Досвід і уроки трирічної давнини для нас сьогоднішніх
Данило Гетманцев, народний депутат України, голова комітету Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики
На відкритті весняних зборів Міжнародного валютного фонду і групи Світового банку, які цього тижня проходять у Вашингтоні, очільниця МВФ К.Георгієва позитивно оцінила нашу економічну та фінансову політику під час повномасштабної війни, що триває.
Зокрема вона відзначала, що Україна збирає у вигляді податків близько 30% ВВП (27,3% у 2024 році, без ЄСВ), що не завжди можуть продемонструвати країни у набагато більш сприятливих умовах, а також відмітила контрольовану інфляцію в країні за цей час. Україна заслуговує на підтримку – заявила К.Георгієва.
Зі свого боку, хотів би подякувати Фонду і зазначити, що у нас дійсно склались дуже продуктивні відносини, свідченням чого є вже 7 переглядів програми EFF (раніше жодна програма не виходила за межі 4-го перегляду), 10,1 млрд. дол. виділеного фінансування у рамках програми, яка є парасолькою для всієї іншої фінансової допомоги союзників (на суму 149 млрд. дол.). Фонд багато в чому пішов на перегляд своїх внутрішніх політик, започаткувавши у 2023 році велику програму на 15,5 млрд. дол. для країни у стані повномасштабної війни. У цьому контексті внесок МВФ разом із партнерами важко переоцінити.
Утім повертаючись на початок війни, у перші половину 2022 року, коли фінансова допомога від союзників була вкрай обмежена, втримати відносну макрофінансову стабільність – не допустити панічних "набігів на банки", обвальну девальвацію і інфляцію, кризу неплатежів – було набагато важче.
Рішення, які були напрацьовані у перші години, дні, тижні війни, перш за все, дозволили нам встояти, зберегти фундамент фінансової і бюджетної стійкості.
Ніхто не мав на столі книги чи інструкції – що треба робити, коли на тебе нападає найбільша за територією держава у світі, яка у рази переважає твою у військовому плані та володіє ядерною зброєю. Робили те, що здавалося логічним, виправданим і доступним, щоб утримати економіку та забезпечити силам сектору безпеки і оборони можливість професійно робити свою роботу.
У перші години було ухвалено ряд важливих рішень, зокрема щодо продовження роботи банків і підкріплення банкоматів готівкою з урахуванням безпекових ризиків, надання бланкового рефінансування банкам, проведення безготівкових гривневих платежів без обмежень, що згодом були доповнені іншими важливими кроками із послаблення банківського нагляду, уведенням 100% покриття депозитів населення Фондом гарантування вкладів, завдяки яким банківська система продовжила працювати у стабільному режимі, вдалося погасити первинний ажіотажний попит на готівку, а платіжна система продовжила безперебійне здійснення розрахунків.
Фіксований курс та інші адміністративні обмеження на роботу валютного ринку, насамперед, щодо здійснення трансграничних платежів, дозволили зберегти стабільність і передбачуваність національної валюти.
Як результат, навіть в екстра-ординарних умовах бюджетної емісії (викупу НБУ ОВДП на фінансування дефіциту бюджету) і обмеженої підтримки від партнерів, вдалось забезпечити контрольовану інфляцію і девальвацію.
Ще один момент, державні реєстри були переведені у режим функціонування, який виключив можливість втрати прав власності.
Попри те, що у війну раніше було прийнято підвищувати податки та всіляко "закручувати гайки", ми зробили абсолютно протилежне – запропонували всім бажаючим режим єдиного податку 2% від обороту, запровадили численні пільги та спрощені режими (для постачань для ЗСУ, передачі благодійних та гуманітарних вантажів, постраждалих регіонів тощо), зупинили перебіг строків та звільнили від відповідальності платників податків, які не мали можливості виконувати свої зобов’язання, скасували санкції у сфері РРО, запровадили мораторій на податкові та велику кількість видів інших перевірок, продовжили до кінця воєнного часу документи дозвільного характеру, перейшли де тільки можна на декларативний принцип для ведення бізнесу.
Швидко сфокусували до того орієнтовану на сектор МСБ програму доступних кредитів 5-7-9% і на потреби великих продовольчих мереж та деякі інші суб’єкти, які зазнали суттєвих збитків, завдяки чому нам вдалось уникнути кризи з продовольством та товарами першої необхідності.
Запровадили можливість конвертації безготівкових коштів у готівку на касах магазинів, що дозволило громадянам мати доступ до своїх грошей і розраховуватись там, де складно чи неможливо було користуватись безготівковими платежами чи підкріплювати коштами банкомати (тоді ми експериментально включили по суті перші елементи "фінансової інклюзії", які розвиватимемо надалі там, де доступ до традиційної фінансової системи буде ускладненим).
Разом із Мінфіном, НБУ, комітет з питань фінансів і податків з першого дня війни був в епіцентрі прийняття багатьох важливих антикризових рішень того часу.
Не по своїм прямим посадовим обов’язкам, але особисто займався у перші місяці війни питаннями релокації, яка дозволила врятувати сотні бізнесів, безкоштовно їх перевезти у більш безпечні місця, надати на пільгових умовах приміщення та можливості для відновлення роботи, збереження та створення робочих місць.
Не минуло і два місяці від повномасштабного нападу росії, як вдалось організувати роботу над Планом відновлення України, який було розроблено у дуже стислі терміни та представлено на Конференції у Лугано. Як секретар Нацради із відновлення мав честь із командою координувати цю роботу, яка стала прологом для запуску подальших форматів взаємодії із донорами.
Були, звісно, помилки (як по акцизам на паливо, щодо звільнення від яких особисто виступав проти) і суперечливі рішення (як із постановою про критичний імпорт, яка швидко була розповсюджена на 90% довоєнного імпорту, або із нормою про можливість безлімітного вивезення безготівкової валюти).
На жаль, не все із згаданого плану Лугано, який так і не було де-юре затверджено, було реалізовано у тій мірі, як планувалось. Є питання до економічного блоку Уряду, який не зміг підтримати супроводження та актуалізацію Плану, розвинути та доповнити його новими ідеями, віддаючи натомість перевагу окремим не завжди ефективним, але ефектним з точку зору само піару рішенням
Зараз перегортаючи ці сторінки економічної історії, я б волів, щоб досвід антикризової економічної політики як реакції на початок великої війни, ніколи більше не знадобився. Але багато з уроків того часу можуть бути використані зараз і на етапі післявоєнної відбудови.
По-перше, це важливість мати запас фінансової міцності (достатні міжнародні резерви, бюджетні буфери на випадок негативного сценарію, загалом проводити стриману бюджетну політику).
По-друге, це постійна готовність до непередбачуваного розвитку подій (в тому числі мати плани безперервної діяльності для банків, платіжних систем, основних регуляторів і ЦОВВ). Краще мати поганий антикризовий план, ніж не мати ні якого.
По-третє, це дбати про збереження макро-фінансоовї стійкості, яка не є гарантованою, як фундаменту для майбутньої відбудови. Це передбачає в тому числі відмову від прийняття популістичних рішень, які поглиблюють макро-диспропорції, яка б політична "спокуса" і причини для цього не були.
По-четверте, за будь-якого розвитку подій необхідно займати про-активну позицію у роботі із партнерами, якщо мова йде про відбудову і майбутнє країни. Ніхто крім нас наш "український план Маршалла" не напише.
І останнє у списку, але не останнє за значенням, чим би не закінчились мирні перемовини, маємо пам’ятати про нашу єдність, згуртованість перед екзистенційними викликами, які нікуди не дінуться. Окрім зовнішніх викликів, маємо також пам’ятати про внутрішнього ворога – це тінь і корупція, викорінення яких є головною передумовою прискорення зростання економіки і суспільного добробуту. Переконаний, єдиний можливий шлях розвитку України – залишається інтеграція і повноцінне членство у ЄС на основі стійкого миру, післявоєнної реконструкції, інвестицій у таке відновлення і збереження головного – людського капіталу.
