Ключевая проблема сейчас - дефицит персонала, который составляет 15-20% - COO "Метинвеста" Александр Мироненко
Интервью операционного директора (COO, Chief Operating Officer) группы "Метинвест" Александра Мироненко агентству "Интерфакс-Украина"
Текст: Юрий Гулый
(на украинском языке)
- Нещодавно група "Метінвест" повідомила про отримання пропозиції щодо продажу свого вугільного активу в США - дочірньої компанії United Coal з видобутку коксівного вугілля - і розглядає її. У разі продажу United Coal де будете купувати коксівне вугілля?
- Ринок вугілля досить широкий і наразі в шихтуванні (підготовки шихти для виробництва коксу – ІФ-У) наших коксохіміків ми використовуємо вугілля з двох наших шахт у США – Wellmore та Affinity з відповідними марками.
Наразі ми розглядаємо опцію відмови від вугілля з шахт Wellmore і після цього будемо брати невелику кількість вугілля з шахт Affinity, це марка ОС, яка використовується в шихтуванні наших КХЗ. Але вугілля таких марок, як К і Г ми закуповуємо не тільки в США, а й в інших країнах по всьому світу. Тому я не бачу жодних проблем з постачанням вугілля на наші КХЗ, які будуть стосуватися подальшої долі та роботи United Coal Company.
-Яка ситуація взагалі з забезпеченням підприємства сировиною, в тому числі коксівним вугіллям та коксом. І ви тільки вугілля імпортуєте, чи й кокс?
- Ми імпортуємо вугілля для того, щоб забезпечити наші КХЗ – ввозимо його як з ЄС, так і з Австралії, Америки, з усіх країн, які можуть експортувати вугілля з відповідними якісними характеристиками. Ми маємо довготривалі стосунки з компанією "Вуглекокс" (Польща), яка є зараз основним постачальником коксу на наші підприємства в Запоріжжя та Кам'янському.
У нас працюють коксохіми, які забезпечують частину потреби металургів коксом. Ту частину, якої нам недостатньо, імпортуємо з ЄС. Наразі у нас немає проблем з забезпеченням ні вугіллям, ні коксом. Є якісь тимчасові проблеми, наприклад, в Польщі зійшли вагони або ще щось, на один-два дня зміщується доставка. Однак це некритично і не змінює загальну картину з нормальними строками доставки сировини для наших метпідприємств.
-Ви продавали кокс іншим підприємствам, зокрема "ArcelorMittal Кривий Ріг" (АМКР)? А наразі чи продає група кокс цьому підприємству?
- Ми кокс не продавали АМКР, ми купували у них частину коксу, щоб забезпечувати свої потреби. Ми продавали їм коксівне вугілля марки К, яке вони використовували в своєму виробництві коксу. Але наразі у нас немає марки К у зв'язку з тим, що тимчасово припинено видобуток на Покровській вугільній групі, і відповідно зараз ми не купуємо кокс у АМКР.
-Чи є проблема з постачанням вапняку?
- Ні, зараз проблем у нас немає, ми забезпечуємося вапняком з кар'єрів із західної частини України. Єдина проблема, що має сезонний характер, - це в осінньо-зимовий період ми дещо змінюємо фракцію сировини. Беремо більше крупної фракції, менше дрібної фракції, але це пов'язано з часткою вологості цього вапняку, тому що більш дрібна фракція вбирає більше вологості. Але все це регульовані питання, і наразі у нас немає проблем з цим: ми купуємо в Україні весь ресурс і успішно використовуємо його у виробництві як окатків, так і агломерату.
-Які є проблеми загалом з роботою компаній ГМК в Україні, який прогноз на діяльність на друге півріччя та подальші перспективи?
- Основна проблема – продовжується війна, що несе нестабільність. На цю ситуацію ми вплинути не можемо, вона створює певні ризики для функціонування наших підприємств. Але ми за 3,5 роки повномасштабного вторгнення навчилися з цими ризиками працювати.
Стосовно завантаження на друге півріччя - формується нормальний портфель заказів як для металургів, так і для гірничого-видобувних підприємств. Ми бачимо, що до кінця року утримаємо поточну конфігурацію роботи, якщо не буде жодних ексцесів.
Ключова проблема для нас зараз - це дефіцит персоналу. Не вистачає 15-20% персоналу від необхідного, дефіцит ми перекриваємо різними інструментами. Але загалом це велика проблема. Є відтік досвідчених працівників, є невеликий приплив молоді. На жаль, через певний відтік досвідчених працівників вони не можуть передати свій досвід молодим фахівцям. І ми фактично змушені працювати з молодими недосвідченими фахівцями, які роблять дуже багато навіть елементарних помилок, і подекуди ці помилки можуть виливатися в простої обладнання.
Це досить суттєвий для нас ризик - якість персоналу. Якість освіти залишає бажати кращого. Це такі ключові ризики, які можуть вплинути на нашу роботу. Але ми працюємо з ними, намагаємося їх нівелювати і зробити так, щоб виконати всі робочі завдання до кінця року.
- Якщо вже торкнулися проблеми дефіциту кадрів, то які проблеми з бронюванням працівників і як це вирішується?
- Проблема в тому, що наша квота бронювання становить 50%. Тобто ми не можемо забронювати всіх військовозобов'язаних працівників. Але наразі є досить непогана співпраця з урядом, і вони мають повне розуміння, що металургія та гірничо-добувна промисловість – це ключові індустрії, які потрібно підтримувати.
На сьогодні вже є певні кроки, які дадуть змогу збільшити відсоток бронювання наших працівників і, відповідно, зменшити відтік персоналу. Збільшення відсотка бронювання, думаю, що в найближчому часі - місяць-два - і ми разом з владою, разом з урядом зробимо певні кроки, які дадуть нам можливість забронювати більшу кількість наших працівників, зменшити відтік кваліфікованого персоналу і трохи стабілізувати ситуацію з наймом нових працівників.
-Тепер перейдемо до справ на ринках. Яка наразі там ситуація? Куди поставляється металопродукція? Скільки на внутрішній ринок, скільки на зовнішні ринки?
- У метпідприємств десь 30% - це внутрішній ринок, 70% реалізується на зовнішніх ринках. Більшість йде до європейських країн, до країн, які фактично мають спільний кордон з Україною, або у Південно-Східну Європу – туди відправляється основна частка нашого металопрокату.
Крім того, поставляємо прокат (в основному рулонний) до країн Близького Сходу, азіатських країн. Чавун відправляється до США.
Стосовно залізорудної продукції, то Китай є основним споживачем нашого залізорудного концентрату. Понад 60% нашого залізорудного концентрату відвантажується до Китаю через українські порти.
Споживачами є і країни Північної Європи, доступ до яких ми відкрили десь два роки тому, суттєво підвищивши якість наших залізорудних окатків. Туди ми відвантажуємо нашу залізорудну продукцію для того, щоб завойовувати новий для нас ринок.
- Питання про гірничо-збагачувальні комбінати (ГЗК): як вони працюють, зокрема, чи працює Інгулецький ГЗК, які плани щодо завантаження ГЗК в цілому?
- Північний ГЗК майже вже вийшов на довоєнні показники. У нього в роботі два кар'єри і повністю завантажена збагачувальна фабрика. У виробництві окатків задіяно обидві випалювальні машини – ЛУРГІ 552А та ЛУРГІ 552В, які працюють почергово залежно від необхідності випуску обсягів окатків.
Центральний ГЗК по видобутку працює нижче за довоєнні обсяги: там два кар'єри, на яких видобуток призупинено, але збагачувальну фабрику завантажено майже на 80% - на неї відправляється руда з інших кар'єрів і там збагачується.
Інгулецький ГЗК зараз в простої. Там ведеться невеличкий видобуток руди і виробництво руди задля технологічних завдань - об'єми становлять до 40 тис. тонн на місяць. Це такий підтримуючий режим.
-Які подальші перспективи?
- Це дуже залежить від ринку. Які цінові умови будуть на ринку, тому що досить суттєву частку в собівартості продукції ІнГЗК становить електроенергія. Зараз через досить високі тарифи на е/е концентрат комбінату неконкурентноздатний навіть на ринку Китаю. Тут потрібен збіг двох факторів: доступна ціна на е/е і збільшення рівня ціни на залізорудну продукцію, щоб ми мали можливість запустити це підприємство.
У нас є план запуску, його сформовано. Ми розуміємо, що нам потрібно докуповувати і скільки часу у нас займе повне відновлення виробництва на ІнГЗК, включаючи майбутнє персоналу. Для цього потрібні сталі як внутрішній, так і зовнішній ринки.
- Чи працюють підприємства з прибутком, чи вони збиткові - як металургійні, так і гірничо-збагачувальні?
- Фінансові результати ми коментуємо лише в рамках консолідованої фінансової звітності групи, яка є в публічному доступі.
- Наразі група сплачує купони по облігаціях, нещодавно викупили євробонди-2025, погасили свої боргові зобов'язання. Чи можна чекати, що так буде й надалі?
- Станом на сьогодні група дотримується всіх своїх зобовязань. Якщо будуть якісь зміни - ми про це будемо комунікувати.
-Чи плануєте залучати додаткові фінанси і де?
- У нас є портфель торговельного фінансування з європейськими та українськими для фінансування нашого ланцюжку поставок.
Крім того, ми аналізуємо обсяги фінансування під конкретні проєкти як в Україні, так і поза її межами.
Так, у липні ми оголосили про отримання кредитної лінії на суму 23,6 млн євро для Північного ГЗК. Кредит забезпечується фінською експортно-кредитною агенцією Finnvera. Єдиним організатором і кредитором виступає Deutsche Bank. Кредит буде спрямовано на фінансування закупівлі обладнання у фінського промислового виробника Metso Finland для проєкту зі згущення збагачувальних відходів.
Окремо працюємо над опціями фінансування проєкту "Адрія" з будівництва заводу з виробництва зеленої сталі в Італії.
-Стосовно інвестицій хотілось уточнити: куди компанія має намір вкладати гроші у ближчій та далекій перспективі? І питання по "Запоріжсталі" - там у "Метінвесту" СП з підсанкційними власниками. Чи будете брати участь у приватизації?
- Для того, щоб це питання стало на часі, потрібно пройти дуже багато процедур. І коли це питання буде нагальним і держава вирішить виставляти на продаж частку підприємства або будуть якісь інші моменти, ми будемо дивитися. Поки що це питання не на часі, йдуть бойові дії навколо Запоріжжя, в тому числі.
Що стосується інвестицій, то якщо ми говоримо про Україну, то в нас пріоритет і основні інвестиції, які ми залучаємо, - це модернізація Північного ГЗК. Ми зараз там будуємо установку згущення відходів, цей проєкт вже фактично на стадії будівництва.
Крім того, готуємося й розглядаємо проєкт з модернізації однієї з випалювальних машин ЛУРГІ 552, щоб підготувати її під виробництво покращених окатків для зеленої металургії у ЄС. Зараз ми перебуваємо на стадії проєктування та розробки проєктних рішень.
Якщо ми говоримо про металургію, то наразі у нас акцент на "Каметсталі", доведенні до ладу її доменного та конвертерного цехів. Так, цього року виконано досить значний капремонт доменної печі №9 вартістю $20 млн, повністю відновлено обладнання одного з конвертерів у конвертерному цеху.
На "Запоріжсталі" поки йдуть поточні ремонти, які підтримують стан обладнання. Ми розуміємо близькість фронту, тому до стабілізації ситуації ще не можемо там розвивати якісь великі проєкти.
У 2026 році продовжимо програми по "Каметсталі" - там буде повністю відновлено доменну піч №1, продовжимо ремонти в конвертерному цеху.
Тому, навіть незважаючи на складні обставини, ми продовжуємо інвестувати в майбутнє як в Україну, так і в компанії, і віримо: після війни у нас буде ще більше масштабних інвестицій у відновлення інфраструктури, насамперед в країні.
- Наскільки компанія опікується проблемою СВАМ (механізм транскордонного вуглецевого коригування)?
- Це дуже нагальна для нас проблема. Ми розуміємо необхідність модернізації обладнання для того, щоб перейшти в "зелену" металургію. Є певні обставини, такі як війна, які не дають змоги зробити зараз.
І ми дуже вдячні уряду, який включив до програми заходів з нашої євроінтеграції пункт про необхідність відтермінування для українських виробників вимог CBAM. Треба відтермінувати їх на час воєнного стану плюс 3-4 роки, щоб ми мали можливість відновитися після війни і почати модернізацію.
У нас є повне розуміння того, що і як треба зробити, але ми не маємо можливості це все профінансувати, тому що загалом "зелена" модернізація наших активів в Україні разом зі спільними підприємствами оцінюється в близько $8 млрд.
-Інша тема – "Сталевий фронт". Гарна оборонна ініціатива. Які нові розробки плануються чи вже є?
- Є декілька напрямів по "Сталевому фронту", на яких ми сфокусувалися. Я не буду торкатися речей, які ми купуємо, - це окремий стрім. І там всі його бачать, що фінансується через "Фронт" і як це все виходить.
Що стосується власного виробництва, то ми продовжуємо розвивати наш проєкт з мобільного укриття. Зараз він переріс в проєкт "Цитадель", який буде використовуватися як для військових, так і для цивільних потреб, наприклад, обладнання укриттів в закладах освіти. І ми цей проєкт презентували. Зараз він перебуває на стадії розвитку. Думаю, що вже найближчим часом почнемо видавати практичні рішення і практичні конструкції, які вже буде застосовувано або у військових цілях, або в цілях цивільних.
Укритті "Цитадель" пройшли повне випробування з військовими представниками, виконано всі необхідні підриви і все інше, що потрібно, і зараз проєкт готується до практичної реалізації.
Додам, що вчора (інтерв'ю відбулось 28 серпня – ІФ-У) ми відкрили другий підземний шпиталь на одному з напрямків фронту. Перший був торік, другий ми фактично вчора відкрили. Хоча він почав працювати вже за три-чотири дні до відкриття і в новому шпиталі вже велика кількість бійців отримала допомогу.
До кінця року плануємо побудувати ще один або два шпиталі, це залежатиме від того, яке проєктне рішення оберемо. Якщо це буде стандартний шпиталь з використанням деревини, як ми робили до цього, то це буде один шпиталь. А якщо ми застосуємо варіант "Цитадель", який є більш практичним та дешевим в реалізації, то зробимо два шпиталі до кінця цього року. Тому що через проєкт "Цитадель" ми можемо значно зменшити терміни реалізації і знизити витрати на будівництво. Зараз з командуванням Медичних сил перебуваємо на стадії проєктування наступних шпиталів.
Інший напрям – це екрани для техніки, які захищають від дронів. Ми наростили обяги виробництва. Завдяки зусиллям командування, бригад, командування оперативного рівня ми фактично переходимо на самофінансування цих проєктів і отримуємо державні замовлення на ці екрани. Відповідно, у нас зростає можливість нарощувати обяги виробництва й залучати додаткові кошти, тому що це вже фінансується і трошки розвантажує наш завантажений інвестиційний графік.
Ще є декілька проєктів, які ми продовжуємо робити, але про них не можна повідомляти з безпекових питань.
-Хотілось експертну відповідь отримати. Якщо ви робите панцирі-решітки для захисту техніки від дронів, то чи можна таким чином захистити цивільні будівлі, якщо встановлювати решітки ззовні на стіни будинків – таким чином руйнування можна зменшити? Звичайно, якщо будуть снаряди та ракети, то там важко зменшити руйнування.
- З військової точки зору - чим завдаються удари по техніці? Вони завдаються FPV-дронами, які мають досить невеликий бойовий заряд. Вони несуть 1,5-2 кг тротилу і б'ють по техніці, аби вивести її з ладу. Щоб повністю зруйнувати техніку, якийсь броньований автомобіль або танк, то потрібно влучання 7-10 FPV-дронів.
Якщо ми говоримо про будівлі, то FPV-дрон суттєвої шкоди будівлі в зоні бойових дій не завдає. Ну, виб'є шибки або дах складе, але це не привід захищати її металевими конструкціями, тому що краще закопатися під землю, якщо ми говоримо про зону бойових дій.
Якщо ми говоримо про міста, що обстрілюються, то вони обстрілюються зовсім іншими калібрами - це ракети, які мають заряд в тротиловому еквіваленті 100-150-200 кг і більше. І екрани проти такої зброї не будуть ефективними. І як не обшиваєш будинок металевим каркасом, він не врятує від влучання ракети і не зменшить пошкодження.
А "шахеди" мають бойове навантаження 5-10 кг. Якщо "шахед" прилетить в будівлю, яку зведено з бетону, окрім вибитих шибок і окремих помешкань, особливої шкоди він не завдасть.
Тому, на мій погляд, це, скажімо так, не допоможе нашим містам, які, на жаль, зараз потерпають від обстрілів.
- Як ви оцінюєте послаблення Нацбанком України стосовно розрахунків з контрагентами за кордоном? Ви підтримуєте такі дії? Чи вони достатні?
- Ми підтримуємо такі дії НБУ та уряду, які спрямовані на спрощення умов ведення бізнесу. Тому що для нас дуже важливо мати можливість розраховуватися з нашими постачальниками вчасно, розуміти, як будувати з ними відносини, отримувати кошти вчасно за нашу продукцію. Коли створюються додаткові умови для залучення інвестицій, для спрощення ведення бізнесу в країні, ми це можемо тільки вітати.
І всі необхідні рекомендації, пропозиції ми готові надавати уряду, як ми бачимо ситуацію, як було б краще. Ми з ними працюємо постійно, щоб разом підтримувати одинокого в цій складній ситуації, в якій ми зараз перебуваємо.
- Що потрібно зробити для залучення інвестицій в Україну?
- Насамперед закінчити війну. Тому що зараз жоден інвестор чи банк не даватиме кошти в зону ризику без страховки. І насправді досить важко з ними домовлятися про те, щоб вони надавали фінансування під ті об'єкти, які є в Україні, під ті плани модернізації, які ми зараз реалізовуємо.
Навіть проблеми з отриманням торгового фінансування, яке вже завантажено на судно. Коли воно вже перебуває за межами України, вже пливе десь на судні в Чорному морі, тоді банк готовий надавати фінансування під товарний кредит. Банки досить обережно виділяють кошти під ті об'єкти, які, на їхній погляд, є в зоні ризику з огляду на повернення цих інвестицій.
- У цьому плані який прогноз на ситуацію в країні в умовах війни? Якщо війна триватиме й далі, наскільки ситуація погіршуватиметься? І на який строк ви прогнозуєте може затягнутися війна?
- Вибачте, я, звичайно, не Нострадамус, щоб давати такі прогнози, коли закінчиться війна. Я знаю одне: ми тут будемо стояти стільки, скільки буде потрібно, скільки б ця війна не тривала. Ми будемо робити все, щоб наша компанія виживала і розвивалася в міру можливостей.
І ми будемо робити все, щоб супротивник не загарбав більше нашої території. Все, що від нас залежить, ми будемо робити.
Тобто ми не можемо давати якихось прогнозів, коли це все завершиться або як це все завершиться. Ми повинні робити все, що від нас залежить, щоб зберегти те, що у нас є. Оце ми будемо робити – і в цьому я вас можу запевнити. Те, що ми це будемо робити, чого б нам це не стало. А все інше… Є таке прислів'я: "На Бога надейся, а сам не плошай" (рос.) ("На Бога сподівайся, а сам не схиб!")
Оце ми і робимо.
- Як на ринок вплинули тарифні ініціативи Трампа? Українські виробники у виграші чи програші? А як це може позначитися на ваших активах у Європі?
- Чавун не підпадає під "сталеве" мито в 50%, але підпадає під "загальне" мито в 10%, яке отримала Україна. У нас були невеликі негативні очікування від того, що європейці в ході введення цих додаткових мит від Трампа введуть мита і на свою продукцію, будуть більше захищати свій ринок, що вплинуло б, в тому числі, й на нас. І це створило б нам проблеми, якби нам закрили вільний доступ до європейського ринку. Але наразі на три роки це відтерміновано.
Думаю, ми будемо працювати в тій конфігурації, в якій працювали досі, з початку війни, коли нам відкрили безмитний доступ до європейських ринків.
- А де це вас торкнулося?
- Нас це торкнулося переважно по нашому заводу в Болгарії (Promet Steel), який мав досить великі контракти в США – до 50% зросло мито на поставки арматури до США, і ми ці контракти втратили.
Зараз ми переорієнтувалися, більше займаємося розвитком внутрішнього ринку і роботою з традиційними ринками, такими як Греція, Румунія, Угорщина та інші країни, які використовують арматуру в своєму будівництві. Тут відбулася переорієнтація, ми не втратили загальний обсяг виробництва. Трішки втратили в ефективності контрактів у грошах, тому що ціни трошки нижчі, але обсяги поки що наразі втримали.
- Як просуваються проєкти щодо альтернативного забезпечення електроенергією? З урахуванням ударів по енергоінфраструктурі?
- Якщо говорити про Запоріжжя, то ми забезпечені власною генерацією. Наступного місяця проведемо ремонт нашого турбогенератора в цьому місті і він, якщо будуть якісь перебої, дасть нам змогу нормально, утримувати необхідний технологічний мінімум для збереження обладнання у період відновлення системи.
Ми додатково встановили до 10 МВт генерації на "Каметсталі", вона зараз працює. Це така у нас маневрена генерація. В період високих тарифів ми її вмикаємо і тим самим за рахунок більш дешевшої генерації отримуємо економію, і вимикаємо, коли наступають низькі тарифи. В такий спосіб отримуємо ефект. Він невеликий, але він є, дає можливість окупати ці генератори, які там встановлено.
Але основна ідея - це підтримувальна генерація. Тобто, коли стається військове ураження енергетичних об'єктів, ця генерація вмикається і дає змогу підтримувати технологічний мінімум, щоб зберігати обладнання на підприємстві.
Зараз ми вже закінчуємо реалізацію енергопроєкту на Центральному ГЗК – його друга черга на стадії гарячих випробувань. Думаю, через декілька тижнів ми її запустимо.
Ще на 50% проєкт реалізовано на Північному ГЗК, решту 50% ми зараз доводимо разом з підрядником. Цей проект у нас є, він націлений на те, щоб, по-перше, забезпечувати генерацію в пікові позначки цін на електроенергію протягом дня, і підтримувальна генерація на період нештатних подій, пов'язаних з військовими діями.
Стосовно заводу ТОВ "Юністіл" (Unisteel) з виробництва холоднокатаного оцинкованого плоского прокату у Кривому Розі: воно забезпечено двома потужними дизель-генераторами. Коли був удар по Кривому Рогу і електропідстанцію частково було знищено, то підприємство півтора тижні працювало на дизель-генераторах, повністю підтримуючи виробничий процес і забезпечуючи випуск оцинкованого прокату, аж доки було відновлено підстанцію і подано струм від мережі.
Тобто є речі, спрямовані на те, щоб забезпечувати мінімальний технологічний мінімум для підтримки обладнання, і на період відновлення нам потрібно зберегти його, не допускати аварій, забезпечувати цю генерацію, а потім, коли відновлюється мережа, запускатися й швидше відновлювати виробничі показники.
Головне завдання - енергетична безпека на період позаштатних ситуацій в енергомережі України. Бо ми прораховували: щоб стати повністю енергонезалежними, потрібно вкласти, якщо не помиляюся, десь майже $600 млн, побудувати фактично газову електростанцію, яка окупалася б за 15-20 років. Ми не можемо собі зараз дозволити побудувати потужні газові електростанції та електрогенератори, які забезпечуватимуть потребу наших підприємств. Тільки по Кривому Рогу нам потрібно буде близько 500 мВт/год генерації.
- Чи розглядаєте ви доставку вантажів морем власним флотом?
- Наразі ми не розглядаємо варіантів зі своїм флотом, ми працюємо просто з судновласниками, з пулом судновласників і намагаємося разом з ними оптимізувати завантаження. Наприклад, судна, які везуть нам сюди вугілля, щоб дорогою назад вони були завантажені залізорудним концентратом. Такі речі ми опрацьовуємо зараз разом з власниками, щоб зменшити ставки фрахту.
- Стосовно ціни на залізну руду. Якщо ціни на неї будуть знижуватись, якщо світова коньюнктура піде вниз, наскільки для вас це може бути критичним?
- Ціни на руду внизу перебувають вже досить великий проміжок часу. Були певні стрибки на $10 вверх-вниз. Ми розуміємо: у нас є довгостроковий регрес по ринку, ми вже відреагували на нього фактичною зупинкою ІнГЗК, коли там є високі тарифи на електроенергію і низькі ціни на готову продукцію. Ми були змушені фактично призупинити роботу ІнГЗК. Інші комбінати поки що більш-менш працюють ефективно.
І далі будемо дивитися. Ми щомісяця робимо прогноз на чотири місяці і розглядаємо різні сценарії роботи нашої групи. Це постійний процес, будемо по ньому йти, дивитися, виходячи з ринкових кондицій, виходячи з цін на сировину, електроенергію та природний газ, як нам планувати конфігурацію роботи, щоб група заробляла кошти і не витрачала зайве.
Якби ми просто пливли за течією, у нас показники були б набагато гірші. Тому це те, що ми робимо щодня, працюючи над нашою власною ефективністю.
- Що б ви хотіли від держави в плані якоїсь допомоги?
- З органами влади ми працюємо постійно. Будь-які ініціативи, що приводять до підвищення нашої конкурентоспроможності, ми будемо вітати - це страхування чи допомога в залученні дешевих кредитів, чи якісь державні гарантії під залучення інвестицій. Ми постійно працюємо над цим разом з урядом. І колись отримаємо позитивні результати. Потрібно трішки почекати, бо результати прийдуть в більш довгостроковій перспективі.
Це ж такий процес становлення, тому будь-яка ініціатива, яка допоможе українському бізнесу, буде тільки вітатися з нашого боку.
"Метінвест" - вертикально інтегрована група з видобувних та металургійних підприємств. Його підприємства розташовані в Україні – у Донецькій, Луганській, Запорізькій та Дніпропетровській областях, у країнах Європи. Зокрема, в Болгарії є завод Promet Steel потужністю 500 тис. тонн металопрокату на рік, в Італії – Metinvest Trametal та Ferriera Valsider сумарною потужністю 1,2 млн тонн на рік, у Великій Британії - завод Spartan UK, який може випускати 200 тис. тонн сталевого прокату на рік.
Основними акціонерами холдингу є група "СКМ" (71,24%) та "Смарт-холдинг" (23,76%). ТОВ "Метінвест Холдинг" - керуюча компанія групи "Метінвест".
