Сейчас европейцы больше заинтересованы не в готовой продукции, а в АФИ, - заместитель министра здравоохранения Адаманов
В кулуарах конференции по восстановлению Украины URC-2025 в Риме заместитель министра здравоохранения Эдем Адаманов рассказал агентству "Интерфакс-Украина" о перспективах развития фармацевтического производства в Украине и о возможностях сотрудничества с европейскими фармкомпаниями. Относительно оценки того, кто виноват в росте цен на лекарства - аптеки или фармпроизводители, - Адаманов был лаконичен: не надо искать виновных, лекарства не существуют отдельно от всей экономики.
Текст: Анна Левченко
(интервью подается на языке оригинала)
- Чи нарощуватиме Україна експорт ліків? Чи цікаві наші ліки Європі?
- Україна наразі експортує свої ліки в багато країн. Ми відкрили для себе чимало ринків, в тому числі європейських, українські фармвиробники мають представництва на території Європейського Союзу. Ми дуже зацікавлені в присутності в Європі, адже там здебільшого розташовані виробники інноваційних ліків, оригінальних, запатентованих. Водночас ми бачимо, що в Європі не вистачає генеричних лікарських засобів та антибіотиків, і це саме ті препарати, які ми можемо їй запропонувати. Вони для європейців будуть дешевші, але їхня якість буде вища, ніж препаратів з деяких азійських країн. Тому ми дуже цікаві європейцям.
- Але в Європі досить специфічна регуляція, європейці не дуже хочуть пускати когось на свій ринок, тож у виробників виникають питання щодо визнання GMP…
- Насправді в наших топових виробників все дуже добре з GMP, з обладнанням, з контролем якості. Ми визнаємо європейські GMP, але в Європі наші ще не визнають. Це те, до чого ми прагнемо. Ми вже років з десять йдемо до цього, але це доволі складний процес, який не настільки суб’єктивний, як здається. Ми маємо виконати цілу низку вимог, зокрема створити єдиний орган державного контролю, який об'єднає функції і реєстрації, і контролю якості, і фармнагляду. Відповідно до закону про лікарські засоби, ми повинні запустити цей орган з 1 січня 2027 року. Після його створення багато речей, на які ми дуже довго чекаємо, буде вирішуватися.
- В чому проблема створення єдиного органу?
- Проблеми немає, просто для України це нова історія. В нас завжди функції реєстрації лікарських засобів, контролю якості та обігу були розпорошені між різними структурами. До того ж у нас не було особливих вимог до косметичної продукції, яка має увійти в нову єдину систему. Наразі доволі складно зібрати це все в одну історію. І це вимагає багато ресурсів.
- Ресурсів яких? Людських, фінансових?
- Я б сказав - комплексу ресурсів. Суто процедурно нам треба побудувати всі процеси й побудувати їх так, щоб вони повністю відповідали тим, що є в Європейському Союзі. Ми намагаємося робити це максимально прозоро. За цими процесами спостерігає наглядова рада, міжнародні партнери. Гадаю, буде забезпечений достатній рівень прозорості.
- Можна очікувати якихось підводних течій?
- Я не думаю. Бо якщо ви поспостерігаєте за медичною реформою й звернете увагу на те, що відбувається впродовж кількох останніх років, то побачите, що всі структури в цій сфері - НСЗУ, МЗУ - достатньо прозорі й до них є довіра. Наприклад, наша національна закупівельна агенція "Медзакупівлі України" взагалі першою із закупівельної сфери отримала міжнародний антикорупційний сертифікат. Це означає, що є величезна довіра міжнародних партнерів до цієї структури.
- На якому етапі створення органу державного контролю ми зараз знаходимося?
- Розроблена дорожня карта, яка вказує, що за чим йде, які зміни в які постанови мають бути внесені, коли, скільки безпосередньо потрібно людей, скільки потрібно ресурсів, на якому етапі. Наразі ми зафіксовано, що ОДК має запрацювати з 1 січня 2027 року, тоді як раніше дата не була чітко визначена і переносилося на період "після закінчення воєнного стану". Зараз є чітка дата і, гадаю, це найбільше мотивуватиме всіх рухатися дуже швидко.
- В чому вигода виробників і операторів ринку від створення єдиного органу держконтролю?
- Бо всі хочуть прозорих, чесних, рівнх для всіх правила гри. Це дуже просто.
- Повернімось до конференції в Римі та присутності українських ліків за кордоном. Яких ліків не вистачає в Європі, яких груп препаратів? Що українці можуть запропонувати європейцям, адже майже всі українські препарати – це генерики, а в Європі достатньо і своїх генериків?
- І так, і ні. В чому найбільше зацікавлені європейці? Наразі вони найбільше зацікавлені навіть не в готовій продукції, а в АФІ (Active Pharmaceutical Ingredients), тобто сировині для виробництва ліків. І вони б дуже хотіли, щоб виробництво АФІ було ближче до них. Тобто ми можемо виробляти АФІ для Європи, бо зараз європейці залежать від азійських країн, оскільки 99% АФІ виготовляється там. Євросоюз дуже зарегульований екологічними нормами, а враховуючи ще й рівень зарплат, їм виробляти АФІ в ЄС супердорого. Тому з урахуванням рівня ВВП в Україні, рівня наших зарплат і нашого регулювання європейцям набагато цікавіше розвивати виробництво АФІ в Україні. Звісно, одним з найбільших у світі виробників АФІ є, наприклад, Індія, але Україна до Європи ближче. До того ж ми раніше не дуже активно пропонували АФІ як продукт для експорту. Просто не було раніше такого запиту. Гадаю, як тільки Європа почне купувати АФІ в Україні, наш бізнес швидко переорієнтується й почне виготовляти.
- Наскільки я розумію, українські виробники зацікавлені виробляти АФІ на експорт замість готових форм? Але АФІ – хімічне виробництво з особливими вимогами…
- Деякі зацікавлені. Так, АФІ це хімічне виробництво, але світ за останні 20 років змінився, відбулася кластеризація. Сьогодні, якщо ви виробник якоїсь продукції або надавач послуг, вам економічно невигідно працювати там, де поруч немає належної інфраструктури. Тобто, чому зараз вигідніше й дешевше виробляти в Індії або в Китаї? Бо є кластери й споживачі продукції, яку ти виробляєш: безпосередньо завод, який виробляє пакування, інститут, який вчить спеціалістів. Поруч є все, що дозволяє тобі максимально оптимізувати процес. Інвестувати туди, де кластеру ще немає, завжди дуже дорого. Створення кластеру стає певним каталізатором для виробництва. Але початок завжди складний, треба створити кластер, створити умови, і тоді прийдуть інвестиції.
- Які ще партнерські можливості Україна може запропонувати?
- Одним з реальних кейсів є інвестугода, підписана на полях конференції URC: один з топових фармвиробників у світі ROCHE інвестує в Україну й локалізує тут одну зі стадій виробництва інноваційних ліків. Це партнерська історія, це трошки глибше, ніж контрактне виробництво in bulk. Угода передбачає, що вироблені на базі державного підприємства лікарські засоби будуть безкоштовно передаватися в лікарні. Враховуючи, що такі компанії вірять в Україну й готові інвестувати навіть в такий період, надаю, що це хороший сигнал світу.
- Як виникла ідея такого проєкту?
- Такого ще не було, це нова історія, спільне напрацювання, яке ми готували близько року. Це була пропозиція наших міжнародних партнерів, і ми довго шукали конфігурацію, як її реалізувати. Це буде перший приклад державно-приватного партнерства.
- Якщо говорити про ліки, ми не можемо не згадати про ціни. Хто винен у тому, що ціни ростуть - виробники, імпортери, аптеки, дистриб'ютори?
- Ціноутворення – це завжди ринок. Мені здається, не треба шукати винних, визначати якогось одного з суб'єктів і звинувачувати його. Це не дуже правильно економічно і не дуже правильно етично, бо ліки не існують окремо від усієї економіки. Якщо ви проаналізуєте і порівняєте динаміку цін на ліки з іншими продуктами і з рівнем інфляції, то побачите, що ліки не дорожчають більше за все. Є інші групи товарів, де ціни зросли набагато динамічніше. Дуже багато міжнародних виробників фіксували ціни для України у валюті і не піднімали ціни. Втім, є інфляція, девальвація валюти, тому ціни в гривні зросли.
Так само змушені змінювати ціни й українські виробники. Ми маємо враховувати виклики. Ми розуміємо, скільки коштує електроенергія, скільки коштує обладнання, як його складно обслуговувати, як змінилися ціни на АФІ, як змінилися ланцюжки постачання. Але ці аспекти ніхто не хоче глибоко аналізувати, всі хочуть просто знайти винних. Так само з аптеками: коли рахують, скільки аптек відкрилося, то чогось не зіставляють ці дані з тим, скільки закрилося, скільки аптек знищено. Динаміку цін не можна рахувати за окремими кейсами. До прикладу, беруть умовно якусь аптеку в наймоднішому торгівельному центрі Києва, де оренда коштує величезних грошей, і на прикладі цієї аптеки стверджують, що націнки були високі. Це не дуже коректно х економічного огляду.
Крім того, треба розуміти, що в нас конкуренція серед аптек шалена, такої великої кількості аптек немає в жодній країні. З одного боку, це мінус, бо аптеки платять за інфраструктуру, і це лягає на плечі пацієнтів. З іншого боку, така конкуренція не дає націнювати стільки, як би аптеки хотіли. Тобто вони вимушені дивитися, що там через дорогу, які ціни в конкурента.
Так само висока конкуренція й серед виробників. Є в нас певні топові виробники, у яких портфель продуктів схожий, і вони сильно конкурують. Враховуючи, що в нас генеричний ринок, їм дуже складно. Коли немає унікального продукту, дуже складно диктувати правила, тому вони вимушені конкурувати якістю, ціною, просуванням своїх продуктів тощо. Тому я б не казав, що хтось осібно винен. Зараз на фармринку відбувається комплексна реформа ціноутворення, її ефективність ми зможемо оцінити пізніше. Але ми запустили багато інструментів, які стримують і унеможливлюють супершвидке зростання цін.
- Які?
- Передусім запустилося реферування цін. Ми порівнюємо наші ціни з цінами країн-сусідів, вони фіксуються в національному каталозі. Виробник або імпортер не може тепер просто так змінити ціну. Якщо він її задекларував, то не може змінити ціну, поки курс валют не зміниться більше, ніж на 5%, або не пройде певний проміжок часу. Європейці дивитимуться наш національний каталог і зможуть відразу реагувати, якщо ціна на ліки буде сильно відрізнятися. Але ні для кого не секрет, що в Україні серед усіх європейських країн найкращі ціни - найкращі для пацієнтів, особливо якщо ми говоримо про інноваційні ліки. Тому виходить, що інноваційним виробникам в Україні не дуже вигідно працювати, але вони все одно зацікавлені в цьому ринку, бо хто б там що не вважав, ми великий ринок. За минулий рік аптечні продажі склали 175 млрд грн, з них приблизно 150 млрд грн припадає ліки, все інше - це БАДи та медичні вироби. Плюс до цього госпітальні закупівлі - до 20 млрд грн, плюс централізовані закупівлі - 12 млрд грн, плюс до цього реімбурсація - 6 мільярдів грн. Це багато грошей.
- Багато грошей, але не вистачає. Верховна Рада підтримала пропозицію збільшити бюджет держзакупівель, додали 3,1 мрд грн, але за оцінками пацієнтів та МОЗу дефіцит складав близько 8,1 млрд грн. Що робити?
- Я вам скажу відверто: дуже мало країн у світі, які покривають на 100% потребу в усіх лікарських засобах. Такі країни можна порахувати на пальцях однієї руки. Тому це не тільки суто українська проблема. Система охорони здоров'я - це шалене навантаження на бюджет. Але немає іншого шляху, окрім як збільшувати видатки на охорону здоров'я щороку, покращувати доступ до ліків та медичних послуг. І, враховуючи ситуацію в Україні, війну, наших іноземних партнерів насправді позитивно вражають бюджети, які виділяються на охорону здоров'я.
Якщо говорити про додаткове фінансування, то завдяки цим 3,1 млрд грн ми зможемо з багатьох позицій онкології та серцево-судинних захворювань закупити до 100% потреби. Буде кілька нових договорів керованого доступу щодо інноваційних препаратів для лікування орфанних захворювань. І навіть там, де ми не зможемо на 100% задовольнити потребу, ми зможемо балансувати поставками. Тобто ми розуміємо, що ліки, закуплені за бюджет наступного року, нам треба буде привезти раніше на 2-3 місяці. Бо якщо ти не покриваєш 100% потреби, це означає, що в тебе немає ліків на 12 місяців, є тільки на 10. Таким чином ми намагаємося балансувати від початку повномасштабного вторгнення. Десь це вдається успішно, десь є кейси, коли постачальники підводять і товар не приїжджає день в день.
- А є якісь більш-менш робочі пропозиції до іноземних виробників, щоб вони реєстрували інноваційні препарати та локалізували їхнє виробництво? І чи взагалі треба підтримувати присутність іноземних виробників, чи можна, скажімо так, віддати всі ліцензії українським компаніям?
- Так не буває. Завжди треба стимулювати вхід нових гравців на ринок, бо це про конкуренцію, це про доступ до інновацій. Без пафосу і без популізму можна сказати, що для входу на український ринок лікарських засобів у нас найкращі умови, якщо порівняти з країнами ЄС. Бо настільки спрощених і дешевих процедур реєстрації лікарських засобів немає в жодній країні ЄС.
- А чому ж тоді до нас не стоїть черга інноваційних виробників?
- Черги немає, але вони реєструють лікарські засоби. Не завжди в держави є бюджет купувати ці лікарські засоби, але іноземні виробники заходять. Ми щороку купуємо 1, 2, 3 молекули за договорами керованого доступу, це нові лікарські засоби. Навіть так: ми, напевно, одна з небагатьох країн, яка в принципі на державні закупівлі допускає незареєстровані лікарські засоби без представництва виробника в Україні, яка сама контрактує, самостійно розмитнює, зберігає, забезпечує контроль якості і розвозить. Але тут немає ризиків для пацієнтів, бо йдеться про лікарські засоби з країн із суворою регуляторною політикою - країни ЄС, США, Японія, Австралія. І то лише у випадку, якщо немає жодних порушень температурного режиму, жодної помилки, жодної зайвої коми в документах, взагалі все ідеально, тільки тоді ліки не направляють на контроль якості. В усіх інших випадках в обов'язковому порядку перша серія препарату проходить лабораторний контроль якості.
- Ваші прогнози щодо цін на ліки до кінця року?
- Складно прогнозувати, але я думаю, що ціни стабілізуються. Наразі всі мають звикнути до нових правил гри, до того, що є реферування, що є регуляція на ціну, що запускається регулювання маркетингу. Держава теж звикатиме до нових правил, тому в будь-якому випадку ціни стабілізуються, а по багатьох позиціях знизяться. І навіть якщо по окремих позиціях ціни знизяться на 10, 20, 30, 50 гривень, в масштабах ринку обсягом 150 млрд грн це будуть величезні гроші.
- Які домовленості ви привезли з URC-2025 у сфері охорони здоров'я?
- Ми привезли близько 200 млн євро інвестицій в систему охорони здоров'я. Це абсолютно різні проєкти - інвестиції безпосередньо у відбудову лікарень, у навчання, в інновації, локалізацію виробництва. Насправді це непоганий показник і результат серед інших міністерств. І хороший результат порівняно з минулим роком. Ми дуже раді, що залучили приватний сектор інвестувати в українську систему охорони здоров'я. Це величезна перемога, бо бізнесу набагато цікавіше інвестувати в енергетику, побудувати електростанцію, поставити сонячні панелі. Там гроші швидше обертаються, швидше повертаються. Охорона здоров'я завжди містить соціальну складову, це інвестиції, які дуже довго повертаються, а інколи не повертаються взагалі.
- Скільки грошей прийде безпосередньо з Італії?
- Це дитяча обласна лікарня Одеської області. Крім того, ми з Італією підписали технічну угоду між міністерствами охорони здоров'я, яка передбачає співпрацю в різних сферах. Крім того, в нас є ще багато угод зі шведами, з бельгійцями, з французами.
Я розумію, що зараз дуже складно, що ми майже щоночі під обстрілами, але бачу, що міжнародні партнери в нас вірять. Вони не опускають руки, вони кажуть, що підтримуватимуть нас стільки, скільки потрібно. І це не популістичні, а абсолютно чіткі та конкретні пропозиції. І я сподіваюся, що якщо ми будемо вірити, якщо ми будемо вмотивовані, партнери будуть нас підтримувати і ми обов'язково переможемо.