Ексзаступник голови ЦВК: "Референдум про мир" є радше політичною метафорою, ніж визначеним правовим інструментом

Проведення "референдуму про мир" не є юридично обґрунтованим, вважає заступник голови Центральної виборчої комісії (2007-2018) Андрій Магера.

"Конституція України доволі чітко окреслює, коли, хто і з яких питань може проводити референдум. Простір для політичних імпровізацій тут значно вужчий, аніж це часто уявляють у публічних дискусіях", - написав він у колонці для "Дзеркало тижня".

За його словами, єдиною законодавчо врегульованою формою референдуму залишається всеукраїнський референдум. При цьому, як зазначив Магера, Конституція встановлює вичерпне коло суб’єктів, які можуть його призначати.

Так, президент України призначає всеукраїнський референдум лише в одному випадку - для затвердження закону про внесення змін до розділів І, ІІІ або ХІІІ Конституції, вже ухваленого Верховною Радою. Верховна Рада України, зі свого боку, може призначити референдум лише щодо зміни території України - і виключно в межах конституційної логіки збереження суверенітету й територіальної цілісності держави.

Окремо передбачено можливість народної ініціативи, але тут діє принципове обмеження: такий референдум не може виходити за межі Конституції й стосуватися питань, які за своєю природою не допускаються до референдумного розгляду.

"У публічному просторі формулу "референдум про мир" використовують дедалі частіше. Однак із юридичного погляду вона є радше політичною метафорою, ніж визначеним правовим інструментом", - зазначив Магера.

За його словами, під цим формулюванням можуть матися на увазі різні речі: схвалення міжнародного договору, погодження його окремих умов, загальнополітична консультація з громадянами або плебісцит. Жоден із цих варіантів у такому вигляді не передбачений чинною конституційною моделлю.

Особливо принциповим, на його думку, є питання міжнародних договорів. Конституція чітко розмежовує повноваження в цій сфері: президент України укладає міжнародні договори, а Верховна Рада надає згоду на їх обов’язковість або ухвалює рішення про денонсацію вже чинного міжнародного договору. 

Магера наголосив, що навіть теоретично укладання міжнародних договорів, що суперечать Конституції України, можливе лише після внесення змін до Основного Закону. Водночас сама Конституція містить жорсткі запобіжники. Вона не може бути змінена, якщо запропоновані зміни передбачають обмеження прав і свобод людини, ліквідацію незалежності або порушення територіальної цілісності держави. Крім того, Конституція прямо забороняє внесення змін в умовах воєнного або надзвичайного стану.

"Отже, навіть гіпотетично неможливо легалізувати через референдум рішення, які виходять за межі конституційних приписів щодо суверенітету й територіальної цілісності. Саме тому "референдум про мир" у юридичному сенсі є фікцією - він не має допустимого предмета", - зазначив він.