(подаётся на языке оригинала)

 

14 листопада о 14-00 у Переяслав-Хмельницькому міськрайонному суді Київської області за адресою місто Переяслав, вул. Богдана Хмельницького, 65 продовжиться слухання у справі, рішення в якій поставить ще одну крапку у питанні визначення явищ і чинників, що створюють загрозу інтересам держави і суспільства в Україні.

В умовах військової агресії окремі "діячі" правоохоронних органів теж можуть становити реальну загрозу інтересам держави і суспільства.

Неспровоковане і невиправдане вторгнення нелюдів в Україну чи ризик ядерного удару, діяльність проросійських політичних партій і агентів збору інформації не змінили звичок декотрих прокурорів Київської області у їх бажанні бути безкарними при реалізації наданих їм повноважень.

Замість займатися в умовах війни долею стратегічних підприємств і оберігати власність, прокуратура витрачає обмежений державний ресурс на спроби до нитки обібрати колишнього власника ресторану "Старий Вертеп" у місті Переяслав Київської області.

У Переяслав-Хмельницькому міськрайонному суді вже майже рік розглядається позов в інтересах Міністерства культури та інформаційної політики України і Національного історико-етнографічного заповідника "Переяслав" про визнання недійсними укладених ще у 2018 році договорів купівлі-продажу НІЕЗ "Переяслав" приміщення колишнього ресторану "Старий Вертеп" та земельної ділянки. Прокуратура стверджує, що вказані договори, начебто, суперечать інтересам держави і суспільства, хоча НІЕЗ "Переяслав" купував дану нерухомість задля зберігання архівів, фондів, представлення експонатів і розміщення працівників.

Що ж насправді?

Верховний Суд України в одному з своїх рішень зазначив, що загроза інтересам держави виникає виключно з порушення публічних інтересів.

Публічним інтересом є важливі для значної кількості фізичних і юридичних осіб потреби, які, відповідно до закону, забезпечуються суб'єктами владних повноважень і публічної адміністрації. Тобто публічний інтерес є не чим іншим, як певною сукупністю приватних інтересів. Це позиція ВСУ.

Саме органи державної виконавчої влади та виконавчі органи місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій наділені адміністративно-управлінськими функціями і діють з метою забезпечення як інтересів держави, так і інтересів суспільства в цілому у встановлених законом межах. У відносинах, які оспорено, Міністерство культури не здійснювало владні управлінські функції стосовно відповідача, Світлани Тимченко. Прокуратура ж, порушуючи всі можливі і неможливі правові норми, подала позов, вказавши, що діє, маючи на меті захист саме публічного інтересу громадян.

З іншого боку, вказаний спір не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції судів при розгляді справ про захист публічного інтересу та інтересів держави і суспільства. Адже Верховний Суд України вказує, що наявність порушення "публічного інтересу" для такого спору є обов’язковою умовою при подачі позовів і розгляді цієї категорії справ.

В позові не вказано, які дії, вчинені сторонами, чи порушення яких норм чинного законодавства безпосередньо вплинуло на безпеку чи створило загрозу життю і здоров'ю людей...

Прокуратура ж стверджує, що договори купівлі-продажу, наче б то, містили завідомо неправдиві відомості, зокрема "значно завищену" ціну, яку продавець без згоди іншої сторони вніс до договору. Намагаючись встановити "нові правила" укладення договорів, однією із сторін в яких виступає державна установа, прокуратура безпідставно посилається на порушення тендерних процедур і висновки експертизи науково-дослідного інституту СБУ, який взяв на себе "місію" щодо встановлення ринкової вартості предмету продажу.

Варто нагадати, що ціна в договорі купівлі-продажу нерухомості встановлюється за домовленістю сторін. Однією із сторін було державне підприємство НІЕЗ "Переяслав", яке спільно з Мінкультом, Мінфіном і Фондом державного майна декілька місяців погоджували умови договору і ціну купівлі в тому числі. Оспорювані угоди не підпадають під дію вимог Закону України "Про публічні закупівлі" чи законів про застосування ціни і ставок тощо, які встановлюються або регулюються органами державної влади.

Що ж, в органах влади немає фахівців, які розуміються на таких питаннях? Чи, як завжди, правоохоронні органи знову "знайдуть" порушення лише тому, що однією із сторін договору є державне підприємство?

Запрошуємо представників преси та небайдужих стежити за розвитком подій та запрошуємо відвідати засідання суду.