Калмикова: Наш головний маяк – зробити ветерана спроможним, а не черговою категорією пенсіонера
Інтерв'ю міністра у справах ветеранів Наталії Калмикової агентству "Інтерфакс-Україна"
Текст: Єгор Шуміхін
Чи доцільно буде сьогодні приєднувати Міністерство у справах ветеранів до якогось іншого оборонного чи соціального міністерства?
Створення Міністерства у справах ветеранів адвокували самі ветерани. Для спільноти, з одного боку, це той орган, до якого вони приходять з усіма проблемами, незалежно від того, де вони виникли, а з іншого боку, це символ того, що вони помітні, і що їх визначають як громадян з окремим статусом. Оскільки ветерани – це велика частина нашого суспільства, нам необхідно більше звертати уваги на те, які потреби в людей, що найбільше вклалися в країну.
Наразі наближається кадрова ротація уряду. Одна з тем, це об'єднання декількох міністерств, зокрема розформування Мінветеранів. Чи обговорюється це реально, чи це тільки чутки?
Не знаю. Це чутки.
Зважаючи на щоденне збільшення цільової аудиторії, чи є необхідність в масштабуванні міністерства, в розширенні штату, в створенні структурних підрозділів?
Міністерство має працювати як координатор. Тому що ветеранська політика наскрізна. Ветерани приходять в системи охорони здоров'я, освіти, економіки, культури, і має бути той координуючий орган, який розуміє потребу, запити, і може їх адресувати іншим центральним органам, і спрямувати формування політик таким чином, щоб інтерес ветерана був врахований. Я вважаю, що це для нашої країни, для наших реалій, для наших ресурсів найбільш оптимальний варіант.
Ми розробили національну стратегію ветеранської політики, вона була затверджена в листопаді минулого року. Кожне міністерство сформувало свої відомчі плани на виконання стратегій, і кожна область теж зробила свої. В міністерствах і у голів ОВА є заступники, які відповідальні за цей напрямок, і структурні підрозділи. Ми координуємося щотижнево з обласними військовими адміністраціями по всіх питаннях, які мають реалізуватись безпосередньо "на землі". Із міністерствами раз в півтора місяці маємо Коордштаб, де кожне відомство представляє, що було заплановано, що зроблено і які наступні кроки. Зараз працюємо в такому режимі. До кінця серпня ми зможемо за рік роботи проаналізувати, наскільки ефективним був такий механізм, чи потрібен інший.
Як ви ставитеся до ідеї підсилення ветеранської теми за рахунок впровадження в уряді посади профільного віцепрем'єра?
У мене немає на це єдиної відповіді. Не можу сказати, що цього не треба, але й не можу сказати, що це необхідно.
В бюджетній декларації на 2026-2028 роки зафіксовано щорічне фінансування політик Мінветеранів на суму близько 10 млрд грн, як і в поточному році. Чи достатньо буде цього, зважаючи на постійно зростаючі потреби в даній сфері?
Це лише фінансування програм саме Мінветеранів, але у інших сферах також закладені кошти на ветеранів. Наприклад пільга і субвенція по ЖКП закладена у бюджеті Мінсосполітики, програма «Медичних гарантій» - у бюджеті Міністерства охорони здоров'я, області також виділяють кошти на ветеранську політику. Тому немає такого, що держава обділила ветеранів і дала всього 10 млрд грн.
А міністерству цього достатньо?
Завжди можна більше, але ми розуміємо, що є пріоритетні видатки в країні – це армія, це Збройні сили, власне, звідки потім приходять наші ветерани. Тому, коли ми подавали свої пропозиції до бюджетної декларації, ми прописували ті програми, які як міністерство плануємо фінансувати, і їх всі врахували.
Зараз йде підготовка держбюджету на 2026 рік. На скільки мільярдів ви подали бюджетний запит?
Наш запит більший 10 млрд грн, але зараз ще тривають дискусії у середині уряду, пропозиції державного бюджетом ще не пішли у Верховну Раду. Ми в діалозі, і думаю, що знайдемо оптимальну модель.
На якому етапі знаходиться проект закону "Про основні засади державної ветеранської політики"? У чому полягають труднощі, що його підготовка затягнулася на роки?
Плануємо в середу направити на схвалення Кабінетом міністрів. У нас було три кола погодження з усіма ЦОВВами (центральними органами виконавчої влади – ІФ-У), ми отримували всі пропозиції від громадських організацій. Це складний новий закон. Наразі ми окремо вже зареєстрували у Верховній Раді законопроєкт, що стосується Революції Гідності - виділили окремо цю категорію з загального закону про ветеранів. Також зараз йде на Кабмін норма по цивільним, які також є в законі від 1993 року. А інші категорії ветеранів, які отримували статус до російсько-української війни, залишаться в тому законі, який діє на сьогодні. Тобто в нас врешті-решт буде комплексна історія з чотирьох законів
Тобто ветерани всіх попередніх війн залишаться на своєму старому законі і будуть отримувати пільги по тим нормам?
Так. Дуже багато чого змінилось з 93-го по 2025-ий рік. І, відповідно, змінилися потреби і зовнішній контекст, який ми повинні враховувати. Наша політика, вона зараз спрямована на забезпечення реалізації ветераном свого потенціалу в цивільному житті і відновлення цивільного добробуту.
Які з ветеранських пільг в цьому новому законі відпадуть, або будуть осучаснені чи монетизовані?
Наприклад, одна з основних таких речей, які ми пропонуємо в рамках цього закону, - це можливість ветерану отримати після звільнення 30 днів на відновлення і не повертатись одразу на роботу. Тому що, на жаль, ми спостерігаємо ситуацію, коли зараз, згідно з законом, він має на наступний день з'явитися на робоче місце, і якщо через будь-які причини людина не приходять, її звільняють. Ми вважаємо, що це несправедливо, бо людина після служби в армії повинна мати можливість привести своє здоров'я в порядок, навіть якщо немає поранення, побути з родиною.
Саме основне, що ми там закладаємо, що є новим - це механізм того, як людина повертається з військової служби до цивільного життя, де передбачені обов'язки підрозділів сектору безпеки і оборони з точки зору оформити всі документи, зробити всі виплати, тощо, і далі обов'язки тих органів, які вже працюють на стороні мирного життя.
Як будуть виглядати різні транспортні пільги?
Є декілька речей, які зроблені поза нашим законодавством, а також ті, які робляться зараз у межах законопроєкту. Перше, є посвідчення УБД, яке в "Дії" вже має більше, ніж півмільйона ветеранів. Це спрощує людині пред'явлення документу, не треба ці книжечки шукати. Друге, ми будемо йти по максимуму в монетизацію всього, що надається державою ветеранам та ветеранкам. У нас дуже класний досвід вийшов з ветеранським спортом, де ми монетизували цю підтримку. За перший квартал пройшло 25 тис., за другий - ще 50 тис., і зараз в нас вже більше 30 тис. заявок. Тому такий підхід – це наше майбутнє.
В першому читані нещодавно був прийнятий законопроєкт, який, власне, починає вирішення проблеми з транспортом. В ньому передбачено те, що фінансування транспорту може відбуватися не лише з місцевих бюджетів, а й з центрального. Ми разом з Мінсоцполітики і народними депутатами опрацьовуємо, як має працювати ця модель. Поки немає фінального відповіді, тому що в нашому законі ми залишаємо цей пільговий проїзд для деяких категорій на потязі, під який ми маємо теж забезпечити фінансування. Але в більш широкому контексті це буде не в законі "Про засади ветеранської політики", а в окремому законі, який визначає цю сферу діяльності. Ми відмовилися від того, щоб в законі про засади затягувати все.
Зважаючи на те, що переважна більшість українських ветеранів уже зараз і в майбутньому будуть людьми не пенсійного віку, як буде влаштована система, щоб не перетворитися на неефективне довічне утримання?
Наш головний маяк – це зробити ветерана спроможним, а не зробити з ветерана чергову категорію пенсіонера. Зараз є декілька речей, над якими ми працюємо разом з Мінсоцполітики. Перше, це питання того, за що людині жити в проміжок, коли вона звільнилась, але ще не отримала статус особи з інвалідністю. У нас вже є напрацювання, ми їх будемо пропонувати до другого читання. І друге, це те, що зараз законодавство не враховує - участь в бойових діях не впливає на те, якою буде пенсія після досягнення пенсійного віку. Ми маємо це змінити. В нас є абсолютний консенсус і з Комітетом з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів, і з Міністерством соціальної політики. Ми зараз виписуємо, як це правильно зробити, щоб вклад людини в захист держави враховувався в пенсії.
Проект з фахівцями із супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб в активній стадії, майже 1,5 тис. таких фахівців уже працює. Що ви можете сказати про ефективність цього механізму?
Така сутність, як фахівець із супроводу, це точно те, що потрібно. Ми бачимо, що там, де громади постаралися і підібрали на цю посаду правильну людину, фахівець дійсно активно працює з ветеранами і їхніми проблемами. І ми бачимо, що там ветерани соціалізуються більш активно. Звичайно, є громади, де відбір був не дуже якісний. Ми запустили цей експериментальний проект і постійно вносимо зміни в нормативно-праві акти, щоб покращувати роботу фахівців. Наприклад, в нас було передбачено, що фахівець має працювати виключно в своїй громаді, виключно з людьми з цієї громади. Ми побачили, що це не зручно і неправильно, і запровадили можливість працювати екстериторіально, передбачили можливість віддаленого робочого місця. Я би хотіла, щоб всі фахівці були як на підбір однаково ефективні і однаково проактивні. Це не так, але ми з ними працюємо постійно. Десь через місяць плануємо запустити CRM-систему, яка дозволить і їм вести кейси ефективно, а також здійснювати контроль на рівні області і на рівні міністерства.
Як і наскільки проєкт буде масштабуватися? Скільки планується таких фахівців загалом?
У нас є розрахункова кількість в 11 тис., яка виникла з розрахунку 100 людей на одного фахівця супроводу. Ми зараз пішли шляхом наповнення, щоб в кожній громаді був мінімум один фахівець, а в більших громадах - більше. І зараз в кожної громади є можливість додатково відкривати посади, якщо вони бачать, що та чисельність фахівців, яка є, не справляється. Ми зараз проведемо добір, я думаю, що найближчі пару місяців ми вийдемо на 3 тис. фахівців супроводу. Для мене ключовою їх роллю зараз є робота в закладах охорони здоров'я. Ми розуміємо, що це місце найбільшого болю, найбільших проблем, і наша задача, щоб людина звідти вийшла хоча б з частиною вирішених проблем.
Що відбувається із законопроєктом "Про ветеранське підприємництво"? Чому його не приймають у другому читані?
Були дискусії щодо відсотків власності і ми вирішили, що зараз лишаємо, що ветеранським бізнесом буде той, де 100% власник ветеран. А далі будемо дивитись. Якщо ми будемо бачити, що має сенс і немає такого фроду, що ветерана просто використовують, то будемо думати над змінами. Але для початку зробимо чітку преференцію для людей, які є ветеранами. В кінці червня ми пройшли комітет і законопроєкт вже готовий до другого читання. Плануємо розгляд на серпень.
Однією з проблем при працевлаштування ветеранів, які зараз повертаються з війни, є те, що заробітні плати на ринку дещо нижчі, ніж у війську. За дослідженнями, невідповідність зарплати потребам ветерани називають частіше навіть за проблеми зі здоров'ям чи психоемоційним станом. Який ви бачите вихід із цієї ситуації, і чи є він взагалі?
Тут треба розуміти, що різні роботи оплачуються по-різному. Коли ти солдат на передовій - ти отримуєш 120 тис. грн, коли ти не на передовій - ти отримуєш базову зарплату. Вирішенням цієї проблеми є: навчання, кар'єрний ріст на інші зарплати, відкриття власної справи. Власне, всі ці інструменти, якими ветерани і користуються.
Чи варто створювати якісь програми, щоб мотивувати роботодавця наймати саме ветеранів?
Роботодавці уже зацікавлені, щоб ветерани наймалися, бо зараз у них величезний дефіцит людей. Це якраз ситуація, в якій роботодавці вже приходять до цього усвідомлення і починають активно працювати, щоб залучати ветеранів. Вони до нас звертаються, питають, як знайти, що ще зробити, щоб ветерани до них прийшли працювати.
Як ви бачите вирішення проблеми з дискримінацією ветеранів при працевлаштуванні, про яку вказує понад 23% респондентів Ветеранського фонду?
З цим працювати тільки через власний приклад. Я дуже щаслива, що є ініціатива "Принципу бізнесу, дружнього до ветеранів і ветеранок". Ми її підтримали, і великі бізнеси, люди, які відомі медійно, самі акцентують на цьому увагу. Вони змінюють культуру в своїх компаніях. Робота з культурою – це ніколи не законодавство, це ніколи не гроші. Це про відповідальність і порядність особисту кожного українця та українки. Я часом кажу: "Ви спробуйте, подивіться, але не ставте знак дорівнює між ветеранами і ПТСР". Тут виключно таким шляхом. Ну, і те, що ринок буде змушувати брати ветерана на роботу.
Яка ваша позиція щодо преференції та квоти для ветеранів та членів їхніх сімей щодо працевлаштування, зокрема до органів державної влади та місцевого самоврядування, а також до державних та комунальних підприємств?
Щодо квот, я не впевнена, що такий механізм спрацює. Тому що квоти призводять до того, що працює не ветеран, а його трудова книжка. Ми підтримуємо світ, в якому ветеран реалізовує свої таланти. Це складніше. Тут потрібно дуже багато роботи, як роботодавців, так і нас, фахівців супроводу, кар'єрних консультантів. Дуже велика кількість роботи і на стороні самих ветеранів. І я насправді дуже щиро радію, коли бачу, як ветерани, що вже пройшли шлях, самі підтягують своїх побратимів, і доводять, що є життя в цивільному житті. Тут також дуже важлива робота ЗМІ щодо висвітлення історій успіху.
Чи мають бути окремі особливі умови для ветеранів після відновлення конкурсів на держслужбу, зокрема щодо преференцій за рівних умов?
Я би це підтримала, якщо при наявності однакового рівня знань і компетенцій ветерану надавався би пріоритет.
Що ви думаєте щодо створення ветеранських монополій на певні види діяльності? Зокрема, щодо приватних військових компаній для діяльності за кордоном.
Ви чули, що президент говорив про приватні військові компанії. Я впевнена, що, можливо, не 100%, але 99% людей, які там будуть працювати, це будуть ветерани. Щодо інших варіантів монополії, я думаю, що нам треба буде йти через експеримент і пробувати.
Які на сьогодні потреби в забезпеченні житлом ветеранів?
В нас є декілька різних категорій. Є особи з інвалідністю внаслідок війни, і уже третій рік, завдяки президенту, дуже активно діє відповідна програма. В цьому році закладено 3,9 млрд грн на програму забезпечення цієї категорії житлом. Минулого року було майже 4 600 родин, які отримали сертифікати, знайшли і придбали житло. Інша категорія – це ветерани внутрішньо переміщені особи. Тут ми працюємо в рамках житлової політики разом з віцепрем'єром з відновлення - міністром розвитку громад та територій над створенням моделі, яка буде прийнятна і доступна для ветеранів внутрішньо переміщених осіб.
Наскільки темп забезпечення відповідає попиту?
По особам інвалідності - задовольняють. По інших категоріях поки що ні, але ми вже бачимо світло, що будуть хороші рішення у цьому напрямі.
Наскільки успішною, на вашу думку, є проєкт компенсації частини оренди житла для ветеранів?
У нас є ветерани, які уже взяли цю компенсацію, але досить мало. Дуже часто це пов'язано з тим, що орендодавці не хочуть здавати квартири по офіційним договорам.
Є схожа програма у Мінсоцполітики для ВПО і вона, як сказала пані Жолнович, спіткнулась об "сірий" ринок оренди.
Аналогічно. Ми, як держава, не можемо стимулювати сірий ринок. Тому наша задача за рахунок того, що держава дає кошти, і клієнт, маючи кошти, стає цікавим продавцю, змінювати це через такий підхід.
Тобто поки що можна констатувати, що програма не летить?
Вона йде, але поки не летить. Звичайно, хотілося б, щоб летіла.
Чому, не дивлячись за заклики, не було проведено відкритий архітектурний конкурс на проект Національного військового меморіального кладовища (НВМК)?
Архітектурний конкурс на концепцію Національного військового меморіального кладовища відбувся на початку 2023 року. За його результатами було визначено переможця. Наразі робота триває відповідно до затвердженої концепції.
Водночас на окремі об’єкти — зокрема, Будинок трауру, Пам’ятник Невідомому солдату та інші ключові елементи меморіалу — передбачено проведення відкритих архітектурних конкурсів. Треба розуміти, що архітектурний конкурс зупиняє будівництво і відкладає його на рік і більше. А в мене родини, яким треба ховати своїх близьких. Ще раз підкреслю: конкурс уже відбувся. Якщо хтось тоді не взяв у ньому участі, ми відкриті до професійної дискусії в межах наступних етапів — але призупинення будівництва в нинішніх умовах є недоцільним і не має юридичних підстав.
Коли все ж розпочнуться перші поховання на меморіальному кладовищі?
Ми зараз там доупорядковуємо благоустрій. І я сподіваюся, що вже скоро-скоро почнуться поховання.
Чи не заважатимуть цьому судові тяганини?
Ні, в нас з цим немає ніяких проблем.
Бюджетною декларацією передбачено, що на 2025 рік було заплановано здійснити 3,6 тис. почесних поховань, на 2026 рік план - 1,5 тис. поховань, на 2027-28 роки - по 1,2 тис. поховань. На основі чого сформовані ці цифри?
Вони були сформовані на основі тієї кількості місць, яка буде випускатися в рамках будівництва. Зараз у нас до поховання підготовлено 6 тис. місць. Але за який час ми проведемо всі ці 6 тис. поховань, я поки не знаю. Потім у нас буде другий пусковий комплекс першої черги і в ньому буде ще 6 тис. місць.
Чи уже опрацьовується раніше озвучена ідея про філії НВМК в областях?
Опрацьовується. Ми зараз якраз ведемо дискусію з Мінфіном, щоб законом це запровадити. Це буде не раніше, ніж 27-й рік. Вони будуть всі стандартизовані, з певними правилами до поховань, аналогічно, як на НВМК.
А як будуть туди вписуватись уже існуючі регіональні військові кладовища? Наприклад, у Львові готуються будувати такий військовий меморіал.
Філії НВМК будуть окремими кладовищами, не пов'язаними з місцевими. Найголовніше в таких військових похованнях, це те, хто буде доглядати за цією могилою роки і роки. І в цьому сенсі саме держава бере на себе ці зобов'язання. Власне, для військових кладовищ і секторів військових поховань теж буде певна нормативна рамка, якої зараз ще немає. У нас півтора мільйона ветеранів, і кожен з них має право бути похованим на військовому меморіальному кладовищі. Люди зможуть обирати. Але, треба розуміти, що військові меморіальні кладовища, не будуть одночасно сюди з'являтись.
У січні цього року Міністерство культури та стратегічних комунікацій створило робочу групу з розробки пропозицій до концепції меморіалу Українських героїв, де ви є співголовою. Які уже є напрацювання в цьому питанні?
Туди входить мій заступник, вони працюють. Там велика дискусія з архітекторами, бо це чутлива тема, яка викликає багато різних підходів, і важливо дійти концептуального узгодження, яке об’єднає професійне середовище й відповідатиме запиту суспільства.
Щиро кажучи, півроку — дуже короткий термін для формування цілісної концепції меморіалу такого масштабу й значення. Наразі триває активна робота, але прогнозувати терміни завершення напрацювань складно, оскільки головне тут — не швидкість, а сенси, які ми закладаємо
Як ви бачите розвиток ситуації зі стихійними народними меморіалами загиблим за Україну на майдані Незалежності та біля стіни Свято-Михайлівського монастиря в Києві, щоб можливе переформатування чи зміна місць відбулася з повагою до ветеранів і сімей загиблих воїнів?
Виключно в дискусії з родинами. Необхідно запроєктувати і показати їм як все буде, і вести діалог. Це дуже складний процес.
Вам здається, це має бути на цих же місцях, просто в іншій формі, чи це має бути в межах якогось майбутнього великого меморіалу?
Ці стихійні меморіали, вони ж народжуються від людей. Я думаю, що вони там і мають бути. Тому питання скоріше в тому, як їх зробити менш тимчасовими. Але це точно мають думати люди, які мають культурологічну, історичну, архітектурну освіту, і це точно має бути в дискусії з родинами і побратимами.
Три головні завдання, які Мінветеранів має виконати до кінця року?
Перше завдання – це завершити із законом "Про засади ветеранської політики". Це більше, ніж перезріле питання. Друге – це почати роботу з ветеранським бізнесом ще більш структурованого, більше його бачити і більше його розкривати для цивільних. І третє – це забезпечити працевлаштування ветеранів.
