Вторая часть эксклюзивного интервью директора Департамента финансовой стабильности Национального банка Украины Первин Дадашовой агентству "Интерфакс-Украина"

Текст: Диана Павленко

- Звіт з фінстабільності показує, що частка п’яти банків з найбільшим портфелем за сегментами роздрібного кредитування досягла нового історичного максимуму – 76,3%, а в іпотеці та автокредитах вона біля 90%. Наскільки цей процес є нормальним для фінансового ринку?

- Допоки в економіці рівень проникнення роздрібних кредитів низький, навіть суттєва концентрація не є проблемою. Зараз співвідношення банківських кредитів населенню до ВВП менше 3%, а небанківських - менше 1%. Потенціал ринку не вичерпано, і залишається значний простір для кредитування та входу інших учасників. Питання лише в їх готовності формувати власні конкурентні переваги і долучатися до гонки. Зазвичай клієнти виграють від сильнішої конкуренції, навіть за невеликої кількості гравців. Навряд чи хтось може стверджувати, що у нас низька конкуренція за роздрібного клієнта, а якість послуг недостатньо висока.

Ринкова сила має з часом спрацювати. Ринок відкритий, бар'єрів для входу немає, усі бажаючі можуть працювати та конкурувати у межах своїх можливостей. До того ж, нові технології, цифровізація та оновлене законодавство дають можливість небанківським фінансовим установам та платіжним системам заходити в сегменти, які раніше були виключно територією банків.

Що стосується іпотеки, там так само працює правило про низьке проникнення. На цьому ринку зараз беззаперечно домінує державна програма "єОселя". Вона відіграла свою вагому роль підтримки як для ринку, так і для клієнтів. Тепер потрібно не пропустити момент, коли субсидіювання та підтримка держави мають дедалі більше фокусуватися. Надано зелене світло для розвитку ринкових продуктів, які були до повномасштабного вторгнення.

Треба не зашкодити відродженню ринкового іпотечного кредитування, бо без нього іпотека неможлива у довгостроковій перспективі. Це той сегмент, в якому дійсно варто звертати увагу на баланс конкурентних переваг. Передусім йдеться не про конкуренцію банків між собою, а про конкуренцію ринкових продуктів із тими, які спонсорує держава. Зараз субсидійована іпотека загальнодоступна, і конкурувати із нею банки не спроможні.

-Нещодавно побачила постанову, згідно якої з 11 червня НБУ повертає дозвіл банкам на проведення активних операцій з пов'язаними особами у вигляді лізингових компаній. Чи буде проводити центробанк діагностику цих операцій, як у попередні роки, і чи не несе це ризиків?

- Ми говоримо про дозвіл банкам кредитувати пов’язані лізингові компанії. Це, по суті, дозвіл банківським групам здійснювати лізингові операції в найбільш ефективний на їхню думку спосіб. Зараз є банки, які продають лізингові продукти напряму, але подекуди для цього створюється спеціалізована лізингова компанія. За такої структури банки частково фінансують ці компанії у межах загальних обмежень на роботу із пов’язаними особами для подальшого продажу продуктів клієнтам. Наше рішення не створює додаткових ризиків. Ми лише спонукаємо використовувати ще й цей інструмент лізингу для інвестиційних проєктів, зокрема, в енергетиці.

Такі операції – нормальна практика, яка використовувалась до 2022 року. Після повномасштабного вторгнення, в умовах невизначеності перших місяців, було накладено багато суворих обмежень на діяльність банків. Зараз правильний час для послаблення цього обмеження. Банки з нами разом забезпечили великий прогрес в оцінці та управлінні ризиками операцій із пов'язаними особами. Порівняно з 2014-2015 роками, коли приховане кредитування пов’язаних осіб було проблемою, зараз цей напрямок не є джерелом системних ризиків і діють інші обмеження на такі операції.

- Судячи зі статистики, банки з іноземним та приватним капіталом надалі віддають перевагу короткостроковим гривневим кредитам бізнесу і нарощують портфелі позик до 6 місяців, тоді як державні навпаки схильні збільшувати портфелі довгострокових кредитів від року та більше. Чим зумовлена така тенденція? Як це впливає на розвиток кредитного ринку в Україні?

- Історично банки міжнародних банківських груп активніші у кредитній підтримці великих міжнародних корпорацій. Останні переважно потребують дуже коротких кредитів під обігові кошти. Це великі суми, з огляду на масштаби діяльності міжнародних компаній, які працюють на українському ринку. Оскільки це міжнародні фінансово стійкі компанії, ці кредити дуже високої якості, ще й короткі, тому ставка за ними зазвичай низька.

Активніше надання міжнародними банками таких кредитів за нижчими ставками - віддзеркалення того, що міжнародні компанії почали повертатися до своєї позикової практики. Це корелює з їхньою бізнес-активністю: попит на їхню продукцію росте, потреба у фінансуванні - також, тож вони активніше звертаються до банків.

В інших груп банків значніша частина портфеля, а подекуди – найвагоміша, кредити малому та середньому бізнесу, переважно на довші терміни. Тому банки, активніші в кредитуванні МСБ, зокрема, у державних програмах, кредитують на довші строки. Це природня сегментація ринку.

Ставки за довгими кредитами пішли вниз, і це хороший сигнал, який відображає очікування ринку стосовно майбутнього руху комерційних ставок. Водночас це стимул зафіксувати поточний рівень дохідності, з урахуванням її очікуваного зниження в майбутньому. Це спонукає банки активніше пропонувати довші продукти клієнтам.

- А яку динаміку цієї сегментації ринку ви очікуєте надалі? Як можна пробудити в іноземних та приватних банків зацікавленність надавати довші кредити?

- Державні банки зробили велику роботу, щоб потужно та якісно працювати з МСБ, надаючи їм довші кредити. Приватні та іноземні банки також докладають для цього величезні зусилля й мають поступ у кредитуванні МСБ. Проте у портфелях іноземних банків, крім кредитів МСБ, є значна частка великих кредитів міжнародних корпорацій.

Строковість природним чином буде подовжуватись після повноцінного відновлення інвестиційного кредитування. Це можливо лише після суттєвого зниження воєнних ризиків. Я б не давала ніяких порад банкам, щоб спонукати клієнтів брати кредити на довший термін. Ми точно не хочемо, щоб банки продавали клієнтам не оптимальні і не потрібні продукти. Найліпше, що банківський сектор може запропонувати – задоволення потреб клієнтів якісно і за прийнятну ціну.

Найважливіше питання в тому, чи готові банки, зокрема, приватні та іноземні, в принципі кредитувати на довший строк. Загалом – так, просто через особливості попиту та структуру портфеля ми цього не бачимо так явно.

- У звіті про фінансову стабільність зазначено, що у випадку виникнення додаткової потреби у фінансуванні уряд може більшою мірою покладатися на внутрішній ринок та наростити запозичення. Раніше центробанк інформував про роловер за січень-квітень цього року у 162%, до якого рівня НБУ бачить потенціал його нарощення?

- Число, що ви називаєте, це показник роловеру гривневих паперів. У той час, коли ми говоримо про роловер ОВДП, ми зазвичай дивимось на загальні обсяги вкладень в усіх валютах. Там трошки менший роловер по валюті, відповідно, сукупно цифра зараз нижча ніж 160% по всіх вкладеннях (за січень-червень 2024р - 124% - ІФ-У; оновлений показник з’явився після запису інтерв’ю).

Але необхідно розуміти, що Міністерство фінансів має своє бачення оптимальної структури нового фінансування. Із урахуванням поточних планів фінансування бюджету до кінця року, Мінфін буде рухатися, забезпечуючи на кожному етапі той роловер, який для них комфортний.

- Ви б могли сказати приблизні межі, до яких Національний банк вбачає за можливе збільшити роловер протягом цього року?

- Зараз показники близько 130%, якщо сукупно дивитися в усіх валютах. Основний орієнтир: профінансувати у необхідній мірі бюджетний дефіцит без повернення до емісії. Оскільки є ризики, що дефіцит до кінця року зростатиме порівняно із планами, цілком можливо, що Мінфін вирішить ще більшою мірою покладатись на внутрішній ринок для його фінансування. Зараз можливий такий роловер, який вважає потрібним Мінфін, адже для його збільшення склалися хороші умови, і ринок активний.

Прийнятним є будь-який рівень роловеру, якщо його досягнення не порушує нормального функціонування ринку державного боргу, не викривлює цінові сигнали, не створює перешкод для реалізації монетарної політики. Ми спільно з Міністерством фінансів за останні два роки змогли нормалізувати ринок державних запозичень. Це одне з наших значних досягнень, тож важливо його не втратити.

- Останні місяці гривня трошки ослабилася. У звіті вже помітні окремі наслідки: призупинення доларизації, скорочення поточних депозитів у нацвалюті. Які ще наслідки ви бачите? Які ризики фінстабільності несе така динаміка девальвації?

- Зміна рівня доларизації (співвідношення валютних депозитів до усіх коштів) - це значною мірою технічний ефект. Зміна курсу одразу призводить до переоцінки валютних депозитів та збільшення чи зменшення їхнього еквіваленту у гривні. Окрім цього технічного ефекту, ми не бачимо тенденції до збільшення доларизації, тож підстав для занепокоєння немає.

Це найкраще підтвердження тези, що поточні коливання курсу, певна помірна девальвація, не створюють ризиків для фінстабільності. Адже це не має наслідком зниження довіри до національної валюти. Ні бізнес, ні населення не прагнуть будь-якою ціною перейти з гривневих інструментів в інші засоби заощаджень. Ми не бачимо тиску на ліквідність банків.

Що стосується гривневих вкладів, то дійсно були досить жваві розмови про їх зниження на початку року, у січні. Це було сезонне зниження вкладів після так само сезонного їх значного притоку в грудні. Надалі гривневі депозити лише зростали: загалом на 8% з січня. Наприклад, у травні цьогоріч ми знову маємо досить значні притоки на рахунки.

Динаміка вкладів за довший період показує, що все нормально і з довірою населення до банків, і з накопиченнями коштів на рахунках. Наші оцінки доводять, що населення залишає на рахунках стабільно вищу частку зі своїх доходів, ніж до 2022 року. Це свідчить про певне зростання схильності до заощаджень. Також ми у звіті говорили про те, що загалом доходи населення зростають, тому ці надходження - відображення того, що ми бачимо в економіці. В частині фондування загроз для ліквідності банків зараз немає.

-- В останньому звіті про фінансову стабільність помітно серед інших помітно макроекономічний ризик: Нацбанк підняв його оцінку з 7 до 8 балів. Чим зумовлено таке погіршення очікувань?

- Починаючи з 2022 року, оцінка макроекономічного ризику стала близькою до 7-8 (при максимумі 10 – ІФ-У). Вона була на рівні 8 в 2022 році, потім дещо знизилися. Загалом останній перегляд оцінки не вказує на суттєві зміни макроландшафту, це скоріше чергове підтвердження того, що економіка вразлива, що є закономірним в умовах війни.

Основні фактори вразливості – значний дефіцит державного бюджету, поточного рахунку і загалом зовнішніх рахунків, якщо винести за дужки міжнародну фінансову допомогу. Це також значний державний борг, що зростає надалі, тому що за такого дефіциту бюджету, без залучення позик, фінансувати потреби просто неможливо.

Це все класичні вразливості, які в мирних умовах точно бачилися б як катастрофічні, а в умовах війни насправді є неминучими. Водночас сигнал про посилення певних ризиків – не наша унікальна історія. Про те, що макроекономічні ризики високі й посилюються, зазначав і МВФ в останніх комунікаціях про Україну. Це спільне уявлення про стан справ, яке аж ніяк не є негативним сигналом. Це нагадування про те, в яких умовах країні доводиться працювати: повномасштабна війна, постійні обстріли та руйнування, перебої з електропостачанням. Ризики за таких умов не можуть бути низькими за визначенням. Важливіше те, що наша стійкість до таких ризиків висока, а дисбаланси в умовах війни належно перекриваються міжнародною підтримкою. Вона мінімізує макроекономічні ризики для країни разом з виваженими монетарною і фіскальною політиками.

-- На вашу думку, наскільки важливим фактором зниження цього ризику є нещодавнє рішення групи "Великої сімки" щодо надання Україні EUR50 млрд за рахунок заморожених російських активів?

- Прямого негайного впливу на оцінку макроекономічного ризику саме за методологією нашої "карти ризиків" не буде, але, безумовно, для економіки це позитивний фактор, зменшення ризиків і збільшення стійкості. Коли ця допомога надходитиме, вона неодмінно поліпшуватиме показники, які формують нашу оцінку ризиків. Наприклад, зовнішня допомога – це належні резерви НБУ та спроможність здійснювати низку державних видатків. Також допомога через фіскальний імпульс може поліпшувати очікування щодо зростання ВВП. Усі ці фактори знижуватимуть рівень макроекономічного ризику.

-- З липня для страховиків запрацюють нові вимоги до капіталу. Ви могли б поділитися очікуваннями стосовно подальшого розвитку ринку?

- Коли ми говоримо про зміну ринку і про те, як нові або вже запроваджені вимоги впливають на цей процес, маємо пам’ятати про нашу кінцеву мету як регулятора. Ця мета –завжди поліпшення якості надання послуг та підвищення стійкості ринку. Ми маємо гарантувати, що ризики невиконання страховиками своїх зобов'язань мінімальні.

І регулятор, і ринок провели велику роботу і наблизилися до нових вимог. Якщо на цьому шляху ринок залишають компанії, що не виконують зобов'язань, не мають достатньо якісних активів, не є стійкими та ліквідними, це сприяє нашій меті. Перебуваючи на ринку, ці компанії завдають шкоди його розвитку й реноме. Це зазвичай дрібні, нішеві гравці, залучені подекуди до схемних практик страхування. Їх стає дедалі менше, адже багато з них самоусунулися, не чекаючи нових вимог.

Водночас є добросовісні компанії, які стикнулися з труднощами та не можуть виконати нові вимоги. На жаль, фінансові проблеми є, але якщо неможливо підживити компанію капіталом, вона не зможе нормально функціонувати та надавати якісні послуги клієнтам.

Еволюцію страхового ринку досить гарно ілюструє історія про запровадження вимог щодо обов'язкового страхування застави за кредитами. Кілька років тому Національний банк, ще як виключно банківський регулятор, планував запровадження такої вимоги та обговорював це з банками. Тоді постало питання щодо довіри до страховиків, адже не було прозорих показників рівня їхньої стійкості, а позичальники могли не зважати на якість страховиків. Ми тоді пішли назустріч банкам і досі відтерміновуємо цю норму вже як регулятор страхового ринку, адже його трансформація ще триває. В 2025 році ми нарешті це зробимо, підтверджуючи, що і регулятор, і банки довіряють цьому сегменту.

-- А як щодо фінансових компаній? Які очікування має Нацбанк стосовно їх звітування про надані кредити від 50 тис. у рамках запуску розширеного Кредитного реєстру з липня?

- Кредитування може бути відповідальним лише тоді, коли кредитор має повну інформацію як про доходи боржника, так і про інші позики. Зміна до правил роботи Кредитного реєстру спрямована на те, щоб ми могли надавати банкам і небанкам повну картину про боржників, щоб вони, ухвалюючи рішення про кредитування, чітко розуміли ризики. Перший крок – просто поділитися інформацією, другий – запитати, як ця інформація використовується: чи точно, чи не застосовується практика агресивного кредитування, яка створює надмірне боргове навантаження, із яким боржник не зможе впоратися. У подальшому знадобиться зниження порогу звітування, адже навіть невеликі за розмірами позики можуть призводити до надмірного боргового навантаження. Це, зокрема, передбачено і Стратегією з розвитку кредитування.

-- Як оцінюєте "клімат" на небанківському ринку з поступовим уведенням ліміту денної ставки в 1% (закон №3498-IX)? Чи справдились очікування стосовно очищення від недобросовісних кредиторів і чи значний відплив фінкомпаній фіксує Нацбанк?

- Побачити одномоментно ефект не вийде. Перед фінансовими компаніями постає питання переналаштування політик кредитування таким чином, щоб ставка в 1% на день покривала кредитний ризик. У цьому сегменті він традиційно вищий, ніж у банківському. Зіткнувшись із новими вимогами, фінансові компанії були змушені знизити кредитну активність. Запровадження ними систем управління ризиками може тривати місяці й навіть роки, за прикладом банків, але ми на правильному шляху. Помітні зміни, напевно, будемо бачити вже у 2025 році.

Наші вимоги сфокусовані на тому, аби до певної міри оздоровити ринок, залишивши на ньому цілеспрямованих учасників, які цінують власну репутацію та готові розвивати відповідальне кредитування. Завдання НБУ – зберегти саме таких гравців та створити умови для їхнього розвитку.

-- Скільки небанківських гравців, на вашу думку впораються з новими вимогами? Чи варто очікувати певний відтік з ринку?

- Ми не очікуємо якихось проблем для ринку чи його розбалансування через нові вимоги. Такого в принципі не може бути, коли ми даємо тривалі терміни пристосування до нових вимог і слідкуємо за процесом.

Водночас навряд чи вдасться взагалі уникнути виходу з ринку окремих компаній. Конкретних цифр немає. Компанії, котрі мають намір працювати й надалі, зроблять все необхідне, щоб залишитися на ринку. Вони матимуть змогу надати плани приведення діяльності до нових вимог і намагатимуться їх виконувати.

Наші попередні розрахунки говорять про те, що вищі ризики порушень є для невеликої частини сегменту, однак ці ризики не обов’язково призведуть до ліквідації компаній.

-- На презентації звіту ви зазначили проблему кадрів у банківському секторі, хоча відповідне опитування у звіті не представлено. Наскільки гостра ця проблема, які рекомендації щодо її вирішення?

- Сигнал про вагомість цієї проблеми ми отримали з опитування фінансових установ про системні ризики. Зараз із усіх можливих джерел системних ризиків це - на п’ятій сходинці, досить високо.

Питання браку кваліфікованих кадрів не нове і притаманне багатьом сферам через міграцію, мобілізацію і складні безпекові умови, особливо у східних та південних регіонах. Ці фактори спільні для всіх галузей та підприємств. Це фундаментальне макроекономічне питання, зав’язане на тривалість та інтенсивність війни, тому докорінно вирішити саме цей аспект кадрових проблем навряд чи можливо до її завершення.

Водночас, у фінансовому секторі є додаткові виклики,. зокрема, пов’язані з євроінтеграційними кроками. Вони ускладнюють задачі для працівників банків і небанківських фінустанов, потребують удосконалення їхніх знань та навичок, зокрема для впровадження складніших підходів в управлінні ризиками.

До певної міри із цими викликами стикається і Національний банк. Ми так само змушені впроваджувати складніші регуляції, аби відповідати вимогам ЄС. Це потребує вищої кваліфікації працівників. Ми намагаємося інвестувати у навчання працівників, заохочуємо саморозвиток. Це один із дієвих варіантів, адже за такого складного ринку праці і в умовах збереження воєнних ризиків проблема залишатиметься. Залучати людей на ринку складніше, тому варто більше сфокусуватися на збільшенні продуктивності наявного персоналу шляхом навчання та автоматизації.

-- Окремий розділ у звіті присвячено кліматичним ризикам. У цьому контексті хотілось би згадати, що для залучення коштів від міжнародних партнерів дуже часто перед бізнесом постає вимога щодо виконання ESG-стандартів, але деякі підприємства зазначають, що доволі важко їх впроваджувати під час воєнного стану в країні. Якими можуть бути компроміси, на думку регулятора, у цьому питанні?

- Ключові ризики, зокрема кліматичні, для України реалізуються зараз через війну, розв’язану росією.

До меседжу про те, що умови в нас особливі і на них треба зважати, наші партнери насправді дослухаються. Знову згадаю про Стратегію з розвитку кредитування. У ній сказано, що наш подальший діалог з приводу впровадження ESG-стандартів буде спиратися на наші можливості й із урахуванням того, що наші безумовні поточні пріоритети - це безпека і оборона Багато в чому ми вже знаходимо компроміс. Наприклад, ніхто не ставить під сумнів потреби фінансування енергетики, хоча в звичайних умовах було би багато питань щодо екологічності цього сектору.

Водночас у багатьох сферах питання впровадження ESG – це розширення можливостей для фінустанов надалі, особливо в післявоєнний період. Ми будемо шукати золоту середину між швидким впровадженням ESG стандартів, особливо де це створює нові можливості, і зниженням безпекових загроз та збереженням спроможності до оборони та захисту. Таке поєднання можливе і в багатьох сферах його вже досягнуто.