Заместитель министра здравоохранения Яременко: Нужно говорить о роли госпитальных округов в восстановлении и развитии сети
Заместитель министра здравоохранения Украины Алексей Яременко рассказал агентству "Интерфакс-Украина", как будет происходить восстановление разрушенной агрессором медицинской инфраструктуры, какие больницы станут надкластерными, сколько медицинских учреждений останется после войны
Подается на языке оригинала
Автор: Анна Левченко
- Скільки медичних закладів пошкоджено в Україні в результаті військової агресії рф?
- За оперативними даними, від початку війни в Україні пошкоджено 695 об'єктів медичних закладів, ще 122 зруйновано повністю. Перші можна відремонтувати, решту – неможливо (станом на 05.07.2022).
Але це саме за оперативною інформацією, оскільки інформація щодо реальної ситуації на окупованих територіях обмежена. Втім, близько 80% зруйнованих об’єктів знаходяться саме на окупованих територіях.
- Як часто МОЗ оновлює цю інформацію?
- Щодня. Ми розробили відповідний алгоритм, нам постійно надають інформацію по пошкоджених, зруйнованих об’єктах, по атаках на заклади охорони здоров'я та автомобілях екстреної медичної допомоги.
- Чи бувають ситуації, коли місцеві департаменти охорони здоров'я приховують інформацію чи, навпаки, дописують руйнування?
- Ні. Не буває. ДОЗи інформацію не приховують, але, знову ж таки, ми розуміємо: з певними територіями може бути обірвано зв'язок, тому інформація може надходити із певною затримкою.
- Як формується стратегія відновлення об’єктів та закладів охорони здоров'я? Чи бувають випадки певного лобізму, коли невеликі населені пункти та місцеві влади шукають можливість отримати бюджети та, наприклад, замість ФАПа збудувати багатопрофільну лікарню?
- Щодо стратегії відновлення лікарень: основна логіка – не просто відновити чи збільшити лікарню, а забезпечити населення медичною допомогою. Тому на деокупованих територіях наш акцент - на відновленні первинки, мета - як мінімум, забезпечити робоче місце сімейного лікаря/терапевта/педіатра в іншій будівлі для того, щоб населення мало доступ до первинної медичної допомоги. Ми зберігаємо логіку, за якою екстренка доїжджає всюди, потім іде рівень первинної меддопомоги, потім - спеціалізованої. Такий підхід до відновлення, по-перше, дає швидкість відновлення доступу до медичної допомоги на деокупованих територіях, по-друге, відповідає логіці надання медпослуг.
Первинку ми будемо відновлювати всю, яку було зруйновано. Тобто всі амбулаторії. Як вам відомо, ще в 2014 році був проект зі створення спроможної мережі первинки, було картування, де мають розміщені нові амбулаторії, і ці нові амбулаторії були досить оптимально розміщені. Лише минулого року було збудовано 237 нових амбулаторій. Але сьогодні багато з них зруйновано вщент.
Що стосується спеціалізованої медичної допомоги, то тут ситуація набагато складніша, бо до 24 лютого мережа спеціалізованої допомоги була розгалужена і неоптимізована. Наше завдання - відновити надання медичних послуг.
Водночас ми не просто хочемо відновити лікарні - ми хочемо відновити ефективну і якісну медичну послугу в форматі, в якому рекомендує ВОЗ, на принципах, які впроваджують країни ЄС. Як приклад: Чернігівський обласний протитуберкульозний диспансер, там 9-поверхова будівля, її зруйнував агрессор, але просто відновити її зі старими функціями немає сенсу. Фтизіатрична допомога потрібна в області, але в форматі багатопрофільної лікарні. Тому буде впроваджено стратегію об'єднання з Обласною багатопрофільною лікарнею, де буде створено потужне інфекційне відділення, де буде нова будівля, де будуть лікувати туберкульоз, ВІЛ, гепатит та інші інфекційні захворювання.
- Тобто ми говоримо про об'єднання на рівні юридичної особи?
- Це буде юридичне об’єднання, яке, в тому числі, даватиме оптимізацію ресурсів. Розраховуємо, що оптимізований заклад матиме вже нову будівлю, де буде не тільки туберкульозне, а повноцінне сучасне інфекційне відділення.
- Стратегія реформування туберкульозних лікарень запровадженням амбулаторної послуги і передачею ведення цих пацієнтів на рівень первинки мала багато критики в рамках медичної реформи…
- Стратегія реформування туберкульозної служби в рамках медреформи мала свої етапи. Першим було залишити один протитуберкульозний заклад на область. Треба розуміти, що до цього їх могло бути з десяток. Наприклад, багато протитуберкульозних закладів ще залишились в Харкові, але держава їх вже не фінансує, їх фінансує місцевий бюджет. В інших регіонах було юридичне об'єднання, є один протитуберкульозний диспансер на область, решта перейшла в статус відділення районних або міських лікарень. Так ми пройшли перший етап. Наступний етап: для регіонів, де туберкульоз менш розповсюджено, мало відбутися об'єднання з обласною лікарнею. Відбувається інтеграція медичної допомоги.
-У нас такого не було до руйнувань?
- Ну, насправді інтеграція медичної допомоги відбувається. Наприклад, у тому ж Чернігові досить успішно об'єднали кардіологічну допомогу саме в обласній лікарні.
Втім треба зауважити, що ці процеси мають бути поступовими: не може бути так, щоб за день ми усіх об'єднали. Так ми просто зруйнуємо систему.
- Ви сказали, що "первинку" будемо відновлювати повністю, а на спеціалізовані заклади чекає об'єднання. Як буде визначатися, які та де?
- Тут треба говорити про роль госпітальних округів у відновлення і розвитку мережі.
Розвиток мережі – це не збільшення кількості закладів, а насамперед забезпечення потреб населення медичною допомогою. Зараз вони не завжди справляються з цим завданням ефективно. Насправді, цей процес довготривалий. Наприклад, в Польщі медичні заклади все ще продовжують оптимізовуватися, хоча реформа у них триває уже 20 років. У Британії ці процеси йдуть з 50-х років минулого століття. Але якщо не займатися цими процесами вже зараз, то ми просто згаємо час.
Щодо госпітальних округів: ми хочемо визначити місце і роль кожної лікарні в мережі. Наприклад, як на "первинці" ми визначили параметри - 1800 декларацій на одного лікаря. Нова мережа вже будувалася на закладених параметрах, так само має бути визначено параметри, на яких будується мережа спеціалізованої медичної допомоги.
Ми кажемо, що в кожній області буде три типи закладів у рамках спроможної мережі – надкластерні. Це найбільш потужні багатопрофільні заклади охорони здоров'я. Фактично майже для всіх областей це будуть обласна доросла і обласна дитяча лікарні. Вони виступатимуть в регіоні такими собі референс- центрами.
-Та вони ж і зараз є такими?
- Вони зараз різні, і якогось стандарту, на жаль, немає. Їх параметри часто залежать від власника, від менеджменту. Хтось блокує розвиток, хтось навпаки - стимулює.
Тож концепція відновлення передбачає наступне. Вся область - це госпітальний округ, який поділяється на кластери. Кластер - це територія з населенням від 150 тис. Звісно, бувають винятки, коли є регіон з малою щільністю населення, але загалом кластер визначено від 150 тис. Якщо проводити паралелі з реформою децентралізації, то це укрупнений район або два. При цьому медичний кластер не завжди має співпадати з районом. Однак обов'язково на кожні 150 тис. населення у кластері має бути кластерна лікарня.
- Це колишня районна?
- Це може бути й міська лікарня. Навіть, частіше це саме міські лікарні.
Таких кластерних лікарень, за попередньою концепцією, визначено 165, надкластерних - 52. Це ще не остаточно. Зараз ми погоджуємо це питання з регіонами, виходячи з того, що надкластерні - це потужні лікарні, котрі надають близько 25 медичних послуг, зокрема – це інсультно-інфарктні центри, розвинута хірургія, дитяче відділення, інфекційне відділення тощо.
Кластерні лікарні надаватимуть близько 13 послуг і закриватимуть 95% всіх потреб. Решта 5% потреб спрямовуватимуться на обласний або національний рівень.
Наступний рівень - це загальні лікарні місцевго рівня. Там буде інтенсивна тепарія, хірургія, педіатрія, неврологія, травматологія, терапія, опційно - акушерство та гінекологія, але пологове відділення буде дуже рідко. Ці лікарні обслуговуватимуть населення від 40 до 80 тис. За нашими розрахунками, їх у мережі буде 215, але це остаточно ще не затверджено, їх може бути трохи більше або менше.
- Тобто, це ваша пропозиція?
- Так. Зараз на рівні областей ми обговорюємо, що в кінцевому результаті в спроможній мережі має буде орієнтовно 432 заклади. Ми розрахували ефективну модель, яка на 100% покриє всі потреби населення, але наразі медзакладів в Україні в три рази більше.
- Що робити? Наскільки буде скорочено мережу?
- Уже є 432 лікарні, тож поза спроможною мережею залишиться близько 300. Однак якщо громади матимуть бажання їх зберегти, для них теж знайдеться місце. Ми запропонуємо їм залишати та розвивати так звані "базові послуги" – хірургія одного дня, травматологічний пункт, декілька консультаційних спеціалістів, діагностика, реабілітацію, паліативна та психіатрична допомогу. Я не певен, що вони "потягнуть" психіатричну допомогу, але реабілітація та паліативна допомога населенню точно будуть необхідні після війни і це будуть ті послуги, які можна й потрібно розвивати.
- А оці цифри - 432 лікарні - без урахування мережі первинки?
- Щодо первинки. Все, що було зруйновано, має бути відбудовано. Наразі у нас пошкоджено 254 медичні об'єкти первинки та ще 59 зруйновано вщент (станом на 05.07.2022 року)
- Що треба змінити в законодавстві для реалізації цієї стратегії?
- Потрібні певні зміни в законодавстві. Минулого тижня ухвалено дуже важливий законопроект №6306. Він визначає таке поняття як "госпітальні округи", вводить поняття "кластерні/надкластерні лікарні", визначає роль госпітальної ради, вирішує певні питання щодо заробітної плати лікарів, розвитку механізму реімбурсації, зокрема щодо реімбурсації медичних виробів.
Крім того, ми готуємо нову версію постанови, яка зобов’язує регіони розробити, затвердити й подати в МОЗ госпітальні плани на найближчі три роки.
Коли ми ці плани затвердимо – у нас буде затверджено спроможну кластерну мережу. Для проведення цієї роботи ми дали регіонам всі інструменти, і якщо в них не буде якихось політичних проблем, вони зможуть це зробити. Звісно, що зараз не йдеться про регіони, де тривають активні бойові дії або які перебувають під окупацією. Так, для Донецької та Луганської областей все, що було підготовлено зараз, ми, скоріше за все, будемо переглядати після деокупації.
- А як з Херсонською областю?
- Там наразі великих руйнувань немає, хоча ми не знаємо, якою буде ситуація з медичною інфраструктурою після деокупацї. Але, наприклад, у Донецькій та Луганській областях левова частка медзакладів вже пошкоджена або взагалі знищена.
- Ось тут по Донецьку хочу уточнити. До 2014 року там були потужні загальноукраїнські медичні заклади. Що буде з ними?
- Там були загальнонаціональні інститути. Лікарня, це, по-перше, люди – професіонали, які там працюють, та обладнання, а вже потім –стіни і будівлі. В цих клініках в Донецьку зараз залишилися тільки стіни, професіоналів немає, обладнання теж немає. Тому після деокупації треба буде проводити грунтовну оцінку того, що залишилося. Зараз нам відомо, що на окупованих територіях, росіяни забирають з лікарень все обладнання, крім того, що не можуть винести фізично. Але ми не знаємо, якою буде ситуація після деокупації. Тож потрібно буде для цих регіонів робити оцінку з нуля.
- Коли ми можемо очікувати зміни в законодавстві?
- Наразі ми очікуємо підписання законопроекту президентом. Також через певний час буде прийнято постанову про госпітальні округи. Найближчим часом вона має вийти від міністерства на громадське обговорення. Після її ухвалення регіони приступлять до свого завдання. Ми не будемо чекати повної деокупації України. На територіях, де немає бойових дій, області зобов'язані підготувати план розвитку госпітального округу. Ця робота має дві складові – юридичну та аналітичну. Так ось, аналітична частина ввійшла в план відбудови країни. Ми розрахували потребу у коштах на відновлення та розвиток, попередньо погодили лікарні спроможної мережі з обласними військовими адміністраціями та роль закладів.
Так, війна триває, але перемога без сумніву буде за Україною. Тому ми вже маємо розпочинати відбудову країни, починаємо працювати. Це тривалий процес, тому немає сенсу гаяти час, бо донори йдуть в Україну вже зараз. Ми постійно ведемо перемовини як з українськими, так і з міжнародними донорами.
- Не боязно, що вас будуть критикувати, що ви продаєте державну медичну допомогу, залучаєте приватних інвесторів?
- Стосовно державно-приватного партнерства (ДПП) не так давно було оновлено законодавство.. Наприклад, цей механізм було застосовано в сфері морських портів. Там процес зайняв понад двох років. В охороні здоров'я повноцінно не було реалізовано жодного проекту. Ми ініціюємо зміни, щоб скоротити процедуру залучення приватних партнерів, але в охороні здоров'я все це треба робити максимально обережно.
Тут я хочу звернути увагу ось на що: є державно-комунальна мережа лікарень, яка відіграє певну роль, але в галузі є велика кількість закладів, які можуть бути цікаві інвесторам, наприклад санаторії. Наші санаторії для розвитку і надання якісних послуг потребують інвестицій. А щоб зацікавити інвестора, держава має щось гарантувати, наприклад, що викупить певну кількість послуг або надасть у користування землю, або ще чимось іншим. Це дуже перспективна історія, вона не пов'язана з госпітальним формуванням напряму, однак вона дає змогу розвиватися системі охорони здоров'я в цілому. Так само цікавими для інвестора можуть бути стоматологічні та геріатричні клініки.
- Санаторії включаються до госпітальної мережі?
- Ні, бо спроможна мережа - це багатопрофільні лікарні інтенсивного лікування. Інтенсивного, не планового. В плановому лікуванні є конкуренція, як, до речі, й у первинці. В інтенсивному лікуванні пацієнт нічого не вирішує, тому держава має вирішити, в яку лікарню йде пацієнт, визначити та впровадити маршрут пацієнта. Тому мережа інтенсивного лікування має бути однаково якісна відповідно до стандартів.
- Тож у нас уже є проголосований Верховною Радою законопроект, буде постанова, запрацює закон про ДПП. Цього буде достатньо для розвитку медичної системи?
- Система охорони здоров'я постійно розвивається. Є багато напрямів, зокрема, дуже важливий фінансовий компонент. Без додаткових фінансових ресурсів ми будемо залежати від неформальних платежів, і це проблема, яку треба вирішувати.
- Коли розпочнеться ось цей етап госпітального планування?
- Він уже розпочався. Уже можна спостерігати певні конфліктні ситуації, які можна відстежити в соцмережах, коли хтось розуміє, що його лікарня з певних причин не потрапила в спроможну мережу.
- Десь є перелік лікарень, які в неї потрапили?
- Такі проекти переліків уже є на рівні кожної конкретної області.
- Як лікарні реагують у разі не потрапляння до переліку?
- Спочатку вони виходять з пропозиціями на обласний рівень, однак уже декілька листів було й до нас на кшталт: "Ми вважаємо, що наша лікарня має бути кластерною". А я дивлюсь, що там населення 10 тис., а на таку кількість має бути потужна первинка. Тому все, що можемо запропонувати закладу, - це первинка, реабілітація, паліативна допомога і кілька профільних спеціалістів. Максимум – хірургія одного дня.
Знову ж таки, процес оптимізації дуже обережний і обгрунтований. Наприклад, НСЗУ не контрактує лікарні на пологи, де минулого року було менш як 150 пологів. Таким чином, 72 лікарні не отримали відповідні пакети. Більшість з них проводила від 20 до 100 пологів на рік, в середньому – 50. Що значить, коли лікарня проводить менш як 50 пологів в рік? Те, що породіллю бачать раз на тиждень. І це небезпечно як для породіллі, так і для дитини. Ми аналізуємо статистику й бачимо, що втрачаємо новонароджених саме в момент їх перенаправлення з такої лікарні в неонатальний центр.
Проблема полягає в тому, що в лікарні, яка не має відповідного досвіду і обсягу пологів, найчастіше не знають, як діяти у разі проблемних чи критичних ситуацій. В деяких лікарнях вагітна жінка взагалі не має опинятися - там немає необхідних ресурсів, догляду, діагностики. Жінка з потенційними проблемами має одразу народжувати в неонатальному центрі, а не перенаправлятися туди з лікарні. Бо через такі маршрути породіль, в масштабах країни, ми втрачаємо новонароджених дітей.
- Де народжувати жінкам в таких випадках, якщо лікарня втратила пакет на пологи?
- Коли ми "відсіяли" 72 лікарні, то орієнтувалися на те, що до сусідньої лікарні, яка приймає 400-500 пологів на рік, породілля має добиратися ще, як максимум, 10 кілометрів. Це взагалі не питання довозу. Але мінімум 150 пологів на рік, які має проводити лікарня для отримання відповідного пакету на пологи на наступний рік, – це не межа. Тому що ВООЗ неофіційно рекомендує мінімум 400 пологів на рік. І планка надання якісної медичної допомоги буде тільки підвищуватися.
- Які кроки будуть впроваджуватися наступного року? Вже є конкретні плани?
- Наразі розпочався процес підготовки Програми медичних гарантій (ПМГ) на 2023 рік. Ми ще аналізуємо, це буде наступна планка в 200 пологів чи в 180 пологів на рік. Треба розуміти, що в минулі роки був COVID-19, а зараз – війна. Тому зі збором статистики є певні проблеми. Але процес в будь-якому разі триває.