Интервью с собственником одного из крупнейших операторов зернового рынка Украины ООО "СП "Нибулон" Андреем Вадатурским и заместителем главы правления Ощадбанка, ответственным за корпоративный бизнес, Юрием Кационом

(на украинском языке)

Текст: Оксана Руженкова

- Скажіть, будь ласка, яка загальна вартість кредитного портфеля "Нібулону" та в якому стані його реструктуризація?

Вадатурський: "Нібулон" впродовж 31 року до повномасштабного вторгнення РФ займався інвестиціями, які склали понад $2,3 млрд. Ми створили повну екосистему на підтримку українського фермера, яка охоплювала 27 елеваторних комплексів, сполучених логістично трьома видами транспорту: автомобільним, залізничним та водним. Для цього нам довелося відродити галузь суднобудування в Україні, судноплавство по Дніпру та Південному Бугу. Це було зроблено разом з державними і приватними банками, міжнародними фінансовими установами. Компанія розвивалася, і до повномасштабного вторгнення в "Нібулоні" працювало близько 7 тисяч людей, а наша заборгованість перед банками сягала $530 млн.

Почалася війна. Компанія, з одного боку, дуже серйозно постраждала, а з іншого - певний час не могла здійснювати свої функції, тоді як потрібно було виконувати зобов’язання і перед банками, і перед партнерами, і перед колективом. Одним з перших завдань після формальних змін з успадкуванням компанії та призначенням мене генеральним директором після загибелі батька Олексія Опанасовича, стало знайомство з банками. Як керівнику компанії мені довелося думати про реструктуризацію кредитів і передомовлятися з кредиторами. Відразу ж обрав шлях максимальної прозорості та регулярного звітування, що, як бачимо, дало результат. Зараз наш портфель в українських банках реструктуризовано повністю, а в міжнародних – знаходиться на фінальній стадії. А тоді за перші два тижні я поспілкувався з 26 керівниками банків і фінансових установ. Всі співчували, всі розуміли, але на швидкі рішення розраховувати не доводилось. Загалом мої очікування щодо реструктуризації полягали в тому, що міжнародні установи будуть гнучкішими, швидше приймуть рішення, адже вони не постраждали від війни і мають більші можливості. На практиці міжнародні банки реагували повільніше і в нас залишився лише однин банк, який ніяк не може погодити умови реструктуризації. Це голландський банк FMO зі змішаним капіталом. Там частина структури належить комерційним банкам, які нас підтримали, а друга – державі, яка теж нас підтримала. Але банк чомусь досі не може прийняти рішення. Водночас, були побоювання щодо позиції державних банків, які так само, як і "Нібулон", багато втратили.

- Чому?

Вадатурський: Через регулювання. Це ж державні установи. Усі зазвичай вважають, що державні установи апріорі не можуть бути ефективними, що держава – неефективний власник.

Чітко пам'ятаю перше спілкування з керівництвом Ощадбанку. Це був єдиний банк, який запитав: "Чим вам допомогти?". Я був вражений і не готовий до цього запитання. Це пролунало публічно, коли ми одночасно зібрали всі банки. Згодом саме Ощадбанк одним з перших підписав угоду про реструктуризацію, в якій було відтерміновано час повернення коштів. Фактично нам дали час на перебудову компанії, щоб набратися сил і потім повернути кредити.

Зазначу, Ощад – один з небагатьох банків, який на самому початку війни, в травні 2022 року, коли рівень невизначеності був максимальний, дав "Нібулону" кредит на операційну діяльність у розмірі майже $6 млн. Не можна недооцінювати цей факт, адже це не просто кредит – це акт довіри, який дає надію, що дуже важливо для бізнесмена. Акт, який дає усвідомлення, що підтримка буде сьогодні й завтра. Я вдячний і керівництву, і людям державного Ощадбанку за їх послідовність і фінансову допомогу в найскладніші часи. Ми також розуміємо, що це продовження цілеспрямованої державної політики з підтримки вітчизняного бізнесу. Ми вдячні уряду та НБУ за втілення стратегії розвитку кредитування.

- Яка частка Ощадбанку у кредитному портфелі "Нібулона" була на початку війни, а скільки зараз?

Вадатурський: Під час реструктуризації "Нібулон" дотримується правила pari-passu - однакові умови для всіх гравців. Звісно, ми отримуємо зараз нові кошти, наш кредитний портфель міняється. Поточна частка Ощаду в ньому близько 14%. Загалом ми виділяємо дві площини фінансування: вирішення поточних проблемних питань та інвестиційна діяльність для розвитку. Обидва напрями розглядаємо та вирішуємо з банками паралельно. До речі, у фінансовому світі також було нерозуміння, як діяти за умов війни – таких правил не існує, вони не написані. Поставало питання лідерства. Воно про тих людей, які можуть першими прийняти рішення й ризикнути. Фінансові рішення, які приймають люди самостійно, не озираючись на інших, викликають повагу. Вони створюють додану вартість і в фінансовому, і в аграрному секторі. Завдяки таким рішенням ми продовжуємо інвестувати в Україну під час війни.

- Ви сказали, що перший кредит "Нібулон" отримав у травні 2022 року. А всі ЗМІ недавно написали, що ви знову залучили фінансування в Ощаді.

Вадатурський: Перший воєнний кредит на початку війни отримав мій батько Олексій Опанасович. Ми це запозичення вже погасили, воно було короткостроковим. Другий кредит у $20,3 млн отримали під час реструктуризації у жовтні 2024 року.

- На яких умовах залучається цей кредит? Яка ставка? Який термін погашення? Взагалі під час війни яка застава може бути?

Вадатурський: Щодо застави. У нас була домовленість, що банк допоможе добудувати інфраструктуру на Дунаї. Це наш альтернативний шлях експорту. Завдяки цій інвестиції "Нібулон" певний час був єдиною компанією, яка купувала збіжжя в українських виробників, підтримувала ціни, заводила валюту в країну. Ми говоримо про сотні мільйонів доларів, майже мільярд доларів на рік. Новий побудований в Ізмаїлі термінал ми використали як заставу для отримання і поповнення обігових коштів.

Щодо ринкової ставки. Вона нижча, ніж пропозиції міжнародних установи. Це унаочнення того, як розглядається ризик різними установами. Українці уже звикають до нинішніх реалій, розуміють, як працювати, виживати. Ми оцінюємо ризики по-іншому, ніж міжнародні установи. Я задоволений і вважаю правильним, коли приватний сектор економіки, стратегічні підприємства, маю на увазі "Нібулон", кілька років поспіль разом із державною фінансовою установою створюють додану вартість саме в економіці України. Це дуже правильно, що державні установи й приватний сектор економіки всередині держави працюють разом, не чекаючи допомоги ззовні. Сильна економіка України – це сильна держава. Сильна держава – це перемога. Це зрозумілий рецепт.

- Яким є ліміт кредитування "Нібулона" в Ощаді? Від чого він залежить?

Вадатурський: Ми зараз наблизилися до свого ліміту в поточних умовах. На його рівень впливає багато чинників, зокрема, ситуація в компанії, в банку і можливості Національного банку України, який є регулятором.

Каціон: Наші ліміти враховують також воєнні умови в країні. Надані компанії на початку повномасштабної війни $6 млн були сумлінно погашені. Це стало демонстрацією того, що компанія готова до подальшого фінансування, виконання умов з реструктуризації. Це й дозволило нам ухвалити рішення про додаткове збільшення ліміту кредитування "Нібулона" ще на $23 млн. Зауважу, що до повномасштабної війни частка Ощадбанку в кредитному портфелі "Нібулона" була незначною - близько 4%. Сьогодні це приблизно 14% від загального ліміту фінансування.

- Наскільки реально зараз перекривати одні кредити іншими? Як відслідковується це питання?

Каціон: Ми розуміємо воєнні ризики й реалії, в яких працюємо. Відповідаючи на питання, чому фінансували агрохолдинг навіть у таких умовах, зауважу, що ми як державний банк усвідомили свою інституційну відповідальність раніше, ніж отримали таке доручення від акціонера. Ощадбанк не закрив ліміти кредитування жодній компанії, а навпаки почав додатково фінансувати. Портфель укладених Ощадом кредитних договорів з підприємствами аграрного сектору, харчовими і переробними підприємствами в сегменті великого корпоративного бізнесу за період повномасштабної війни збільшився втричі - з 3,3 млрд грн на 2021-й рік до 9,9 млрд грн на жовтень 2024-го. Більшість іноземних банків розморозила кредитування значно пізніше, десь через півроку-рік після початку повномасштабної війни. Наші колеги підходять до життя з прагматичними мірками, як пишуть в підручниках: відбувається криза – треба закривати всі ліміти, максимально зберегти кошти або капітал акціонера, або гроші вкладників – не потрібно брати додаткові ризики.

Але війна – не просто криза. Війна – набагато гірше й глибше. Кризами є окремі події під час війни. Спочатку це була криза посівної 2022 року, потім паливна криза, логістична. Поставали нові й нові виклики, з якими ми працювали, підтримуючи наших клієнтів. Ми шукали найкращі підходи і варіанти відповідей на виклики як державна інституція, у співпраці з урядом і міжнародними партнерами, а не просто діяли як банк.

Війна триває. Постійні воєнні ризики для бізнесу не можна заперечувати. Ба більше, їх ніяк неможливо сьогодні застрахувати. Жодна доступна аграрному чи будь-якому іншому сектору програма не покриває на 100% воєнні ризики. Страхування закордонними партнерами є точковим, індивідуальним. Можна на пальцях перелічити кейси, коли його було надано.

Страхування в рамках Експортно-кредитного агентства, передбачене законом і розширене як інструмент, так само не є панацеєю, бо передбачає повну виплату тільки в разі, якщо бізнес повністю втратив спроможність генерувати грошовий потік. Якщо частково розбило, наприклад, один із десяти електрогенераторів, бізнесу збитки не компенсуються. Відповідно, це не той інструмент, який є стовідсотковим стимулом вкладати нові гроші і брати на себе нові ризики.

При ухваленні рішення про кредитування банк дивиться в першу чергу на здатність компанії генерувати грошовий потік. Для нас важливо, чи є прибуткова діяльність, чи можна до неї повернутися. Важливо, щоб модель бізнесу була економічно обґрунтованою, щоб через залучення банківського фінансування компанія мала здатність вийти на довоєнні показники чи відновити свою нормальну операційну діяльність.

Вадатурський: Жоден банк не буде щасливим, якщо отримані кошти будуть спрямовані на повернення кредитів. Саме тому "Нібулон" пропонує проекти, які покращують його фінансовий стан, і за рахунок цього зможе повернути отримані кредити. Банк вважає це нормальною практикою.

Згоден із паном Юрієм щодо ризиків, які неможливо сьогодні застрахувати. "Нібулон" має схожу ситуацію з страховою компанією "ПЗУ України", яка з 2017 року не визнає в повному обсязі завдані й підтверджені збитки. Ми шість років поспіль відстоюємо свої права в судах.

Страхування повернення коштів під час війни – це ризик, який неможливо прорахувати наперед із однієї сторони, адже дуже висока ціна такої страховки. По-друге, це не гарантія того, що збитки, якщо вони стануться, будуть компенсовані.

- Якщо ми вже заговорили про страхування, чи очікуєте ви якихось змін найближчим часом?

Каціон: На ринку сьогодні є декілька інструментів - програми міжнародних фінансових компаній, такі як МІГА, DFC, котрі надають страхування воєнних ризиків для іноземних інвестицій в Україну. Приклад: інвестор (Dragon Capital – ІФ-У) будує логістичний склад у Львівській області, який був застрахований на €10 млн. Це перший прецедент такої страховки. Але масового доступного продукту для всіх, на жаль, досі немає.

Є ініціатива, що розробляється Національним банком України, учасниками ринку, яка передбачатиме, напевно, принцип обов'язкового страхування воєнних ризиків зі створенням страхового фонду, щоб за рахунок внесків створити спосіб відшкодування й джерело для відшкодування можливих воєнних ризиків. Обговорення цього інструменту триває. Підприємці, які працюють в зоні високого воєнного ризику, зауважують, що рішення в поточній редакції може призвести до надмірних втрат для продовження звичайної діяльності й не додасть жодних переваг. Ініціатива зараз допрацьовується НБУ в діалозі з бізнесом.

Вадатурський: Ринок страхування сьогодні працює частково. Деякі компанії, що розуміють і можуть контролювати ризики, мають можливість поширити свою частку на ринку, який все одно залишається перспективним. З іншого боку, компанії, які не дуже креативно підходять до ситуації, діють за шаблоном. Але те, що відбувається сьогодні в Україні, під жоден шаблон не підпадає. Тож ці компанії втрачають свою частку на ринку і - опосередковано - бізнес. Для одних підприємців це криза, для інших – можливості.

Згоден з паном Юрієм, що держава має втрутитись і створити більш вигідні умови для захисту й страхування ризиків в Україні. До речі, "Нібулон" отримував кредити від данського уряду, який сам страхував ці ризики, бо підтримує передусім своїх виробників. Політична складова є підтримкою України. Інструмент страхування ризиків нам вкрай необхідно впровадити для страхування українських компаній, українських ризиків. Це важлива складова в роботі і фінансового, і реального секторів економіки.

- Наскільки ризикованим для "Нібулона" є залучення валютних кредитів?

Вадатурський: В нас ніколи не стояло питання щодо ризикованості валютних кредитів, тому що ми експортно-орієнтована компанія. Для нас валютний ризик ніколи не був чимось особливим. Ми завжди його контролювали й він не впливав на діяльність компанії.

- Наскільки зараз потребуєте інвестиційного та проектного кредитування?

Вадатурський: Завдяки Ощадбанку зараз вирішили питання тієї потреби, яка передбачається. Наразі не шукаємо додаткових коштів.

- Ви неодноразово брали участь у зарубіжних конференціях, наприклад, у Лондоні, Берліні. Вам чимось допомагають такі виступи?

Вадатурський: Мені особисто? Для мене це додаткове навантаження. Не дуже охоче їду на зустрічі. Але розумію, що публічні виступи – частина моєї роботи.

Каціон: Категорично не згоден! Ви робите величезну справу, показуючи своїм прикладом, як треба працювати з фінансовими установами. Винятково завдяки відкритій позиції вашої компанії будується партнерська політика співпраці і реагують кредитори. Для інформаційно закритих компаній немає лімітів. Нікому нічого не дають. На вашому прикладі ринок бачить двосторонній рух по дорозі з виконання взаємних зобов’язань. "Нібулон" жодного разу не порушив свої зобов'язання. Компанія сплачувала відсотки, платила абсолютно всі обов’язкові платежі. Це дало нам можливість комунікувати з наглядовою радою, демонструвати іноземним представникам у ній, як повинен працювати нормальний бізнесмен і яку займати позицію по відношенню до кредиторів. Лише в такий спосіб можна розраховувати на позитивну зворотну відповідь.

Чимало іноземних кредиторів спочатку скептично дивилися на Ощадбанк, мовляв, "що ви робите, які нові кредити?". Банки завмирали на півроку-рік, а потім почали рухатися за нами. Все закінчилося тим, що іноземні фінансові установи також готові надавати нові, свіжі гроші українському бізнесу.

Вадатурський: Все правильно кажете. Я за відкритість. Просто зазвичай на таких подіях лунає забагато лозунгів зі сцени, тоді як потрібні реальні дії. На конференціях розповідаю історію "Нібулона" та дякую за допомогу. Наприклад, у Берліні (на URC-2024) я дякував банкам, які допомагали компанії, розповідав про позитивні проєкти співпраці. А в згаданий Лондон мене запросив екс-міністр розвитку громад, територій та інфраструктури Олександр Кубраков, який свого часу підтримав Олексія Опанасовича в розбудові альтернативного маршруту експорту через Дунай. Це було складне й потрібне рішення, яке не тільки допомогло стабілізувати ситуацію в компанії, але й вижити галузі. Чудовий приклад проактивної позиції уряду, вартий наслідування.

Також пам'ятаємо, як з'являлися програми підтримки бізнесу. Спочатку адаптація держпрограми кредитування "5-7-9" під аграрний сектор, яку згодом розширили на абсолютно всі сектори. Потім з'явився запит від уряду до банків, зокрема державних, щоб визначити пріоритетами своєї діяльності підтримку стратегічних компаній, таких як "Нібулон". І банки почали реагувати. Це була синергія уряду й банків, аби надати бізнесам цей інструмент підтримки.

Будь-яка криза водночас є вікном можливостей. Сподіваюся, незважаючи на всі наявні труднощі, уряд, держава, державні органи навчаться разом нормально працювати. Разом ми зможемо мати додану вартість, а Україна стане набагато сильнішою та обов`язково розквітне. Саме в цьому вбачаю секрет успіху держави.

- Яка ваша стратегія визначення фінансування своїх пріоритетів? Які плани на 2025 рік. Що розвиватимете?

Вадатурський: Перш ніж увійти в перемовини про реструктуризацію, ми розробили фінансову модель, яка базувалася на прогнозах і даних, доступних для нас в умовах невизначеності. Цю фінансову модель було покладено в основу домовленостей з банками. Модель також охоплює нашу операційну діяльність. Компанія адаптується до нових реалій в Україні, стає ефективною, покращує процеси тощо. Для цього ми інвестуємо в цифровізацію, в запровадження штучного інтелекту, оптимізацію процесів в агрологістиці, на елеваторах, впроваджуємо нові технології агровиробництва. Подальше покращення фінансового здоров’я компанії вимагає зменшення кредитного портфелю, скорочення заборгованості. Перед "Нібулоном" наразі не стоїть питання пошуку нових коштів. Навпаки. Відповідно, не всі банки зможуть з нами далі працювати. Залишимо лише ті, з якими нам було комфортно, які нас підтримували під час найскладніших змін. Упевнений, не так багато буде компаній, яким можна довіряти кошти, з якими можна інвестувати в економіку України. Це про партнерство, яке перевіряється під час складних умов.

- Які програми підтримки аграріїв має Ощадбанк? Можете назвати ТОП найпопулярніших у вашому портфелі? Поділіться, будь ласка, статистикою щодо них.

Каціон: Якщо говорити в цілому про фінансовий ринок України, то найпопулярнішою є урядова програма "Доступні кредити 5-7-9%", яка спочатку підтримувала аграріїв, а потім поширилася на інші сектори та модифікувалася залежно від тих викликів, які поставали. В 2022 році цією програмою дозволили користуватися торгівельним мережам, а 2023 року для них програму згорнули. Проте вона стабілізувала роботу торгівельних мереж з постачальниками продовольства й забезпечила наявність продуктів на полицях у найскладнішій для України період. Програмою "5-7-9" зараз переважно користується малий і середній бізнес, на цей сегмент припадає близько 90% обсягу виданих коштів.

Одним зі стратегічних напрямків діяльності Ощадбанку є підтримка агровиробництва, переробки, харчової промисловості – тих бізнесів, які створюють не просто додаткову вартість, а є джерелом імпортозаміщення і надають експортну виручку для країни. Це прописано в наших нових стратегічних пріоритетах банку, які нещодавно затвердили на рівні наглядової ради. Обсяг укладених Ощадбанком кредитних угод для аграрної, харчової та переробної промисловості, торгівлі харчовими продуктами в сегменті великого корпоративного бізнесу за період повномасштабної війни склав майже 20 млрд грн. Говорячи про кількість клієнтів, можна назвати 15 бізнес-груп або 30 компаній - це провідні компанії сектору. Понад 80% цих компаній вперше почали кредитуватися в нас після лютого 2022 року. Вони продовжують залишатися з нами.

До речі, у великому бізнесі підхід до кредитування вибудовується абсолютно індивідуально для кожної компанії. Кожен кейс розгадається окремо з використанням всієї палітри інструментів, доступних для фінансування. Це й документарні операції, і портфельні гарантії, які є в рамках програми підтримки від уряду. У нас є програми з міжнародними партнерами, які дають, окрім прямого фінансування, також механізм розподілу ризиків - в середньому на 50% від вартості кредиту, що розширює коло потенційних позичальників, в тому числі зменшує обсяги необхідної застави для клієнта. І це абсолютно робочий інструмент. Сьогодні ним користуються ТОП-5 банків, які фінансують бізнес.

Ощад на ринку є другим за обсягом кредитування в сегменті аграрного бізнесу та виготовлення харчових продуктів. Близько 24 млрд грн - це галузевий кредитний портфель юридичних осіб, який маємо на обслуговуванні. Частка Ощадбанку в цій галузі – понад 15% від всього ринку. Банк наразі дуже активно використовує інструменти документарних операцій – це торгівельне фінансування, яке дозволяє в разі реалізації якогось інвестиційного проєкту й здешевлювати кредит, і зменшувати ризики. Наприклад, на поставку обладнання: поки триває його виготовлення на європейському заводі, ми відкриваємо акредитив. Вартість такого акредитиву може бути втричі нижча від прямого кредиту. На період поставки працює винятково механізм акредитивної форми розрахунку. Коли відбувається поставка товару, ми здійснюємо оплату за рахунок кредитного ліміту. Це й здешевлення, й гарантія того, що вам точно поставлять цей продукт. Якщо не поставлять, то ми просто не розкриємо акредитив.

Повторюся, всі доступні інструменти для кожної компанії є індивідуальними. Адже всі бізнеси різні, немає жодного однакового великого бізнесу. Кожен має свою модель, специфіку, орієнтованість на зовнішні та внутрішні ринки.

- В бізнес-середовищі раз-у-раз лунають скарги на неможливість залучити кошти на відбудову. Що зробив "Нібулон", щоб ви йому повірили?

Каціон: Цей приклад – про партнерство. Якщо ви співпрацюєте з компанією, то, звісно, від партнера можна очікувати підтримки в разі навіть найтяжчої ситуації, як при руйнації виробничого приміщення або частини бізнесу, що генерувала грошовий потік. Відповідно, ті очікування та дії, які демонструє компанія в цьому напрямку, спонукають банк реагувати відповідним чином. Якщо це двосторонній рух на принципах взаємної поваги й відповідальності, то можна розраховувати на рішення, спрямоване на підтримку, а не просто на консервативне зменшення ризику для банку.

Аналізуючи компанію, ми спираємося на її здатність генерувати грошовий потік і повернути в майбутньому кредит. Ми змінили під час повномасштабної війни свою кредитну політику й підходи таким чином, що можемо працювати з компаніями, які зазнали збитків, у яких зруйноване обладнання або приміщення, - вони все одно можуть кредитуватися. Але повинна бути перспектива відновлення діяльності та отримання прибутку. Навіть середньострокова або довгострокова. В такому разі банк, розуміючи всі ризики, використовуючи всі інструменти для захисту активів, приймає рішення про підтримку цих компаній.

Компанії однозначно можуть розраховувати на Ощадбанк, як на великого потужного партнера, який вже довів свою компетенцію й продемонстрував здатність реалізовувати великі складні інвестиційні проєкти. Ми сьогодні будуємо заводи вартістю у $100 млн. І це не стеля. Зараз в Україні йдеться про об'єднання зусиль бізнес-спільноти й бізнес-інституцій, держави. Найбільші банки об'єднуються, готові створювати консорціуми для підтримки аграрного сектора, енергетичної галузі, розбудови децентралізованої генерації, навіть для оборонної галузі, яка раніше була для всіх дуже складною і ризиковою. Ми цей тренд бачимо, відчуваємо і активно підтримуємо.