реактор може жити без зовнішнього живлення і без генераторів? Не так, як у випадку з ЗАЕС, котра одразу після вимкнення зовнішнього живлення переходить на генератори?
– Реактор припиняє виробляти е/е, але переходить в режим самозахисту, і це може тривати 72 години без дизель-генераторів. Додам також, що реактор є доволі гнучким щодо видачі потужності залежно від потреб мережі. Це доволі широка вилка – від 15% до 100% потужності.
– А як ваші реактори будуть вживатися в нашій енергосистемі, в тому числі з реакторами ВВЕР? Можливо, потрібна певна перебудова чи модернізація енергомережі?
– Це швидше режим plug-and-play, тобто реактори зможуть працювати в межах потреби, в межах дизайну існуючої енергомережі України. Зокрема, завдяки цій можливості контролювати потужність видачі, про яку ми говорили. За її рахунок "Енергоатом" зможе коригувати роботу реакторів АР1000 так, щоб вони працювали в межах поточних потреб енергомережі. І якихось додаткових технологічних вимог до мережі немає. Тобто має бути забезпечена відповідна її потужність і певна додаткова інфраструктура в точках підключення. Але в принципі це доволі стандартні речі.
– Компанія заявляє, що АP1000 має спрощений дизайн із меншою кількістю компонентів і модульним будівництвом. Наскільки це скорочує будівництво цього реактора? І, власне, яке має значення для України?
– Якраз цей європейський дизайн-проєкт, який буде використовуватись і для України, включатиме в себе lessons learned з США та Китаю. І ці висновки стосуються саме питань, пов’язаних з більш ефективним виробництвом і замовленням компонентів для реактора. Це включає в себе оптимізацію 15 компонентів, а також спрощення процесу будівництва для 50.
– Як ви вважаєте, що ми можемо виробляти в Україні, наскільки великою може бути локалізація в обладнанні для проєктів АР1000?
– Україна – це сильна країна ядерної енергетики та машинобудування. Тому доволі велика частина компонентів могла б вироблятися тут. І що дуже важливо – велика частина робочих місць, які будуть потрібні для будівництва та експлуатації реакторів, також може бути зайнята саме українцями. Гадаю, реалістично було б поставити за мету 50% або більше відсотків послуг та обладнання, необхідних для будівництва, походженням з України.
– Дозвольте ще питання щодо Запорізької АЕС. Ваша компанія потенційно може брати участь у відбудові станції після її деокупації?
– Рішення щодо відбудови Запорізької атомної станції після деокупації мають прийматися українським урядом та "Енергоатомом", але Westinghouse готовий співпрацювати з ними і пропонувати свої послуги. Наша компанія прагне й надалі активно співпрацювати з Україною, в тому числі щодо відновлення енергетичної інфраструктури країни після завершення війни.