Президент МФККиКП Форбс: Международная Федерация продолжит поддержку украинцев
Эксклюзивное интервью президента Международной Федерации Обществ Красного Креста и Красного Полумесяца Кейт Форбс информационному агентству "Интерфакс-Украина"
(на украинском языке)
Текст: Валерия Прощенко
Протягом 2022-2024 років сімнадцять національних товариств у сусідніх з Україною країнах, включаючи країни Балтії, Центральної та Південно-Східної Європи, Південного Кавказу та Туреччину, надали допогу людям, переміщеним з України, в рамках Надзвичайного заклику МФЧХіЧП для України та країн, на які вплинула криза. У відповідь на гуманітарну кризу, що триває, 60 товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця в 45 країнах світу реагують на потреби людей з України.
Національні Товариства, які отримують фінансову та технічну підтримку в Європі, активно працюють над підтримкою та підвищенням ефективності своєї діяльності з реагування. МФЧХ та її члени зобов'язуються підтримувати ці зусилля, надаючи фінансування та технічну експертизу для посилення потенціалу національних товариств, що беруть участь у цій роботі.
Напередодні третьої річниці повномасштабної агресії Росії Кейт Форбс відвідала Україну з робочим візитом, щоб оцінити нагальні потреби країни та визначити пріоритетні напрямки підтримки, яку може запропонувати Міжнародна Федерація Товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця.
Майже три роки тому Росія розпочала повномасштабну війну. Яка ваша місія тут? Чи це просто візит солідарності?
Конфлікт в Україні має вплив на весь світ. На жаль, наближається третя річниця. У нас був наглядовий комітет, коли я була членом правління, і я бачила, що відбувається за межами України. Я їздила до Румунії та Молдови і бачила, як прибувають переміщені особи, і працювала над цим питанням.
Коли я стала президентом, для мене було дуже важливо приїхати в Україну з кількох причин. По-перше, я хотіла подякувати Українському Червоному Хресту за неймовірну роботу, за те, що вони зробили і продовжують робити. Вони розширили свою діяльність і прийняли виклик, який був їм кинутий. По-друге, я вважаю, що маю унікальну можливість і обов'язок нагадати людям, що цей конфлікт триває. Я знаю, що буду більш чіткою, більш поінформованою і більш пристрасною, якщо матиму можливість побачити, через що проходять українці, їхній досвід. Я бачу ці меморіальні парки загиблих солдатів і думаю про те, який вплив це матиме у майбутньому.
По-третє, ми зустрілися з низкою урядовців, щоб поговорити з ними про те, які потреби, і як ми можемо їх підтримати. І, відверто кажучи, чи виправдовуємо ми їхні очікування? Стає очевидним, що сфера для філантропії, для фінансування не збільшується. Насправді, мабуть, нам пощастить, якщо ми зможемо його втримати, а може воно й зменшиться. І ми, як Федерація, розширюємо наш заклик для України. Тож як я можу допомогти знайти додаткове фінансування? Куди я можу поїхати і розповісти історію? Обізнаність і розуміння допомагають знайти фінансування та рішення. Отже, багато причин, чому я приїхала в Україну. Сила того, що тут відбувається, дуже сильно вразила мене.
Проте МФЧХіЧП зараз відчуває дефіцит фінансування у розмірі 280 млн швейцарських франків, щоб підтримувати основні послуги для постраждалих.
Чи отримували ви додаткові запити від української сторони? Як ви вже зазначали, потреби залишаються, але отримати фінансування важко. Враховуючи рішення, які ухвалили США, чи могло це вплинути?
Так. Ми зіткнулися зі зміною зовнішньої допомоги не лише в США, а й у ЄС. І ми довго обговорювали це на нашій зустрічі. Нам потрібно чітко розмовляти між урядом і нашою організацією. Які потреби? Як ми визначаємо їх пріоритетність? Яке фінансування потрібне? Як ми вимірюємо вплив? Все це має бути.
Ми обговорили з урядом основні питання та шляхи, куди нам потрібно рухатися. Федерація Червоного Хреста та Червоного Півмісяця також може допомогти координувати та отримати фінансування, тому наші дискусії були досить широкими. Усвідомлення ситуації, в якій ми перебуваємо, допомагає нам знаходити нових донорів і зосереджуватися на речах, які є найважливішими та мають найбільший вплив.
Загалом мережа МФЧХ надає важливу підтримку Українському Червоному Хресту та допомагає українцям у сусідніх країнах. 60 національних товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця в усьому світі мобілізували 2,3 мільярда швейцарських франків на підтримку гуманітарних заходів для України та людей з України. 22,5 млн осіб отримали базову допомогу в Україні та за її межами. Майже 282 млн швейцарських франків надано фінансової допомоги. Майже 4,7 млн осіб отримали грошову допомогу. 1,4 мільйона людей отримали первинні медичні послуги та/або направлення до державних закладів охорони здоров’я.
Це вся поточна робота. Наприклад, минулого тижня я була у США на зустрічі з великими філантропами, і вони сказали, що знають Червоний Хрест, але не мають уявлення, чим займається Український Червоний Хрест. Важливо це показати і пояснити суспільству, щоб воно розуміло, як в Україні, так і за її межами. Одна з моїх цілей - відвідування різних форумів, таких як ООН. І я збираюся поїхати на великий дипломатичний форум на Близький Схід і говорити про Україну. Ми не можемо забути Україну.
Але можете зізнатися, що ви відчуваєте так звану втому від війни серед донорів?
Я не дуже впевнена. Наприклад, я була у Лос-Анджелесі, де у були масштабні лісові пожежі, водночас конфлікт на Близькому Сході триває, в Африці - відсутність продовольчої безпеки, і люди приголомшені. Я думаю, що частина моєї роботи полягає в тому, щоб пояснити, де потрібна гуманітарна допомога, і як ми можемо забезпечити її підзвітність, прозорість і найбільший вплив. Це як «навчання» донорів і допомога їм внести певну ясність. Багато шуму. Не все видно. І преса має на це великий вплив. Ви змушуєте людей звернути іх увагу, а потім і їх фінансування.
Зараз ми маємо переконатися, що донори розуміють, що потреби України, на жаль, лише зростатимуть. Навіть якщо буде припинення вогню, це не означає, що потреб менше. Навпаки, потреб набагато більше. Наприклад, ветерани. Вони потребують реабілітації та психосоціальної підтримки. І буде багато інших питань. Тому потрібно говорити про пріоритети та можливі подальші кроки.
Я б сказав, що моя робота полягає в тому, щоб зрозуміти, що дійсно потрібно Українському Червоному Хресту. Іншими словами, ми є організаціями, які є «останньою милею». Наші місцеві волонтери розуміють, чого потребують українці, набагато краще, ніж я, сидячи в Женеві.
У вас є переселенці, внутрішньо переміщені особи, які отримують допомогу за межами країни. Попри значні потреби, міжнародна підтримка України зменшується. Зменшення фінансової допомоги, особливо в основних країнах-донорах, ставить під загрозу важливі гуманітарні програми. Деякі програми в рамках Мережі МФЧХ вже припинено, а інші ризикують припинити через дефіцит фінансування у 280 мільйонів швейцарських франків. Зміни в імплементації Директиви Європейського Союзу про тимчасовий захист (TPD) призводять до скорочення пільг, що залишає багатьох переміщених осіб невпевненими щодо свого правового статусу та доступу до підтримки. Оскільки країни змінюють свої пріоритети, багато переміщених осіб стикаються з різкими змінами, які порушують їх стабільність та інтеграцію.
На жаль, це ті проєкти, які традиційно ми бачимо в кінці такого типу конфлікту. І нам потрібна фінансова увага та робоча сила.
Ваші колеги з ООН припускають, що криза психічного здоров'я стане однією з головних проблем наступних місяців і років. Як людина, що роками має справу зі стражданнями людей, ви бачите цю кризу?
Я дуже рада, що ви поставили це запитання. Психічне здоров'я - це те, що ви не можете побачити. Не можна йти вулицею і бачити, що всередині хтось страждає. Я вважаю, що це величезний крок, коли українці визнають, що це буде проблемою.
Перша, найбільша складність для людей - розпізнати це. Знову ж таки, коли є припинення вогню, зброя замоака, але проблеми з психічним здоров’ям не зникають. Ви не можете просто вимкнути. І іноді вони посилюються.
З моменту ескалації конфлікту наші національні товариства Червоного Хреста надають послуги з охорони психічного здоров’я в Україні та 25 країнах Європи. Важливо продовжувати надання цих послуг, оскільки конфлікт в Україні призвів до того, що приблизно 15 мільйонів людей потребують психічної та психосоціальної підтримки. Майже 2 мільйони людей охопили підтримку психічного здоров’я мережі МФЧХ у всьому світі. Понад 1 млн отримали цю підтримку в Україні.
А як бути з українцями, які внаслідок російської агресії опинилися за кордоном? Як допомогти їм мати якийсь дім? З іншого боку, як ми можемо допомогти їм повернутися додому?
Мій дім у Фініксі, штат Арізона, і один із моїх найближчих сусідів прийняв до себе українську родину. Я бачу, що родині важко, і вони хочуть повернутися в Україну. Так, вони мають тут дім, але їм важко. Власне, ми зустрічалися з міністром національної єдності України. Він пояснив нам свій план. На мою думку, його план геніальний.
Українці унікальні, це правда. Цю культуру важливо зберегти. Це важлива країна. Багато людей все ще відчувають зв’язок і хочуть повернутися, не тільки хочуть, але й мають для цього необхідні інструменти. Я вірю в це. Кожен повинен прийняти власне рішення щодо цього. Я не можу уявити, якби я була змушена виїхати, але я думаю, що я хотіла б повернутися додому. Сумно те, що після конфлікту буде складніша економічна ситуація.
Які перспективи програми допомоги українцям?
Ми продовжуємо наш заклик, тому що у нас закінчується фінансування ще на два роки. Щоб ми могли зібрати додаткові кошти для допомоги в переході на припинення вогню. Ми сподіваємося, що зможемо залучити більше додаткового фінансування. Ми задовольнили стільки потреб, скільки могли. А допомога потрібна. Як я вже сказала, одна з причин, чому я тут, - це ознайомитися з пріоритетами Українського Червоного Хреста, щоб допомогти людям зрозуміти, що фінансування знадобиться в наступний період часу.
Була інформація, що Міжнародний рух Червоного Хреста вирішив не припиняти членство Російського Червоного Хреста, незважаючи на можливі порушення правил нейтралітету, виявлені розслідуванням, проведеним групою міжнародних ЗМІ. Напевно, ви чули багато критики з цього приводу з української сторони. Чому було прийнято таке рішення?
Я розумію ваші занепокоєння. Дивіться, це багатошарове питання. По-перше, речі, які російський уряд зробив чи не зробив, - це до уряду. Моя робота — отримати гуманітарну допомогу, доставити гуманітарну допомогу.
Що стосується Російського Червоного Хреста, то ми створили найвищий рівень контролю, і його очолює колишній посол з Швейцарії. Правління доповіло мені особисто, як президенту і як керівнику, і ми виявили сфери, які, на нашу думку, повинні покращитися, і ми продовжуємо стежити за ситуацією.
Люди говорять мені багато речей, і моя відповідь проста: ви надасте мені докази того, що ви говорите, ми розглянемо це, і якщо знайдемо, - завжди вживемо відповідних заходів. Я вважаю, що виконана нами робота дала нам рух вперед, і я це відчуваю. Ми повинні мати можливість вести діалог, щоб працювати з людьми, постійно вдосконалюватись у всіх наших національних суспільствах, і це те, що ми робимо з Росією.
Власне, цієї весни я поїду в Росію, щоб поговорити з ними. Я вважаю, що ми прийняли правильне рішення працювати з ними, щоб покращити сфери, які, як ми вважали, не відповідали стандартам.
Оскільки ми вже торкнулися цієї теми, я запитаю про Білорусь. Членство Білоруського Товариства Червоного Хреста призупинено у Міжнародній федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRC). Чи в силі це рішення?
Білоруське товариство Червоного Хреста виключено з Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця. Членство залишається призупиненим, оскільки ми мали звинувачення, які змогли перевірити, що обгрунтовує призупинення.
Якщо говорити про захист волонтерів і персоналу, чи є у вас конкретні цифри поранених?
Минулого року, на жаль, 38 волонтерів і співробітників були вбиті під час роботи під нашою емблемою. Це включає 6 волонтерів в Україні, як повідомляє Український Червоний Хрест. Дуже важливо, щоб ми навчали людей, навчали їх, і ми продовжуватимемо це робити.
Як ви знаєте, у нас є 191 національне товариство, і у нас є МКЧХ, Міжнародний Комітет Червоного Хреста. Вони в першу чергу відповідають за роботу в зонах конфлікту. Вони є “хранителями” Женевської конвенції. Традиційно моя роль більше пов’язана з реагуванням на катастрофи, охороною здоров’я та кризами. Наприклад, ми робимо щеплення від кору, ми працюємо з Еболою, ми були дуже залучені до COVID-19. І зараз ми робимо чимало в сфері клімату, як зміна клімату впливає на людей (будь то посухи чи повені). Це наша роль.
І час від часу, оскільки світ розмитий, то там, де відбувається конфлікт, ми теж тісно співпрацюємо.
Як ви сказали, ви маєте справу з величезними кризами. Війна в Україні вплинула на світ. Які ваші очікування на наступні місяці?
Я сподіваюся, що ми зможемо завершити нашу роботу в найближчі місяці, але, перш за все, продовжити. Мені було дуже приємно спостерігати за еволюцією Українського Червоного Хреста, за тим, як вони зростали та задовольняли потреби. Це справді величезно. Це буде продовжуватися.
Я очікую, що протягом наступних кількох місяців ми матимемо чіткіше уявлення про те, що відбувається. Але ми повинні на деякий час закласти фундамент, щоб зрозуміти, якими будуть потреби, якщо це сценарій A, B або C, і яку роль ми відіграємо, щоб допомогти координувати та задовольняти ці потреби.
Але особисто я не можу уявити, як люди на окупованих територіях будуть справлятися навіть після припинення вогню. Потреби будуть більшими, і завдання полягає в тому, щоб розповідати тим, хто підтримує нас більше. Ось чому я тут. Таким чином, ми можемо сформувати меседж та досягти успіху у співпраці з урядами та іншими неурядовими організаціями.
Також, за вашим досвідом, багато молодих жінок і дітей. Чи зможемо ми повернути молодь в Україну?
Це не тільки на війнах. Якщо ви подивіться на зміну клімату, ви подивіться на інші катастрофи, хто постраждав більше? Це, як правило, жінки та діти. Це реальність ситуації. Я думаю, що ми це більше усвідомлюємо. Ми набагато розумніші та більш стратегічні у тому, як ми ведемо ці дискусії та розуміємо унікальні виклики.
Я працюю в Червоному Хресті вже 45 років. Наприклад, коли я починала, ми ніколи не говорили про проблеми психічного здоров’я. І в ті часи, коли була якась катастрофа, ми “заходили”і “виходили”. Ми не брали великий термін для підримки, ми не говорили про засоби до існування. Я думаю, що зараз ми набагато більш цілісні щодо нашого підходу, і у нас є можливість для цього. По суті, я думаю, що люди хочуть повертатися додому, і ми є частиною великої головоломки, в якій ми можемо допомогти. Тому я налаштована оптимістично.
У нас 16 мільйонів волонтерів. Тобто є 16 мільйонів людей, які готові піти допомогти тому, кого вони ніколи раніше не зустрічали і, можливо, більше ніколи не побачать, але вони вірять, що це правильно. Так, я бачу багато труднощів. Іноді я бачу найкраще і найгірше в людстві за ті ж самі 15 хвилин. Але я вирішую бути частиною 16 мільйонів людей, які намагаються змінити ситуацію та допомогти людям. Червоний Хрест є великою частиною мого життя. Я абсолютно захоплена цим. Я вірю, що в Червоному Хресті найкращі люди в світі.