Українські правозахисники і колишні в’язні Кремля відвідують Сирію у річницю падіння режиму Асада
5-8 грудня лідери українського громадянського суспільства – правозахисник і колишній військовополонений Максим Буткевич, Нобелівська лауреатка й очільниця Центру громадянських свобод Олександра Матвійчук, кримськотатарська активістка та колишня бранка Кремля Леніє Умерова та Наталя Гуменюк, журналістка й керівниця Лабораторії журналістики суспільного інтересу, що ініціювала візит, відвідали Сирію із візитом солідарності. Поїздка припала на річницю падіння режиму Башара Асада і покликана підтримати сирійське громадянське суспільство та закласти основу спільних дій з притягнення Росії до відповідальності за злочини в обох країнах.
Під час візиту українська делегація відвідала в’язницю Седная, де режим утримував і закатував десятки тисяч людей, місця масових поховань, зруйновані передмістя Дамаска. Українські правозахисники поспілкувалися з колишніми в’язнями режиму, уцілілими після бомбардувань та хімічних атак. Правозахисники також зустрілися з представниками сирійського уряду, серед яких очільник новоствореного Міністерства надзвичайних ситуацій і колишній очільник волонтерської організації “Білі шоломи” Раед Аль-Салех, який був в Україні з візитом солідарності у 2023-му році.
На зустрічі з президентом Національної комісії з перехідного правосуддя Абдальбасетом Абдулаттіфом українці обговорили не лише виклики, але й спільні рішення, як будувати систему правосуддя, спроможну охопити розслідування сотень тисяч злочинів, та сталу систему підтримки потерпілих. Українці виступили на святкуваннях, що відбуваються в столиці, а також перед представниками сирійського бізнесу. Вони також планують відвідати місто Думу, де в 2013-му було застосовано хімічну зброю, а також Алеппо.
Окремою подією став організований Лабораторією воркшоп сирійських та українських правозахисників, що відбувся 6 грудня в приміщенні коаліції громадських організацій Madaniya за участі Syrian Emergency Task Force, де говорилося про те, як посилити дії щодо відповідальності російського керівництва та армії за злочини в обох країнах, а також якою може бути взаємодія громадянського суспільства з владою і правоохоронною системою на етапі трансформації і демократизації державного апарату.
“Дипломатичні відносини між країнами ґрунтуються на прагматизмі і це нормально. Утім, роль громадянського суспільства – нагадувати про спільні цінності, але й спільні загрози. З Сирією нас поєднують не лише трагічне минуле, як-от російські воєнні злочини. Це і досвід стійкості суспільства і побудова справедливого майбутнього – притягнення винних до відповідальності та відбудова після масштабних руйнувань. Приїхавши до вільної Сирії уперше в квітні цього року, я захотіла повернутися разом з іншими українцями. І я дійсно переконалась, що ми – чи йдеться про колишніх в’язнів, чи правозахисників, розуміємо один одного з першого слова”, – пояснила мету візиту очільниця Лабораторії журналістики суспільного інтересу Наталя Гуменюк, яка висвітлює події в країні з 2012-го року.
“Я вперше у Сирії, це, певно, найголовніша з моїх поїздок за досить довгий період. Є велика різниця між тим, щоб знати, що відбувалося, і бути присутніми. Сирійці, які пережили злочини проти людяності, усі говорили про важливість справедливості та покарання очільників режиму Асада та Путіна. Це має бути одним з важливих завдань нової Сирії і наш обов’язок в цьому допомогти”, – додала правозахисниця Олександра Матвійчук.
Під час свого перебування в російському полоні і у випадку Леніє Умерової, і Максима Буткевича, обоє зустрічали російських конвоїрів, котрі хизувалися тим, що перед участю у війні проти України воювали у Сирії.
“У неволі мене утримували росіяни, які воювали в Сирії, тож для мене це особлива поїздка. Росія чинить у нас на батьківщині ті самі злочини, що коїла тут. Мене вразили зруйновані вщент райони міста Джобар і табір Ярмук, звідки силоміць виселяли геть усе населення і де нищилися найменші дрібнички. Це особливо болісно для мене – кримської татарки. Я побачила неймовірну кількість паралелей, в яких Росія виступила катом,” – додає кримськотатарська активістка Леніє Умерова.
“У сирійському суспільстві, як і в українському, є величезний запит на справедливість. Це не єдина річ, яка нас об’єднує. У певних випадках злочинцями були ті самі люди. Через рік після революції і звільнення Сирії я також побачив, що відновлення справедливості можливе за поваги до різноманіття, яке притаманне обом нашим суспільствам. Різноманіття є важливою складовою тієї неймовірної стійкості, яка так вражає іноземних спостерігачів в українському, але яка так вразила і мене в сирійському суспільстві під час перебування тут,” – поділився враженнями правозахисник і колишній військовополонений Максим Буткевич. Буткевич додав, що падіння Асада було однією з перших великих новин, про які він дізнався після свого обміну наприкінці 2024-го. Восени минулого року він не міг уявити, що зрештою Сирію відвідає він, а не його російські кати.
8-го грудня Сирія святкує звільнення від режиму Башара Аль-Асада, чия династія тримала країну під контролем понад 60 років. Навесні 2011-го року в Сирії сирійці почали протести проти режиму, коли в місті Дера було затримано підлітків за написання антиурядових гасел. Режим почав жорстокі репресії, які зрештою переросли в громадянську війну, в якій Російська Федерація долучилася до режиму. За ці роки понад 10 мільйонів сирійців були вимушені покинути країну. За даними Сирійської обсерваторії з прав людини загинуло понад 600 000 людей, сотні тисяч вважають зниклими безвісти. У вересні 2025-го року Україна і Сирія відновили дипломатичні відносини.
У березні 2022-го Лабораторія журналістики суспільного інтересу заснувала проєкт з документування воєнних злочинів The Reckoning Project, до вироблення методології якого долучилися сирійські юристи, які працювали над юридичними процесами у Сирії. У 2023-му з нагоди десятої річниці хімічних атак у Гуті Лабораторія приймала візит провідних лідерів сирійського громадянського суспільства до України, під час якого ті відвідали Бучу, спілкувалися з родинами зниклих безвісти та з евакуйованими маріупольськими медиками.