Эксклюзивное блиц-интервью с главы правления Райффайзен Банка Александра Писарука агентству "Интерфакс-Украина"

Текст: Дмитрий Кошевой

(подается на украинском языке)

- Верховна Рада, як це було озвучено з її трибуни, за наполяганням МВФ, Мінфіну та НБУ, 21 листопада підняла податок на прибуток банків з 18% до 50% на 2023 рік і до 25% на постійній основі з наступного року, тоді як проголосований у першому читанні варіант передбачав 36% на 2024-25 роки. Будь-які часові обмеження, прив'язки до воєнного стану або якихось інших умов в остаточному варіанті закону відсутні. Наскільки це було очікувано для вас?

- Я хотів би перш за все зазначити, що банки повинні у ситуації, яка склалася в Україні, сплатити додаткові податки. Я це публічно заявляв, останній раз – 15 листопада на щорічних зборах Європейської бізнес асоціації на панелі, де був присутній голова НБУ Андрій Пишний і міністр фінансів Сергій Марченко. Я особисто вважаю, як і більшість банків, що країна воює, потрібні фіскальні додаткові надходження, а в нас дійсно високий прибуток за 2023 рік, тож додаткове оподаткування банків справедливе. Це важливо для правильного сприйняття того, що я буду казати далі.

Попередній проект, про який ви говорили, – оподаткування прибутку банків за подвійною ставкою 36% з 2024 по 2025 рік – обговорювався з банківськими асоціаціями. Цей законопроект був прийнятий у першому читанні 19 жовтня, але потім все затихло. Ми очікували, що його приймуть у такому вигляді остаточно, і це буде справедливо. Але минулого тижня на нас впала новина про ці зміни.

Зрозуміло, що підставою для такого рішення були жорсткі переговори, які відбулися протягом другого перегляду програми Міжнародного валютного фонду в Варшаві в листопаді. В поточних умовах було поставлено питання про додаткове збільшення фіскальних доходів, наскільки я розумію, в сумі 0,3% від валового внутрішнього продукту. І цей процес пройшов без жодного обговорення з банками.

Але в тому, що було прийнято, багато необґрунтованих та проблематичних речей. Найбільше шокувало ретроспективне застосування податків наприкінці звітного фінансового року, який вже практично закінчився. Це створює дуже небезпечний прецедент і податкову невизначеність для всіх економічних агентів, особливо іноземних інвесторів, на яких всі розраховують. Ретроспективне – це погано само по собі, але коли ретроспективне пов'язується з 50% замість існуючих 18% – це шок.

- А, до речі, є розуміння чому саме 50%, бо було спочатку 36%?

- Я не брав участі в перемовинах, але, як я розумію, на підставі вимоги збільшити податкові надходження протягом 2023-25 років, коли діє програма з МВФ, були ідентифіковані джерела і пораховано, що в 2023 році треба додатково зібрати ось таку суму. І цю суму поклали на банки, передусім. Я не знаю, на кого ще решту поклали.

Враховуючи, що державні банки, які складають велику частину банківської системи, платять дивіденди, які вже були занесені в бюджет, то збільшення їм податку зменшить дивіденди на відповідну суму, тобто для них та Мінфіну це "гра з нульовою сумою". Фактично платниками цього рекордно високого податку є приватні банки, з яких найбільше податкове навантаження припадає на банки з іноземним капіталом. І до ретроспективного оподаткування додається диспропорційне та дискримінаційне ставлення до приватних акціонерів банківської системи.

Наступна проблема: а чому власне в майбутні періоди у нас виключно банки виокремлюються з загального закону про оподаткування прибутку підприємств? Чому виключно вони отримують підвищення податку? Я не бачу жодного пояснення.

- Пояснення було, що це так званий windfall tax.

- Так, початкова ідея була в тому, що це windfall tax стосується тільки 2023 року. Windfall tax застосовувався в різних країнах, передусім для оподаткування енергетичних компаній. Мета була використати частину "надмірних прибутків" енергетичних компаній за рахунок збільшення цін на сировину – нафту, газ – на компенсацію відповідного подорожчання товарів та інфляції, які покладалися тягарем на найбільш незахищені верстви населення.

Останнім часом в деяких європейських країнах windfall tax був застосований до банків, хоча цих країн не так багато. Тобто питання полягає в тому, а чому тільки банки?

Інше питання стосується оподаткування прибутків в майбутньому – чому власне 25% та чому назавжди? Чому не 28%, не 22% або 20%? Ніхто не знає. Звідки взяли цифру, яку ніхто не обґрунтовував? Повинно було бути нормальне обговорення майбутнього. Для цього є документ, який, між іншим, записаний в програмі з МВФ: він називається Національна стратегія доходів, яку Міністерство фінансів зобов'язано подати як умову виконання програми Міжнародного фонду до кінця року. Чому би чітко не пояснити, яке місце цього збільшеного податку на банки в цій стратегії доходів?

Нарешті, а чому такі зміни прийняті назавжди? Що трапилось? Якщо ви кажете по windfall tax, то це додаткове оподаткування надмірних прибутків. А хто скаже, що у банків будуть назавжди надмірні прибутки?

- Що, у вашому розумінні, є надмірними прибутками?

- Для визначення надмірних прибутків важливе розуміння прибутковості банківського бізнесу з точки зору акціонерів банків, тому що це впливає на їхню оцінку прибутковості інвестицій та бажання вкладати капітал в бізнес.

Банки - це циклічний бізнес, він сильно залежить від макроекономічного циклу, від криз, підйомів. Оцінку прибутковості банківського бізнесу треба оцінювати на достатньо довгому проміжку часу, в середньому 7-10 років. Загальний прибуток акціонерів (total shareholder return) включає збільшення вартості капіталу та отриманих дивідендів за цей період часу. З точки зору акціонерів бажано, щоб цей прибуток якнайменше покривав вартість капіталу (cost of equity).

Важливо розуміти, що для іноземних інвесторів загальний прибуток вираховується в іноземній валюті, а на вартість капіталу передусім впливають ризик країни (рейтинг країни) та різниця в рівнях інфляції в Україні та країні походження акціонерів банку. Будь-які збитки банків, необхідність додаткових внесків акціонерів до капіталу банків, суттєва девальвація національної валюти, неможливість отримання дивідендів через валютні обмеження, неможливість хеджування валютних ризиків щодо капіталу банку негативно впливають на загальний прибуток акціонерів. У той же час низький рейтинг країни та високий рівень інфляції збільшують вартість капіталу.

За останні десять років (період з 2013 по 2023 роки) загальний прибуток акціонерів українських банків (за виключенням Приватбанку та його націоналізації) склав 69%, тобто приблизно 6% річних у гривні. В той же час вартість капіталу в будь-який рік після 2013-ого перевищувала 20% річних. Тобто для банківських акціонерів останні десять років були збитковими.

Для іноземних акціонерів українських банків, які рахують загальний дохід в євро, ситуація є значно гіршою. За останні десять років банківська система отримала загальний збиток 52%, приблизно -8% річних в євро. Це пов’язано з великими збитками українських банків у 2014-2016 роках, майже чотирьох кратною девальвацією національної валюти та неможливістю отримання дивідендів протягом декількох років. Навіть так звані надмірні прибутки банків у 2023 році не компенсували акціонерам банків, особливо іноземним, збитки за останні десять років.

З урахуванням цього не можна визначати надмірний прибуток банків за результатом одного єдиного року. Ретроспективне оподаткування надмірних прибутків за 2023 рік, а також збільшення податків на прибуток банків у майбутньому є необґрунтованим та позбавляє акціонерів банків бажання інвестувати у цей бізнес.

- Можливо, ви просто невдало підібрали оці 10 років економічного циклу?

- Якщо ви підете далі в 2009-й, 2008-й роки, то результат буде ще гірший. Можна й брати й менші періоди – 5-7 років, але в них мають бути як зростання, так і падіння, тоді це економічний цикл.

Наразі банківський бізнес в Україні збитковий, тому що вартість капіталу дуже висока через високу інфляцію та дуже високі ризики країни. І я навіть про війну не говорю.

Ще яка проблематика цього податку. У нас є банківська система України, в якій стоїть структурне завдання зменшити частку державних банків. Але хто з серйозних стратегічних банківських інвесторів буде купувати в країні банківський бізнес, який структурно збитковий тривалий час? До якого застосовуються ретроспективні драконівські податки за один рік та вводиться підвищений податок на прибуток на майбутнє без всяких розрахунків, зменшуючи ще більше прибутковість банківського бізнесу? В якому не можна платити дивіденди, не можна захеджувати валюту та капітал від постійних періодичних девальвацій? Я вже не буду говорити про інші відомі ризики, пов'язані з верховенством права, корупцією.

Відповідь – ніхто не буде купувати. Ми можемо залишитися з банківською системою, в якій буде надмірна частка державних банків протягом дуже довгого часу. Більшість експертів сходяться у висновку, що державна банківська система – це погана історія.

Але цей закон – це сигнал не тільки банкам. Чому подібний закон не можуть прийняти для всіх іноземних інвесторів в будь-якому іншому секторі економіки? Це робить країну ще менш привабливою для іноземних інвесторів, від яких залежить розбудова та реконструкція України. За рахунок державних коштів, навіть розвинутих країн, Україну реконструювати не можна, їх просто не вистачить. Вся надія, що вони просто стимулюватимуть приватний капітал робити прямі іноземні інвестиції.

Але така історія точно не стимулює прямі іноземні інвестиції. Це дуже погана історія для країни, яка потребує зовнішньої допомоги і під час війни, і після на розбудову.

- Наскільки це небезпечно для вашого банку, чи отримали ви запитання від материнської структури та від міноритарія – Європейського банку реконструкції та розвитку?

- Наші акціонери також розуміли, що в поточних умовах обґрунтований windfall tax на банки буде справедливим, з урахуванням необхідності збільшення доходів бюджету під час війни та практики інших європейських країн. Ми інформували акціонерів про попередній законопроект, що передбачав подвійне оподаткування прибутку банків протягом двох років, і у них було розуміння адекватності цього кроку. Але що і як було зроблено викликає багато запитань в усіх акціонерів банків та іноземних інвесторів в цілому.

Безпосереднього впливу на Райффайзен Банк Україна в короткотермінову періоді не буде, тому що у банку є надлишкові капітал та ліквідність. Ми без проблем пройдемо стрес-тестування НБУ та продовжимо підтримувати наших клієнтів. Проте ми повинні розуміти що Райффайзен Банк – один з найбільш капіталізованих, прибуткових та надійних банків в країні, тому не треба робити висновки щодо впливу цього законопроекту на банківську систему в цілому на прикладі нашого банку.

Думаю, Національному банку, ймовірно, доведеться, тому що він був стороною, яка погодилася на це рішення, пом'якшувати плани рекапіталізації банків. Бо оподатковувати банки таким жорстоким, несправедливим способом, а потім вимагати капітал – це додатково жахлива історія для інвесторів. Я певен, що Нацбанк в тих випадках, коли банки потребуватимуть капіталу, даватиме більше часу на рекапіталізацію.

У поєднанні з подальшим підвищенням вимог НБУ щодо буферів капіталу у відповідності з стандартами ЄС, вищий податок на прибуток зменшить здатність банків генерувати капітал для забезпечення підвищеного попиту на кредити під час розбудови України після війни.

- Ставка на прибуток 25% – це багато чи мало? Група Raiffeisen працює в багатьох країнах, ви можете порівняти?

- Порівнювати ставку податку на прибуток можна лише в контексті аналізу всієї системи оподаткування в Україні та інших країнах. В Україні відносно невисока ставка податку на прибуток компенсується низкою більш високих опосередкованих податків. Та, знову таки, це ж для всіх, чому виокремлюються саме банки, особливо з урахуванням того що загальний дохід акціонерів українських банків не компенсує вартість капіталу на протязі тривалого часу?

- Трохи провокативне питання. Наскільки я розумію, подібне введення податків порушує міжнародні угоди про захист інвестицій.

- Абсолютно.

- Як ви думаєте, може хтось звернутися до суду? Можливо не зараз, поки війна, але згодом?

- Я припускаю, що можуть звертатися. Є приклад Іспанії, де банки пішли в суд та оскаржили windfall tax.

- Ви працювали в МВФ. Ви очікували, що Фонд підтримує цю ідею, як про це заявляють?

- Я працював у МВФ більше трьох років, брав участь в декількох його кредитних програмах у різних країнах. Плюс в двох програмах, коли я працював в Національному банку України. Завжди лейтмотивом програм МВФ була макрофінансова стабілізація і створення середовища, яке б стимулювало приватні інвестиції. Але яким чином це рішення стимулює приватні інвестиції?

Думаю, що МВФ стикнувся з жорсткою необхідністю погодитися з цим законом всупереч своїм традиційним рекомендаціям. Тому що ситуація дуже екстраординарна. Програма МВФ будувалася на деяких припущеннях, які, очевидно, є під загрозою. Перше, що війна закінчиться всередині 2024 року, а після того буде відбудова. Це не факт, як ми знаємо. Друге, програма побудована на припущеннях певного рівня міжнародної допомоги. Наразі є певна частина допомоги, яка під ризиком, з урахуванням того, що відбувається в США та ЄС. А тому, що війна може йти довше, потреби на фінансування тільки збільшились.

Тож, як я уявляю собі, була потреба знайти гроші. А тому, що їх знайти важко, МВФ навіть наважився на впровадження ретроспективного оподаткування. МВФ повинен скласти макроекономічну модель і порахувати спроможність боржника, тобто держави України, виплатити кредит. І цей податок, ймовірно, був потрібний, щоб така модель склалася.

Але ціна питання саме така: для того, щоб врятувати цю програму і подовжити її впроваджуються закони, які зменшують і без того низьку інвестиційну привабливість України і можуть завадити планам залучення приватного іноземного капіталу для відбудови України після війни.

- До речі, як оцінюєте наслідки того, що в наступному році після цього закону декларовані прибутки банківські системи різко знизяться? Про таку небезпеку навіть Марченко казав на зборах ЄБА і просив банки й надалі прозоро показувати прибуток, як в цьому році.

- Банки – це один з найпрозоріших бізнесів. Просто бізнес модель така, що приховати нічого не можна. У банків, які працюють за законом, резерви по знеціненню активів – це єдина, фактично, стаття, де щось можна зробити. Та й то, є міжнародні стандарти звітності, аудитори, які це перевіряють, тому професійні банки з міжнародним капіталом таким не гратимуться. Нічого ми ховати принципово не будемо.

Проблема в тому, що який це приклад для інвесторів та загалом бізнесу: якщо ти прозорий, то тебе обкладатимуть податком ще більше. І одночасно залишаєте купу економіки, яка не платить податки або платить мало. Це таке розширення податкової бази? Нагадаю, що в меморандумі з МВФ написано, що Національна стратегія доходів повинна містити заходи з перегляду спрощеного режиму оподаткування, усунення ерозії податків та податкові реформи, які врівноважать потребу у забезпеченні достатньої бази доходів. Тобто треба розширювати податкову базу та кількість платників, а не оподатковувати безмірно тих, хто і так прозорий. Але маємо те, що маємо.