ДК "Газ Украины": Открытое письмо премьер-министру Украины А.Яценюку, министру энергетики и угольной промышленности В.Демчишину, главе НАК "Нафтогаз Украины" А.Коболеву, народному депутату Украины О.Семераку
(подается на языке оригинала)
Звертаємося до Вас у зв’язку з офіційною заявою посадових осіб ДК "Газ України" щодо намагання оскаржити в Адміністративному Суді постанову КМУ від 20.08.12 №770 "Про деякі питання використання державного майна для забезпечення розподілу природного газу".
Ми розцінюємо заяву ДК "Газ України" як спробу розхитати та дестабілізувати і так критичну ситуацію на газовому ринку. Дана заява негативно впливає на діяльність підприємств галузі і загрожує стабільності безпеки постачання газу споживачам.
Вважаємо зазіхання цієї компанії на газові мережі безпідставними як з правової точки зору, так і з позиції, що компанія, яка має десятки мільярдів боргів, неспроможна ефективно експлуатувати газові мережі.
ДК "Газ України", що протягом останніх трьох років фактично не веде будь-якої господарської діяльності, має мільярдні борги перед кредиторами та бюджетом, заявила про себе, як про "перспективного" оператора газорозподільних мереж. Тих мереж, які приєднані до помешкань безпосередніх споживачів та від використання яких залежить безперебійне і надійне газопостачання кожного з нас.
Чи не станеться так, що "ефективно" діюча ДК "Газ України", що лише НАК "Нафтогаз України" боргує 21,4 мільярди гривень, намагається отримати державне майно виключно для розрахунків з власними кредиторами та покращення свого неплатоспроможного становища або прихованої приватизації даного майна.
Далі викладаємо деякі аргументи на підтримку нашої позиції:
1. Постанова КМУ №770, яку намагається оскаржити ДК "Газ України", була прийнята з метою захисту державного майна та впорядкування правил його використання.
Заступник директора з питань роботи з контрагентами ДК "Газ України" пані Бондарь на прес-конференції повідомила, що ДК "Газ України" оскаржила постанову КМУ від 20.08.12 №770 "Про деякі питання використання державного майна для забезпечення розподілу природного газу". На думку Бондарь, КМУ нібито безкоштовно передав облгазам розподільні газопроводи.
Вочевидь дане твердження зроблено з причин недостатньої поінформованості пані Бондар щодо предмету оскарження. Розподільні газопроводи ніколи не передавались газорозподільним підприємствам ані КМУ, ані будь-ким іншим. Дані газопроводи були фактично створені силами цих самих облгазів за період їх діяльності та перебували у їх фактичному використанні та на балансі задовго до 2012 року. Вказана Постанова КМУ №770 лише формалізувала давно існуючі відносини, а саме легалізувала облік державного майна на балансі газорозподільних мереж та чітко регламентувала взаємні обов’язки управляючого державними газорозподільними мережами в особі Міненерговугілля та експлуатуючими газорозподільними підприємствами. Адже не є секретом, що сучасні газорозподільні підприємства (чи облгази та міськгази) були створені ще за радянських часів у формі державних об’єднань і вже на той момент мали у своєму розпорядженні та на балансі газорозподільні мережі. Наголошуємо, що майно у газорозподільних підприємств ще до Постанови №770 знаходилось правомірно і цією постановою не передавалось. Відтак відміна, скасування даної постанови жодним чином не впливає на правомірність знаходження газорозподільних мереж на балансі облгазів.
Постанова КМУ №770 була прийнята насамперед в інтересах держави, як власника. Лише через 20 років з моменту свого створення держава чітко визначила правила використання належного їй майна. До того моменту статус користування не було чітко визначено, що створювало передумови до безвідповідального ставлення до газопроводів. Адже існуюча в минулі часи в газовій галузі базова Постанова КМУ №747 "Про утворення Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" аж ніяк не включала розподільні газопроводи в статутний капітал НАК "Нафтогаз України", а передбачала передачу майна НАКу у користування (п. 3 Постанови). При цьому, цією ж Постановою №747 Кабінет Міністрів України давав доручення Мінекономіки, ФДМУ, Держнафтогазпрому, Мінфіну, Мінюсту разом з НАК подати у двотижневий термін Кабінетові Міністрів України узгоджені пропозиції щодо порядку та умов передачі НАКу у користування зазначеного майна. Однак, ніякі спільні пропозиції щодо використання майна КМУ так і не були надані, а НАК жодного дня не використовувала дані газопроводи.
2. Обласні газорозподільні підприємства щорічно інвестують в підтримку та модернізацію мереж сотні мільйонів гривень
Офіційна заява Бондарь про те, що газорозподільні підприємства не вклали ні копійки в газопроводи, взагалі є абсурдною, оскільки у разі повного припинення робіт по ремонту, відновленню і розвитку газопроводів, їх використання було б неможливим вже за декілька місяців після такого припинення. В той же час підприємства галузі забезпечують безперебійне отримання газу споживачами через мережі, що підтверджує їх придатність до експлуатації. В дійсності газорозподільні підприємства, в тому числі в рамках своїх обов’язків за договорами господарського відання, якими врегульовано використання газорозподільних мереж з Міненерговугілля, витрачали і продовжують витрачати величезні суми коштів на відновлення та розвиток даного майна. Лише за останні три роки обсяг інвестицій у газорозподільну галузь склав понад 2 млрд. грн.
Суми таких витрат щоквартально перевіряються регулятором на ринку природного газу – НКРЕКП. Окрім того, всі облгази щоквартально та щорічно звітують про суми витрачених коштів на розвиток державних газопроводів перед Міненерговугілля та НАК "Нафтогаз України".
3. Сукупні борги ДК "Газ України" сягають десятків мільярдів гривень, компанія є неплатоспроможною
Перспективи "операторства" газорозподільними мережами в особі ДК "Газ України" виглядає ще більш сумнівним з огляду на критичний фінансовий стан даного підприємства. Не є секретом, що згідно з Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 26.07.2012 №545 проводились заходи з припинення діяльності ДК "Газ України".
Саме цим наказом ДК "Газ України" захищалось від власних кредиторів, серед найбільших з яких значаться НАК "Нафтогаз України" із сумою понад 21,4 млрд. грн., Казенне підприємство "Шосткинський казенний завод "Імпульс" із сумою понад 2,1 млрд. грн., ПАТ "Укртранснафта" із сумою більше 4,3 млн. грн., ДП "Укрспирт" із сумою більше 1,7 млн. грн., ПАТ "Укртрансгаз" з сумою більше 1,8 млн. грн. та багато інших. Всі судові справи за позовами цих кредиторів до ДК "Газ України" були зупинені господарським судом міста Києва з огляду на нібито припинення діяльності ДК "Газ України".
Однак Наказом від 18.09.2014 №650 Міненерго скасував попередній Наказ від 26.07.2012 №545. Тим самим відпали підстави, які стримували судові стягнення мільярдних боргів з ДК "Газ України". З огляду на неспроможність ДК "Газ України" одночасно погасити всі вказані борги, у даного підприємства з’явиться ще один великий кредитор – держава в особі Державної фіскальної служби. Адже невиконання судових рішень про стягнення понад 23 млрд. грн. боргу на користь кредиторів, створить щонайменше 4 млрд. податкових зобов’язань ДК "Газ України" перед бюджетом.
Ще близько 2 млрд. грн. податкових зобов’язань ДК "Газ України" виникне у разі зарахування державного майна на баланс даного підприємства.
Таким чином, загальне фінансове навантаження на потенційного "оператора" державних газорозподільних мереж складе щонайменше 30 млрд. грн.!!!
4. ДК "Газ України" неспроможна експлуатувати газові мережі – вона не має коштів для інвестування в підтримку та модернізацію газових мереж
Розподіл природного газу є ліцензованою господарською діяльністю відповідно до вимог Закону України "Про ліцензування окремих видів господарської діяльності". Однак, ДК "Газ України" ніколи не мала та не має ліцензій на розподіл природного газу. Крім того, з огляду на те, що облгазами створено значну частину газопроводів, які є нерозривно пов’язаними з газопроводами державної форми власності та всі вони становлять єдиний комплекс газорозподільних мереж, залишається незрозумілим яким чином ДК "Газ України" зможе забезпечити експлуатацію державного майна окремо та незалежно від власного майна облгазів.
Функціонування та обслуговування всіх цих мереж здійснюється за рахунок власної роками створюваної інфраструктури (аварійно-диспетчерські служби, інформаційно-телекомунікаційні системи, телеметрія, автотранспорт, лабораторії тощо) облгазів, для операторства газорозподільних мереж з боку ДК "Газ України" знадобляться колосальні інвестиції на створення паралельної інфраструктури обслуговування державного майна.
Варто згадати невдалі спроби уряду на чолі з пані Тимошенко в минулі роки створити ДП "Нафтогазмережі" як альтернативу існуючим газорозподільним підприємствам. Результатом такої спроби стало злочинне марнотратство, втрата державної частини власного майна, відтоку з підприємств висококваліфікованого інженерно-технічного персоналу та мільярдними збитками для газової галузі. Навіщо вдруге "наступати на ті ж самі граблі"?
5. У ДК "Газ України" не має підстав для подачі позову до адміністративного суду
Варто зазначити, що ДК "Газ України", подаючи вказаний позов до окружного адміністративного суду, вочевидь зловживає процесуальними правами, наданими Кодексом адміністративного судочинства України. Точніше сказати, ДК "Газ України" жодних прав на подання вказаного позову не має. Компанія стверджує, що Постанова КМУ №770 порушує її права, оскільки, мовляв ПАТ "Житомиргаз" пропонує на підставі даної Постанови укласти договір господарського відання на використання газопроводу. При цьому, Компанія замовчує, що пропозиція від ПАТ "Житомиргаз" стосувалась аж ніяк не державного газопроводу, а майна, яке є власністю ДК "Газ України". До того ж, така пропозиція була зроблена на виконання норми ст. 7(1) Закону України "Про засади регулювання ринку природного газу" а не Постанови №770, оскільки ні ДК "Газ України", ні її газопровід аж ніяк не підпадає під сферу регулювання Постанови КМУ №770. У самій Постанові №770 також жодної згадки про ДК "Газ України" не знаходимо.
Зауважимо, що питання правомірності використання газорозподільними підприємствами газопроводів вже неодноразово оскаржувалось в судах. Зокрема, в 2012 році за позовом прокурора Запорізької області розглядалась судова справа щодо повернення державі в особі НАК "Нафтогаз України" газопроводів в Запорізькій області на загальну суму понад 230 млн. грн. Зрештою, після тривалого розгляду, суд прийшов до висновку про правомірність користування газопроводом ПАТ "Запоріжгаз".
У зв’язку з усім вищевикладеним, а також враховуючи, що в газорозподільних компаніях працює більше 100 тисяч працівників, а від стабільності та безперебійності газопостачання залежить понад 13 млн. сімей українців, просимо Вас розібратися в ситуації і не допустити неправомірних дій з боку посадових осіб державних компаній і органів влади, що можуть призвести до дестабілізації, а найгірший сценарій – повної паралізації роботи галузі.
Лист підписали наступні керівники
газорозподільних підприємств України:
Від ПАТ "Вінницягаз" Кривак Олександр Андрійович
Від ПАТ "Волиньгаз" Коротя Мирослав Іванович
Від ПАТ "Гадячгаз" Шестерненко Дмитро Ігорович
Від ПАТ "Дніпрогаз" Пікінер Світлана Юріївна
Від ПАТ "Дніпропетровськгаз" Френкель Юрій Давидович
Від ПАТ "Житомиргаз"Ющенко Валентин Іванович
Від ПАТ "Закарпатгаз" Шатило Віталій Марцінович
Від ПАТ "Запоріжгаз" Мізік Олег Володимирович
Від ПАТ "Івано-Франківськгаз" Вітюк Василь Васильович Від ПАТ "Київгаз" Горовий Сергій Олександрович Від ПАТ "Київоблгаз" Машталірук Володимир Олексійович Від ПАТ "Кіровоградгаз" Ященко Ігор Ярославович Від ПАТ "Кременчуггаз" Оксененко Богдан Вікторович Від ПАТ "Криворіжгаз" Вакуленко Іван Євгенович Від ПАТ "Лубнигаз" Бородін Сергій Федорович Від ПАТ "Луганськгаз" Кузьменко Сергій Володимирович Від ПАТ "Львівгаз" Зленко Володимир Володимирович Від ВАТ "Мелітопольгаз" Новак Михайло Григорович Від ПАТ "Миколаївгаз" Стегній Богдан Станіславович Від ПАТ "Одесагаз" Герасименко Віталій Олександрович Від ПАТ "Полтавагаз" Гринчак Ростислав Іванович Від ПАТ "Рівнегаз" Дубас Петро Андрійович Від ПАТ "Сумигаз" Тацький Костянтин Владиславович Від ПАТ "Тернопільгаз" Караванський Олег Іванович Від ПАТ "Тисменицягаз" Довган Любомир Романович Від ПАТ "Харківгаз" Бескоровайний Євген Вікторович Від ПАТ "Харківміськгаз" Мазур Дмитро Леонідович Від ПАТ "Хмельницькгаз" Юрченко Михайло Борисович Від ПАТ "Черкасигаз" Буян Сергій Іванович Від ПАТ "Чернівцігаз" Горда Віктор Євгенович Від ПАТ "Чернігівгаз" Ярова Алла Артурівна Копії підписів додаються до листа.