Интервью

Налажен канал переговоров с российским омбудсманом для выяснения судьбы украинцев на территории государства-агрессора и ВОТ — Уполномоченный ВР Украины по правам человека Дмитрий Лубинец

Ответы на вопросы агентства "Интерфакс-Украина" были предоставлены в письменной форме

Текст: Мария Ступак

(подается на языке оригинала)

 

Чи відчули ви спрощення процедури після початку перемовин у Саудівській Аравії?

За 2024 рік державним органам влади за сприяння Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими вдалося провести 11 обмінів, у межах яких додому повернулося 1358 військовополонених і незаконно утримуваних цивільних. На кожному обміні присутні працівники Секретаріату Уповноваженого, які фіксують, у якому стані повертаються наші воїни додому, опитують і збирають свідчення про умови утримання та поводження з військовополоненими. Це здійснюють для встановлення порушень норм МГП (Міжнародного гуманітарного права – ІФ-У) Росією щодо українських полонених і цивільних осіб

Водночас, процес повернення військовополонених відбувається в умовах дискредитації зусиль України та західних партнерів у цьому напрямі. Систематично відкидається можливість обміну у форматі "всіх на всіх", гальмується діалог щодо репатріації найуразливіших категорій військовополонених. За таких обставин керівництво України наразі особливу увагу приділяє питанню репатріації або інтернування в нейтральну країну тяжкохворих і тяжкопоранених військовополонених, жінок, позбавлених свободи, та військовополонених, які тривалий час перебувають у полоні. Процес повернення цивільних є значно складнішим через позицію кремля, який не визнає факт незаконного утримування значної кількості українців у місцях позбавлення волі на підконтрольних рф територіях й відповідно не надає інформації про кількість, місця та умови утримання.

Важливим є запровадження механізмів примусу агресора до виконання норм міжнародного гуманітарного права через політико-дипломатичні, економічні та санкційні важелі. Модель обміну "всіх на всіх" - єдиний справедливий і гуманний формат, що відповідає нормам міжнародного права. На відміну від цивілізованих країн, рф грає за "правилами терористів" - бере у заручники військових і цивільних, шантажує та порушує будь-які домовленості.

Україна повністю готова до реалізації сценарію із обміну "всіх на всіх" і потребує міжнародної допомоги у контексті ефективної реалізації своїх мандатів міжнародними гуманітарними організаціями на території рф.

Якою є комунікація особисто з Москальковою?

Офіс Омбудсмана вживає всіх можливих заходів щодо встановлення долі громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій рф території України та в рф. Нами налагоджено канал перемовин з російською стороною - Уповноваженою з прав людини в рф Тетяною Москальковою та досягнуто домовленостей з питань обміну інформацією про таких осіб.

Слід зазначити, що на сьогодні це єдиний діючий гуманітарний канал перемовин з рф. Ця можливість дозволила започаткувати багато проектів обміну інформацією щодо як цивільних громадян України на тимчасово окупованій території та в рф, так й щодо військовополонених, у т.ч. їх відвідування на наші запити у місцях утримання, обміну листами, передачі посилок, спільних моніторингів стану здоров'я зазначених осіб у обох країнах, повернення цивільних громадян в рамках Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни (возз'єднання сімей).

Також продовжуються контакти із російським Омбудсманом за участі делегацій МКЧХ в Україні та в рф, з метою обговорення питань покращення умов утримання українських військовополонених та їхньої репатріації, а також надання Москвою доступу уповноваженим особам МКЧХ до всіх місць утримання українських громадян.

З метою реалізації права військовополонених на зв'язок із зовнішнім світом відповідно до норм, що містяться у Розділі Ѵ ЖК ІІІ, упродовж 2024 року в рамках гуманітарних проєктів між омбудсманами України та рф здійснено взаємний обмін 1000 листів від військовополонених та 1500 листів від родичів до полонених. Наприкінці року омбудсманами був здійснений обмін посилками з теплими речами для військовополонених обох сторін.

Також діяльність нашої інституції спрямовується на реалізацію норм ЖК-ІІІ, пов'язаних з безпосередньою репатріацією полонених та госпіталізацією в нейтральній країні, зокрема в частині сприяння у поверненні на Батьківщину тяжко поранених, тяжко хворих військовополонених, полонених військовослужбовців, які тривалий час перебувають у полоні.

Однак слід зазначити, що невизнання Росією фактів незаконного ув'язнення цивільних осіб, відсутність ефективного зворотного зв'язку, зрив перемовин про повернення, провокативні дії, системні порушення прав, потребують пошуку нових важелів впливу на державу-агресора з метою припинення здійснення злочинів проти українського народу.

Як можна отримати інформацію про родичів, які перебувають на території РФ або ТОТ України?

Відповідно до вимог Закону України «Про захист персональних даних», для направлення відповідного листа, необхідно додати до звернення документи, які підтверджують спорідненість, а також надати згоду на обробку персональних даних. Терміни відповіді на такий лист залежать лише від російської сторони. Варто зазначити, що російська сторона не завжди надає вичерпну інформацію про ув'язнених або вжиті заходи реагування.

Чи контактуєте з білорусами, які також залучені до вивезення наших людей?

Контактуємо виключно з функціонуючим Посольством України в Республіці Білорусь (за необхідності). Наприклад, щодо сприяння в оформленні відповідних документів, з якими громадяни можуть перетнути ділянку кордону та в'їхати на територію Україну, відповідно до діючого законодавства.

Серед іншого, комунікація на території РБ в частині належної організації повернення цивільних осіб, які переміщуються з ТОТ та території рф ведеться через Делегацію МКЧХ в Україні (наприклад, в частині надання тимчасового місця проживання до моменту отримання ними необхідних документів для повернення на підконтрольну територію України).

Як відомо, деяких полонених обмінюють досить швидко, деякі ж проводять у полоні роки. На це, зокрема, впливає кримінальне переслідування з боку рф за вигадані злочини та їхнє небажання повертати таких людей. Як Україна домагається повернення таких людей?

За твердженнями багатьох фахівців, задіяних у процеси обміну, росіяни вдаються до різних маніпуляцій, щоб виміняти певні категорії своїх військових, але віддати якомога менше українських бійців. Зокрема, вони вдаються до штучного розширення обмінного фонду за рахунок цивільних, яких мали би відповідно до ЖК відпустити без обміну. Росія дуже часто "не довозить" людей, яких попередньо домовилась обміняти, або привозить інших полонених натомість. Росіяни також порушували домовленості в інших питаннях, зокрема, щодо повернення жінок-військовослужбовиць.

Україна ставиться до всіх полонених захисників однаково і працює над поверненням з полону всіх.

На сьогодні виключним державним органом, який здійснює повноваження щодо забезпечення передачі військовополонених ворогів державі-агресору та звільнення оборонців України, які перебувають у полоні держави-агресора, є Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими, що утворений відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2022 року No 257 "Про утворення Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими”.

Також питання повернення наших співгромадян здійснюється за міжнародної підтримки, зокрема, дипломатичні можливості Об'єднаних Арабських Еміратів і Туреччини. Цим процесам сприяє поширення на міжнародних майданчиках інформації про порушення міжнародного гуманітарного права з боку рф.

Тільки за 2024 рік до Уповноваженого надійшло понад 2,5 тисячі звернень від членів родин військовополонених із клопотаннями про сприяння у встановленні місця перебування та повернення військовослужбовців та роз'яснення механізмів реалізації прав членів їхніх родин.

Влада рф використовує судову систему для спроб легалізувати власні воєнні злочини, представляючи українських захисників як "терористів" чи "найманців". Виконавці судової системи рф приймають рішення, що суперечать основам права та юридичній логіці, перетворюючи судовий процес на інструмент пропаганди, шантажу та залякування.

Як приклад - сфабриковані кримінальні справи над захисниками Маріуполя, діючими військовослужбовцями Збройних сил та Національної гвардії України, яких звинувачують в "організації діяльності та участі в терористичній організації, або у "поваленні конституційного ладу", відмовляючи їм у захисті та поводженні, які належать полоненим комбатантам.

Всупереч нормам статей 13 та 99 ЖК IІІ, статті 75 Першого Додаткового протоколу до Женевських конвенцій, виконавці слідчих органів рф систематично застосовують катування та психологічний тиск до українських військових, для примушування до свідчення проти себе та визнання себе винним у діях, в яких їх обвинувачують; засоби захисту мають формальний характер, а на упередженість судів вказують, зокрема, ігнорування доказів, що надаються обвинуваченими, та максимальні санкції при призначенні їм покарання.

Державні органи України та Секретаріат Уповноваженого працюють над механізмами повернення та захисту прав військовополонених, засуджених рф та реалізують такі механізми. З 2022 року спільними зусиллями вдалося звільнити з полону понад 100 осіб, які були засуджені та перебували під слідством у рф.

А якою є ситуація з поверненням депортованих українських дітей?

Ситуація з поверненням дітей залишається надзвичайно складною. Росія навмисно затягує процес, створюючи політичні та бюрократичні бар'єри, і повністю ігнорує міжнародне право. Відсутність гуманітарних коридорів робить неможливим організоване повернення дітей на підконтрольну територію України. Саме тому Україна активно працює над дипломатичними та переговорними механізмами, щоб забезпечити ефективне повернення кожної дитини.

За ініціативою Президента України у 2023 році створений український План дій Bring Kids Back UA, який об'єднує зусилля всіх органів влади України, інших держав, міжнародних та неурядових організацій з метою повернення українських дітей, які були примусово переміщені або депортовані.

Кожний випадок повернення дитини на територію України розглядається індивідуально. Наразі немає єдиного алгоритму, який би міг охопити собою всі можливі варіанти, в яких може опинитися родина, проте кожне звернення про повернення дитини розглядається через принцип забезпечення її найкращих інтересів. На сьогодні за сприяння Уповноваженого з ТОТ України та рф повернуто 147 дітей.

У заходах із возз'єднання дітей з родинами як країна-посередник активно долучається Держава Катар, з якою в межах гуманітарної та посередницької діяльності були напрацьовані практичні реалізації у цьому складному процесі. Так, станом на сьогодні за її посередництва повернуто 67 дітей.

Як просувається повернення цивільних з полону? Чи можете назвати кількість людей?

Питання звільнення цивільних наразі найскладніше та найпроблематичніше, оскільки згідно з міжнародним гуманітарним правом вони не є комбатантами, а є затримані/ув'язнені (тому для цивільних не передбачена процедура обміну). З погляду рф, такі особи лише відбувають покарання, та не бажають вести перемовини щодо їх повернення. Вони розуміють, що кожен звільнений цивільний - це свідок того, як росія порушує міжнародні норми.

Кремль не визнає факт незаконного утримування значної кількості українців у місцях позбавлення волі на підконтрольних рф територіях й відповідно не надає інформації про кількість, місця та умови утримання. Звільнення цивільних відбувається вкрай повільно та хаотично, рф блокує питання їх повернення та використовує як елемент політичного тиску.

У рамках реалізації пункту 4 Формули Миру започатковано діяльність Міжнародної платформи за звільнення незаконно утримуваних рф цивільних осіб, до діяльності якої долучилися понад 50 країн світу та міжнародних організацій. Відбулося рекордне засідання Робочої групи 4 пункту - понад 60 учасників з усього світу об'єднаних задля повернення українців. Серед них зокрема: ОБСЄ (Організація з безпеки і співробітництва в Європі – ІФ-У), МКЧХ, Рада Європи, Представництво ЄС в Україні та Моніторингова місія ООН з прав людини в Україні.

На систематичній основі щодо питання повернення цивільних осіб проводяться зустрічі Уповноваженого з представниками міжнародних, гуманітарних організацій, а також представниками інших держав, зокрема Омбудсманом Туреччини, представниками Катару.

За ініціативою Уповноваженого у складі Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими була створена Робоча група з питань захисту прав і свобод цивільних осіб, яка опікується цивільними особами, позбавленими особистої свободи внаслідок збройної агресії рф, зниклими безвісти у зв'язку зі збройним конфліктом, воєнними діями, тимчасовою окупацією території України.

Робоча група призначена для планування, організації та реалізації комплексу заходів із звільнення та повернення цивільних, позбавлених особистої свободи внаслідок збройної агресії рф та сприяння діяльності, що пов'язана з поверненням депортованих державою-агресором цивільних осіб та пошуком осіб, зниклих безвісти.

Водночас слід зазначити, російська федерація не придає значення міжнародним нормам та правам людини. Вони не лише ігнорують усі існуючі зобов'язання, а й активно порушують міжнародні угоди та резолюції. І хоча міжнародне співтовариство намагається здійснювати тиск через дипломатичні канали, судові інстанції та гуманітарні ініціативи, росія постійно демонструє байдужість до цих зусиль. Позиція Кремля полягає в тому, щоб відверто ігнорувати міжнародні стандарти та продовжувати свої дії, не зважаючи на осуд та санкції. Таким чином, навіть зусилля третіх країн чи міжнародних організацій часто стикаються з непоступливістю росії, що ускладнює ефективну боротьбу за звільнення цивільних заручників.

Як зараз оцінюєте роботу з Міжнародним Комітетом Червоного Хреста (МКЧХ)?

Комітет має потужний мандат, зумовлений Женевськими конвенціями 1949 року, додатковими протоколами, а також статутом організації. Це дозволяє вирішувати широкий спектр гуманітарних питань, зокрема, забезпечувати допомогу та захист людям, які постраждали внаслідок збройних конфліктів.

Водночас у контексті міжнародного збройного конфлікту МКЧХ наділений правом здійснювати діяльність для захисту військовополонених і для полегшення їхнього становища. Проте на території рф організація недостатньо наполегливо реалізує свій мандат, посилаючись на відсутність згоди російської сторони на відвідування та свій нейтральний статус.

Замовчування з боку МКЧХ фактів порушення норм МГП з боку рф надає агресору підстави для маніпуляцій та створює умови для вчинення нових злочинів.

Так, відповідно до Доповіді Генерального Секретаря ООН "Діти та збройні конфлікти", підтверджено 44 випадки відмови в гуманітарному доступі з боку російських збройних сил та пов'язаних з ними збройними групами (п.328, 03.06.2024).

Відсутність доступу міжнародних організацій (включно з ОБСЄ, ООН та МКЧХ) як до військовополонених, так і до незаконно затриманих цивільних створює ризики приховування злочинів рф та передумови для їх продовження.

На цьому тлі питання ефективності реалізації мандатів міжнародними гуманітарними організаціями, передусім МКЧХ, залишається відкритим.

Чи має російська сторона якусь офіційну позицію щодо численних відео зі знущаннями та стратами українських військових? Чи комунікуєте з ними на цю тему?

Дії російських військових, які розстрілюють беззбройних українських військових, є грубим порушенням Женевської конвенції про поводження військовополоненими та норм МГП. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини інформує за такими фактами МКЧХ та ООН. Ці організації мають фіксувати ці злочини. Акцентуємо, що такі розстріли — це не поодинокий випадок, а системна політика рф, яка заохочується на найвищому рівні. Тому необхідно не просто задокументувати такі випадки, а ретельно їх розслідувати та притягнути злочинців до відповідальності.

Яким взагалі бачите процес притягнення агресора до відповідальності після війни?

Масові жертви серед цивільних людей внаслідок російського збройного нападу на Україну стали причиною активного обговорення питання необхідності розслідування воєнних злочинів й започаткування судових процесів над російськими представниками військово-політичного керівництва, військовими та пропагандистами, яких обґрунтовано підозрюють у причетності до них.

Україна плідно співпрацює з Міжнародним кримінальним судом, що є дуже важливим і необхідним кроком для України, оскільки дозволить відповідати національному кримінальному законодавству на виклики збройного конфлікту. Верховна Рада України прийняла на засіданні 21 серпня 2024 року Закон України про ратифікацію Римського статуту Міжнародного кримінального суду та поправки до нього, внесений Президентом України Володимиром Зеленським. Документ підтримали 281 народний депутат України.

Важливим кроком на шляху покарання держави-агресора, захисту засад стабільності світової й європейської безпекової системи є консолідація всіх цивілізованих країн світу у питанні кримінального переслідування рф за злочин агресії, а саме створення міжнародного спеціального трибуналу і притягнення військово-політичного керівництва рф до відповідальності.

За результатами зустрічі у лютому поточного року Коаліції держав зі створення Спеціального трибуналу щодо злочину агресії в Брюсселі вдалось досягнути значного прогресу у притягненні винних за злочин агресії проти України.

Провідні юридичні експерти Єврокомісії, Європейської служби зовнішніх дій, Ради Європи, України та 37 держав заклали правові основи для створення Спеціального трибуналу з розгляду злочинів агресії проти України. Учасники також виклали ключові елементи "проєкту Статуту Шумана", основного правового тексту, який регулюватиме функціонування Спеціального трибуналу.

Парламентська асамблея Ради Європи (ПАРЄ) прийняла резолюцію щодо триваючої агресивної війни Росії проти України, наголошуючи на нагальній необхідності забезпечити відповідальність і покарання за вчинені серйозні порушення міжнародного права, включаючи саму агресію та спробу вчинити геноцид проти українського народу. ПАРЄ привітало завершення підготовки необхідних юридичних документів для створення Спеціального трибуналу з розгляду злочинів агресії в рамках Ради Європи та закликала всі держави та партнерів, які беруть участь у Основній групі, досягти остаточної політичної згоди щодо текстів до розгляду Комітетом міністрів.

Щодо компенсації за шкоду, спричинену агресією, Асамблея привітала початок офіційних переговорів щодо комісії з міжнародних претензій і закликала всі держави-члени підтримати варіант відкритої конвенції Ради Європи для її створення.

Також слід підкреслити, що самостійне вирішення всього комплексу проблем, пов'язаних із воєнними злочинами є вкрай складною для України задачею. Відтак для української влади є дуже важливою міжнародна підтримка в розслідуванні та переслідуванні будь-яких міжнародних злочинів, вчинених у ході російського вторгнення в Україну, а також застосування різних систем юрисдикції, і особливо в країнах, де зараз перебувають жертви та біженці з України.

Йдеться про застосування принципу універсальної юрисдикції, що дозволить консолідувати міжнародні зусилля щодо сприяння покаранню злочинців, масштаб злочинів яких становить загрозу для всіх держав світу, незалежно від їх громадянства та місця скоєння злочину.

Чи бачите ви загрозу ефективному документуванню воєнних злочинів РФ через припинення фінансування відповідних розслідувань з боку США?

Всі жахи, що вчинялися силами агресора є актами геноциду українського народу. Наміри та їх реалізація щодо знищення національних, етнічних, расових чи релігійних груп - таким є міжнародне визначення геноциду. Забезпечити невідворотність покарання за них - завдання принципово важливе й складне.

Відсутність на четвертому році повномасштабного вторгнення дієвої міжнародно-правової реакції на злочини держави-агресора призвела до того, що світ фактично погоджується із нормами так званих "Московських конвенцій", які застосовуються до українців: позасудові страти, насильницькі зникнення, тортури та насильство, жахливі умови утримання позбавлених свободи, незаконне кримінальне переслідування, суди над військовополоненими, депортація та незаконне переміщення, призов військовополонених та цивільних на ТОТ, відмова у медичній допомозі та інші порушення норм МГП щодо захищених категорій осіб (Ініціатива, створена за участі Асоціації родин захисників Азовсталі, Banda Agency, Медійної ініціативи за права людини тa КШППВ за свідченнями звільнених військовополонених)

Масштабність та системність скоєння агресором воєнних злочинів підтверджуються інформацією Офісу Генерального прокурора: станом на грудень 2024 року правоохоронними органами України зареєстровано понад 146 тис. кримінальних правопорушень за ознаками злочину, передбаченого статтею 438 КК України ("Воєнні злочини").

За інформацією, наданою Офісом Генерального прокурора, з 24 лютого 2022 року по 15 грудня 2024 року правоохоронними органами зареєстровано понад 1720 кримінальних правопорушень за фактами катування або жорстокого поводження.

Українські та міжнародні фахівці розслідують воєнні злочини росіян в Україні з перших днів повномасштабного вторгнення, що стало поштовхом до низки міжнародно-правових процесів, серед яких ордери МКС на арешт російських високопосадовців, зокрема президента рф.

Мир може бути досягнутий лише на основі верховенства права та на умовах справедливості. Головною складовою справедливості, в свою чергу, є притягнення винних у найтяжчих міжнародних злочинах, скоєних в умовах війни, до відповідальності. При цьому процес притягнення до відповідальності має бути незалежним, неупередженим та безстороннім.

У зазначеній вище резолюції ПАРЄ підтвердила підтримку різних існуючих механізмів відповідальності, включаючи Міжнародний кримінальний суд й українські органи прокуратури. Асамблея підкреслила, що будь-які поточні або майбутні мирні переговори не повинні ставити під загрозу відповідальність і що мир має бути справедливим і базуватися на принципах міжнародного права.

У зв'язку із викладеним слід зазначити, що ефективність документування воєнних злочинів рф й, особливо, перспектива реалізації механізмів відповідальності (МКС, Спецтрибунал) безпосередньо залежить від рівня й характеру міжнародно- правової підтримки з боку західних партнерів.

Як часто ви отримуєте скарги про прояви насилля і булінгу у навчальних закладах? Які, на вашу думку, заходи можна вжити для їхнього попередження?

Звернення, в яких порушуються права дітей на гідне ставлення в закладі освіти, до Секретаріату Уповноваженого наразі надходять щодня.

Так, на кінець 2024 року до Уповноваженого надійшло 123 звернення, що майже втричі більше, ніж протягом 2023 року. З огляду на збільшення кількості звернень щодо цькування, жорстокого поводження та вчинення різних форм насильства у закладі освіти, Уповноваженим було скеровано ініціативні листи до регіонів України, МОН та Національної поліції України з метою здійснення аналізу щодо кількісних показників дітей, стосовно яких вчинявся булінг; випадки, про які було повідомлено поліцію, та випадки, за якими кривдника було притягнуто до відповідальності.

Для попередження таких випадків необхідно для учасників освітнього процесу проводити більше просвітницьких заходів, наголошувати на відповідальності за вчинення булінгу, а також визначити установу, яка буде контролювати дотримання суб'єктами реагування на випадки булінгу вимог Порядку реагування на випадки булінгу (цькування).

Скільки наразі зафіксовано випадків примусового вилучення дітей в українських біженців за кордоном? Яку підтримку ви надаєте сім’ям, які опинилися у такій ситуації? Чи були вже випадки, коли сім’я виконала всі необхідні умови, і діти були повернені?

Для захисту прав та інтересів дітей, відібраних за кордоном, Уповноважений за кожним зверненням щодо відібрання дитини за кордоном: направляє листи до дипломатичних представництв і консульських установ України за кордоном для сприяння поверненню дитини її законним представникам, опікунам та/або особам, які їх замінюють;

• скеровує запити до Національної соціальної сервісної служби України (Нацсоцслужби) для поліпшення комунікації батьків і консульських установ;

• надає роз'яснення громадянам України про права та порядок повернення дитини у країнах ЄС;

• налагоджує комунікації з міжнародними та громадськими організаціями за кордоном щодо створення та реалізації алгоритму з отримання громадянами України безоплатної правової допомоги.

Серед основних завдань Нацсоцслужби, зокрема, є реалізація державної політики у сфері здійснення державного контролю за дотриманням прав дітей та забезпечення координації реалізації положень Конвенції ООН про права дитини, інших міжнародних документів, ратифікованих Україною. Окрім того, відповідно до Конвенції про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей у разі зміни звичайного місця проживання дитини на іншу Договірну Державу (далі - Конвенція), центральним органом для виконання обов'язків, що покладаються на нього згідно з положеннями цієї Конвенції відповідно до Закону України «Про приєднання України до Конвенції про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей» (зі змінами), є Національна соціальна сервісна служба України.

Якою є наразі ситуація з вихованцями Центру соціально-психологічної реабілітації дітей, які були вивезені в Німеччину на початку повномасштабного вторгнення? Раніше повідомлялося, що діти перебувають лише під наглядом німецької сторони, і ваших представників до них не допускають.

Із відповідей Національної соціальної сервісної служби, Служби у справах дітей Київської міської державної адміністрації, у м. Вупперталь, Федеративної Республіки Німеччина продовжують перебувати 29 дітей-вихованців Центру соціально-психологічної реабілітації дітей No 1 служби у справах дітей та сім'ї виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Центру).

Водночас згідно з інформацією служби у справах дітей відомо місце розташування усіх дітей-вихованців Центру. Діти розміщені у різних локаціях. Посадові особи консульських установ безпосереднього доступу до дітей не мають. Доступ посадовим особам консульських служб надається щодо кожної дитини окремо у випадку підтвердження працівниками консульських установ такої необхідності.

Також Національна соціальна сервісна служба України повідомила, що через різницю у розумінні міжнародного законодавства щодо законного представництва дітей-вихованців Центру процес паспортизації дітей ускладнений.  Окрім зазначеного, через відсутність доступу української сторони до дітей- вихованців Центру, забезпечення права дітей на зростання в сімейному оточенні унеможливлене, адже встановлення контакту дітей з потенційними кандидатами в усиновлювачі не відбувається.

Як відбувається комунікація з національними омбудсманами, коли мова йде про порушення прав громадян України за кордоном?

Україна, як держава, не може залишатись пасивною у питанні захисту прав своїх громадян за кордоном. Забезпечення належної комунікації та моніторингу стану прав українських громадян незалежно від країни їх перебування є невід'ємним обов'язком держави. Проте масштаби проблеми ускладняються різноманіттям приймаючих країн, розбіжностями в їхньому законодавстві порівняно з українським, а також недостатньою інформацією щодо конкретних проблем, з якими стикаються українці за кордоном. У зв'язку з цим постає нагальна потреба в комплексному вивченні їхнього становища та формулюванні стратегічних рішень.

Ключовим питанням державної політики у цьому контексті сьогодні залишається запровадження комплексної стратегії захисту прав громадян України, які у зв'язку зі збройною агресією рф проти України виїхали за кордон, а також створення необхідних умов для їх повернення на територію України.

2024 рік став роком суттєвого розширення впливу Уповноваженого на роботу міжнародних глобальних і регіональних мереж та об'єднань національних інституцій з прав людини та омбудсманів. У січні 2024 року Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини вперше в історії інституції обрано до керівного органу міжнародного об'єднання омбудсманів Ради директорів Європейського регіону Міжнародного інституту омбудсмана, найбільшого світового об'єднання більш як 200 омбудсманів з усього світу. А вже у жовтні 2024 року колеги обрали Уповноваженого членом правління Європейської мережі національних інституцій з прав людини (ENNHRI) та альтернативним членом Бюро Глобального альянсу національних інституцій з прав людини (GANHRI). Уповноважений взяв участь в ініціюванні приєднання України до Агенції ЄС з основоположних прав (European Union Agency for Fundamental Rights) у якості спостерігач, що сприятиме поглибленню нашої інтеграції до європейського правозахисного простору.

Важливим напрямом роботи Уповноваженого на міжнародній арені стало систематичне інформування колег про діяльність Уповноваженого з прав людини в рф, робота якої суперечить меті та цінностям національних інституцій з прав людини (НІПЛ). Зокрема, у жовтні 2024 року після виступу Уповноваженого та низки колег на Генеральній асамблеї Асоціації омбудсманів Середземномор'я (AOM) спільним рішенням члени АОМ виключили Уповноваженого з прав людини в рф зі своєї організації через невідповідність її роботи Статуту АОМ, що позбавило рф майданчика для просування російських наративів та пропаганди в Середземноморському регіоні.

Завдяки активній адвокаційній роботі Уповноваженого з міжнародними партнерами, яка тривала з 2022 року, Уповноважений з прав людини в рф вже з листопада 2024 року позбавлений будь-якого статусу і більше не є національною інституцією з прав людини, як було вирішено Підкомітетом з акредитації Глобального альянсу національних інституцій з прав людини (SCA GANHRI) на його осінній сесії. У переліку 118 акредитованих національних інституцій з прав людини з усього світу GANHRI більше немає інституції держави-агресора, яка остаточно втратила будь-який статус і визнання серед національних інституцій з прав людини.

Упродовж року розширилася мережа представництв Уповноваженого за кордоном. На кінець 2024 року вже у семи країнах Європи українці можуть звернутися до представників Уповноваженого для отримання консультацій і допомоги із захистом їхніх прав і свобод на території держав перебування. Представники Уповноваженого за кордоном уже працюють у Сполученому Королівстві Великої Британії і Північної Ірландії, Королівстві Іспанія, Королівстві Бельгія, Великому Герцогстві Люксембург, Республіці Польща, Словацькій Республіці та Республіці Молдова.

Для виконання цієї функції представник Уповноваженого за кордоном співпрацює з: національною інституцією з прав людини/інституцією омбудсмана відповідної держави; закордонними дипломатичними установами України у відповідній державі перебування; міжнародними неурядовими та донорськими організаціями з питань міжнародного співробітництва в галузі прав і свобод людини.

Яку допомогу ви надаєте громадянам, які скаржаться на працівників ТЦК та СП?

В умовах воєнного стану однією з першочергових задач Офісу Омбудсмана є забезпечення визначених Конституцією та законами України повноважень, спрямованих на запобігання та поновлення порушень прав громадян при проведенні призову на військову службу під час мобілізації.

Інформація про такі порушення регулярно надходить у зверненнях громадян, а також в ініціативному порядку отримується та обробляється працівниками Офісу Омбудсмана.

Враховуючи, що окремі випадки дій, вчинених стосовно військовозобов'язаних громадян містять ознаки дисциплінарного або кримінального правопорушення, за ініціативним повідомленням Омбудсманом органів Військової служби правопорядку та правоохоронних органів, упродовж 2024 року вживались заходи дисциплінарного впливу, фіксування відомостей про кримінальні правопорушення та забезпечення проведення досудових розслідувань.

Працівниками Офісу Омбудсмана також проводяться виїзні моніторингові перевірки територіальних центрів та установ військово-лікарської експертизи, за результати яких надаються рекомендації щодо усунення порушень та покращення службової діяльності.

 

Реклама
Реклама

ЕЩЕ ПО ТЕМЕ

ПОСЛЕДНЕЕ