Первая часть эксклюзивного интервью главы Государственной службы Украины по чрезвычайным ситуациям Андрея Даника информационному агентству "Интерфакс-Украина"

Текст: Оксана Геронтьева

(подается на языке оригинала)

 

Кабмін призначив Даника головою ДСНС зовсім недавно, до цього він протягом пів року виконував обов'язки голови Служби. На привітання з призначенням іронізує, що, мабуть, краще поспівчувати, бо мова йде про величезну відповідальність, особливо зараз, під час війни. З цих же причин новопризначений голова ДСНС не конкретизує назагал деякі деталі роботи.

 

Зміна алгоритмів і специфіка війни

Всі ми бачимо надлюдські зусилля рятувальників під час ворожих атак. Навіть якщо у когось і виникають якісь нехороші думки про ДСНС, то, мабуть, совість не дозволяє їх озвучувати. Дякую Вам і всім Вашим підлеглим за врятовані життя.

Ой, тільки не перехваліть нас, будь ласка. А думки можуть виникнути які завгодно та про кого завгодно. Суспільство так побудовано, що все одно будуть незадоволені, ніколи не можна сказати на сто відсотків, що все нормально.

Думаю, що оцінку нашим діям дадуть не сьогодні й не завтра. Тільки коли закінчиться війна, тоді буде зрозуміло, як ми працювали в цих умовах. Зараз можемо припускатися багатьох помилок, бо в таких умовах раніше ніхто не працював. Все, чому нас навчали в інститутах і університетах, не працює під час війни.

Ці 2,5 роки ми всі будуємо нові алгоритми роботи й життя…

Так, а ми ще й переробляємо наші алгоритми, бо ворог швидко дізнається про все і вживає певні заходи.

Ви починали свою службу з ДСНС Донецької області. Ваш власний досвід дозволяє чітко розуміти, що потрібно Вашим підлеглим з урахуванням специфіки напрямків роботи?

На Донеччину з Черкаського училища мене відправили 19-річним лейтенантом, бо там був дефіцит кадрів. Не скажу, що отримав найкраще розподілення, але це була дуже хороша саме пожежна школа - отримав гарний досвід. Так склалося, що я працював на всіх посадах, які є у нас як у наглядовому блоці, так і в блоці реагування на надзвичайні ситуації. Після 2014 року вивчив більш детально аварійні роботи, розмінування. Коли повернувся на Черкащину начальником Головного управління, то знав вже всі напрями, які є в нашій системі. Тому так - я добре знаю з власного досвіду, що і як роблять мої підлеглі, які в них потреби.

ДСНС до повномасштабного вторгнення і зараз: як змінився функціонал, чи стала Служба іншою за цей час?

Якщо порівнювати, то ДСНС в період до 2014 року і після нього, а потім – з 2022 року. Служба почала докорінно змінюватися вже після 2014 року, тому що вже тоді були бойові дії й виклики, пов'язані з ними. Тільки в менших масштабах.

З 2022 року змінилося все кардинально: ми не готові були до такої кількості викликів, залучень наших підрозділів, до такої кількості загиблих. Так, психологічно особовому складу теж дуже важко. До того ж розмінування стало масштабним. У 2017-2018 роках ми в Донецькій області вже проводили розмінування виключно своїми підрозділами, навіть приданих сил не було.

 

Ворожі "прильоти": безпека цивільних і самих рятувальників

Виїзди на місця ворожих "прильотів" – напевне, найважче зараз в роботі ДСНС, складно навіть уявити, що бачать рятувальники і як вони працюють в цих умовах. З Вашого особистого досвіду, що було найжахливішим, а що, навпаки, надихало і змушувало повірити в диво?

Кожна така подія – жахлива. Загибель однієї людини – це вже трагедія для певної сім'ї. До війни у нас теж було дуже багато пожеж, техногенних катастроф. На превеликий жаль, служба рятувальника постійно йде поруч з людським горем, тому не хотів би деталізувати прикладами. На мою думку, кожна подія, під час якою травмуються та гинуть люди – це жахіття.

Те, що в "Охматдиті" вдалося уникнути більшої кількості жертв – диво?

Це не те що диво, це правильні дії персоналу "Охматдиту" – вони чітко відпрацювали за алгоритмом, сховали всіх в укриття. Тому кількість загиблих незначна. Якби вони не виконали всі алгоритми, ніяке диво не допомогло б.

Наслідки надзвичайних ситуацій мінімізуються саме профілактичними заходами й діями персоналу. Якщо все це є – трагічних наслідків у великому обсязі не буде.

Як приклад знову нагадати про важливість бути в укриттях…

Можемо і в сто перший раз нагадати. Але, знаєте, вже є хороша тенденція: наразі немає трагічних подій з десятками загиблих, бо люди більше почали приділяти увагу безпеці, з'явилося розуміння, що це дійсно важливо, а не просто слова.

Але ж не завжди можна виконати ці заходи безпеки

Так. Є фактори, які не залежать від людини. Тоді вже стається так, як стається.

Під час обстрілів травмуються і гинуть рятувальники. При повторних ударах ворога бійці ДСНС самі стають ціллю. Які заходи безпеки вживаються наразі аби посилити захист рятувальників і чи можливо взагалі це зробити в нинішніх умовах?

Дійсно, майже щодня ми втрачаємо людей. Останнім часом ворог взагалі оголосив полювання на наших співробітників. Всього з початку повномасштабного вторгнення загинули 93 надзвичайники, майже 400 отримали поранення. Але ці цифри з кожним днем, на жаль, збільшуються.

Ми розробляємо алгоритми безпеки, постійно змінюємо підходи, вигадуємо нові організаційні чи технічні засоби захисту, але казати детально назагал про них не буду. Ворог як тільки щось дізнається вносить корективи у свої дії. І виходить так, що те, що місяць назад було актуальне, робоче, станом на сьогодні вже не працює.

З того, що можу сказати: активно використовуємо робототехніку, активно почали працювати по засобах радіоелектронної розвідки, щоб убезпечити наших рятувальників. А всі деталі – вже після війни.

Про фізичний захист рятувальників Ви сказали, а як психологічно захистити тих, хто бачить жахіття прильотів і смерті людей?

В кожному підрозділі з рятувальниками працюють психологічні служби. Бувають потреби й в додатковій роботі з ними, відповідно є психологічна реабілітація в санаторіях. Ми максимально намагаємося відновити весь особовий склад.

Хлопців, які отримали поранення і не можуть продовжити службу в оперативних підрозділах, намагаємося забезпечити можливістю служити далі в ролі інструкторів, фахівців навчальних закладів.

Розкажіть, будь ласка, покрокові дії рятувальників на місцях "прильотів"

Перший підрозділ, який прибуває на місце, має негайно провести розвідку, бо від цього залежить, скільки сил і засобів буде залучено - рятувальників і техніки. Також під час розвідки встановлюється, чи є люди під завалами, яким треба надати допомогу.

Після прибуття підрозділів у нас є так звані "золоті години" – 2-3 години, коли є велика ймовірність того, що ті, хто під завалами, будуть врятовані, якщо вони живі на той момент.

Роботи продовжуємо, поки не дістанемо всіх загиблих – це ми називаємо пошуково-рятувальними роботами. Після їх завершення продовжуються аварійно-відновлювальні роботи – прибираються аварійні конструкції, готуються умови для того, щоб туди могли зайти цивільні будівельники для відновлення об'єкта або його демонтажу.

Скільки за часом тривають ці роботи?

По-різному. Ближче до лінії фронту – довше, бо там постійні обстріли. Але задача одна – якнайшвидше все це зробити.

І ми над цим працюємо. Значно збільшили кількість підрозділів, які мають підготовку по розбору завалів на висоті. На початку року таких спеціалістів було близько сотні, зараз вже 500.

Враховуємо всі виклики, які маємо. Створюємо інженерну службу, якої до цього не було, щоб максимально механізувати всі процеси по розбору завалів. Інженерна техніка може виконати роботи в рази більше, ніж рятувальники вручну.

В прифронтових регіонах потреба в рятувальниках більша, ніж в інших, залучення співробітників з різних областей постійне?

Так, ми на постійній основі залучаємо рятувальників з інших регіонів, створили оперативні бази, маємо підрозділи, які посилюють ті регіони, де це необхідно. Наприклад, якщо стається якась ситуація в Харкові, на допомогу відразу вирушають рятувальники з Полтави, Кропивницького, Черкас. Донецький напрямок підтримують співробітники з Дніпра та спеціалізовані підрозділи ДСНС Києва.

Крім того, оперативно перекидаємо підрозділи за необхідності. Коли ворог вразив енергооб'єкти на заході України, ми направили туди велику кількість рятувальників, які саме спеціалізуються на розборі завалів, щоб якомога швидше ліквідувати наслідки.

Тобто, станом на зараз ми повністю інтегрували один підрозділ в інший, залежно від оперативної обстановки проводимо передислокацію сил і засобів.

 

Заброньовані ті, хто рятує

Чи є серед рятувальників ті, хто добровільно пішов безпосередньо на фронт зі зброєю?

В перші дні війни деякі співробітники висловили бажання піти на фронт. По системі ДСНС на сьогодні це майже 500 осіб. Вони подали рапорт, були виключені зі списку ДСНС і уклали контракт зі Збройними силами, Національною гвардією та Державною прикордонною службою України, зараз продовжують воювати.

Міністр вже казав: 90% нашого особового складу заброньовані. Бронь у всіх фахівців оперативних служб – тобто, це ті, хто безпосередньо рятує людей. 10% співробітників ДСНС не матимуть броні. Це не оперативний склад, це склад забезпечення. Броні в них не буде, а чи будуть вони мобілізовані, вирішуватимуть ТЦК.

Слід враховувати, що в системі є певний некомплект, забрати більше людей на фронт може бути критичним при проведенні рятувальних робіт.

Вторая часть интервью - по ссылке