Недавно Минздрав утвердил стандарты лечения травм передней части лица и ожогов. Очевидно, это травмы, вызванные войной. Об изменениях в подходах к лечению и реабилитации таких травм агентству "Интерфакс-Украина" рассказал первый заместитель министра здравоохранения Сергей Дубров (приводится на украинском языке)
Текст: Анна Левченко
- Наскільки сьогодні розроблено стандарти й технології лікування таких травм, спричинених війною?
- Стандарт медичної допомоги – це певні норми, правила, алгоритми та показники якості надання медичної допомоги при тому чи іншому захворюванні або патології. Це документ, що регламентує, як потрібно лікувати хворого з тим чи іншим захворюванням і, звичайно, як оцінювати якість надання медичної допомоги.
Стандарт медичної допомоги – це не щось нове. У нас вже затверджено кількасот стандартів. Стандарти постійно оновлюються, розробляються нові стандарти залежно від потреб суспільства. Звісно, ми потребуємо розробки дуже багатьох нормативно-правових актів та стандартів, і ця робота ведеться дуже активно. Щодня ми затверджуємо один-два стандарти.
Зараз, враховуючи війну, є певна потреба в розробці стандартів, які регламентують надання медичної допомоги саме пацієнтам з мінно-вибуховою травмою, з травмами, пов'язаними з бойовими діями. Але відсутність затверджених стандартів не означає відсутності медичної допомоги. Ще з 2017 року ми маємо затверджений наказ МОЗ №1422, який дозволяє лікарям будь-яких закладів охорони здоров'я, незалежно від підпорядкування та форми власності, користуватись протоколами або стандартами провідних країн світу. Це, в першу чергу, країни Євросоюзу, США, Канада, Японія, Австралія, тобто економічно розвинені країни.
Щодо конкретно затверджених стандартів, зокрема, стандарту лікування переломів середньої зони обличчя. Останній передбачає мультидисциплінарний підхід, тобто описує алгоритми та правила дії не лише хірурга, а й анестезіологів, лікарів інтенсивної терапії, нейрохірургів, офтальмологів, отоларингологів, тобто всіх спеціалістів, які беруть участь в допомозі пацієнтам з такими травмами.
- Поясніть, будь ласка, для чого приймати стандарти, якщо існує наказ, який дозволяє використовувати прийняті в провідних країнах протоколи?
- Як я вже казав, наказ, який це регламентує, дозволяє користуватися гайдлайнами і протоколами інших країн, та оскільки ті гайдлайни видані не українською мовою, на жаль, далеко не кожен заклад, не кожен лікар зможе їх ефективно використовувати. Тому на момент прийняття наказу №1422 у 2017 році ми рекомендували закладам охорони здоров'я просто перекласти зазначені в цьому наказі гайдлайни й користуватися ними у своїй практиці.
Наразі стандарти передбачають створення мультидисциплінарної групи, до якої входять лікарі різних спеціальностей. Якщо певні критерії в лікувальному процесі неможливо виконати, то ця група приймає рішення щодо подальшої тактики. Але основа лікувального процесу має відповідати критеріям доказової практики.
- Наскільки травми, спричинені війною, забезпечені стандартами лікування?
- Ряд стандартів - мабуть, 7-8 - вже напрацьовано. Зараз ми створили робочу групу щодо міно-вибухових поранень. Цю роботу проводимо разом з Міністерством оборони та Командуванням медичних сил, щоб розробити стандарти надання допомоги при бойовій травмі. Створена досить велика робоча група, в яку входять, зокрема, військові лікарі. Наразі розробляємо стандарти лікування травм голови, шиї, грудної клітини, кінцівок. Тобто плануємо в найкоротший термін розробити ці стандарти, щоб допомога була якісно уніфікована незалежно від закладу, в якому надається медична допомога. Адже сьогодні пацієнти з мінно-вибуховим травмами або з вогнепальними пораненнями можуть бути в будь-якому медзакладі.
- Наскільки стандарти, які ви розробляєте, підтримані, скажімо так, фармацевтичними можливостями України? Чи в Україні є ліки, передбачені стандартами?
- Сьогодні живемо не в СРСР, де був обмежений доступ до світової фармацевтики. Якщо препарат з'являється в США, Канаді чи Європейському Союзі, то через кілька місяців він з'являється і на фармацевтичному ринку України. Тобто не можна говорити про те, що в нас відсутні якісь імпортні препарати або їх вітчизняні аналоги. На сьогоднішній день практично всі препарати, які є в світі, є і в Україні. Так само з методиками та обладнанням, яке ми отримуємо, зокрема, завдяки допомозі від наших партнерів та благодійників. Тобто забезпечення галузі охорони здоров'я в Україні не відрізняється від розвинених країн. За останні два роки придбано майже 200 комп'ютерних томографів, закуплено ангіографи, лінійні прискорювачі та інше обладнання. Деяких апаратів на душу населення в нас більше, ніж у Великій Британії, тому ми впевнені, що можемо ефективно застосовувати сучасні медичні технології і протоколи.
- Зараз в Україні дуже багато постраждалих від війни з ампутаціями. Наскільки українські медики обізнані з тим, як лікувати та реабілітувати цих пацієнтів, адже серед них є й діти? Чи будуть якісь стандарти з цього приводу?
- Так, ми стикнулися з величезною кількістю таких пацієнтів. Звичайно, коли дитина росте, то через кілька років протез потребує заміни або репротезування. Це дійсно навантаження на нашу систему охорони здоров'я, потреба в протезуванні зросла колосально. В цьому напрямку ми тісно працюємо з Міністерством соціальної політики, яке курує питання протезування. Ми обмежені в ресурсах, але ми залучаємо наших міжнародних партнерів для того, щоб якнайшвидше підготувати пацієнта з ампутованими кінцівками і провести реабілітацію. Звісно, щодо реабілітації є певні проблеми, бо в жодній країні світу немає необхідної кількості фахівців з таким досвідом, але ми дуже активно розвиваємо цю сферу. Зокрема, уряд перерозподілив кошти державного бюджету для навчання та підготовки додаткової кількості лікарів і середнього медичного персоналу з реабілітації, тож було підготовлено понад 1 тис. місць державного замовлення. Крім того, ми працюємо в цьому напрямку, перепрофілюючи фахівців, які мають бажання спеціалізуватися на реабілітації.
- Коли ми зможемо сказати, що ефективність наших підходів до роботи з такими пацієнтами достатньо висока, що ми навчилися працювати з ними?
- Ми вчимося з початку повномасштабної війни. Ви правильно кажете, що такої кількості людей з ампутованими кінцівками не було, але ми вже маємо досвід та підходи. Єдине, що треба розвивати потужності, які дають можливість прискорити процес реабілітації, відновлення й протезування. В цьому ми співпрацюємо з Мінсоцполітики, у сферу компетенції якого входить саме забезпечення протезування наших захисників.
- Наскільки вітчизняні протези ефективні і якісні?
- У нас величезна кількість розробок і підприємств, які працюють в цьому напрямку. Іноді це спільні виробництва, вітчизняні й іноземні, але кількість протезних підприємств в Україні достатня. Я не можу сказати щодо цінової політики, ціни на протезування - це питання до Мінсоцполітики, але вартість протезування покривається державою.
