Малі модульні реактори можуть бути розміщені у Чорнобильській зоні відчуження – голова Держагентства України з управління зоною відчуження
Ексклюзивне бліц-інтерв’ю голови Державного агентства України з управління зоною відчуження Григорія Іщенка інформаційному агентству "Інтерфакс-Україна"
26 квітня виповнилося 39 років із дня аварії на Чорнобильській атомній електростанції - однієї з найбільших техногенних катастроф в історії людства. Сьогодні зона відчуження - унікальний майданчик для наукових досліджень, інновацій та міжнародного співробітництва. Про її нову роль, виклики й перспективи розвитку після деокупації – в інтерв’ю з головою ДАЗВ
Текст і фото: Марія Ступак
До зони відчуження мала приїхати виїзна комісія профільного комітету Верховної Ради щодо ситуації з пожежною безпекою. Приїжджали?
З січня ми провели приблизно дві виїзні наради в зоні відчуження з ДСНС і нашими підприємствами. Також була проведена нарада з головою Державної служби з надзвичайних ситуацій Андрієм Даником. Зараз спільно з Міндовкілля намагаємося донести інформацію про цю ситуацію до ширшого загалу: і до Уряду, і до Верховної Ради. Тому ми направили листи до Комітету з питань екологічної політики та природокористування, очолюваного Олегом Володимировичем Бондаренком, щоб він очолив комісію для залучення фінансування і засобів для проведення протипожежних заходів у зоні відчуження.
На жаль, за ці 39 років з боку агентства та підприємств, які працювали там - це ДСП "Північна пуща" і Чорнобильський-радіаційно-екологічний біосферний заповідник - були певні недоліки, зокрема, організаційні. За підрахунками наших науковців, в зоні відчуження накопичилося близько 14 мільйонів кубометрів поваленого лісу, що становить серйозну загрозу для такого міста, як Київ. Залежно від погодних умов, це може бути небезпечно не лише для українських міст, а й для європейських.
Виїзна комісія запланована на цей або наступний тиждень. Олег Володимирович буде збирати комісію, до якої буде запрошено ДСНС, деякі міністерства та відомства уряду, а також наші підприємства.
Але ми не стоїмо на місці і активно працюємо над цими питаннями. Буквально місяць тому за нашим зверненням ДСНС передала 14 пожежних автомобілів для зони відчуження. Світлана Гринчук, міністр захисту довкілля та природних ресурсів України, разом з головою ДСНС Андрієм Даником передала ці автомобілі нашим підприємствам. Зараз ми своїми силами, в межах можливостей, проводимо протипожежні заходи, розмінування протипожежних смуг і робимо все, щоб забезпечити максимальний рівень пожежної безпеки в зоні відчуження.
Скільки Україна щорічно витрачає на управління зоною відчуження?
У 2024 році видатки за бюджетними програмами ДАЗВ, відповідно до закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", склали за загальним фондом державного бюджету на суму 1 млрд 875 тис. грн. За спеціальним фондом державного бюджету - 632 млн 150 тис., за загальним фондом – 1 млрд 874 млн 430 тис. А за ще одним спеціальним фондом — 430 млн 162 тис. Це стосується 90-ї, 10-ї та 120-ї програм, які пов’язані із зняттям з експлуатації Чорнобильської станції та поводженням з радіоактивними відходами.
До початку вторгнення ваше агентство розробило Стратегію розвитку Чорнобильської зони відчуження на 2021-2030 роки. Які корективи внесла повномасштабна війна і чи не потребує тепер ця Стратегія перегляду?
Так, я думаю, на сьогоднішній день нам необхідно переглянути Стратегію, оскільки, безумовно, окупація внесла свої корективи. Були знищено і вкрадено дуже багато техніки, обладнання. Зараз ми активно працюємо над відновленням і маємо велику підтримку з боку міжнародної спільноти, зокрема, Єврокомісії, Європейського банку реконструкції та розвитку. Також технічну допомогу надають Норвегія, Велика Британія, Сполучені Штати Америки та інші країни. Але діяльність з багатьох напрямків, передбачених Стратегією, неможливо реалізувати в нинішніх умовах. Так, туристична діяльність, наприклад, на цей час призупинена.
Зараз ми на етапі внесення змін до Стратегії поводження з радіоактивними відходами. Була проведена науково-технічна рада, на якій обговорювалося це питання, та розробка конструкції розвитку комплексу "Вектор". Це ключова складова, яка повинна бути реалізована, щоб ми змогли розпочати процес вилучення відходів з атомних станцій України, із сховищ підприємств "Радон". На жаль, як вам відомо, київський "Радон" знаходиться на території міста Києва, і це є великою проблемою, що не вирішується вже багато років. Отже, так, ми будемо вносити певні зміни.
Ви згадали про допомогу міжнародних партнерів. Які проєкти для зони відчуження в фокусі міжнародних партнерів?
Зараз більше уваги міжнародних партнерів приділяється ліквідації наслідків пошкодження Арки НБК Чорнобильської станції російським БпЛА та пуску в експлуатацію комплексу "Вектор". Ми розробляємо проєкти з будівництва залізниці для КВ "Вектор", будівництво технологічного корпусу, призначеного для переробки радіоактивних відходів, та будівництва сховищ для низько- та середньоактивних відходів.
Крім того, підписано акти про впровадження систем автоматичного радіаційного контролю на виїздах із зони відчуження. Це також частина матеріально-технічної допомоги. І ця система вже функціонує.
Це безпека для держави, для громадян, адже жоден забруднений матеріал не зможе виїхати за межі зони відчуження.
Давайте поговоримо про потенціал зони відчуження у контексті "зеленого" переходу України. Які проєкти реалізуються вже зараз і на що варто чекати в майбутньому?
Буквально місяць тому міністр захисту довкілля та природних ресурсів Світлана Гринчук, посол Іспанії, секретар Ради національної безпеки і оборони відкрили в Чорнобилі сонячну електростанцію потужністю 762 кВт. Вона побудована за рахунок вкладень Іспанії.
Цього року ми також плануємо запустити ще одну сонячну станцію потужністю 2 МВт на майданчику, де складалась Арка НБК. Практично всі підготовчі роботи вже завершені. Наразі матеріали перебувають на експертизі і невдовзі розпочнеться будівництво. Сподіваємося, що до осені вона буде введена в експлуатацію.
Крім того, майданчики як у самому місті Чорнобилі, так і поблизу Чорнобильської АЕС мають великий потенціал для розвитку відновлюваної енергетики — як сонячної, так і вітрової. Ці проєкти вже давно розробляються, й отримані відповідні експертні висновки.
Ми також готові виділити земельні ділянки для розміщення малих модульних реакторів для НАЕК "Енергоатом". Найближчим часом очікується підписання угоди або меморандуму про початок робіт. Це частина програми, яка, сподіваюся, буде реалізована в Україні. Маю надію, що саме наша країна стане першою, хто отримає відповідну ліцензію.
Якою є ситуація з незаконними діями у зоні відчуження?
Щодо рубки лісів - сам читав, або чув. Наразі ми намагаємося впорядкувати всі роботи, пов’язані передусім із забезпеченням дотримання закону нашими підприємствами. Тому нами започатковано механізм, щоб при отриманні лісорубних квитків, були створені комісії із залученням Екоінспекції та інших органів, які будуть чітко контролювати цей процес.
Щодо незаконного проникнення на територію зони відчуження — так, це є. Багато людей сприймають зону як туристичний об’єкт, хоча це вкрай небезпечно. Більше місяця територія перебувала під контролем окупантів, які залишили після себе заміновані ділянки. І сьогодні ніхто не може точно сказати, які місця є безпечними, а які — ні. Під час виконання протипожежних заходів ми залучаємо підрозділи ДСНС та Збройних Сил України, які розміновують нам дороги, щоб ми могли розчищати просіки.
Трапляються випадки, коли люди проходять ці всі пости і заходять як сталкери, є й інші люди, але цими людьми опікується поліція і Служба безпеки України.
Ви згадали про розмінування. Я розумію, що важко точно сказати, але можна хоча б припустити, скільки часу знадобиться на розмінування зони відчуження?
Я не готовий назвати конкретні терміни - це можуть зробити лише фахівці. Однак слід враховувати, що зона відчуження має з Республікою Білорусь 150 км кордону, звідти заходили російські війська для окупації і Київської області, і зони відчуження, звідти надходила агресія. Зараз на кордоні не ведуться бойові дії, як це відбувається в інших областях України, але також є певні ризики з боку агресора.
На мою думку, поки що розмінування прикордонних територій - питання не на часі. Натомість ті ділянки, де мають проводитися протипожежні заходи, повинні бути розміновані, а територія - певною мірою контрольованою.
Ви вже трохи розказували про вплив російської окупації на зону. Можете розказати детальніше про це?
Як приклад можу навести ті підприємства, які виконують основну бар’єрну функцію. Підприємство "Екоцентр" було знищене майже на 100%. Було обстріляно й пошкоджено будівлі. Була втрачена вся техніка, збитки оцінюються не в одному мільйоні доларів або євро. Зокрема, на підприємстві працювала центральна аналітична лабораторія першого класу. Зараз ми розпочали її відновлення - частково за кошти донорів, Єврокомісії, інших країн. Приблизно рік тому підприємство повернулося до роботи у довоєнному режимі.
На ЧАЕС також зафіксовані знищення або вивезення техніки. Втрати понесли практично всі підприємства зони відчуження. У великій кількості окупанти забрали пожежну техніку. Можливо, ви чули: трекери відстежували техніку, вивезену з зони, в Білорусь. Загалом збитки підприємств зони становлять близько 3 мільярдів євро. Міжнародні партнери активно допомагають нам з відновленням.
Була інформація, що окупанти копали окопи в зоні відчуження і тим самим підіймали радіоактивний пил. Тобто, вони якимось чином тут нашкодили?
Собі – так. Собі нашкодили. Вони трохи не розуміли, що знаходилися в зоні відчуження, в десятикілометровій зоні промислового використання, де є плями дуже високої радіоактивної активності. Вони ганяли там на своїх танках, автомобілях, піднімали пил і тим пилом якраз і дихали. І всі бачили, як вони копали там окопи. Якщо умови перебування наших військових в зоні контролюються нашими підприємствами і здійснюється радіологічний контроль, то там цього не було зовсім. Тому вони зашкодили тільки собі, це в першу чергу. Я б не сказав, що там був якийсь радіоактивний вплив.
Ви вже казали про ситуацію зі зберіганням радіоактивних відходів і що є плани вдосконалення системи. Але, можливо, Ви більш детально зможете розказати, що планується реалізовувати найближчим часом?
Першочергово сьогодні для нас - комплекс "Вектор". Це на сьогоднішній день ключова структура в системі поводження з радіоактивними відходами. І це - центральне сховище України. Туди має надходити упаковка або радіоактивні відходи, які потім ще можуть бути іммобілізовані, перероблені та підготовлені до захоронення в сховищі. Це основна задача на сьогоднішній день.
Тому ми працюємо в комплексі - і ДСП "Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами", і ЧАЕС. Вже проводяться спільні наради технічного персоналу, знаходяться технічні рішення з передачі низько- і середньоактивних відходів з ВП "Енергоатом".
Ми також опрацьовуємо технічні рішення щодо передачі радіоактивних відходів з підприємств системи "Радон". Попереду велика роботу з перенесення площадки Київського спецкомбінату на комплекс "Вектор" із вилученням відходів і переведенням самого об’єкта, так би мовити, у "зелену галявину". Ми почали роботи над технічним рішенням щодо перевезення і вилучення рідких радіоактивних відходів з аварійних сховищ Київського спецкомбінату. Вони мають пройти іммобілізацію і заключення в безпечну матрицю на ЧАЕС, а потім - передачу до комплексу "Вектор".
Тобто, наші підприємства вже діють як один злагоджений механізм. Ці роботи потребують певного часу, спокою. Їм не потрібен ажіотаж. В таких роботах - і в атомній енергетиці, і у нас, адже це практично ключова галузь ядерної безпеки - потрібен спокій. Просто крок за кроком треба виконувати заплановану роботу.
Чи можете ви розказати, якою є ситуація з флорою і фауною, зокрема після деокупації, і взагалі останнім часом? Як вона змінюється?
В Чорнобильському заповіднику зараз нараховується понад 300 хребетних тварин: як звичайних, так і занесених до Червоної книги України, світу під певними статусами. І понад 1200 судинних рослин. Ви розумієте, що резерват на забрудненій території – це унікально. І ми, мабуть, такі єдині у світі.
Особливу увагу привертають коні Пржевальського, які занесені до Червоної книги, і які вже понад 20 років успішно у нас розмножується, хоча це тварини, які більше пристосовані до рівнинних ландшафтів, ніж до лісових. Наприклад, якщо наприкінці 1990-х було завезено в зону відчуження трохи більше 20 особин, то зараз їх від 120 до 170. Точну кількість порахувати наразі неможливо. Знову ж таки, через частково заміновану територію. І тваринному світу зараз не зовсім безпечно перебувати на деяких ділянках, тому що вони можуть підірватися на мінах. Військові вже передавали нам дані про загибель тварин на мінах, зокрема коней Пржевальського.
Ще одне унікальне явище, яке протягом останніх кількох років привертає увагу, як світових, так і українських медіа - це здичавілі корови, які мешкають в околицях села Луб'янка. Вони колись були свійськими, якщо не помиляюся, в 2012-2013 році. Потім поступово почали дичавіти, тому що не було вже господарів, які б за ним доглядали. Нині це вже третє чи четверте покоління, але генетична пам'ять є, тому вони все одно більше, ніж на декілька кілометрів від села Луб'янка не відходять.
Нещодавно помітили гніздування орлана-білохвоста, який теж, якщо я не помиляюсь, занесений до Червоної книги.
Наукові дослідження – також частина Стратегії з управління зоною відчуження. Якою є ситуація з цим зараз?
Заповідник, насамперед, є науковою організацією. Це не підприємство. Для роботи там залучаються науковці з інших країн світу для вивчення флори і фауни в зоні відчуження. Однак зараз, через безпекові питання, ми не можемо запрошувати людей, або давати їм якусь можливість для дослідження, тому що заміновано може бути де завгодно. Наприклад, нещодавно трапився інцидент із трактором, який працював на ділянці, що раніше пройшла перевірку. Відбувся підрив, але, на щастя, ніхто не загинув. Ми зараз обмежено даємо допуск тільки журналістам, або працівникам дипкорпусу, які підтримують і фінансують деякі міжнародні технічні проєкти.
А зараз там є науковці?
Так, але дуже обмежена кількість. Вони самі зараз не дуже хочуть заїжджати. Та й інші країни також мають свої вимоги до безпеки.
А розповіді про мутації тварин у зоні відчуження це міф, чи це дійсно так?
В інтернеті є багато історичних відео, на яких видно, що в перші роки після аварії на станції дійсно були тварини, які мутували, і це навіть зовнішньо було помітно. Зараз такого жодного разу ми не зустрічали. Я більше 20 років туди їжджу. Вони можуть хворіти, тому що деякі мешкають на забрудненій території. Хворіти, можливо, менше жити, але щоб прямо мутанти генетичні... Я думаю, що це вигадки і такого немає. На YouTube є багато відео - наприклад, "10 мутантів Чорнобильської зони", нібито знятих у зоні, але які не мають до неї жодного стосунку.
