Эксклюзивное интервью руководителя Департамента политики закупок Министерства обороны Украины Глеба Каневского информационному агентству "Интерфакс-Украина" по поводу реформы процедуры закупок для украинских Вооруженных сил, процесса заключения контрактов и вызовов в осуществлении обеспечения потребностей безопасности и обороны.

Подается на языке оригинала

 

Довідково: Канєвський обіймає посаду керівника Департаменту політики закупівель з лютого 2024 року. Він має 12 років досвіду в громадському секторі, пʼять років очолював відомий антикорупційний центр StateWatch, брав участь у розробці Державної антикорупційної програми на 2023-2025 роки в секторі оборони.

1. Розкажіть, будь ласка, про основні зміни, які відбулися після того, як Міноборони почало реформувати процедуру закупівель для ЗСУ та після вашого призначення на посаду безпосередньо?

В першу чергу, докорінно змінилася архітектура закупівель за останні пів року. До того ж ця архітектура змінилася відповідно до практик НАТО.

Міністерство оборони України, яке раніше планувало, організовувало закупівлі, контролювало якість поставленого товару, тепер розділило ці функції. Віднині Міністерство оборони України лише встановлює правила, за якими здійснюються оборонні закупівлі під час воєнного стану, займається плануванням разом з Генеральним штабом і Командуванням сил логістики, забезпечує контроль якості.

Водночас закупівлі здійснюються професійними агенціями: "Державний оператор тилу” та "Агенція оборонних закупівель". Це професійні агенції, які мають форму державних підприємств, є незалежними від бюрократичних процедур Міністерства оборони. Директори цих агенцій є більш вільними в питаннях кадрової політики, можуть залучати професійних закупівельників і логістів з метою проведення якісних закупівель. І також вони є більш вільні у прийнятті рішень щодо поточної організації закупівель. В НАТО, як ми знаємо, також є агенція, що називається NATO Support and Procurement Agency (NSPA). Агенція здійснює закупівлі зброї і тилових товарів для військ для понад 30 країн-членів НАТО.

Також завдяки новій архітектурі нам вдалося повністю уникнути політичного впливу на процес реалізації закупівель. Орієнтовний бюджет обох агенцій "Державний оператор тилу" та "Агенція оборонних закупівель" - близько 280 мільярдів гривень. І ця сума буде рости, тому що буде переглядатися бюджет.

Міністерство оборони України вже готує свої пропозиції, бо фронт динамічний, і потрібно більше зброї, боєприпасів, а також більше речей для того, щоб забезпечити об'єм мобілізації. Втім 280 мільярдів гривень – це серйозна сума, яка, скажімо так, може бути цікава різним бізнес-групам, які б хотіли б взяти участь в якомусь нечесному розподілі цих коштів, чи якимось політичним групам, які б хотіли б взяти під контроль закупівлі.

Тому Міністерство оборони лише встановлює правила гри, але не може впливати на перебіг закупівель агенціями, що є фактично запобіжником від будь-якого впливу. Тобто вплив чиновників, політиків на агенції, які оперують наразі бюджетом оборони закупівель, превентивно зупинений через нову архітектуру.

Ще нам вдалося за пів року досягти відкритості. Тобто, не зважаючи на те, що в нас йде повномасштабна війна, команда Міністерства оборони повністю дотримується позиції, що все те, що можна купити через Прозорро, має купуватися там: на конкурентних засадах, з залученням бізнесу, з активною комунікацією з громадськістю. Тому на сьогодні 100% закупівель тилового забезпечення можна побачити в Прозорро - як конкурентні, так і ті, що здійснюються за прямими договорами. Близько 94% таких закупівель здійснюються на конкурсній основі. І громадськість має повний доступ до інформації.

Щобільше, навіть Агенція оборонних закупівель закуповує там безпілотники. Звісно, що в агенції все закрито і таємно, і неможливо йти через Прозорро, але вдалося досягти того, що закупівлі Мавіків, наприклад, Агенція здійснює через Прозорро за особливою процедурою, де частково обмежена інформація для громадськості.

 

2. А окрім Мавіків щось ще може з'явитися для відкритого доступу, скажімо так, у Прозорро, чи це поки неможливо?

 

Ми поки що розглядаємо різні типи безпілотних апаратів, на які є конкуренція, і які можливо таким чином закуповувати. Бо зрозуміло, що купити артилерійський снаряд і влаштовувати конкурс через Прозорро неможливо з кількох причин. Перша – не так багато пропозицій. А по-друге: велика війна ставить виклик перед командою Міністерства оборони купувати всі наявні пропозиції щодо боєприпасів. Тобто все, що є на внутрішньому ринку та все, що можна знайти на зовнішньому ринку.

“Агенція оборонних закупівель” з Міноборони докладають максимальних зусиль, щоб закупити боєприпаси.

 

3. Зважаючи на активну війну і великі потреби, як тоді формується політика закупівель “Агенцією оборонних закупівель”? Адже зброї багато не буває, тож ми купляємо все, що можна?

Генеральний штаб ЗСУ доводить до Міністерства оборони потребу, тобто конкретний перелік зброї, боєприпасів, які необхідно закупити для Збройних сил України протягом 2024, 2025, 2026 року. Щоб з одного боку забезпечити проведення всіх необхідних операцій, які на 2024 рік запланували в Генеральному штабі, по-друге, підтримувати на достатньому рівні обороноздатність і давати відсіч агресору.

Отже, під час воєнного стану ми отримуємо від Генштабу перелік потреб, отримуємо від парламенту бюджетне фінансування на цей перелік потреб, і потім вже “Агенція оборонних закупівель” здійснює пошук груп товарів. Якщо товари виготовляються на територію України, то з дуже високою ймовірністю, вони будуть закуплені в першу чергу.

Політика міністра оборони Рустема Умєрова така, що мають бути закуплені зброя чи боєприпаси, якщо вони виготовляються на території України, в першу чергу, в локального виробника. Адже це не просто одномоментний акт, а це інвестиція в розвиток вітчизняного оборонно-промислового комплексу. Тому що кожен контракт у 2024 році є гарантією, що українські оборонні заводи будуть спроможними виготовити ще більше зброї й боєприпасів у 2025, у 2026 році. І таким чином - це гарантія суверенітету і національної безпеки України. Тому, звісно, в першу чергу закуповується зброя і боєприпаси у вітчизняних виробників.

 

4. Чи є певні цифри, якими можна поділитися, по контрактах в агенціях?

За кількістю контрактів, на жаль, не можу надати детальну інформацію, утім, можу назвати у відсоткове співвідношення. Контракти “Агенції оборонних закупівель” укладені наступним чином: за кількістю - 70% контрактів з вітчизняними виробниками, а 30% - імпорт.

У вітчизняних виробників в основному закуповуємо бронеавтомобілі, міномети, самохідні артилерійські установки тощо. За кордоном ми вимушені купувати те, що в Україні або ніколи не виготовлялось, навіть в радянські часи, або були втрачені технології за період незалежності, зокрема ППО, ракети до ППО, номенклатура боєприпасів. Особлива увага, як ви знаєте до 155-го калібру, тобто вже натівського стандарту. Адже отримавши міжнародну військову допомогу від союзників, ми тепер маємо забезпечити цю артилерію боєприпасами. Тому саме боєприпаси і ППО - це основне у закупівлі.

Загалом, зараз контракти укладені зі 102 вітчизняними постачальниками або виробниками, з яких 45% - це виробники БПЛА. Це виробники або постачальники, які складають на території України з іноземних компонентів свої вироби і продають їх Міністерству оборони через Агенцію оборонних закупівель і доставляють до Збройних сил України.

Якщо говорити про “Державний оператор тилу”, про тилову закупівлю, тут показник дещо вище, оскільки легка, харчова промисловість мають розвинуте виробництво в Україні. Отже, мова йде наразі про 180 українських постачальників, з яких 110 - це речовий напрямок, 45 - продовольчий напрямок і понад 25 компаній - напрямок паливно-мастильних матеріалів.

 

5. Багато вже було сказано про те, що тилове забезпечення має здійснюватися через українського виробника. Але яке місце в цьому наразі займають іноземні компанії?

 

Щодо імпортних закупівель через ДОТ, варто виокремити певну особливість. Міжнародні компанії, які хочуть працювати з тиловим напрямком зі Збройними силами України, так чи інакше мають думати про локалізацію свого виробництва. Чому? Тому що Міністерство оборони для Збройних сил України не може купити будь-який товар, який, наприклад, продається на онлайн-маркетплейсах або супермаркетах.

Деякі незалежні аналітики люблять порівнювати ціни на речі, які купуються на тендері ДОТ, з речами з магазинів, і потім стверджувати, що для армії начебто купують дорожче. Але у багатьох випадках для армії купують дорожче тільки тому, що від Збройних сил подаються свої, особливі вимоги технічної специфікації до всіх груп товарів тилового забезпечення. Крім того, після того, як “Державний оператор тилу” купує товари, то потім інша структура Міноборони перевіряє якість. І тільки після цього товар вже йде до війська.

Тому коли міжнародна іноземна компанія захоче, і такі компанії є, працювати зі Збройними силами України, з Міноборони, вони мають відповідати всім цим стандартам, тобто, опанувати їх, а це легше все зробити на території України, локалізувавши своє виробництво під ці вимоги. Можливо, у співпраці вже з якимись іншими локальними виробниками.

Тож, так чи інакше, у тилових закупівлях український виробник має суттєву перевагу над іноземними виробниками. І якщо ми говоримо про конкуренцію з імпортними постачальниками - їх насправді одиниці на закупівлях ДОТ.

Наприклад, імпортними постачальниками можуть бути українські підприємці, які намагаються вже за межами України знайти товар, який підійде під певні технічні специфікації, привезти товар в Україну і продати. Але Центральне управління контролю якості все одно буде здійснювати перевірки до того, як допустити чи не допустити товар до складів Збройних сил України. Тобто насправді неякісний імпорт зараз не має шансів масово потрапити на склади Збройних сил України.

 

6. Але чи дійсно український виробник зараз може покрити тилові потреби ЗСУ?

 

Міністерство оборони повністю дотримується позиції, що треба працювати з українським виробником. По-перше, це спрощена логістика, це можливість більш якісного планування, як бізнесу, так Міноборони, так і Збройним силам. І це інвестиції в наступні роки.

Ви знаєте, що росте потреба в мобілізації через те, що ворог продовжує повномасштабне вторгнення і не планує зупинятися. Отже, Міноборони треба і надалі забезпечувати особовий склад ЗСУ, який зріс орієнтовно в 10 разів від початку вторгнення, всім необхідним тиловим забезпеченням, зброєю, безпілотниками тощо. Міноборони треба купувати товар тут і зараз у великих об'ємах.

Ми шукаємо можливості забезпечення постійно - це безперервний процес. Ще Міноборони працює над варіантами залучення різних моделей коштів зі сторони партнерів в український ОПК і в закупівлі за межами України.

Окрім роботи формату “Рамштайн”, також зараз розробляються нові формати, зокрема з урядом Данії. Що мається на увазі? Уряд Данії готовий інвестувати кошти в українського виробника з метою, щоб потім товари від українського виробника зброї були передані Збройним силам України. Міноборони активно комунікує з урядом Данії, тобто надає інформацію про потреби і про виробників, які є на території України і мають гарну історію співпраці з Міноборони.

За цією ж моделлю зараз ведеться комунікація з ЄС щодо використання 2,5 мільярдів євро прибутків від заморожених активів РФ. Тобто йде розмова про те, щоб на частину цих коштів щось закупити на іноземних ринках (наприклад, ракети, боєприпаси), а щось вкласти в українського виробника.

 

7.  Хочеться також уточнити щодо моменту контролю якості. Це дуже важливо, але для розуміння: наскільки це сповільнює процес постачання закупленого товару до армії?

Ці процедури були завжди складні. Маємо розуміти, що для кожної посадової особи яка залучена в цих процедурах, є кримінальна відповідальність, якщо життю і здоров'ю військовослужбовця буде нанесена шкода через, наприклад, неякісний бронежилет чи боєприпас, який вибухне на полігоні, тощо. Процес по тиловому забезпеченню максимально спрощений на час воєнного стану, але всі етапи дотримуються щодо контролю якості. Люди, які працюють в лабораторіях і приймають товар, майже цілодобово на роботі задля того, щоб саме прискорити цей процес. Тому процес по тиловому забезпеченню йде швидко, немає нарікань.

Щодо зброї, то тут є своя особливість. Кожен зразок озброєння має пройти процедуру кодифікації в Україні зі сторони Міністерства оборони, тобто це випробування, оцінка цієї зброї, визначення чи можна в принципі нею користуватися в умовах бойових дій. І цей процес зі сторони Міноборони максимально намагається бути спрощеним, тобто йде робота над скороченням термінів на кожен етап процедури.

 

8. Багато раз вже від Міноборони була озвучена фраза, що в Україні розробляється “оновлена архітектура закупівель для ЗСУ за стандартами НАТО”. Але хочеться уточнити: чи є чому НАТО навчитися у нас у цьому процесі?

Цього року Міністерство оборони України спільно зі штаб-квартирою НАТО і NSPA розробили стратегічний огляд оборонних закупівель України, який був погоджений нещодавно на Вашингтонському саміті. Там міститься 21 рекомендація, над якими ми працювали з березня разом із колегами з Брюсселя. Ми разом проаналізували наші процедури як по тилових, так і оборонних закупівлях, подивилися, що можна покращити, зробити більш конкурентними і прозорим, наскільки це можливо, під час воєнного стану, і у перспективі у мирний час.

Тобто ми подивилися, як змінити систему закупівель так, щоб вона виконувала свою роль без будь-якої корупції чи політичного втручання та відповідно до практик НАТО. В чому тут важливість? Якщо постачальник із країни-члена НАТО захоче зайти до нас на закупівлі, то в нас вже вся інфраструктура для цього готова. Людям буде зрозумілий процес. І так само, якщо українські виробники захочуть вийти на іноземні закупівлі через NSPA, то їм також буде зрозумілий алгоритм дій.

Так от, в цьому стратегічному огляді закупівель, і до речі вперше в документі такого рівня, були передбачені рекомендації не тільки для української сторони, а і для країн НАТО на основі українського досвіду. Адже тільки Україна має досвід управління закупівлями під час масштабних активних бойових дій. Партнери в НАТО цікавляться як Україна змогла, в принципі, втримати процедури закупівель, по-друге, як Україна перелаштовувала логістичні постачання, фінансову, закупівельну архітектуру в перші місяці широкомасштабного вторгнення росіян. А також їх цікавить, як Міноборони організовують закупівлі під час блекаутів. А це дійсно важливе питання, яке впливає і на виробництво, і на плани постачань.

 

9. Наскільки сильно блекаути вливають на процес?

Блекаути дуже серйозно впливають на виконання контрактів, які укладає “Державний оператор тилу” та “Агенція оборонних закупівель”. І вживаються превентивні заходи, щоб уникнути зриву постачань. Йде постійна комунікація між агенціями і виробниками/постачальниками, щоб максимально мінімізувати ці ризики. Звісно, весь час йде комунікація між Міністерством оборони і Міністерством енергетики, енергетичними кампаніями, щоб постачання тилових товарів і зброї йшло безперервно на склади Збройних сил України.

Але, мабуть, найбільша проблема – це все ж таки обстріли, тому що будь-який бізнес, що допомага ЗСУ, може стати мішенню агресора. І тому тут треба віддати належне нашим підприємцям, які розуміють значення їхньої підприємницької ініціативи, і готові в цих умовах забезпечувати ЗСУ і збільшувати об'єми виробництва. Бо я наголошую, через мобілізацію, що триває, всіх товарів треба більше і більше.

 

10.  А чи була вже запроваджена у військових частинах спеціальна посада закупівельника, про що анонсував заступник міністра оборони Дмитро Кліменков у квітні?

На превеликий жаль, якраз після квітня росіяни знову активізували наступ, тому процес відклався. Зараз ця ідея доопрацьовується, тому що в Збройні сили активно дають відсіч агресору і них поки що у пріоритеті інші кадрові питання, які їм треба закривати. Тому зараз Міністерство оборони опрацьовує інші напрямки, як посилити закупівельників у військових частинах, водночас не починаючи якусь масштабну кадрову зміну там. Тому що це не на часі, коли триває така гаряча фаза війни.

Наприклад, минулого тижня був прийнятий наказ у Міністерстві оборони, де були визначені орієнтовні положення про колегіальний орган, який можна використовувати для організації закупівель у військових частинах, про уповноважені особи.

Тобто це не професійний закупівельник, але інструкція щодо того, як проводити закупівлю після призначення уповноваженою особою у військовій частині - в людини є. Тобто Міністерство оборони зараз хоче чітко розробити всі методології, всі алгоритми, всі правила для того, щоб будь-який закупівельник з будь-яким досвідом на рівні військової частини просто міг взяти і покроково працювати за цими інструкціями.

 

11. Запитання не з метою гучних заголовків, а для пояснення: чи можна сказати, що Збройні сили забезпечені всім необхідним від Міноборони?

Ми не можемо так сказати, поки триває повномасштабне вторгнення. Чому? Тому що потреби Збройних сил України, що у зброї, що у тиловому забезпеченні регулярно поновлюються.

Чим відрізняється планування до війни і під час війни? До війни плани закупівель, навіть і на три роки намагалися розробляти. Зараз закупівельна система Міноборони працює в зовсім інших умовах. Для вашого розуміння, на початку року була запланована до кінця року одна кількість бронежилетів і шоломів, а станом на зараз вже інша цифра. Тобто відбувається постійне забезпечення потреб, які Збройні сили виставляють Міноборони. Ми розуміємо, що ми маємо бути такі адаптивні до змін.

Тому, власне, нам і знадобилися дві агенції. Тобто ми створили адаптивну архітектуру закупівель, про що я казав на початку розмови, яка може швидко реагувати на постійні потреби і запити зі сторони Збройних сил України. Як у зброї, так і в тилових закупівлях.

Як приклад, питання з харчуванням. Складне, адже роками у цій сфері були сталі гравці з усіма контактами. Тому Міністерство та “Державний оператор тилу” запровадили електронну систему приймання актів, яка називається DOTChain. Тепер військові частини, коли отримують харчування, акти відправляють в електронній формі. ДОТ отримує їх в електронній формі, погоджує, і це все фіксується в електронній системі. Тобто, унеможливлюється маніпулювання, махінації з паперами.

 

12. Але ризики проявів корупції під час закупівель для ЗСУ все ж повністю не ліквідовані?

 

Корупція – це двосторонній процес. Тобто, корупція – це не тільки органи влади, а також і бізнес, який працює з органами влади. Так, я не можу заявити, що 0% корупції, тому що дуже багато гравців: зі сторони бізнесу, різних посередників, постачальників, логістичних компаній. Але я можу точно сказати, що Міноборони приймаються і ухвалюється зараз правильні рішення, які, скажімо так, значно “отруюють” і псують корупційні намагання й плани.

До речі гарний приклад також запуск у понеділок порталу "Партнер МОУ". Важливе просте рішення, яке втілила команда Міністерства оборони України - цифровізація процесу комунікації з бізнесом, який хоче стати постачальником через Державного оператора тилу Збройним силам України. А з 1991-го року бізнесу, для того, щоб стати постачальником було знайти якісь “руки”, і через десятки рук отримати контракт. Ми ж зараз створюємо умови, щоб припинити будь-який пошук таких контактів, друзів, знайомих тощо.

Тобто ми оцифрували один такий маленький старенький бюрократичний процес, який насправді формував ринок постачань для Збройних слуг України всі 30 років. А ми змінюємо ці правила, і хочемо, щоб система була для всіх зрозуміла, і щоб вона сприяла мінімізації корупції.

 

13. Буквально днями з'явилася новина, що Міноборони України створює базу недобросовісних іноземних постачальників. Що саме це означає?

На жаль, були випадки з 2022 року, коли імпортери, що по зброї, що по тиловому забезпеченню, не виконували свої зобов'язання. Тоді, як пам'ятаєте, система Прозорро була скасована для оборонних закупівель, також була скасована система контролю якості. І тут, на жаль, виявилися такі не дуже доброчесні підприємці - імпортери. Зараз вже це одиничні випадки.

А у 2022 році, коли тільки-но почалося повномасштабне вторгнення, наш бізнес не був готовий покрити потреби, тому деякі процедури скасували, прийшли імпортери з пропозиціями по постачаннях. Були сплачені аванси, але, на жаль, виявилися бізнесмени іноземних компаній, які просто вирішили не виконувати з якихось причин контрактні зобов'язання перед Міністерством оборони України.

Таким чином Міністерство оборони зараз активно працює в міжнародних арбітражах, щоб повернути кошти зі штрафними санкціями. Виграються арбітражі. Утім, позиція Міністерства полягає в тому, що недостатньо просто виграти суд - адже підприємець, наприклад, може уникати виконання рішення суду, а потім, як ні в чому не бувало, знайти якийсь контакт і вийти на інший орган безпеки оборони в Україні, чи десь на міжнародній арені продовжувати продавати свій товар. З цією метою була придумана така концепція, що треба зробити перелік недобросовісних імпортерів, які взяли кошти і не поставили під час широкомасштабного вторгнення.

Важлива умова, що вони мають програти суд або в Україні, або в міжнародний арбітражний суд. І тоді ми фіксуємо інформацію про таких підприємців і будемо доводити до міжнародних партнерів, щоб вони вже у своїх юрисдикціях шукали інструменти, як вплинути на таких підприємців виконувати рішення судів, і компенсувати збитки, які завдали Україні.