Председатель АПЛУ: Никакой поддержки украинского экспорта на уровне государства нет
Председатель ассоциации "Производители лекарств в Украине" Петр Багрий рассказал агентству "Интерфакс-Украина", как работает фармотрасль и с чем сталкиваются производители на международных рынках
(подается на языке оригинала)
Автор: Анна Левченко
- Як ви оцінюєте роботу фармгалузі в 2023 році? Чи вистояла галузь?
- Ринок лікарських засобів України за 2023 рік становив 130 млрд грн. У грошах це приріст на 25% порівняно з 2022 роком в гривнях або приріст 9,4% в доларах США. Тобто фармринок в 2023 році був на $3,5 млрд більший, ніж в 2022-му. В натуральному вимірі (упаковках) показники ринку у 2023 році зросли на 0,5% порівняно з 2022 роком – до 848 млн, тобто і в упаковках, і в грошах ми не вийшли на довоєнний рівень. Але річне зростання в гривнях на 25% - це значне збільшення продажів.
Якщо говорити про вітчизняні лікарські засоби та імпорт, то в упаковках 63,1% ринку - ліки вітчизняного виробництва. Ця тенденція майже без змін. В грошовому еквіваленті - 37,9% ринку в доларах - це вітчизняні ліки. Така тенденція зберігається також без змін і, практично, на тому ж самому рівні, як і в довоєнний період.
Можна зазначити, що у 2023 році ринок відносно стабілізувався, населення більш-менш повернулося, настала стабілізація попиту.
- А як щодо асортименту? Чи він змінився?
- Якщо говорити про асортимент, то у 2023 році приріст відбувся фактично по всіх групах лікарських засобів та за всіма нозологіями. Лідерами продажів є насамперед анальгетики та нестероїдні протизапальні препарати, такі як німесулід, нурофен.
Серед компаній перше місце на ринку посідають вітчизняні. Це дуже приємно мені і як президенту АВЛУ, і як громадянину.
Звісно, внаслідок війни, жорстоких бомбардувань фармацевтична галузь достатньо постраждала, але всі працюють, навіть заводи в гарячих точках, під щоденними обстрілами. Мені важко прогнозувати, як розвиватиметься ситуація надалі, все залежить від ситуації на фронті. Однак компанії працюють, виконують свої контрактні зобов’язання.
- Чи вдається українським заводам наразі виконувати експортні контракти?
- З експортом все нормально. За минулий рік експорт становив $278 млн, що на 19% більше, ніж в 2022 році. І це незважаючи на війну, на логістичні складності.
- Як компанії вирішують проблеми з логістикою? Адже ми знаємо, які проблеми були, зокрема, на кордоні з Польщею.
- Якщо бути чесним, то, скажімо так: фармацевтичні компанії не так сильно постраждали, як, наприклад, аграрії, бо обмежень на експорт лікарських препаратів з України не було, але, звісно, напружена ситуація та черги на кордонах були. До того ж не всі іноземні перевізники хочуть їхати в Україну, це ускладнює роботу фармкомпаній. Крім того, наразі ми стикаємося з тим, що наші контрагенти-імпортери не хочуть поставляти в воюючу країну, вимагають більше гарантій для себе, не хочуть нести ризики, страхові компанії не страхують поставки на територію України. Ми відчуваємо це навантаження.
- Наскільки підвищилася ціна на логістику?
- За нашими оцінками, в два-три рази. Уявіть собі сьогодні, наприклад, поставку українського товару в Узбекистан: якщо раніше товар поставлявся через Росію, то сьогодні строки поставки та відстань зовсім інші, товар іде через Туреччину чи іншими шляхами.
Крім того, якщо раніше іноземні постачальники, наприклад, обладнання, погоджувалися на відтермінування платежу, то сьогодні, як правило, всі хочуть отримати передоплату за товар, бо є ризики. Це суттєво впливає на розвиток вітчизняних компаній.
- Вітчизняні виробники йдуть на такі умови чи відкладають реалізацію своїх інвестиційних планів?
- Компанії продовжують розвиток, я не можу сказати, що ніхто не інвестує. Лідери ринку, але не тільки, розширюють свої виробничі програми та номенклатуру. Ми це бачимо, зокрема, по реєстрації лікарських засобів: компанії реєструють нові ліки. Незважаючи на війну, компанії фактично відновили довоєнні обсяги виробництва.
- Як наразі змінився попит порівняно з довоєнним періодом? Що стало тенденцією 2023 року? Що ми бачимо за 6 місяців 2024-го?
- Номенклатура виробництва розвивається, але я б не сказав, що є якісь пріоритети та всі переключилися на виробництва чогось одного. Звісно, в загальній номенклатурі зросла частка анальгетиків та знеболюючих, в яких зараз найбільша потреба, зокрема госпітального сегменту, препаратів для наркозу, для оперативних втручань. Зросло виробництво заспокійливих, препаратів для покращення сну. Але це збільшення не в рази, щось зросло на 25%, щось на 40%. Хочу підкреслити, що українське фармвиробництво - це генеричне виробництво. Тому якщо з тих чи інших причин якогось препарату стає менше чи виникає якась затримка, то завжди є відповідна заміна.
- Як змінилася частка бюджетних закупівель – державних, бюджетних в загальному обсязі продажів українських фармвиробників?
- Доля бюджетних закупівель зросла, але цілком, на мою думку, ця доля незначна. Госпітальні продажі становлять на сьогодні близько 12%. Наприклад, за минулий рік централізовані державні закупівлі склали близько 13-14 млрд грн при загальному обсязі ринку 130 млрд грн. Тобто це небагато. Можна додати частку ліків, які беруть участь в програмі реімбурсації "Доступні ліки", але ця частка досить стабільна, бо ті, хто вживає ліки за програмою - вживає їх постійно. Зокрема, минулого року по цій програмі було відшкодовано 3,7 млрд. грн. Розвиток програми відбувається, головним чином, за рахунок розширення номенклатури включених в неї препаратів.
- Наскільки виробникам цікава ця бюджетна історія?
- Держава завжди намагається і повинна намагатися закуповувати ліки за оптимальною ціною, але є препарати, які держава готова закуповувати настільки дешево, що це стає нецікаво виробникам, яким необхідно платити зарплату, інвестувати у виробництво, підтримувати якість. Тож така продукція може врешті зникнути з ринку. Так відбувається не лише в Україні. Наприклад, сьогодні в Німеччині зацікавлені в закупівлі українських ліків для державних програм, зокрема, дитячих сиропів, оскільки місцеві виробники відмовилися від їх виробництва як нерентабельних. Тож сьогодні, наприклад, БХФЗ поставляє в Німеччину дитячий сироп з парацетамолом, тому що він там відсутній через державний тиск на ціну.
- На сьогоднішній день, наскільки, скажімо так, держава Україна підтримує вітчизняного виробника? Чи вона сприяє входженню українського виробника на закордонні ринки?
- Ні, ні, ні і ще раз ні. Весь розвиток українського експорту відбувається виключно завдяки зусиллям вітчизняних компаній. Вони нереальні молодці, оскільки змогли в умовах війни збільшити експорт на 20%. Жодної підтримки на рівні держави українського експорту не існує. Наші виробники самотужки беруть участь у виставках, освоюють, стукають до місцевих регуляторів та досягають результатів. Підтримки держави немає абсолютно, і це дуже прикро. Зокрема, тому що, як ми знаємо, для іноземного виробника, особливо виробника з країн з жорсткою регуляторною системою, існує спрощена процедура реєстрації, спрощена система підтвердження виробництва належній виробничій практиці ( GMP). А українські компанії на іноземних ринках самостійно проходять всі можливі та неможливі регуляторні бар'єри. Це зрозуміло, що країни повинні розвивати власну економіку насамперед, але якщо для української компанії термін реєстрації препарату в Німеччині становить мінімум 3 роки, то німецький виробник в Україні може зареєструвати свою продукцію за три місяці. Напевно держава мала б створювати сьогодні певні умови для розвитку власної економіки, особливо, воююча держава. Можливо, можна було б говорити, а головне - домовлятися про спрощення процедур для вітчизняних виробників на іноземних ринках. Це певним чином мають бути дзеркальні речі, а поки що виходить так, що ми в один бік спростили, а для нас спрощення немає. Звісно, фармекспорт наразі всього $280 млн, це небагато, в цілому - менше 1% від загального українського експорту, але якби питання регуляторних бар’єрів було вирішено, фармекспорт міг би значно вирости.
- Повернімося до роботи фармкомпаній. Ми знаємо, що останнім часом знову поновилися відключення. Як компанії вирішують проблеми з електрикою?
- Ці проблеми компанії вирішили в 2022 році, коли почалися серйозні удари по енергетичній інфраструктурі України. Практично всі компанії, без винятку, забезпечили себе генераторами, тому можна сказати, що прильоти не завдають помітних ударів по виробничих потужностях наших компаній. Але в умовах дефіциту електроенергії та невтішних прогнозів щодо ситуації на осінь-зиму, думаю, що виробники будуть шукати якісь нові шляхи вирішення цієї проблеми, залучаючи, зокрема, альтернативні джерела енергії, адже генератори не розраховані на роботу в режимі 24/7.
- Чи не планує, скажімо так, АВЛУ звернутися до влади з пропозицією чи проханням допомогти чи розробити якусь програму фінансової підтримки для фармвиробників?
- Наразі практично відсутня якась підтримка держави тих чи інших галузей промисловості. Фармвиробники і ми як асоціація, звичайно, можемо звернутися, але не впевнений, що це матиме підтримку, особливо у воюючій країні. Отримання кредиту, врешті решт, це комерційне питання кожного окремого підприємства.
- Давайте повернемося до роздрібного ринку. Нещодавно АМКУ провів розслідування, під час якого побачив ознаки змови дистриб'юторів та аптек. Як ви оцінюєте ситуацію з дистрибуцією?
- На ринку України сьогодні є два великих оператори-дистрибутори: БАДМ та "Оптіма-фарм", які, на мій погляд, працюють професійно й надійно. Сьогодні переважна більшість виробників ліків працює з цими двома операторами. Появу когось іншого, безумовно, можна вітати, але для того, щоб хтось ще з'явився, потрібні кошти. Ми пам’ятаємо, як ті чи інші коливання на ринку приводили до зникнення цілих компаній і величезних втрат, пам'ятаємо історію з "Альба Україна", історію з дистриб’ютором ВВС. Я не дуже вірю, що у воюючій країні наразі зможе з’явитися ще якась дистриб’юторська компанія, зокрема, й тому, що дистрибуція – це перш за все склади, навчений персонал, парк спеціального транспорту. Це дуже дороговартісні речі. Не думаю, що комусь новому цей бізнес буде цікавий, особливо в умовах війни.
- Але, ж на вашу думку, чи існує концентрація дистриб'юторського ринку в руках БАДМ та "Оптіма-фарм" і чи призводить вона до здорожчання роздрібних цін?
- Мені здається, що виробники пильно стежать за тим, щоб не було монопольного становища та надмірного збільшення націнки у дистриб'юторів. Ринок сьогодні надзвичайно конкурентний, генеричний і, як правило, у кожного препарату є кілька конкурентів. Якщо хтось сьогодні вирішить підняти ціну на препарат, то покупець піде й купить генеричний аналог у конкурента. Тому піднімати ціни наразі складно.
- Наскільки сьогодні актуальна тема фальсифікату?
- Ніхто насправді не знає, скільки у нас фальсифікату. Ми бачимо, що сьогодні аптека продає товар і знає, що ніхто не може прийти й перевірити, що саме вона продає. І, відповідно, це клондайк для ділків і фальсифікаторів, які можуть домовитися з мережею аптек чи з конкретним провізором. З початку війни, зокрема, постало питання щодо гуманітарної допомоги і неконтрольованого постачання таких гуманітарних ліків. Врешті-решт, я розумію: в перші дні війни була якась проблема з поставками препаратів. Але наразі ці проблеми вирішено, ринок налагодив постачання ліків в аптечні заклади і все запрацювало.
Зараз ситуація більш-менш стабільна, ми навчилися працювати в умовах воєнного стану і нам би хотілося, приходячи в аптеку, бути впевненим, що є державний контроль.
- Наразі в Україні ведеться робота щодо створення єдиного органу держконтролю в фармсфері і ставлення до цієї ідеї, як розумію, не дуже гарне. Як цей орган вплине на ринок, на вашу думку?
- Ну, дивіться. Ми говорили про те, що, коли приймалася нова редакція закону "Про лікарські засоби", прописали й прийняли норму щодо створення єдиного регуляторного органу (органу державного контролю), який матиме всі функції контролю, державної реєстрації та постреєстраційного нагляду. Тобто створюється єдиний регулятор, який буде регулювати ринок лікарських засобів з моменту їх реєстрації і виробництва до моменту продажу. Наприклад, такий підхід існує в США, де працює FDA, яка опікується ринком в аналогічний спосіб. У цьому сенсі я підтримую цю ідею і ми її як асоціація також підтримуємо.
- Чи на часі це робити зараз, під час війни?
- А чому ні? Що скоріше, то краще. Чому ми довіряємо, наприклад, німецьким чи американським лікам? Тому що ми вважаємо, що вони якісні. А чому вони якісні? Тому що існує потужний регулятор, який може їх контролювати. Українська фармгалузь також повинна мати потужного регулятора, якого визнавали б так само, як FDA чи регулятора будь-якої країни з жорсткою регуляторною системою. І якби у нас був такий потужний регулятор, було б нам набагато простіше просувати українські препарати на іноземних ринках. Тому ми маємо створити такого регулятора, якого б визнавали у світі, як ми в Україні визнаємо інспекції чи висновки регуляторів США чи країн Європи.
- Які ваші прогнози на 2024 рік?
- Поки що не бачимо якогось істотного зростання, поки що є незначне зростання споживання в упаковках. Сподіваюсь, що якщо на фронті не буде якогось значного погіршення, думаю, що ми як фармацевтичний ринок зростемо відсотків на 20 в грошах. Також я впевнений, що за підсумками року зросте український експорт. Попередньо я оцінюю його теж у 20%.