Як Ізраїль показав світу, що точність — нова сила: урок для України
Олег Вишняков, бізнесмен, Почесний консул Держави Ізраїль у Західному регіоні України
Сьогодні Ізраїль не просто захистив себе. Він зробив те, що мало хто очікував і майже ніхто не вірив, показав, як виглядає війна майбутнього: без зайвого галасу, без масових втрат, без тривалого вторгнення, але з хірургічною точністю, стратегічною ясністю й технічною витонченістю.
Операція «Висхідний Лев» увійде в історію як зразок того, що у XXI столітті сила — це не лише міць, а й розум.
І як консул Держави Ізраїль у Західному регіоні України, я бачу у цій перемозі не лише безпеку для Ізраїлю, а й урок для українців.
Коли війна виглядає як нейрохірургія
Ізраїльські сили завдали синхронізованого удару по понад 200 стратегічних цілях на території Ірану, ядерних об’єктах у Фордо, Натанзі, Ісфахані, штабах КСІР, об’єктах запуску дронів Shahed, які атакували українські міста.
Що особливо: удар було нанесено на відстані понад 1500 км — це якби Україна провела точкову операцію на Уралі, не перетнувши кордон, без жодної втрати. Це масштаб, який неможливо уявити без технологій, розвідки та непомильної координації.
Моссад: тінь, яка працює роками
Успіх операції — це не лише заслуга пілотів чи алгоритмів. Це результат років агентурної роботи: виведення з ладу іранських центрифуг, ліквідації науковців, GPS-маячки в логістиці, перехоплення радіоперемовин.
Мене часто питають в Україні: чи дійсно “Моссад” настільки сильний? Так. Але не тому, що вони “всесильні”, а тому, що вони вчаться мислити стратегічно. І ізраїльтяни, як і українці, знають: виживання — це не розкіш, це дисципліна.
Дрони, що били по Києву — знищені
Україна добре знає, що таке Shahed‑136. Дешеві, але смертоносні дрони Ірану нищили енергетику, забирали життя цивільних, тримали міста в темряві.
І от Ізраїль знищив виробничі комплекси цих дронів. Не лише для себе, а й, як я вірю, частково для України. Це не декларація солідарності, це конкретна дія.
Головний парадокс: перемога без тріумфу
Операція тривала 12 днів. Ізраїль не скликав гучних брифінгів, не показував відео з безпілотників у TikTok. Бо справжня перемога — це коли немає жодного загиблого зі свого боку, коли цілі уражено з точністю до метра, а ворог не встиг навіть розгорнути ППО.
Це була не помста. Це було стримування. Це був крик: “Ми не хочемо війни. Ми хочемо, щоби ніхто не сумнівався, Ізраїль не дозволить знищити себе”.
Аналогії з Україною: чи можливе “Висхідний Лев” по-українськи?
Так. Але для цього потрібна системна розвідка, союзницька підтримка, автономна дронова програма, власне високоточне озброєння і, що найголовніше, довіра суспільства до власної армії. Те, чим вже володіє українська нація рішучість, героїзм, бойовий дух, повинно бути доповнене технічним проривом.
Україна вже на цьому шляху. Ізраїль може бути не лише союзником, а й наставником у цій трансформації.
Тож, коли ізраїльські F-35I зникли з радарів десь над гірською Іраном, а центрифуги перестали крутитися — це був не просто момент військової переваги. Це був момент історичної гідності.
Ізраїльтяни хочуть, щоби їхні діти не прокидалися від сирен. Як і в Україні.
І саме тому Ізраїль і Україна такі близькі не лише у спільних викликах, а й у праві на перемогу. Тиху, точну, неминучу.
