Олег Вишняков, бізнесмен, Почесний консул Держави Ізраїль у Західному регіоні України

 

У сучасному світі інформаційні війни не менш значущі, ніж збройні конфлікти. Вони формують суспільну думку, впливають на політичні рішення і часто підживлюють упередження. 

Останній приклад – звіт Amnesty International, в якому прозвучали звинувачення проти Ізраїлю у так званому "геноциді" в секторі Гази. 

Ці заяви є не лише перебільшеними, а й такими, що маніпулюють фактами. І тут я доведу, чому цей звіт є маніпуляцією. 

Чому Amnesty обирає спрощені інтерпретації?

Amnesty International не вперше вдається до гучних заяв щодо Ізраїлю. У 2022 році організація звинуватила єврейську державу в "апартеїді", заявивши, що цей "режим" існує з моменту створення Ізраїлю у 1948 році. 

Такі твердження свідчать не про прагнення об’єктивності, а про ідеологічний підхід до оцінки конфлікту. Замість того щоб аналізувати дії всіх сторін, Amnesty сфокусувалася на демонізації одного учасника – Ізраїлю.

Останній звіт Amnesty не лише переглядає поняття "геноцид", а й спрощує його, ігноруючи встановлені міжнародним правом критерії. Наприклад, юридична практика Міжнародного суду ООН вимагає чітких доказів наміру повного чи часткового знищення певної групи. Проте Amnesty вирішила "знизити планку", посилаючись на "контекст" та "ширшу картину".

І річ у тому, що це не вперше АІ вдається до подібних маніпуляцій. У серпні 2022 року Amnesty International опублікувала звіт, де звинуватила Збройні Сили України в порушенні міжнародного гуманітарного права. 

Організація заявила, що українські військові нібито "наражають на небезпеку цивільних", створюючи бази та застосовуючи зброю у населених пунктах. Такі заяви викликали обурення як у представників української влади, так і в суспільстві.

Викривлення фактів і ігнорування реальності

У своєму звіті Amnesty використовує дані Міністерства охорони здоров’я Гази, яке контролюється ХАМАСом, і стверджує про масові цивільні втрати внаслідок ізраїльських ударів. При цьому жодного слова про те, що серед загиблих – близько 17 000 бойовиків ХАМАСу, згідно з даними ізраїльської сторони.

Такі маніпуляції позбавляють звіт об’єктивності. Наприклад, Amnesty критикує Ізраїль за евакуацію цивільних із зон бойових дій, називаючи це "геноцидальними діями". Водночас у тих випадках, коли евакуація не відбулася, ці ж дії знову стають предметом звинувачень. Така двозначність перетворює будь-які спроби Ізраїлю захистити себе на привід для критики.

Хто винен у стражданнях цивільних?

Цікаво, що Amnesty жодним чином не згадує про відповідальність інших сторін конфлікту. Наприклад, Єгипет не відкриває кордон для евакуації жінок і дітей із Гази, фактично прирікаючи їх на перебування в зоні війни. Натомість звіт організації зосереджується виключно на Ізраїлі, ігноруючи роль ХАМАСу у створенні гуманітарної кризи.

Чому це небезпечно?

Звинувачення у "геноциді", не підкріплені фактами, є не лише несправедливими, а й небезпечними. Вони загострюють конфлікти, сприяють поширенню антисемітизму та ставлять під сумнів саму концепцію прав людини. 

Погоджуюся з позицією WSJ, що коли одна з найбільших правозахисних організацій обирає сторону, це руйнує довіру до неї і ставить під загрозу об’єктивність міжнародного правосуддя.

Тож, історії зі звітами Amnesty International є важливим нагадуванням про те, як важливо зберігати критичне мислення. 

Уявіть, що ви читаєте новини, у яких кожен ваш крок інтерпретується як злочин. Це схоже на спробу збудувати судження лише на емоціях, без урахування фактів.

Звинувачення, що звучать проти Ізраїлю та України, демонструють, як легко маніпулювати правдою в інтересах політичного порядку денного. Але якщо ми хочемо жити у світі, де поважають права людини, нам потрібно ставити під сумнів такі маніпулятивні звіти. Тільки так ми можемо захистити принципи, на яких побудоване міжнародне право.

Проблема не лише в упереджених звинуваченнях. Вона в тому, що від такої досить поважної організації їх сприймають як істину, без спроби зрозуміти контекст і розібратися у деталях. 

Тому наступного разу, коли ми чуємо гучні слова на кшталт "геноцид", варто замислитися: чи це правда, чи лише ще одна сторінка в інформаційній війні?