Аренда без привилегий: почему пора вернуть честные правила пользования государственным и коммунальным имуществом
Владимир Крейденко, народный депутат Україиы
(подаётся на языке оригинала)
Війна змінила правила гри у всіх сферах нашого життя. Держава мала діяти швидко - підтримати економіку, зберегти робочі місця, не дати зупинитись підприємствам, які користуються державним чи комунальним майном. Саме тому у 2022 році запровадили спрощений механізм автоматичного продовження договорів оренди. Цей механізм, ухвалений у розпал війни, був тимчасовою "подушкою безпеки". Але будь-яка тимчасова міра, якщо затримується надовго, може стати загрозою для прозорості, конкуренції, справедливості.
Сьогодні Україна стоїть перед новим викликом: як поєднати воєнну доцільність із правовою чесністю. Саме тому мною був зареєстрований законопроєкт № 14111 про відновлення дії загальних правил продовження договорів оренди державного і комунального майна. Його мета - повернути довіру до системи оренди, ліквідувати "ручний режим" і забезпечити рівні умови для всіх.
Коли у 2022 році вводили автоматичне продовження договорів оренди, це виглядало логічним рішенням. Державні органи працювали у надзвичайних умовах, аукціони не завжди можна було провести, багато підприємств евакуювались або тимчасово зупиняли роботу. Але вже через рік почали проявлятися небезпечні наслідки.
Насамперед це створило привілеї для обраних. Автоматичне продовження дало змогу окремим орендарям фактично отримати монополію на користування державним майном без конкурсу, перевірки і змагання за ціну. У результаті одні користуються ресурсами за заниженими ставками, а інші навіть не мають шансу взяти участь у прозорій оренді. Для бюджету це означає втрати десятків мільйонів гривень, які щороку недоотримує держава, а це ті кошти, що могли б іти на відновлення, підтримку армії або розвиток громад.
Ще одна проблема - зростання корупційних ризиків. Передача Кабміну права "встановлювати інші правила" відкрила шлях до ручного управління, коли вирішується, кому продовжити договір, а кому відмовити. Це суперечить самій ідеї електронних аукціонів, які створювалися для того, щоб зробити оренду прозорою і конкурентною.
Але наслідки виходять далеко за межі фінансів. Система оренди державного і комунального майна - це не просто набір договорів, це економіка довіри. Вона показує, як держава ставиться до бізнесу, громад, інвесторів. Якщо правила змінюються кулуарно, без відкритої конкуренції, суспільство починає втрачати віру не лише у процедури, а й у справедливість держави як інституту. Для малого бізнесу це означає закриті двері, для громад - менші бюджети, для суспільства - новий розрив між словами і діями.
Коли оренда стає привілеєм, а не можливістю, зникає стимул бути кращим. Тоді виграє не той, хто пропонує державі більше, а той, хто має потрібні зв’язки. Це підриває довіру до всього ринку, створює тіньову нерівність і відлякує інвесторів, які розраховують на стабільні, прозорі умови.
Саме тому законопроєкт пропонує повернути дію статті 18 Закону "Про оренду державного та комунального майна". Йдеться про відновлення загальної процедури продовження договорів, яка передбачає подання заяви через електронну систему, без фізичної присутності орендаря, у короткі строки та з проведенням аукціону, якщо це передбачено законом. І головне - без втручання Кабміну у правила, які мають бути однаковими для всіх. Це не скасування допомоги бізнесу, а повернення справедливості. Не бюрократія, а порядок.
Хтось може запитати: навіщо змінювати систему, якщо воєнний стан триває? Але саме війна навчила нас, що прозорість - це теж зброя. Коли бюджет воює за кожну гривню, коли громади шукають ресурси для відновлення, несправедливі переваги для окремих орендарів стають не просто технічною помилкою, а суспільною втратою. Відновлення чесних правил оренди означає повернення конкуренції, можливість новим підприємствам увійти на ринок, збільшення надходжень до бюджетів і зменшення корупційних ризиків.
У виграші будуть усі. Держава отримає додаткові доходи. Кожен чесний аукціон - це не просто оренда, це справедливе ціноутворення. Сьогодні оренда майна дає близько трьох відсотків доходів місцевих бюджетів, і повернення до відкритих процедур може подвоїти цей показник. Громади отримають рівний доступ до ресурсів. Малий бізнес знову зможе брати участь у торгах на рівних правах. Це особливо важливо в умовах післявоєнного відновлення, коли кожен підприємець, кожна майстерня чи кав’ярня означає нові робочі місця й податки.
Бізнес отримає передбачувані правила гри. Коли всі працюють за однаковими умовами, зникає страх неформальних домовленостей, а інвестори бачать стабільність і відкритість. Це створює довіру, без якої неможливий розвиток.
Кожна криза дає шанс зробити крок уперед. Система автоматичного продовження договорів допомогла вижити у перші місяці війни, але зараз настав час вчитись жити, а не виживати. Законопроєкт № 14111 - це не про бюрократію, це про відповідальність і рівність. Навіть у час війни ми маємо залишатись чесними перед собою. Державне та комунальне майно - це спільна власність громадян, і воно не може залишатись у заручниках тих, хто отримав його без чесної конкуренції.
Суспільство сьогодні потребує не лише реформ, а впевненості у справедливості. Коли громадянин бачить, що держава дотримується правил навіть у складні часи, він теж готовий діяти чесно. Це ланцюг довіри, який починається з прозорого аукціону й завершується сильною державою. Законопроєкт про повернення прозорої оренди - це невеликий, але показовий крок у цьому напрямку. Якщо ми здатні бути чесними у малому, ми зможемо бути чесними і в головному - у відбудові країни, у реформах, у відносинах між владою і громадянами.