Переработка агрокультур — это следующий большой украинский кит - инвестор Мишалов

Интервью с бизнесменом Вячеславом Мишаловым
(вторая часть)
Первую часть интервью читать здесь: https://ru.interfax.com.ua/news/interview/1086461.html
Автор: Дмитрий Кошевой
(подается на языке оригинала)
Сьогодні інтернет і зв'язок - це друге після повітря, ми змушені інвестувати
- Запитання про інтернет-провайдера "Фрегат". На ринку минулого року з яскравих подій була спроба обмежити роботу ФОП і велика угода щодо створення французькою NJJ об'єднаної компанії "Датагруп-Воля-lifecel". Як це вплинуло на ринок та перспективи "Фрегату"?
- Я прихильник того, щоб для всіх учасників ринку були однакові правила гри. Тому, коли борються з історією по ФОП, я двома руками за. Коли людина вишиває хрестиком і продає в'язані шарфики - питань до такого ФОП немає. Але якщо він є реальним провайдером і намагається розбивати свою діяльність на 20 ФОПів, тоді цим мають займатися якісь інші органи. Це неправильно, неповажно щодо інвесторів. Така ж історія на будь-якому ринку – немає значення, це провайдинг чи ні.
- Ви готові інвестувати у цей ринок далі?
- Інвестуємо щодня, дуже активно та багато. Вимушені інвестувати, щоб забезпечити клієнтів безперебійним інтернетом навіть за умов блекаутів та перебоїв зі зв'язком. Закрили очі на витрати, підписали всі інвестиційні програми та повністю переобладнуємо мережу, роблячи її більш енергонезалежною. Щодня бачу звіти: кількість вузлів, модернізація, модернізація, модернізація… Реструктуризували під це навіть штат, щоб прискорити процес, бо мережа велика та перебудова потребує часу.
Плюс максимально швидко відновлюємося після прильотів – протягом 4-х годин світлового дня, ось сьогодні була така ситуація. Але це теж не зовсім бізнес-рішення, це вимушені заходи, які ми робимо і робитимемо й надалі – ось що я намагаюся пояснити.
Я вважаю, що зараз можна прожити 20 годин на добу без води, а ось 20 годин на добу без інтернету прожити не можна.
- Ви відчули посилення конкуренції з боку великої четвірки, це якщо додати до трійки мобільних операторів "Укртелеком"?
- Так, звичайно. Вони великі, сильні гравці. Але ми боремося. Залишається мета рости, але немає завдання рости за будь-яку ціну, тому що у нас зовсім різні запаси міцності з інвестицій. Вони можуть дозволити собі витратити на маркетинг стільки, скільки коштує весь "Фрегат". Тому ми змушені обмежувати себе географіями, проникненнями, підходом, змушені бути більше у сфері індивідуального пошиття, ніж бути Zara.
- Проблема ж, якщо я правильно розумію, не лише в масштабі. Ваші великі конкуренти намагаються стати цифровими платформами, а ви, як-то кажуть, залишаєтеся "трубою для зв'язку". Чи є плани на цю трубу наростити якісь інші послуги?
- Ні в якому разі. Моя особиста думка, що це "розсироплювання" і розфокусування на дистанції ні до чого хорошого не призведе. Так, великі конкуренти мають вільні гроші, невиплачений прибуток, напевно, пов'язаний з обмеженням на вивід капіталів з України, їх менеджмент хоче розвиватися. Але дуже хочеться побачити якісь проривні продукти. Бо якби я був акціонером "Київстару", то я б не зрозумів купівлю Uklon. Для мене це трішки нелогічна інвестиція. Ось об'єднання lifecell із "Датагруп-Воля" було логічним: у них власна інфраструктура, є вертикальна інтеграція, яка має давати свою вертикальну маржу.
- Вам вдається утримувати заявлену кількість клієнтів близько 250 тис.?
- Навіть ростемо потроху.
Можна 10 разів бути найкращим директором, але ці "скілли" нікому не потрібні, якщо ти не можеш свій товар продати
- "Дніпропрес Сталь". Я бачив інформацію, що ви нещодавно вийшли з числа акціонерів.
- Так, я вийшов, але маю опціон на купівлю цього підприємства - там досить складна угода. "Дніпропрес Сталь" продовжує вести дуже активну велику програму модернізації, яку не можна було швидко закінчити. Я й надалі співпрацюю з цим підприємством, як консультант, як радник, як незалежний член наглядової ради та як продавець (його продукції). Сьогодні у будь-якому виробничому бізнесі найголовніше – це продажі. Можна 10 разів бути найкращим директором, але ці "скілли" нікому не потрібні, якщо ти не можеш свій товар продати.
- Мережа Lotus з 4 АЗС у Дніпрі та Новомосковську та торговець нафтопродуктами "Лотус Ойл Трейдінг ". Ви вже згадували, що цей ринок – "кривавий океан". Що вас приваблює на ньому?
- Нічого не приваблює сьогодні і не може приваблювати.
- Тобто це бізнес на продаж, коли буде хороша ціна?
- Так, він сьогодні неліквідний. Така кон'юнктура ринку склалася, що прибутковість бізнесу добре, якщо нуль. Ось сьогодні "брудна" маржа - 1,58%, і це при тому, що ринок підростав у червні. І скільки така кон'юнктура триватиме – ніхто не знає. Найголовніша проблема у тому, що падає споживання.
- Лідери цього ринку, наприклад, ОККО, як і мобільні оператори, намагаються йти в якісь інші сектори: енергетика, агро- , девелопмент.
- ОККО просто молодці, їх можна ставити всім у приклад з точки зору якості управління. Вони на цьому ринку торгівлі нафтопродуктами номер один, тому що вони найкращі продавці палива з пістолету. На оптовому ринку є інші великі гравці, які, напевно, продають приблизно такий самий обсяг, але якщо в опті маржа вимірюється 5, 10, 15, 20 копійок (на літрі), то на пістолеті це вже 5-7 грн. У ОККО сьогодні сила бренду – фантастична: гарні заправки, туалети чисті. А те, що вони пішли у якісь речі далі, то це просто акціонери таким чином розміщують свої гроші. Це не зовсім ОККО, це вже фонд прямих інвестицій. Маючи такий досвід менеджменту, мені здається, вони будуть успішними у багатьох напрямках.
- А які ви тоді для себе бачите точки зростання, куди вкладаєте?
- Нікуди. Сьогодні завершуємо всі великі раніше ухвалені інвестиційні рішення і нових не починаємо поки що. Потрібно якийсь час перечекати, ризики дуже високі, горизонт стабільності дуже короткий - за таких вступних факторів займатися великими інвестиціями точно не можна. Щось локально, точково - можна подивитися, хоча "розсироплюватися" теж не дуже хочу, краще зачекаємо.
- Зараз багато хто вкладає в альтернативну енергетику
- У нас є практично запущений проєкт з альтернативної енергетики, пов'язаний із газовою генерацією. Ми його, мабуть, у найближчі 3-4 місяці анонсуємо. Але це, знову ж таки, вимушені заходи: якби не було власного великого споживання, напевно, до проекту газової генерації ми теж не пішли б. Тому що ризики високі, обладнання фантастично дороге. Прильоти по моїх активах були вже не раз, і щоразу збитки вимірюються десятками мільйонів. Тому зараз навіть не дуже хочеться озвучувати якісь такі речі, бо ніхто не розуміє принципів прильотів.
- Зрозуміло лише, що вони стали точнішими та їх побільшало по об'єктах, які раніше не вважалися великою зоною ризику.
- По заводу прилетіло ідеально: влучили по всіх цехах, по заводоуправлінню, по електриці, по газу. Тому просто шкода власних сил, енергії, часу тощо (починати нові великі інвестиції).
-- Деякі бізнесмени в такій ситуації намагаються, як можуть, стати другою ногою за межами України, розвивати активи там.
– Все залежить від того, як закінчиться цей рік в Україні. У нас є досить велика кількість IT-напрямків, і є думки щодо виділення їх в європейську юрисдикцію. Це те, що можна вивести, а решту не можна. Так що не варто плекати себе якимись ілюзіями, я намагаюся бути реалістом і не робити зайвих дій теж.
- Тобто програма-мінімум – дочекатися кінця війни?
- Зберегти колективи, зберегти клієнтів, зберегти стосунки, зберегти обличчя - це найголовніше. Вижити.
У дрібного бізнесу більше можливостей сьогодні для заробітку і для виживання. Коли ти середній або великий бізнес, ці смикання праворуч-ліворуч, туди-сюди відволікають величезну кількість ресурсів, часу, уваги і втрачається фокус з основного завдання.
Тож зберігаємо, що є, і доробляємо проєкти, де вже взяті зобов'язання. Це колесо ще буде обертатися щонайменше рік. Можна, напевно, смикнути стоп-кран, але тоді й збитки будуть більшими. Міжнародні компанії так роблять – смикають стоп-кран, але мені перебуваючи більше в операційному управлінні, іноді страшно приймати такі рішення. Це треба відразу скорочувати людей, а без людей не можна розвиватися. Тому зараз завдання скрізь доїхати до логічного якогось результату, де можна спокійно перевести дух.
- А що це за проєкти, де не можна смикнути стоп-кран?
- Газова генерація, про яку я вже говорив. Металургія продовжує розвиватися, бо там смикнути стоп-кран неможливо: складне важке обладнання, яке все індивідуальне і яке сьогодні замовляєш, а отримуєш лише за два-три роки. Вже є контракти на 2028 рік. Хоча сьогодні постає питання, а чи варто встановлювати це дороге обладнання чи покласти його, умовно кажучи, на західній Україні та дочекатися, коли припиняться обстріли.
Україна - дуже гарне місце для проектів індивідуальної металургії, "перламутрових гудзиків".
- Серед цікавих галузей називають ще аграрну, де не такий високий ризик великої шкоди від прильотів, якщо мінімізувати ризик сховищ.
— Мене немає в аграрному секторі. Вирощування мене не цікавить, хоча переробка, як я вважаю, — це наступний великий український кит. Він вже величезний, але буде ще більшим, оскільки різноманітна переробка агрокультур – це нескінченний процес, дуже високотехнологічний, і в Україні ще є багато місця на цій галявині для переробки чого завгодно. І є також багато місця для крафтових речей, там вхід для малого бізнесу дуже непоганий.
- Ви готові зараз туди вкладати, якщо підвернеться якась хороша угода?
- Так, готовий. Плюс це ще експортні можливості, які мені дуже подобаються. Просто поки не потрапили хороші команди з досвідом, який потрібен у переробці. Це я можу сказати з власного досвіду: займаючись металургією-нержавійкою вже 14 років, все одно не було року, коли чогось нового не навчився.
-- Щодо металургії, то можна розцінювати збереження за вами опціону як факт того, що ви вірите у майбутнє української металургії після війни?
- Це експортно-орієнтований бізнес, на дистанції він мені дуже подобається. В Україні колись була дуже хороша школа та університети. І хоча сьогодні цього вже нічого немає, Україна дуже гарне місце для проектів індивідуальної металургії, "перламутрових гудзиків".
- Ви також були співвласником низки медіапроєктів , з яких у вас залишається портал новин "Інформатор". Для вас це самостійний бізнес чи засіб захисту іншого бізнесу?
- Тільки бізнес. Були часи, коли це був добрий бізнес. І я мав дуже успішний досвід продажу подібних активів. Сьогодні, напевно, не найкращий час, але нічого, почекаємо, продамо трохи згодом. На дистанції це - добрий бізнес.
-- Тобто ви не вважаєте, що прихід найбільших міжнародних платформ, соцмереж та штучного інтелекту позбавляє цей бізнес перспектив зростання?
- Google давно прийшов, і нічого. "Інформатор" демонструє непогані показники, і у соцмережах ми теж працюємо: у нас є активи у Телеграмі, ми їх не приховуємо, вони усі під нашим брендом. Тобто ми все одно свого рекламодавця розуміємо – хто він, як він. Розуміємо, що сьогодні цей рекламодавець готовий витрачати значно менше грошей, ніж до війни, але й ми затягли пояси.
- Як ви оцінюєте себе на цьому ринку?
- Я думаю, що близько першої десятки за реальною аудиторією. І це дуже пристойний результат для того колективу, який є: якість матеріалів непогана, хороший склад журналістів підібрався за час роботи, Мені дуже подобається керуючий редактор. Я взагалі в роботі не беру участі, може раз на місяць на якійсь нараді. Мені цікаво, коли люди займаються вузькоспеціалізованими речами та іноді висловлюють дуже розумні та глибокі думки. Тому "Інформатором" я дуже задоволений. Зрозуміло, що я хотів з нього як інвестор вийти раніше, але O'k.
Не знаю, скільки мені треба доплатити, щоб я повернувся у політику
- Від питання про медіа логічно перейти до питання про ваші політичні амбіції. Тим більше, що ви вже заходили колись у цю воду та були секретарем Дніпровської міськради у 2016-17 роках. Наскільки вам цікаво повернутися у політику?
- Навіть не знаю, скільки мені треба доплатити, щоб я туди повернувся. Ось точно не моє. На жаль, у мене не було на той момент поряд якоїсь людини, якій я довіряю і яка б мені сказала: Слава, …навіщо? Ти хочеш, щоб трамвай ходив за розкладом? Які твої цілі? Хоча цей процес цікавий, затягує. Але втрачаєш багато часу, і для бізнесмена це взагалі утопія: якщо хочеш щось зробити, будь ласка, дістань свої гроші, піди і зроби. Чим я сьогодні регулярно займаюся. І в такий спосіб швидше задовольняю свою внутрішню потребу.
-- Можливо ви й маєте рацію, але хто тоді має займатися тим, щоб бізнес-клімат у країні покращувався? Тому що "медовий місяць" взаємовідносин влади та підприємців на початку війни і справді був лише кілька місяців, а останні роки бізнес скаржиться на зростання тиску. Хто бізнес представлятиме, хто його захищатиме?
- Так, ситуація відбиває бажання у будь-якого середнього та великого бізнесу взагалі кудись дивитися. Отримати дозвіл під час війни на встановлення якогось газового генератора – це як будівлю збудувати за кількістю документів. Ми в кількох локаціях відмовилися від постачання обладнання, заплатили штрафи, бо бюрократична система була абсолютно алогічною.
І таких прикладів я можу наводити нескінченну кількість: прибігли, зупинили роботу бізнесу, бо у них підозри, а через 5 місяців - ну так, ви мали рацію… А втрата репутації, а витрати і недоотримані доходи? Ви самі намагалися робити бізнес? Контролюючим органам здається, що це так легко: у понеділок вклали, у вівторок окупилося, у середу у прибутках, а в п'ятницю дорого продали.
- А ви не хочете йти в політику...
- Скоротити кожного другого чиновника, поставити КPІ - тільки так. Скільки сьогодні різних органів, які мають можливість зловживати та знущатися з бізнесу? - Гадаю, більше десяти. Я досить великого розміру бізнесмен за українськими мірками, за час війни різні були дотики з різними органами, і ось тільки один раз поводилися поважно. Заради справедливості, це був БЕБ: попередили, що прийдуть, попросили приготувати список документів, отримали наступного дня окремий кабінет, усі документи переглянули та віддали за списком. Чай-кава, всі всіх задовольнили й розійшлися. Це правильний підхід!