Коли бізнес хоче, щоб його почули, його чують. Але як зробити так, щоб питання були вирішені? – директорка EBA
Інтерв'ю з виконавчою директоркою Європейської Бізнес Асоціації (EBA) Анною Дерев’янко
Автор: Дмитро Кошовий
-- Якою є динаміка членства в Європейській Бізнес Асоціації (EBA) під час російської повномасштабної агресії? Згідно вашого звіту, торік їх кількість зросла на 33 – до 932 порівняно із 993 наприкінці довоєнного 2021 року. Новими за минулий рік вказано 130 членів.
Ми прожили ці три роки плюс достатньо добре, незважаючи на всі ці негаразди та питання, пов'язані з небезпекою, з необхідністю перебудовувати свої бізнес-моделі. Якщо дивитися на фінансові показники, то ми гарно тримаємось: за цей час ми завели в асоціацію 390 компаній. Тільки у першій половині цього року прийшло вже 70 компаній в порівнянні, наприклад, з 39-ю за цей період у 2021-му році.
По якості компаній все також на досить високому рівні: ми приймаємо компанії, які підтримують наш кодекс етики та нашу місію, розділяють наші цінності. Рішення при прийом затверджує правління асоціації. Є випадки, коли компанії не приймаються, але їх меншість.
-- Приймаєте за рекомендаціями?
Раніше було так, але ми від цієї практики відійшли, бо кількість компаній велика, й отримати рекомендацію вже не проблема. Тому робимо внутрішній комплаєнс: наскільки компанія відповідає нашим цінностям, чи в неї або її власників є зв'язки з РФ, використовуємо всі системи YouControl та інші, щоб розуміти, з ким ми маємо справу. І вже за цими внутрішніми звітами правління приймає рішення.
-- Є якісь табу на вступ за галузями? Наприклад, гемблінгова компанія може стати членом EBА?
Ні. Це питання етики.
-- Судячи зі статистики EBА, в асоціації потрохи зростає кількість членів-представників мікробізнесу (15,6%). Прокоментуйте, буд ласка, такі зміни. Яка мета такого розширення, бо асоціація історично сприймалася як представник переважно великого та середнього бізнесу.
Враження, що стає більше мікро- або середнього бізнесу я пояснюю тим, що під час війни в Україну заходить менше великих іноземних компаній. Тож ми працюємо на ринку, який вже плюс-мінус сформований. Мікробізнес, мені здається, стає більш ідейним: розуміє, що треба долучатися до процесу державотворення, тож намагається інвестувати час в те, щоб впливати на державні процеси.
Тим не менше, загалом на сьогоднішній момент 60% наших членів складають великий і середній бізнес.
В нас є окремий проєкт Unlimit Ukraine – платформа для мікробізнесу, по суті, платформа для ФОПів. Він зростає дуже активно: на сьогодні в ньому понад вже 9 тис. ФОПів. Вони не є членами асоціації, тобто не впливають на наші стратегічні цілі та адвокацію. Ми їх тримаємо на радарі і запрошуємо дивитися, як будувати стосунки з бізнесом. Намагаємося допомогти зростати, ставати кращими, об'єднуватися, пропонуємо різні освітні програми – створюємо певний рух в середовищі ФОПів.
-- ФОПи можуть бути членами EBA?
По статуту ми не можемо приймати їх як членів, і не ставимо навіть собі таку задачу. Але ми хочемо бути на зв'язку з мікробізнесом і розуміти, що вони думають і що вони собі планують, робимо дослідження в цьому середовищі.
Якщо в нас членів близько тисячі, а ФОПів – дев'ять з плюсом тисяч, то це достатньо серйозна вже сила, на яку треба звертати увагу.
Підсумовуючи, навіть коли інколи нам здається, що так все погано, тривожно і некомфортно, то приклад нашої асоціації показує, що коли ми згуртовані та сфокусовані на результат, то можемо його досягти.
-- Серед відомих українських бізнес-асоціацій є ще Американська Торговельна Палата (AmCham), яка, як вважається, користується підтримкою посольства США. EBA сприймається асоціацією європейського бізнесу із підтримкою представництва ЄС, хоча в Україні діють й об’єднання компаній, пов’язаних з окремими європейськими країнами – Німецько-Українська промислово-торговельна палата, Британсько-українська торговельна палата, тощо. Що вас відрізняє?
Звісно, ми знаємо один одного, спілкуємося, коли необхідно, координуємо зусилля. Тим не менше в кожній національній організації є свої пріоритети і є свої особливості, не всі вони займаються адвокацією, бо така системна та постійна робота вимагає багато зусиль і багато ресурсів. Далеко не в кожної NGO є ресурси системно займатися аналізом законодавства, моніторингом, продукуванням позицій, щоб вони були виважені. З того, що ми бачимо, національні асоціації роблять більше фокус на нетворкінг, на побудову зв’язків між країнами та їх бізнесом.
Нам вдалося за роки вибудувати систему, яка працює, тому що на початку, коли організовувалася Європейська Бізнес Асоціація у 1999 році як проєкт TACIS, задача була поставлена бізнесом створювати в Україні умови наближені до умов Європейського Союзу, впроваджувати європейські правила, норми і стандарти ведення бізнесу. Місія така і залишається. Зараз вона набула серйозної актуальності з нашим рухом до Європейського Союзу.
-- Як змінилися пріоритети діяльності EBA під час повномасштабної війни?
Ми, звісно, зробили наголос на безпеку людей: як для нас, як для роботодавця, так і для наших членів.
Що стосується діяльності адвокаційної, то з посиленим рухом до Європейського Союзу цей напрямок став ключовим для нас. Тут треба подякувати Офісу віце-прем’єрки з питань європейської інтеграції - міністерки юстиції Ольги Стефанішиної за те, що вони організували координаційну співпрацю, залучили представників різних асоціацій, бізнесів для формування перемовних позицій. Ми активно залучені в ці процеси. І будь-що, що виходить з асоціації, ми стараємося фільтрувати крізь призму того, чи відповідає це нашому інтеграційному руху, чи ні. Це стосується й таких питань та реформ, як оподаткування, митниця і так далі.
Ще в нас з’явився наголос на глобальний розвиток. З війною ми зрозуміли, що, з одного боку, треба тримати фокус на Україні, але з іншого – бізнес шукає можливість, як балансувати потенційні ризики, як розвиватися назовні, в тому числі і на європейських ринках. Хочеш - не хочеш, нам треба навчитися працювати на європейських ринках, треба розуміти, з ким працювати.
Відповідно ми в 2022 році зареєстрували у Швейцарії нашу бізнес-одиницю Global Business for Ukraine, завдання якої об’єднувати міжнародний бізнес навколо України. Ми в Global Business for Ukraine організовуємо на європейських ринках, особливо там, де ми присутні, різні івенти, стараємося створити мережу іноземного бізнесу, якому потенційно може бути цікава Україна. Вони можуть або робити бізнес в Україні, як інвестори, або торгувати з Україною. Global Business for Ukraine також допомагає нашому українському бізнесу знаходити легший шлях до локального бізнесу в тій країні, яка їм цікава.
-- Засновником та власником є EBA?
Засновником Global Business for Ukraine є я та інші колеги, але окремі представники правління Європейської Бізнес Асоціації мають членство і у правлінні Global Business for Ukraine. Ми працюємо однією командою, але, тим не менше, юридично це різні одиниці.
Цей глобальний напрямок є дуже важливим на сьогоднішній момент, бо він розкриває і розширює рамки, дає розуміння, як в інших країнах побудований бізнес-ландшафт, хто ключові гравці, з ким треба тримати зв'язок. Ти розумієш, як вони думають, тому що кожна країна має свою специфіку і кожна країна має свій менталітет, і щоб інтегруватися в Європейський Союз, треба розуміти цей менталітет та спілкуватися однією мовою.
Інші наші стовпи залишилися незмінними: адвокація, освіта, B2B, регіональна присутність. Наповнення, звичайно, змінюється кожен рік, бо змінюються виклики для наших членів. Разом з бізнесом стаємо більш гнучкими. Наприклад, зараз ми активно реагуємо на виклик Artificial Intelligence та робимо багато різних інформаційних речей в цьому напрямку. Якщо ти не будеш швидко приймати рішення, швидко перебудовуватись, то випадеш з гри.
-- На моїй пам’яті, деякий час EBA та AmCham були двома найпотужнішими асоціаціями але 2016 року з’явилася ще Спілка українських підприємців (СУП), яка підняла на прапор захист, в першу чергу, українського бізнесу. Але й цей тріумвірат останнім часом зазнав змін. З одного боку, з’явилася Рада з питань підтримки підприємництва при президенті, а з іншого – такий громадський рух, як "Маніфест 42". Чи не є це свідченням того, що EBA не вдається досягати поставлених цілей? Серед іншого – захисту бізнесу від тиску правоохоронців?
Якщо об'єктивно подивитися на факти, то багато хто з членів цього "Маніфесту 42" не був членом Європейської Бізнес Асоціації.
-- Мені здається, що ініціатори "Маніфесту 42" просто не знайшли, до якої з великих бізнес-асоціацій в такій ситуації звернутися. Тож спробували створити ще щось нове.
Насправді це дуже добре, коли створюють будь-який рух для впливу на прийняття державних рішень. Якщо в них вийде, це для всіх буде добре. Так само, якщо в нас або у AmCham вийде, це також для всіх буде добре. Це буде спільна перемога в кінці кінців.
Але питання в тому, що в нас немає перемоги в цьому плані – ні у "Маніфесту 42", ні в інших. Якби ми не формувалися, якби ми не організовували різні структури, але результат при цьому не стає кращим. Тому не в кількості структур або композиції асоціацій питання, давайте будемо об’єктивні.
За всі ці 26 років, як працює Європейська Бізнес Асоціація, питання верховенства права або рівних правил гри на ринку України як було, так і залишається. Як була слабка система судової влади, так вона і залишається. Тому це не питання, що якійсь асоціації не вдалося. Не асоціації приймають рішення в нашій державі. Мені здається, що нам всім не вдалося: це питання, з одного боку, до влади, з іншого – до кожного з нас.
Якщо ти хочеш гарно жити, ти маєш в це інвестувати. І ми всі хочемо жити, як в Швейцарії, але платити за це – ні: як зусиллями, так і грошима. Тому й дива немає.
Це не тільки по цих питання така проблема. От багато хто каже, що нас ніхто не чекає у Європейському Союзі. Але якщо ти хочеш, щоб твої інтереси, як бізнесу, захищали, ти маєш вкласти в це, в тому числі, й гроші. Ніхто безкоштовно для тебе працювати не буде, в тому числі на ринку Європейського Союзу. Багато хто з українського бізнесу цього не розуміє.
Подивіться на європейський бізнес, який прийшов сюди, на територію України, – він же вкладає в те, щоб їх інтереси захищали – маю на увазі юридичний супровід, участь в бізнес-асоціаціях тощо. Або американський бізнес, який приходить на ринки інших країн, – вони вкладають кошти, щоб їх захищали. Чому український бізнес часто-густо не хоче вкладати в це гроші?
Мені здається, ми маємо навчитися приймати державні рішення, навчитися дивитися чесно на питання, які стоять перед суспільством, і намагатися їх вирішувати, а не створювати вигляд, що ми їх вирішуємо.
-- До речі, тут я готовий зробити вам комплімент, бо EBA в багатьох питаннях займала чи не найжорсткішу позицію у спірних питаннях як зі владою, так і всередині бізнесу. З останнього на пам’яті, мабуть, законопроєкт про перезавантаження БЕБ, питання бронювання, оподаткування посилок. Наскільки важко відстоювати таку позицію, особливо під час війни? Наскільки складно вам, як виконавчому директору, просувати цю жорстку позицію в асоціації?
Я ж не свою транслюю позицію, насправді. Ми, як дзеркало, віддзеркалюємо позицію бізнесу. Часто-густо люди не розуміють, що можуть бути незалежні організації, які можуть чесно працювати. В нашій ситуації рішення приймає бізнес, а задача виконавчого офісу – транслювати цю позицію. Тож не можна ображатися на термометр, який показує, що в тебе є підвищена температура та запалення організму. Треба подивитися об'єктивно на цю ситуацію, поговорити про неї, намагатися вирішити спільними зусиллями.
-- Ваш довід показує, що така принципова позиція себе виправдовує, чи краще більше йти на компроміси? Пам’ятаю якісь ваші річні збори, на які від виконавчої влади прийшов тільки міністр фінансів Сергій Марченко. Але зараз, з того, що бачу, знову приходять всі.
Це не стільки про принциповість, це питання чесності. Я не можу сказати на чорне – біле, бо буду не в гармонії з собою, члени не зрозуміють. Люди бачать реальність.
-- Ви відчуваєте цей запит на чесність від ваших членів? Чи їм важливіше можливість "порішать" питання?
Ми ж не "рішаємо", ніхто не носить хабарі. За весь цей час ми стараємося вибудовувати репутацію і діяльність так, щоб наша позиція, наша логіка була аргументована. І ми готові до того, що опоненти або наші візаві на наші аргументи висували свої контраргументи. І тоді в цій дискусії може народитися рішення. Тож ми не претендуємо як асоціація або як представники бізнесу на істину в останній інстанції, бо ми представляємо позицію бізнесу, а державні інституції дивляться з іншого кута зору. В них, з об'єктивних причин, ширший горизонт. Тому давайте подумаємо, де ми можемо знайти компроміс – це, мені здається, зріла позиція.
Це питання конструктивного нормального діалогу, який відбувається в Європейському Союзі, куди ми прямуємо. Це і є питання демократії та наявності альтернативних думок. Тож welcome to the club!
-- А наскільки часто у EBA виникає проблема пошуку такого компромісу або вироблення позиції всередині самого бізнесу? Я знаю, що з питання оподаткування закордонних посилок до EUR150 ви змогли зайняти позицію, а ось СУП ні. Ви просто голосуєте?
Ми просто голосуємо. З приводу посилок була складна дискусія, тому що у різних компаній різні інтереси. І, до речі, дедалі більше стає таких контраверсійних питань в межах асоціації, коли різні компанії мають різну думку. Наша команда адвокації дуже часто жаліється на те, що стало складніше. Тому що люди всі знервовані, градус підвищується. І треба демонструвати максимальну стійкість і дива дипломатії для того, щоб приводити це до одного знаменника.
Але ми вважаємо, що краще приходити до одного знаменника на базі асоціації. Тому що інакше доведеться цю ситуацію виводити на рівень державних органів.
В ситуації посилок ми взяли позицію переважної більшості. Деякі компанії на нас ображаються і вважають, що неправильно було прийнято рішення. Але за всіма внутрішніми правилами, воно було прийнято правильно. І ми керувалися європейськими стандартами, європейським законодавством: в Європі це працює так.
Ми також керувалися тим, що питання детінізації стоїть все-таки гостро. Статистика компаній з рітейлу показує, що через посилки зокрема відбувається тіньова торгівля.
Плюс з точки зору прозорого бізнесу, я вважаю, треба створювати рівні правила гри. Тож дійсно було складно, але ми прийняли рішення по цьому питанню в підтримку позиції парламенту.
Втім, я потім прийшла робити зачіску, а мені перукарка у розмові поскаржилася на тих, хто пропонує ось так оподатковувати посилки. Я від неї вислухала все про великі бізнеси... А коли сказала, що це ми підтримали цю ініціативу, думала, зараз залишуся без частини волосся.
Питання в тому, що в нас є недовіра в суспільстві: один до одного, до різних його частин та категорій. Великий бізнес не вірить іншому великому бізнесу, малий бізнес не вірить великому, бізнес загалом не вірить державі. Мені здається, велике питання в тому, що ми зневірені. І виходить так, що будь-яке рішення, яке приймає держава, все сприймається в штики. З цим треба, мені здається, також працювати.
-- Питання про Раду з питань підтримки підприємництва під час війни. Під час її створення на початку минулого року в ній було всього 7 бізнесменів, а днями її розширили до 77 плюс бізнес-омбудсмен та представник Федерації роботодавців України, але без представників "великої трійки" асоціацій. Як ви прокоментуєте ці спроби влади вибудовати новий формат спілкування з бізнесом?
Знаєте, кожна влада хоче будувати стосунки з бізнесом, це їх право. Я з повагою до цього ставлюся. Якщо хочеться так, нехай буде так. Але мені здається, що ми, як суспільство, маємо просто вимагати результат від цього всього. Бо як би ти не формував структуру і композицію спілкування з бізнесом або з різними представниками суспільства, ключовим має бути – заради чого, яка ціль цього спілкування?
Мені здається, що державницькою позицією є мета, щоб стало легше та краще працювати бізнесу. Але легше не стає. На сьогоднішній момент ми маємо констатувати, що як би ми не старалися формувати стосунки з бізнесом, питання правоохоронних структур і судової гілки влади не зазнає суттєвих змін на краще.
Звичайно, можливо треба час, щоб ця нова конструкція запрацювала. Втім, мені здається, інформація про проблеми на ринку відома. Вона була відома і раніше, і вона відома зараз. Пропозиції, як вирішити ту чи іншу проблематику, також і були, і зараз є. Питання в тому, що треба взяти і зробити, просто прийняти рішення та змінити те, на що сподівається суспільство. І це, в свою чергу, зможе підсилити довіру до представників влади та збавити цей градус недовіри в суспільстві.
І хочу сказати, що скільки б там різних рад не було створено: при президенті, при прем'єрі, при міністерствах – кожна асоціація має мати право звернутися до державних представників. Не має бути будь-якого фільтру, який має зупинити будь-яку асоціацію від звертання за вирішенням проблем. Так само, як і будь-який громадянин має право звернутися.
Тож не біда, що нас нема в цій новій Раді. В нас є інші механізми для того, щоб доносити свою точку зору, тому що бізнес має слово і має голос. В нашій країні ми бачимо, що бізнес, коли хоче, щоб його почули, його чують. Питання в тому, як зробити так, щоб питання були вирішені.
Асоціація зараз концентрується і буде надалі зберігати фокус на євроінтеграції України. І тут роботи вистачить всім – і новоствореним, і розширеним радам та іншим об’єднанням. Для успіху країни головне – навчитись координувати ці зусилля та працювати злагоджено.
І тут я маю зробити компліменти представникам влади, тому що ми з ними маємо діалог як на робочому рівні, так і на вищому рівні. І інколи затюкуємо владу, розуміючи, що вони також втомлені і також працюють 24 на 7. Ми владі вдячні, бо протягом року ми більше 300 різних ініціатив, й ефективність досягнення результату по ним достатня висока: минулого року завдяки спільній роботі з представниками державних органів та парламенту ефективність по колективним ініціативам була 73%, а по індивідуальним зверненням наших компаній – 88%. І це велика їх заслуга, що вони дійсно мають відкрите вікно спілкування.
З іншого боку, вони для цього створені, щоб вирішувати питання суспільства, в тому числі, бізнес-спільноти. Вони за це отримують гроші.
-- А що ви думаєте про інституцію бізнес-омбудсмена? Вона вас трохи розвантажила з вирішенням індивідуальних проблем ваших членів?
Кожна із цих інституцій додає можливість в вирішенні питань. Вона не те, що нас розвантажила, вона, можливо, розвантажила й урядові структури. Бо до нас звертаються компанії, які є членами асоціації. Коли виникає проблема не у членів EBA, ми не займаємося цим. А бізнес-омбудсмен за своїм статусом ними займається. В них купа питань, які вони розглядають безкоштовно.
Тож я вважаю, що для нашого бізнесового та інвестиційного ландшафту бізнес-омбудсмен дуже корисна інституція. Вона працює достатньо чесно та активно, вони роблять і аналітичні звіти. Мені здається, вони на своєму місці.
-- Перейдемо до обговорення поточних проблем, які найбільше хвилюють ваших членів. Думаю, можна почати з Бюро економічної безпеки (БЕБ), де нещодавно з черговим скандалом завершився конкурс з відбору керівника й очікується рішення уряду з цього приводу. Чого EBA очікує від переформатування БЕБ? Наскільки ви вірите в можливість реальних змін?
Щодо БЕБ ми просто розраховуємо, що цей орган перетвориться на той, який відповідатиме закладеним на початку певним ідеалам: фокусуватися на боротьбі з економічною злочинністю, превентивно допомагати боротися з детінізацію та допомагати прозорому бізнесу робити свій бізнес належним чином. Щоб БЕБ не став новим каральним органом. За результатами попередніх років бачимо, що цього поки що не вдалося побудувати.
Також ми очікуємо, що прийде людина, яка зможе побудувати належну корпоративну культуру в цьому органі.
-- Які ваші очікування щодо реформи митниці, яка також впроваджується із затримкою?
По митниці наші колеги, спілкуючись з бізнесом, бачать, що є рух в правильному напрямку, тобто реформа рухається. Митний індекс, який розраховує асоціація, демонструє покращення, тому що бізнес бачить суттєві зміни на краще в цій царині.
Що стосується податкової, зміна постійних керівників, мені здається, не додає стабільності курсу.
Втім, кадрові рішення ми не коментуємо та на них не впливаємо. Як бізнес-асоціація ми фокусуємося на тому, щоб вимагати результат від діяльності тої чи іншої державної установи. Якщо державна установа працює добре, ми кажемо про це, як у випадку з митницею. Коли вона не працює так, як слід, ми знову, як термометр або дзеркало, кажемо, що тут є питання, над якими варто попрацювати, тож давайте спільно спробуємо їх вирішити з тією чи іншою людиною на чолі.
-- Як оцінюєте валютні обмеження? До речі, останнім часом вже кажуть й про обмеження гривневих операцій.
Щодо валютних обмежень ми бачимо рух вперед. Це дійсно завжди була одна з перших проблем для бізнесу з початку війни. Добре, що поступово валютні обмеження лібералізуються. Хоча все рівно в пріоритеті для бізнесу залишається питання виплати дивідендів, якщо ми хочемо нових інвесторів залучати в Україну.
Потім є питання перегляду лімітів на зняття готівки за кордоном в рамках 100 тис. грн та 12,5 тис. грн на одну картку у зв’язку з інфляцією та девальвацією. На початку повномасштабної війни 12,5 тис. грн – це було 330 євро, а зараз це 250 євро. Бо ціни за кордоном не падають, тож треба чесно дивитися на ці обмеження і корегувати їх у відповідності до того, як рухається економіка.
Але треба надати належне Національному банку: вони ведуть прозору комунікаційну політику, інформують про комунікації з МВФ, маяки, які слугують опорами для зняття валютних обмежень.
Щодо обмежень для фізичних осіб по гривні, ми також маємо з Національним банком гарну комунікацію. Спочатку для того, щоб доказати, що ти маєш прозорий капітал і прозорі доходи, треба було дати довідки. Але коли ти доводиш, що в тебе є прозора декларована доходна частина з виплатою податків, питань не має виникати. Якщо ж вони виникають, то це або недостатня комунікація зі своїми банками, або є питання з нелегальним оборотом. Бо будьмо знову чесними: проблема тінізації в країні є, і треба якось її вирішувати. Тож в якийсь момент комусь стане болюче від цього.
-- Воєнне страхування. Вже півтора-два роки йде ця розмова, але великого прогресу немає.
Щодо воєнних ризиків, то ми бачимо, що поступово це страхування з'являється та стає більш доступним. Звісно, ми хочемо мати більш активний поступ в цьому напрямку, бо страхування воєнних ризиків у нас на четвертому місці в топі проблем, тоді як на перших місцях – інші проблематики, в тому числі валютна лібералізація. Мені здається, хто хоче знайти хеджування воєнних ризиків, вони їх знаходять.
-- Дуже складне питання мобілізації та бронювання. Наскільки асоціація готова про нього говорити?
Мені здається, ми одна з небагатьох асоціацій, які говорять про це питання. Воно дійсно сенсативне, але коли напруга в бізнесі зростає, то треба це питання піднімати, не можна робити вигляд, що його нема. На сьогоднішній момент ми бачимо, що в бізнесу проблема номер один – це люди. Але ми також розуміємо, що ця проблема є і у державних органів влади, і в Збройних Силах України, тобто з цим треба працювати.
На жаль, економічне бронювання так і не було введено. Відповідно, ми всі якось пристосовуємося до поточних умов, враховуючи сенсативність питання й потребу Збройних Сил в людях для захисту держави, але ми також бачимо, що частина людей просто сидить вдома, що на вулицях стало менше народу або більше дівчат. Тому в даній ситуації, мені здається, варто в дискусії спробувати знайти рішення цієї проблематики.
Є достатньо велика кількість компаній, які отримали критичність та не жаліється на ці речі, але у решти бізнесу є така думка, що немає у держави бажання зробити процес бронювання легким та передбачуваним. Наприклад, забронювати тих, хто відсутній у "Дії" або вирішити якісь технічні речі: підписати не живим підписом, а КЕП (кваліфікованим електронним підписом). Якщо ці проблеми не штучно створюється, тоді треба їх вирішити.
-- Ставлення EBA до державних програм стимулювання бізнесу? Ось тільки днями було заявлено про дві нових великих ініціативи: Defence City та компенсацію промислових інвестицій. Якою є позиція асоціації з питання кому та скільки варто давати пільг в умовах обмеженого воєнного бюджету? Наскільки ви залучені до розробки цих ініціатив?
Я ще не бачила цих ініціатив (інтерв’ю відбулося 26 червня).
Загалом, бізнес треба підтримувати, програми підтримки в Європейському Союзі існують: є різні інституції з промоції інвестицій в європейських країнах, в Америці. Вони мають свої інструменти для того, щоб залучати капітал, та всі конкурують. Треба мати ці інструменти і в Україні.
Нюанс України полягає в тому, що в нас багато чого спаплюжено: із-за того, що ми дуже креативні, ми ці інструменти використовуємо інколи не за призначенням. І з цього формується недовіра до кожного нового інструмента, який держава хоче народити.
Плюс є питання, з яких ресурсів держава забезпечує цю підтримку, коли, за різними розрахунками, до 40% економіки в тіні. Значить той, хто не в тіні, повинен буде заплатити ще більше податків. Тобто замість того, щоб фокусуватися на рівній сплаті податків та розширенні податкової бази, ми просто створюємо інструментарії, які збільшують тиск на тих, хто й так платить. І це може призвести до того, що хто поки що платить, поступово вибуватиме з гри.
-- До речі, у EBA за минулий рік, судячи зі звіту, десь порядку ста компаній пішло.
Така плинність це нормально: нормальна ротація будь-яких асоціацій на рівні 10-15% на рік – як у будь-якому бізнесі, який працює в сервісній галузі.
Але той прозорий бізнес, який залишається, розраховує, що не він єдиний буде утримувати бюджет. Він сподівається, що правоохоронні органи працюватимуть не з тими, хто платить податки, а з тими, хто їх не платить.
Тому, повертаючись до цих питання програм підтримки, мені здається, чесному бізнесу треба пояснити, звідки будуть виплачувати ці кошти. Наскільки ми розуміємо, на наступний рік тільки половина дефіциту державного бюджету зафінансована з зовнішніх коштів. А якщо не буде коштів, то це впливатиме на макрофінансову стабільність. Я дуже вірю в те, що уряд наш дійсно усвідомлено підходить до того, що пропонує, та має всі розрахунки, щоб відповісти на такі питання здорового і прозорого бізнесу. Поки що ми такої дискусії не мали.
-- Обшуки без санкції суду?
Наші кажуть, що зараз обшуків, принаймні в наших компаніях, стало менше. Але ось кількість кримінальних справ зашкалює. Всі жаліються, що просто погрузають в перевірках, в кримінальних справах і так далі.
-- Тобто створення під егідою Ради підприємництва дашборду таких справ не допомогло?
Може комусь допомогло, але по своїх членах ми бачимо те, що ми бачимо.
-- Бренди Європейської Бізнес Асоціації або Американської Торговельної Палати всі ці роки сприймалися дуже позитивно, але останнім часом скептицизм у суспільстві щодо наших міжнародних партнерів зростає. Це пов’язано і з недостатньою військової підтримкою, і зі зростанням протидії на шляху України до ЄС, як наприклад, під час блокування кордонів. Ви наразі бачите ризик для вашого бренду?
Ні, не бачимо. Ми ж фокусуємося на захисті інтересів бізнесу, який входить до складу асоціації, а це мікс: це європейські компанії, американські компанії, японські, турецькі, українські – абсолютно розгалужена географія. Ми, як Європейська Бізнес Асоціація, фокусуємося на питаннях бізнес-клімату в Україні, на питаннях заведення іноземних компаній в Україну та допомозі українському бізнесу знаходити своє місце в Європейському Союзі.
Питання в тому, що нам треба дорослішати і мати більш зрілий підхід для розуміння всіх процесів, які в Європейському Союзі відбуваються. Тому що ЄС не є монолітним, там є різні країни і різні компанії, які всі конкурують між собою. Це стосується, наприклад Польщі або Угорщини. Мені здається, треба навчитися не злитися із-за того, що відбувається, хоча воно іноді дуже сильно дратує.
Тим не менш, на сьогоднішній момент зі зміною позиції Америки Європейський Союз є, по суті, єдиним серйозним союзником для України. Тож треба примиритися з фактом, що все рівно Польща буде нашим сусідом, і навчитися їх зрозуміти та жити в злагоді. Від того, що ти будеш злитися, нічого не зміниться. Будеш тільки псувати собі здоров'я і можливість розвиватися. Треба знати, які твої інтереси, де ти можеш поступитися, а де твої червоні лінії, й розвивати так свою дипломатію – політичну або економічну – щоб досягати успіхів.
І навчитися знаходити єдність по ключових питаннях, як та ж Польща. В них різні були уряди, але європейських рух зберігався стійкий, в чому була заслуга політичної спільноти і суспільства. І бачимо результат – інфраструктура вся в Польщі побудована і відремонтована за європейські кошти, вони отримали дуже багато плюсів від членства в ЄС.
Тож якщо ми, як суспільство, обрали для себе ціль, треба бути всім згуртованими для того, щоб її досягти. Маємо всі в одному човні рухатись в одному напрямку, а не виокремлювати когось, наприклад українців за кордоном. Це дуже важливо. Якщо ми прямуємо до глобалізації, до інтернаціоналізації, буде дуже корисною наявність там українців, знання ними різних іноземних мов можливість легше будувати стосунки.
-- Ви вище казали, що намагаєтесь залучати іноземний бізнес в Україну. З урахуванням песимізму щодо вступу України до НАТО, можливостей нового президента США вплинути на Росію та очікувань щодо термінів завершення війни це зараз реальна задача?
Ми з іноземними компаніями вирішили, що треба закликати не чекати припинення вогню, бо потенційно ти можеш довго його чекати. Якщо ти реально розглядаєш Україну, тоді дивись, як тобі побудувати тут бізнес-модель так, щоб бути успішним вже зараз. Ми говоримо про такі сектори, як оборонка, логістика, будівництво, система охорони здоров'я – актуальні для сьогоднішнього дня напрямки.
-- Є до цього зовнішній інтерес?
Інтерес є, але він поки що не транслюється в гроші. У нас є жарт всередині команди і в бізнесі, що часто за кордоном ти чуєш: you have full support with zero budget.
Публічні кошти виділяються. І той, хто має доступ для отримання публічних коштів, може швидше заходити в Україну. Але приватні кошти поки що сидять на паркані і чекають. Важливо побудувати довіру з кожною з компаній, яку ти хочеш залучити в нашу державу. І в цьому контексті важлива комунікація між керманичами нашої держави і першими особами тих компаній. Це також елемент економічної дипломатії, і ми можемо допомогти з цим. Якщо ми не згуртуємося всі разом – представники бізнесу і влади – щоб залучати інвесторів зараз в Україну або готувати їх до заходу в Україну, буде дуже важко. Дуже важливо відчувати відповідальність в своїх діях, вміти чесно дивитися правді в очі, а не замилювати. Тоді, думаю, буде шанс вирішити питання.
