Глави МЗС 7 країн, які постраждали від Мюнхенської змови, пакту Молотова-Ріббентропа та Ялтинської системи, застерегли від умиротворення агресора
Текст спільної колонки "Уроки Другої світової війни для запобігання третій", опублікованої на сайті газети The New York Times, авторами якої виступили міністри закордонних справ України Андрій Сибіга, Чеської Республіки Ян Ліпавський, Естонії Маргус Цахкна, Латвії Байба Браже, Литви Кястутіс Будрис, Молдови Міхай Попшой та Польщі Радослав Сікорський.
У четвер виповнюється 80 років з дня завершення Другої світової війни в Європі. Як міністри закордонних справ країн, які суттєво постраждали під час і після Другої світової війни, ми надаємо велике значення цій даті. Ми пам'ятаємо наших полеглих батьків, дідусів і бабусь та інших родичів, які захищали нашу свободу від двох тираній минулого століття. Ми пам'ятаємо всіх загиблих, зокрема щонайменше шість мільйонів євреїв, вбитих під час Голокосту нацистською Німеччиною та її спільниками. Ми пам'ятаємо мільйони жертв радянських репресій по той бік Залізної завіси в час, коли Європа воз'єднувалася та відновлювалася після війни.
Суть вшанування пам'яті в тому, аби винести необхідні уроки і не допустити повторення помилок. Уроки Другої світової війни — пʼятьма з яких ми ділимося у цій статті — мають вирішальне значення для розуміння того, як відновити та підтримати довготривалий і справедливий мир та безпеку в Європі сьогодні, коли вони знову опинилися під загрозою.
Як і великі війни минулого, повномасштабна агресія Росії проти України, що розпочалася 24 лютого 2022 року, розділила ХХІ століття на "до" та "після". Попри величезні труднощі, Україні вдалося відбити напад і звільнити понад половину окупованої території. Але навіть після втрати понад 950 тисяч російських солдатів загиблими та пораненими в бою, Росія досі не відмовилася від своїх агресивних намірів.
Путін сподівається скористатися поточним геополітичним моментом на свою користь і домогтися поступок від України та її партнерів. Москва все більше втягує у війну інші режими-вигнанці, такі як Іран та Північна Корея, загрожуючи безпеці не лише європейського континенту, але й Індо-Тихоокеанського регіону та Близького Сходу.
Уроки минулого є критично важливими сьогодні, коли Україна, Європейський Союз та Сполучені Штати працюють над досягненням миру. Агресивна війна Росії зруйнувала архітектуру безпеки, що склалася після Другої світової війни, та міжнародну систему, засновану на Статуті ООН та Гельсінському заключному акті. Її завершення закладе підвалини нової архітектури. Ми нагадуємо уроки Другої світової війни, які необхідно взяти до уваги, якщо ми хочемо досягти тривалого миру для України, а не паузи перед наступним потенційно катастрофічним глобальним конфліктом.
Умиротворення агресора веде до більшої агресії, а не миру. Поступки у відповідь на неправомірні територіальні претензії є катастрофічною помилкою. Розділ Чехословаччини у 1938 році лише розпалив апетити нацистської Німеччини і призвів до глобальної війни. З огляду на цей урок, Україна ніколи не погодиться з легітимізацією російської окупації та анексії будь-якої частини своєї території. Повага до територіальної цілісності є основоположним принципом міжнародного права. Не може бути стійкого миру та безпеки за рахунок українського народу, незалежності, суверенітету чи територіальної цілісності.
Сфери впливу ніколи не приносять миру і стабільності. Вони приносять пригноблення. Друга світова війна розпочалася з вторгнення нацистської Німеччини до Польщі 1 вересня 1939 року, за тиждень після підписання пакту Молотова-Ріббентропа та секретних протоколів до нього між Радянським Союзом і Третім Рейхом, які домовилися про розподіл Польщі, держав Балтії та решти Європи. Так само переможці Другої світової прагнули встановити та закріпити сфери впливу на зустрічі в Ялті у 1945 році.
Завершення бойових дій в Європі 8 травня 1945 року не принесло свободи багатьом європейським народам. Вони залишилися під радянською окупацією та контролем і десятиліттями страждали від міжнародних злочинів, гноблення та несвободи. Для багатьох наших держав і народів цей кошмар закінчився лише через п'ять десятиліть, з відновленням нашого суверенітету і незалежності в 1989-1991 роках.
Сьогодні Путін марить про ще одну Ялту та можливість креслити кордони на мапі Європи — вкотре підриваючи міжнародне право та право народів, що живуть по сусідству з Росією, ухвалювати власні рішення та робити власний вибір. Ми ніколи цього не допустимо. Наша принципова позиція полягає в тому, що жодна третя країна не має права вето на вибір союзів і альянсів Україною чи будь-якою іншою країною. Україна вже зробила свій вибір — вибір Європейського Союзу і НАТО — і не Кремлю ставити його під сумнів.
Безкарність породжує майбутні звірства. Нацистські злочини були широко викриті, засуджені, розслідувані та покарані — на відміну від радянських. Дуже важливо, щоб обидві тоталітарні ідеології — нацистська та радянська — отримали належну оцінку в Європі. Необхідно пролити більше світла на злочини радянського режиму, включаючи депортації та страти політичних в'язнів у наших країнах, руйнування центру Києва та греблі Дніпровської ГЕС під час відступу радянських військ у 1941 році, масові депортації наших людей до Сибіру, жорстокі репресії проти учасників антирадянських рухів та геноцид кримських татар шляхом депортації з їхньої рідної землі у 1944 році — цей список злочинів можна продовжувати. Лише з держав Балтії понад сто тисяч людей були насильно вивезені з рідних домівок і транспортовані у вагонах для худоби до віддалених районів Сибіру. Злочин Голодомору-геноциду, під час якого мільйони українців померли голодною смертю, повинен зайняти вагоміше місце в європейському історичному дискурсі.
Злочини СРСР мають бути належним чином засуджені, включно зі злочинами, скоєними під час радянської окупації Європи після Другої світової війни. Відмова Росії належним чином засудити сталінізм і компенсувати збитки від окупації, а також її загальне відчуття безкарності призвели до реваншизму та агресії проти Грузії та України. Це підкреслює важливість відповідальності за нинішні злочини Росії, зокрема після падіння режиму Путіна в майбутньому.
Історичні маніпуляції неприйнятні. У той час як Росія продовжує війну проти України та посилює свої ворожі дії проти демократичних європейських країн, потреба у просуванні спільних європейських наративів пам'яті на нашому континенті та за його межами є більш нагальною, ніж будь-коли. Правдива оцінка та глибоке розуміння історії є основою демократичної стійкості суспільства. Ми всі готові протистояти російській дезінформації та спробам Росії переписати європейську історію.
У Росії немає права монополізувати перемогу над нацизмом, яку здобули багато націй і народів. Навіть Червона армія була багатонаціональною, зокрема в її лавах воювало щонайменше шість мільйонів українців. Замість належного вшанування пам'яті жертв Другої світової війни, режим Путіна створив потворний культ перемоги, використовуючи колективну перемогу над нацистами для виправдання своєї нинішньої агресії та звірств проти українців. Майбутній парад 9 травня, на якому Росія щорічно відзначає перемогу СРСР над нацистською Німеччиною, задуманий як прославлення цього культу. Путін намагатиметься використати його для додаткової мобілізації росіян на війну, зміцнення свого режиму та створення враження, що його міжнародна ізоляція слабне. Ми маємо не дати йому досягнути таких цілей.
Як сказав колись президент України Володимир Зеленський, "свобода має бути озброєна краще, ніж тиранія". В умовах нинішнього гострого дефіциту безпеки наявність достатніх оборонних спроможностей є необхідністю. Si vis pacem, para bellum (хочеш миру — готуйся до війни). Україна ніколи не погодиться на будь-які обмеження своїх збройних сил, оборонних спроможностей чи військової допомоги партнерів. Натомість Київ працює над розширенням оборонно-промислового виробництва та досягненням оборонної самодостатності.
Вивчення цих простих, але важливих уроків Другої світової війни має вирішальне значення як для запобігання Третій світовій війні, так і для відновлення справедливої міжнародної системи з реальними гарантіями безпеки для мирних демократичних держав, яка забезпечує відповідальність агресорів та їх стримування. Маємо уникнути повторення помилок, які призвели до Другої світової війни та подальшого створення Ялтинської системи. Переконані, що за достатньої рішучості ми зможемо досягти більшого, захистити наші принципи та захистити вільну, об'єднану та безпечну Європу. Ми продовжимо працювати разом задля досягнення цієї мети. Ніколи знову.
Цей текст є спільним попередженням від країн, які постраждали від Мюнхенської змови, пакту Молотова-Ріббентропа та Ялтинської системи.